душа письменниці

скоріш за все, я пропаду на якийсь час. занадто багато всього, що потребує уваги, сил, тому в гру входить пріоритизація. буду рада, якщо залишитеся до «кращих» часів. якщо ні, все розумію. сподіваюся, що повернуся. ❤️

іноді мені здається, що головна може луснути від кількості знань, які треба туди зараз засунути. тоді просто як, ЯК?, у свої 17 я ходила на всі зайняття в школі, ходила до репетиторів кожного дня (навіть у неділю о 9 ранку) та вчила і виконувала всі завдання ? чи це той момент, коли розумієш, що ти вже старієш ? 😐

кількість підписників неминуче зменшується, і це місце потрохи перетворюється на мій щоденник. що ж, чесно ? повністю влаштовує. писала, що останній час було трохи складно, так і вийшло. складно настільки, що організм потроху здає та починає хворіти. очікувала цього, хоч і не дуже задоволена. у нас сьогодні свято — День Прапору 🇺🇦, а завтра — День Незалежності і пів року як р**** почала повномасштабне вторгнення. від того настрій зовсім не святковий, а все ще напружений, наповнений ненавистю та очікуванням перемоги.  до всього цього додаються і власні турбування. у моєму випадку — робота. так, знову відмовили. робила 2 тестових (дуже масивних та в цілому виконувала їх вперше), вкладала всю себе і всі зання, але відмовили. в одному не сказали нічого (хоч і обіцяли), а в іншому випадку сказали, що поки не можуть запропонувати роботу. я не дуже здивована, тому просто йду далі. в будь-якому випадку неймовірно рада, що змогла зробити ці тестові, бо: 1. зрозуміла, що можу, стиснувши зуби, доводити справу до кінця (і це перемога) 2. розібралася з питаннями, які не розуміла, і це теж перемога. я б хотіла отримати роботу, бо банально швидше був би процес навчання, але як є, я роблю все, що можу у тих обставинах, які є навколо і всередині мене. тому зараз хотілося б пережити наступні декілька днів, а потім знову, стиснувши зуби, слідувати за мрією. знаю, що точно все вийде, просто питання часу.

останні декілька тижнів все що я роблю — шукаю роботу. це складна річ у будь-який час, але коли: 1. в країні війна 2. ти джун без досвіду роботи у компаніях то це майже нереально. але незважаючи на досить серйозні перешкоди, я не здаюся. я кинула вже понад 15 разів своє резюме, і розумію, що це далеко не кінець. чому я про це пишу ? бо я тут майже не з’являюся, а ви могли подумати, що я вже не буду нічого писати. буду просто зараз немає сил на це. голова заповнена тільки одним: шукай роботу і три знаки оклику. тому якщо ви почекаєте мене, буду вдячна. мені потрібен цей час, а коли все в житті прийде до якоїсь «норми», я повернуся. ❤️

якщо ви спитаєте, як мої справи:

якось вийшло, що в голові є парадокс: я не хочу вкладати сили у справу, якщо я не досягну успіху у чому парадокс, спитаєте ? а як можна досягти успіху, якщо не вкладаєш сили ? розумієте тепер ? і от зараз, коли я вивчила певну частину дизайну і можу шукати роботу, стає лячно. бо а якщо не знайду ? а якщо мої сили, мої старання будуть даремними ? але перевірити, чи так це буде можна тільки одним шляхом: почати вкладати сили і робити це до досягнення мети. це такий сумний та дивний для мене парадокс, що і робити з цим не знаю що. просто хочу мати думки тут, щоб не тільки, і не стільки, в голові були. і щоб нарешті запам’ятати, що точно все вийде, поки йдеш крок за кроком. точно вийде то не зволікай

виставила лінк на свою роботу, потім видалила, бо коли побачила як воно з телефону, дуже засмутилася 😕 проте виявилося, що то не мої криві руки, а баги сайту та мобільного доадатку. так що, вертаю лінк сюди, щоб ви могли подивитися мою роботу) https://www.behance.net/gallery/148614661/Colory-mobile-app p.s. краще дивитися з компу ❤️

привіт! можливо ви знаєте, а можливо ні, але останні декілька місяців пройшли для мене у навчанні. я вчилася дизайну: проходила курси, читала, практикувалася. і нарешті я оформила першу роботу у портфоліо. я лишу тут посилання і буду вдячна кожному та кожній, хто перейде та лишить мені вподобайку там, а ще! цікаво почути думки щодо моєї роботи ❤️ https://www.behance.net/gallery/148614661/Colory-mobile-app p.s. тільки м’яко, бо це для мене вперше 🥺

я знаю, що взагалі нічого не пишу та не зʼявляюся, хоча планувала якраз писати та бути тут але життя зараз таке, що виходить концентруватися на маленьких речах та робити маленькі кроки у карʼєрі, яка ще навіть не почалася 🥲 зараз є багато страху, невпевненості та питань, проте хай там що, я не впадаю у відчай, хоч навколо тільки і чую: — АААА не можу знайти роботу вже пів року — нікому не потрібні джуни — роботи не.ма.є так, зараз війна, зараз складно, люди без роботи, житла, перспектив, але навіть у такі часи все буде добре я реально в то вірю, знаю, що все вийде та прийде до нової норми. боятися нормально, але поки робиш по декілька кроків вдень, то наприкінці тижня точно кудись дійдеш. не здавайся (кажу це тобі та й собі, бо іноді сама забуваю) ❤️