Олександр Єгоров

👌🏆⏰ На дворі маємо ще лютий. Або вже лютий. Це як на то дивитися. Занудьгували за Об'єднаним чемпіонатом ДФЛ та Уманського району пам'яті загиблих захисників України? Ну то ще трішки почекати і ВСЕ БУДЕ! Процес наш запущено. Ідемо напрацьованим, простореним шляхом. Всіх секретів поки не розголошуємо. Потужні справи потребують тиші)))) Одне скажу - ВСЕ БУДЕ! І буде знову цікаво. Торік мали команд-учасниць з чотирьох областей. Як буде цього року - побачимо, але на п'яту область ми заглядаємося а вона на нас)))) 🎯 В світлі всім зрозумілих причин станом прямо на зараз важко точно назвати 🔇🔕 всіх учасників і навіть остаточне число їх чи регламент (на цьому етапі ніхто цього і не зробить, крім фантазерів 🎪, і то не є метою 🎯). Єдине що - можливо таки і підійдемо до реалізації концепції "закритої ліги" ⛔️🚷(вибачте, але наша ліга не гумова і всіх бажаючих може і не вмістити). Поживемо - побачимо. Слідкуйте за новинами 📺 і готуйтесь хто грати 🎲, хто вболівати ❤️, хто заздрити за парканом 😂

😂😂

- Вони вже звикли. Проблем немає, близькі з розуміння ставляться, та завжди підтримають. І я їм за це дуже вдячний. - Минулий сезон - головне. Твій особистий погляд? - Як на мене, ми провели хорошу підготовку до сезону, була бігова робота, зіграно багато спарингів, через це ми дуже добре увійшли у сезон. Дійшли до фіналу кубка, в якому на мою думку, були на себе не схожі. Багато чого не виходило на полі, пропустили два швидкі голи, можливо перегоріли. В чемпіонаті, груповий етап ми закінчили на першому місці. А у фінальній частині, легких ігор небуло. Всі матчі там були важкими, грали майже без замін. Дуже хотіли стати першими, не вистачило нам для чемпіонства напевно свіжості, не було рівноцінних замін. Ми провели сильний сезон, показували організований, дисциплінований футбол. Хочу подякувати хлопцям за характер, за настрій, за бажання з яким ми виходили на кожну гру. Тренерському штабу за довіру, за цікавий тренувальний процес. Велике дякую Президенту клубу Володимиру Олексійовичу Осадчому, який в такий важкий час вкладає душу, серце і кошти в клуб. Дуже велика подяка та низький уклін українським воїнам, котрі захищають нашу країну та забезпечують нам можливість робити те, що ми любимо – грати в футбол. - Дякую. До зустріччі в новому сезоні. P.S.Наступним буде, півзахисник Станіслав Тарасюк.

- Кіровоградський етап твоєї кар’єри, взагалі був насиченим? - Далі був «УкрАгроКом» Кіровоградська обл. Мені зателефонував один з тренерів Сергій Лактіонов, розповів про клуб, про задачі які стоять перед командою і сказав, що хочуть бачити мене і Віталю Горобця(з яким ми були в «Ходаку») в команді. Ми з ним все обговорили і дали згоду. Умови були хороші, одразу ставилися задачі виграти чемпіонат і кубок області. Спершу виграли кубок, потім після першого кола чемпіонату була пауза, мені зателефонував тренер Юрій Гура і запропонував поїхати на перегляд в першолігову «Зірку»(Кіровоград). Через декілька днів я підписав перший професійний контракт. Тут вже зовсім інший рівень, все по розкладу: підйом, вага, тиск, сніданок, підготовка до тренування. Тренувальний процес інтенсивніший, інші швидкості. Пробув я там два з половиною місяця, через невдалі виступи команди контракт був розірваний Але за цей час багато чого навчився, став впевненішим. Це був цікавий етап. - І далі…? - Після «Зірки» повернувся в «УкрАгроКом», де продовжив виступи в чемпіонаті області. На той час керівництво клубу оголосило про намір заявити клуб до другої ліги першості України сезону 2010-2011, але клуб не пройшов ліцензування. Вцьому році ми виграли в перше в історії клубу чемпіонат Кіровоградської області. В сезоні 2011року команда знову здобула обласний кубок і прийняла участь в першості України серед аматорів. А в червні ПФК«УкрАгроКом» було заявлено в другу лігу першості України. Керівництво клубу побудували базу, президент клубу С.А.Кузьменко робив все щоб гравцям було комфорно в команді. В дебютному першому сезоні ми зайняли п'яте місце з 12 команд, були не поступливим колективом. Для мене в цілому сезон був вдалим, виходив в основі, показував хорошу гру. - Наскільки я пам’ятаю амбіції там були дуже великі? - Так. Вже в другому сезоні керівництво клубу поставило нам задачу - вихід в першу лігу. Розпочали ми сезон не дуже вдало. Після 5 ігор лише 5 очок. Але надалі з кожною грою ми лише додавали. Здобувши 6 перемог поспіль, очолили турнірну таблицю. В нас був дуже щільний графік, ми грали по 2 гри на тиждень. Також брали участь в розіграші кубка України, де теж показали хороший результат. В першому раунді перемогли ФК«Буча»(за яку грали гравці, які пограли на високому рівні – Кармаліта, Закарлюка). В 1/32 перемогли ФК«Гвардієць» з Криму. А в 1/16 зустрілися з прем’єрліговим запорізьким «Металургом», який на той час тренував Віталій Кварцяний. Основний час закінчився з рахунком 1:1, а в серії пенальті ми виявилися сильнішими. В 1/8 жереб звів нас теж з комадою Прем’єр ліги – одеським «Чорноморцем» Романа Григорчука. Грали при майже заповненому стадіоні «Ніка» в Олександрії. Атмосфера була неймовірна. Ми поступилися з рахунком 1:2, але характер свій показали. Вболівальники оплесками проводжали нас. Далі ми зосередилися лише на чемпіонаті. В першу шістку команд, які продовжують боротьбу за чемпіонство, ми ввійшли на першому місці. Далі в групі кожна гра була вирішальною. Ми приклали максимум зусиль і завоювали путівку до першої ліги, посівши 1місце в групі. На превеликий жаль мої виступи за ПФК«УкрАгроКом» закінчилися. Тренерський штаб не захотів продовжувати співпрацю з рядом гравців і я був в тому числі. Це також був значний та цікавий етап. - «Гірник-Спорт»? - Приблизно через місяць, надійшла пропозиція поїхати в «Гірник-Спорт'» який ставив задачу вийти до першої ліги. Приїхав за декілька днів до початку сезону, провів пару тренувань і підписав контракт. Хороша команда, дуже класний тренер Ігор Жабченко, але повністю розкритися завадили травми. Декілька ігор зіграв - знову травма. Напевно далося в знаки той факт, що пропустив підготовку до сезону. Отож в «Горняку-Спорт» я провів лише пів року. - Філософське питання: ти про щось шкодуєш, якщо брати до уваги все вищеперелічене? - Я ні про що не шкодую, це були прекрасні роки. - Таке насичене футбольне життя не створює проблеми вдома? Близькі з розумінням ставляться до цих обставин?

