Hannah Goretska

Ганс Борлі. Листопад Планета Земля пірнула глибоко й важко в білому вирі Чумацького шляху, мов голова потопаючого, що спливає в останній раз. Ця приголомшлива тиша після листопада! Навіть вітер вщух, щетиною посивів, мов собача шерсть в інеї, лежить земля гола й беззахисна, небо всіма зірками спускається між смереками. Ти до крові пронизуєш себе шипами світла. Я боюся цього шуму тиші. Я чую, як весь світ дивується цьому. Найпронизливіші крики завжди мовчать. Hans Børli. November Planeten Jorden duver djupt og tungt i Melkeveiens hvite malstrøm lik hodet til en druknende som flyter opp for siste gang. Denne øredøvende stillheten etten lauvfallet! Selv vinden har gitt opp, baret stritter grått som hunderagg i rimfrosten, jorda ligger naken og forsvarsløs, himmelen stiger ned mellom granene med alle sine stjerner. Du stikker deg til blods på torner av lys. Jeg frykter denne larmen av stillhet. Jeg hører hele verden vånde seg I den. De mest gjennomtrengende skrik er alltid lydløse.

Аннабелль Деспар. Пізнє літо розірвалося на деревах Пізнє літо розірвалося на деревах, висмоктавши силу з молочаю і вбраних люпинів Важка пора чорна смородина капає, а оса марить, блукаючи на липких лапках Птахам не терпиться співати за завісою листя вони чекають осіннього поклику від всього, про що мають говорити, від всього, чим мають сповнитись. Annabelle Despard. Sensommeren har blåst opp i trærne Sensommeren har blåst opp i trærne sugd kraften ut av geiteramsen og de selskapskledde lupinene En klisset årstid Solbærene drypper og vepsen raver omkring på klebrige føtter Fuglene orker ikke synge bak persiennene av løv De venter på høstens krav Alt de skal sanke, alt de skal stappe i seg

Молфрід Й. Фрам Єнсен. Дарма дарма шукаю слова не можу знайти букви не складаються такі могутні вони дозволили скорботі залишитись без імені Målfrid J. Frahm Jensen. Forgjeves forgjeves leter jeg etter ord jeg ikke finner bokstaver vil ikke samles kraftfulle lar de sorgen forbli navnløs

Арнхільд Лаувенг. Прокляття січневої весни Якби весна прийшла в січні, то був би у нас сумний червень із зів’ялими трояндами під стомленим небом. Якби птахи співали всю ніч, ми б мали сумні дні з хрипким карканням зі втомленого горла. Якби дитина ніколи не плакала, це був би сумний світ із мовчазними виснаженими голосами, які так і не навчилися протестувати. Якби вчора я була абсолютно щасливою, сьогодні мені було б нестерпно сумно. Arnhild Lauveng. Januarvårens forbannelse Hvis våren kom i januar, ville vi fått en trist juni med visne roser under en sliten himmel. Hvis alle fugler sang hele natten, ville vi fått triste dager med hese kvekk fra trøtte struper. Hvis barnet aldri gråt, ville vi fått en trist verden med tause utbrente stemmer som aldri hadde lært å protestere. Hvis jeg i går var fullkomment lykkelig ville dagen i dag vært uutholdelig trist.

Ян Якоб Тенсет. Сваберг М'які контури, як мало вони схожі на камінь. Вони зникають, як сновидіння. Масивні рухи: такі наші сни серед ночі. Вагітні форми: така в нашій уяві їх глибина. Ці гори - таємниця сну. Вони належать не сплячим розумам, а порам року, морям і світлу. Jan Jakob Tønseth. Svaberg De myke konturer, hvor lite de minner om sten. De fortoner seg som drømmer. Massive bevegelser: Slik er våre drømmer innerst i natten. Drektige former: Slik tenker vi på søvnens bund. Disse bergene er søvnens sekreter. De tilhører ikke sovende sinn, men årstider, hav og lys.

Ранок Касандри Ти прокинешся - ні, не від доторку руки до волосся, що вкриває обличчя в тривожному сні. Тебе бог розбудить шерехом своїх крилатих сандалів. Він стоїть за вікном, струшуючи дощові краплі з гілок, і чекає, коли твої стопи, босі та беззахисні після неміцного сну, обпалить холод підлоги. Восени повітря гірке та прозоре. Ви дихаєте мірно. Ти слухаєш тони далекого серця, чию музику нікому повісти не зможеш. А за дверима чути кроки, мірні та важкі, немов удари молота, що дроблять землю, загрожують самі собі провалитися у прірву одного з розколів. Ти просиш взяти ключ з кишені одягу, кинутого на підлозі, і закритися (хоча б ще на один оберт!) - Бог виводить тебе, оголену та босу, туди, де звучать перші ноти нових урочистих маршів. 2016

Нам я бажаю бути витривалими, бо попереду деокупація Херсону, Маріуполя, Енергодару, і не виснажувати себе люттю. Краще, мабуть, взагалі не дозволяти собі відчувати і їбашити, давити і проклинати мразоту з холодним розумом.

