Гамбіт Саллівана

Ядерна угода з Іраном як спосіб зрозуміти логіку Байдена і Саллівана Ліна Хатіб, директор Інституту Близького Сходу, у своїй статті для Foreign Policy нагадує про деструктивну спадщину адміністрації Барака Обами на Близькому Сході, втіленням якої стала ядерна угода з Іраном. На думку автора, нещодавня атака Ірану на Ізраїль є прямим наслідком недалекоглядної та надто розрізненої політики США щодо Ірану впродовж більш ніж десяти років. Хатіб вважає, що Обама занадто захопився ядерною програмою Ірану, ігноруючи інший важливий аспект — зростаючу інтервенцію Тегерана у справи інших країн. Обама помилково вважав, що співпрацюючи з Іраном у сфері контролю над ядерним збагаченням, можна домогтися угоди і щодо інших питань. Однак Тегеран завдяки цій угоді приспав Вашингтон, що дозволило йому розвивати ракетну програму, а також посилювати свій вплив у регіоні за допомогою проксі-сил. До речі, ніколи не забуду виступ Беньяміна Нетаньягу в Конгресі, в якому він буквально відшмагав Обаму за цю мертвонароджену угоду, від чого 44-й президент США був просто у ярості. Періодично переглядаю цю сміливу та трохи нахабну промову. Тут, до речі, Хатіб справедливо вказує і на помилки Трампа щодо Ірану. Незважаючи на те, що він вийшов з ядерної угоди, адміністрація Трампа не розробила жодного плану боротьби з програмою балістичних ракет або регіональними інтервенціями. Ліквідація генерала Сулеймані хоч і була яскравим проявом рішучості, але не вирішила проблему комплексно. Загалом ядерна угода з Іраном дає нам ясне розуміння способу мислення Байдена і Саллівана (цей узагалі був одним із ключових переговірників із Тегераном), які продовжують політику Обами. Щодо Росії нинішня адміністрація повторює рівно ту саму помилку, що і з Іраном. У Білому домі щиро вважають, що в Москві, так само як і Тегерані, оцінять прагнення Вашингтона до ненасильницької деескалації. Можна сміливо сказати, що ядерна угода зробила Іран стійкішим. Але цей урок не засвоєно. Непослідовна підтримка України робить Росію стійкішою прямо зараз. На засвоєння цього уроку часу майже не залишилося. 🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Вбий у собі екоактивіста, поки не пізно Джо Байден назвав кліматичну кризу «екзистенційною загрозою нашого часу». Це все, що потрібно знати про адміністрацію Байдена та Демократичну партію загалом. Абсолютно відірвані від реальності спекулянти, яким цікавіше сортувати сміття, ніж відповідати духу часу, який буквально смердить Третьою світовою війною. Я щось не пригадую, щоб Байден називав екзистенціальною загрозою війну в Україні, зростаючу напруженість у Тайванській протоці, ядерну програму Ірану та його агресію проти Ізраїлю. Поруч із Баденом на фото можна помітити комсомолку Александрію Окасіо-Кортес — конгресвумен від Нью-Йорка, яка є фронтменом демократів в екологічному порядку денному. Байден в публікації прямо натякає, що такі як Окасіо-Кортес є лідерами молодих американців. Якщо це так (а це так), то нас чекають непрості часи, бо для цього покоління стрімка руйнація архітектури світової безпеки та торгівлі — не є проблемою. Ми звикли говорити про ізоляціонізм MAGA-республіканців, але чомусь забуваємо, що в демократів також є своє упороте крило, від якого вже страждає Ізраїль. Поки що Окасіо-Кортес, Ільхан Омар та інші радикально ліві демократи не є противниками України, але повірте, це тимчасово. Якщо одного дня наша країна здобуде лідерів, які відкинуть прогресивний порядок денний, то це крило демократів саботуватиме допомогу Україні з такою ж завзятістю, як це робила Марджорі Тейлор Грін. Пам'ятайте, що будь-який екоактивіст за своєю природою є кавуном — зелений ззовні, але червоний всередині. 🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Спадщина Рейгана в Республіканській партії давно втрачена Метью Кройніг, оглядач Foreign Policy, та Ден Негреа, аналітик Atlantic Council, у своїй статті намагаються розвіяти міф про те, що Республіканська партія розколота в питанні зовнішньої політики. Автори бачать партію як «злиття послідовників Рейгана і Трампа», тож далі їхня аргументація базується на порівнянні цих двох лідерів. А якщо бути точним, то вони намагаються всіляко підкреслити, що 40-й і 45-й президенти США мають багато схожостей. Але є одна проблема, про неї трохи згодом. У статті згадується, що обидва лідери прагнули згорнути тривалі військові інтервенції: Рейган у Лівані, а Трамп у Сирії та Афганістані. Також автори вважають, що Ронадьд Рейган і Дональд Трамп схожі в готовності до рішучих дій та відсутності страху перед ескалацією. Нагадаю, за Рейгана американські військові потопили іранські нафтові платформи 1988 року після того, як військовий корабель США підірвався на міні в Перській затоці, а Трамп наказав ліквідувати генерала КВІР Касема Сулеймані 2020 року після атаки на іракську авіабазу, де перебували американські військові. І подібних порівнянь автори наводять цілу низку. Проблема в тому, що війна в Україні згадується тільки під кінець матеріалу. Автори визнають, що розбіжності всередині Республіканської партії щодо підтримки України справді є, але чомусь трактують це як «рідкісний виняток із правил». Але якщо бути до кінця чесним, розкол серед республіканців остаточно кристалізувався саме через підтримку України. Одна справа мати консенсус у питанні стримування Китаю та Ірану, які незважаючи на грізну риторику, поки що уникають прямого зіткнення з США. Інша справа Росія, яку вже пізно стримувати — її треба перемагати (як саме — це питання дискусійне) та реформувати архітектуру безпеки в Європі. Такий рівень викликів вимагає рішучих дій, тож легше сховати голову в пісок, ніж відповідати духу часу. Про єдину оптику розв'язання проблеми тут і мови не йде. Загалом автори просто паразитують на імені Рейгана і Трампа, бо рейганівці і трампісти — не є прямим відображенням поглядів своїх лідерів. Проте Кройніг і Негреа послідовно ігнорують той факт, що республіканці надломилися саме на українському питанні. І це не «рідкісний виняток із правил», а прямий доказ, що спадщина Рональда Рейгана вже давно втрачена. 🇺🇸 Гамбіт Саллівана