СЕЗОН 2023 РОКУ. Постскриптум Дійшла черга до представників групи атаки нашої команди. Думаю, логічно було б почати саме з цього футболіста. За що б не взялася ця людина, він все доводить до логічного завершення. Професіонал до мозку та кісток, капітан команди, напевно головний креативний двигун СК"Базис". Його внесок в успіхи клубу колосальні. Понад два десятки гольових передач, після кожної з яких не забити - дуже важко. А ще є у цього півзахисника одна дуже характерна риса. Якщо він забиває сам, то ці голи зазвичай стають визначальними. В клубі його шановливо називають на ім'я по батькові абсолютно всі. Він має за плечима дуже багатий та цікавий досвід, котрим ділиться з маленькими дітьми у своїй рідній Христинівці. За ради нього я трішечки змінив формат самої розмови, тому що, пропустити таку розповідь, просто не мав ніякого морального права. Отож, Юрій Гріщенко - півзахисник(24 гри, 2003 хвилини, 6 забитих голів, 23 гольові передачі, 25 ударів по воротах – 14 в площину, 129 виграних єдиноборств із 166, а також 9 виграних повітряних єдиноборств із 28). - Юрію Петровичу, у мене давно склалося таке враження, що ти був би на провідних ролях у будь-якому іншому виді спорту і напевно не тільки спорту. Чому все-таки футбол? - Все просто. Мій тато захоплюється футболом, перша іграшка - м'яч, перегляди з татом матчів по тв, в дворі старші хлопці теж грали - я з ними. В мене добре виходило, я отримував задоволення від футболу. - А далі все було, як у більшості дітей - починаючи з ДЮСШ? - Так, з першого класу почав займатися в Дитячо юнацькому клубі фізичної підготовки «Олімп», де першим тренером був Ігор Анатолійович Нагірний, а далі займався під керівництвом Віталія Вісильйовича Цибенка і Юрія Анатолійовича Третяка. Приймали участь та ставали призерами на обласних та всеукраїнських змаганнях. - Мабуть тоді перепробував всі амплуа? Голкіпером був, наприклад? - Розпочинав з позиції останнього захисника, згодом почали ставити в центрі півзахисту, інколи грав з ліва у півзахисті, але м'ячеловом бути недоводилось. - Але стандарти, впевнений, відпрацьовував з тих самих юних років? - Саме так. Часто в кінці тренування, тренер Цибенко В.В. залишав декількох гравців і ми працювали над стандартами, це була найулюбленіша частина. Ну і сам багато уваги приділяв цьому компоненту. - А ось як можна бачити поле, не дивлячись на нього? Неодноразово помічав, як тобі вдавалося віддавати гольові передачі навіть не дивлячись у бік того, хто їх реалізовував. - По перше: я завжди намагаюся до прийому м'яча приймати рішення про подальші дії і вчасно та як можна зручніше доставити м'яч до партнера. По друге: це взаєморозуміння і зіграність гравців. - А можеш пригадати, як саме ти потрапив у "Базис"? - Це був 2016рік. В Христинівці є тренер Віктор Володимирович Мітасов, який працює з дітьми. На той час я допомагав йому, також він проводив тренування і в Кочубіївці. От Віктор Володимирович і сказав мені, що Володимир Олексійович Осадчий хотів би бачити мене в команді. Після розмови з Володимиром Олексійовичем і тренером Сергієм Леонідовичем Янчуком я перейшов в «Базис». - Також, у твоїй кар'єрі був дуже значний і цікавий етап - "Зоря"(Білозір'я). Чи є ностальгія за тими часами? - В «Зорі» я провів лише 1 сезон, стали чемпіонами обл. і виграли кубок, це був хороший і напевно самий легший сезон. А значні і більш цікавіші етапи були до «Зорі». - В тому числі й професійні клуби. Що то були за часи? - То були золоті часи, за якими є ностальгія, починаючи з ФК«Ходак» до якого я потрапив 2008 року. То був вже інший рівень, інший тренувальний процес, були створені всі умови для гравців. Іногороднім знімали квартири, триразове харчування, зарплата та преміальні. Акцент робився на вихідців з Черкаської обл. В 2008 роцы ми стали чемпіонами області, а у 2009року вибороли кубок і вийшли у фінал кубку України серед аматорів. В команді була чудова атмосфера, дружній колектив, все було на позитиві. До речі тренером був Олександр Ілліч Кирилюк. Все було класно, але ФК«Ходак» припинив існування.