Вы не заслуживаете стихов, не заслуживаете вообще человеческого языка. Вы должны даже закрыв глаза видеть самые страшные свидетельства своих преступлений и каждую минуту жизни бояться за свое существование.

А может, это постановка? Или украинцы полгода сами себя обстреливают, сами себя пытают, сами грозятся на собственной территории подорвать АЭС? Может, мои знакомые из Азова скинули авиабомбу на мой дом, чтобы я могла во всем обвинить русню? Может, семья соседей сама себя подожгла и сгорела заживо, а их дочь выпрыгнула с 9 этажа, потому что надо было ресентимент проявить? Может, не все так однозначно?

Россияне, а людей в Изюме пытали тоже плохие кремлёвские политики и лично путин? Или только плохие, расово неправильные буряты? А правильные руССкие, должно быть, в это время героически задерживались омоном и толкали собственный автозак в обуви без шнурков. Потому что законопослушные.

Хіба Ти ще не пізнав Себе хіба не побачив власне обличчя у рисах спотворених болем Хіба недостатньо Тобі мов дитині вчитися рухам на мінному полі аби зійти з хреста? Я знаю Ти спостерігаєш крізь мене за чимось, чого я не бачу покажи мені це покажи та звільни мене звідси закрий Свої очі

Разумное, доброе, вечное Я вырву твой язык, русский оккупант, и затяну в узел на твоём горле. Я его заберу, как трофей, и в глотку тебе затолкаю гнилое месиво междометий: пусть вываливается все, чем не успеешь подавиться. Будет твоей песней предсмертный вой, будет твоим стихом мучительный крик. Будешь им заражать своих, словно грязной слюной, из уст в уста.

Коли я була дитиною, в мене був меч і мрія стати героєм. Я молилася, аби життя подарувало мені подвиг. Рік за роком я просила про цей подарунок. Але коли я нарешті могла б взяти свій дитячий меч та піти у бій, моїх вмінь вистачало лише на молитву.

Смерть іде по моїх слідах, але спізнюється і гатить по тінях минулого у царстві Аїда оголошено тривогу я дивлюся назад і шукаю своє тіло серед розтрощених спогадів я мала б лишитись там але встигла втекти і тепер, зупиняючись, рахую важкі подихи у потилицю і гадаю, який відчую останнім смерть хоче посіяти в мене, у землю, з якої ніц не зростає, крім вітру

Друзья, вы, должно быть, уже знаете (нельзя не знать), что Мариуполь превратился в ад практически с первых дней активной российской агрессии. Азов - единственная защита моего города. Это сверхлюди, которые стоят до последнего. Но они, к сожалению, смертны, и об этом нельзя забывать. Азову нужна деблокада. Азову нужна эвакуация из заблокированного завода Азовсталь. Это нужно Мариуполю, это нужно всем нам.

https://www.change.org/p/save-mariupol-192ea846-9fe1-476c-bb72-5474538c7c06 Репостим , подписываем

Персефона я взошла из чёрной утробы земли раньше первых цветов счастливое семя, в срок погребённое заживо я беглянка из царства алого крика, чью боль не вместит тысяча ртов двуглавая птица мира кладёт в них металл и лает победно я вернусь, напившись солнечной крови длинные корни пущу цепкие, как руки смерти чтобы вырвать из птичьих глоток гнусный лай о святом единстве

У меня во рту не помещается этот язык опухший, сине-красно-белесый, язык запретов и императивов, множащий гадкую речь. Талисман невезения, грязная бомба, отравляющая мой голос. Этим языком я буду свидетельствовать против каждого из вас, пока не выплюну последнее русское слово.

Я знаю, что среди подписчиков много россиян и эта запись для них. Вряд ли это лично вы обстреливаете украинские города прямо сейчас. Но это делают и не лично политики, которых вы - справедливо - обвиняете. Это делают вполне посредственные представители вашего общества. И если вы не в ответе за поступки своего государства, вы все в равной степени виновны в происходящем. Если ваше общество проебет момент для протестов сейчас, когда вся ваша армия в Украине - у вас нет общества.