ཡེ་ཤེས་

Оце так, на каналі є люди з відсутністю смаку, капець. Ще скажіть що вам не подобаються гіфкі з Іісусом, стразами та побажанням гарного дня на польській

Наче якийсь дуже комплексний коктейль випив. Смакота

В цього світу немає укриття та захисника АН 3.61

"Нова поезія вирізняється метафоричною складністю і темрявою - її часто не вміє роз'яснити навіть автор. Зачарований красою випадкового образу, сучасний поет просто напросто "поступається ініціативою словам". Однак це не стосується читацької інтерпретації. Хитка невизначеність вірша Унгаретті відображає галюцинативне сплетіння метаморфоз поза послідовністю більш-менш розумною. Але люди жадають інтересу, чудес, обережних екскурсій у безумство. Адже по суті справи каузальний детермінізм прагматичний і провінційний, його висновки цілком безрадісні. Людське життя в нескінченному всесвіті - стохастичний казус. Для нової науки сонячна система теж, у відомому сенсі, приречений архіпелаг, що незрозуміло навіщо пливе в океані порожнечі, туманностей, чорних дір тощо. Якщо в античній міфології немає поняття смерті, то нині "життя тільки вада в кристалі небуття" за вишуканим висловом Поля Валері. Нудьга, мовчання, темрява, зірки, розкинуті на сотні й тисячі світлових років..." Як же він відчуває.....

В іншому творі Лавкрафта бог хаосу Ньярлафотеп висловлює наступне: циркулі та кутоміри люб'язні до хаосу, щось продумане і впорядковане - бажана здобич хаосу. Якщо прийняти біблійний парадиз за герметичну єдність, що виходить? Відносність подібної герметики, змій у центрі парадизу, чорна точка в центрі формувального світла парадигми Кузанського, фалічна експансія, агент розмноження. Шеллінг говорить про "агресивне божевілля в центрі кожної речі, про божевілля, яке світло вищого розуміння лише прояснює"

З мого чола ростуть два рога. Два. Язик мій то язик змії, він має два кінця. У мене дві руки, що вказують на два, двояким жестом. Ми в двох, дві істини глаголимо, хоч істина одна. Та й я, насправді, тут лише один, а істина про те, що і мене нема.