Ефект Даннінга-Крюгера і регіональний футбол Випуск #6. Більше двох з половиною місяців минуло від попереднього випуску мого сатиричного "віртуального" журналу. Хтось вже радісно потер долоньками "нарешті він вгомонився!". Не вгадали)))) Просто вирішили для чистоти експерименту помовчати і навіть опосередковано не впливати на події. Мушу сказати - такий хід був абсолютно правильним і звинуватити мене (і взагалі нас) у чомусь важко. Принцип "хто всрався - невістка" тут ніяк не спрацює))))) Натомість накопичено в результаті спостережень ще досвіду. Не так щоб щось нове побачив - а просто ще ілюстрацій до давно вже сформулюваних думок у майбутній книзі-досліджені (гумору там буде, повірте)))) Отож, панове, я попкорн доїв (в цій комедії не одне відро його пішло) а перо дістав)))) Якщо аматорським регіональним футболом керують некомпетентні люди, це може призвести до ряду проблем і негативних наслідків. Наприклад, некомпетентність може призвести до погіршення організації змагань, недостатньої уваги до розвитку інфраструктури, непрозорого управління фінансами та корупційних (не факт, але ж теорія управління при таких умовах в перспективі того не відкидає, тим паче зараз в нашому суспільстві то перегріта тема) практик. Це може підірвати довіру спільноти до футбольної організації та відвернути від участі у змаганнях. У такій ситуації важливо вжити заходів для покращення управління, наприклад, шляхом впровадження професійних стандартів, підвищення кваліфікації керівництва та впровадження механізмів контролю та звітності. Ефект Даннінга-Крюгера може мати значний вплив на організаторів аматорського футболу, особливо якщо вони не мають достатнього досвіду або компетенцій у керуванні футбольними заходами. Цей ефект полягає в тенденції людей з низьким рівнем компетентності надмірно оцінювати свої здібності і знання, що може призвести до прийняття, м'яко кажучи,г неефективних рішень та недостатньої уваги до багатьох деталей. У випадку організаторів аматорського футболу це може виявитися в поганій організації турнірів, невдало прописаних правил гри (регламент мається на увазі ) або неправильному розподілі своїх ресурсів. Для подолання ефекту Даннінга-Крюгера важливо, щоб такі (і не лише такі, але мова зараз про них) організатори шукали і максимально використовували можливості для навчання та саморозвитку, а також створювати механізми зворотного зв'язку та підтримки, які допомагатимуть їм розвивати свої навички та компетенції у керуванні футбольними заходами. Також важливо будувати справжню команду однодумців з різноманітними навичками та досвідом, щоб забезпечити комплексний підхід до організації подій. Але головний фокус в тому, що такі люди не усвідомлюють такої кричущої потреби і ні вчитися, ні саморозвиватися буквально неспроможні. Тому це глухий кут. Тупиковий кут у розвитку футболу в тому регіоні. Себто розвитку футболу там просто не буде. Лише самовдоволення амбіцій окремих персонажів, які будуть при цьому абсолютно впевнені в результативності своєї роботи. Точніше - "результативності" тої "роботи". Причому відсутність розвитку футболу то буде ще не найгірший варіант. Цілком можлива і деградація. І змарнований, втрачений чи не головний ресурс - час... Час ніхто не поверне... А наступний випуск буде про лігу чемпіонів)))) Ну вже час і на міжнародний рівень виходити!)))) Там, тим паче, колоритності героям нашим не позичати)))) Ту бі контінуед)))) #пероневгусака #соболенко #футболуманщини