«Америка понад усе» — не означає, що Україна має програти Колишній держсекретар США Майк Помпео написав надважливу колонку для Fox News, у якій він абсолютно по новому трактує основоположне гасло кампанії Трампа. На думку Помпео, «Америка понад усе» — не означає, що потрібно дозволяти Росії, Китаю і ХАМАС робити все, що вони хочуть. Помпео вважає, що саме адміністрація Трампа утримала Путіна від вторгнення в Україну, надавши українцям летальну зброю. Також він стверджує, що м'якотіла політика Байдена вселила в Путіна впевненість в успішності своєї війни. Також колишній очільник Держдепу намагається переконати прихильників Трампа відмовитися від ідеї кинути Україну сам на сам з агресором:

«У той час як деякі прихильники ідеї "Америка понад усе" помилково вважають, що наступним розумним кроком буде відхід з України, ті з нас, хто стояв пліч-о-пліч із президентом Дональдом Трампом упродовж чотирьох років, знають: щоб справді поставити Америку понад усе, ми маємо зажадати від наших союзників зробити більше, надати Україні обладнання, необхідне для перемоги у війні, та збільшити потенційні витрати для Росії, щоб уможливити припинення конфлікту шляхом переговорів і водночас забезпечити підзвітність українців на кожному кроці»

У цьому посланні Помпео ідеально все: чітко декларується перемога у війні, є недвозначний заклик Європи до активних дій, згадується важливість підзвітності України, тим самим закривається один з головних гештальтів електорату Трампа. Можливо, через подібну препарацію доктрини «Америка понад усе» штаб Трампа готує свій електорат до певної еволюції в українському питанні. Тут справді важливо, що цей меседж був спрямований саме консервативній аудиторії. Також з огляду на те, що Помпео фігурує в пресі як один із можливих членів майбутньої адміністрації Дональда Трампа, є надія, що в Овальному кабінеті лунатиме щонайменше один голос послідовного прихильника України. 🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Чому зараз Україні не вигідна відставка спікера Джонсона Конгресмен-демократ Том Суоззі написав важливу колонку для The Wall Street Journal, в якій він закликав своїх колег по партії не голосувати за відставку спікера Палати представників Майка Джонсона, якщо така пропозиція надійде від MAGA-республіканців. Нагадаю, що конгресвумен Марджорі Тейлор Грін недвозначно дала зрозуміти про свої наміри ініціювати відставку Джонсона, якщо він поставить питання про допомогу Україні на голосування. Демократам слід нарешті провести роботу над помилками і зробити правильні висновки з відставки Кевіна Маккарті, який був поміркованим та договороспроможним спікером. Попри те, що Майк Джонсон все ще є великою проблемою для України, слід розуміти, що наступний спікер буде ще більш непоступливим. Суоззі у своїй колонці правильно говорить, що демократи більше не можуть собі дозволити «піддатися партійним інстинктам» і закликає працювати з республіканцями, щоб знешкодити конгресвумен Грін, яку він називає маріонеткою Путіна. Нашим вітчизняним «експертам» теж потрібно усвідомлювати, що імпульсивно підтримати відставку Джонсона заради лайків у соцмережах — погана ідея. Потрібно з холодною головою оцінювати ризики і нарешті усвідомити, що ця відставка перекреслить місяці надскладних перемовин, які все ще зберігають шанси на те, що закон про підтримку України, Ізраїлю і Тайваню буде проголосовано. До речі, після нападу Ірану на Ізраїль, Джонсон заявив, що Конгрес проголосує за допомогу Ізраїлю найближчими днями, а також припустив, що допомога Україні може бути включена в цей законопроєкт. Тому тут важливо зіграти тонко і без емоцій, що у нас, на жаль, виходить вкрай рідко. 🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Останній шанс Байдена дати рішучу відсіч Ірану Axios пише, що Іран попередив США, що якщо Вашингтон втрутиться в конфлікт між Іраном та Ізраїлем, американські бази в регіоні будуть атаковані. Просто перечитайте ще раз це речення. Якщо Іран висуває будь-які вимоги, значить він вважає себе рівним США. Це наслідок абсолютно імпотентної реакції Вашингтона на атаки на власні військові бази, внаслідок яких загинули американські солдати. Усі ж пам'ятають цю «реакцію»? Адміністрація Байдена завдала демонстративних ударів по іранських проксі та запустила процес виведення військового контингенту з Іраку. Цікаво, після ймовірної ескалації з боку Ірану, що зробить Білий дім? Піде з Сирії, Кувейту чи Бахрейну? Зараз поширюються новини, що США перекидають додаткові сили на Близький Схід в очікуванні атаки Ірану на Ізраїль. Сам факт перекидання військ ще нічого не означає. Лише рішучий конвенційний удар по Ірану (не плутати з іранськими проксі) дасть надію на те, що Байден і його радники не остаточно втратили зв'язок із реальністю та усвідомлюють важливість підтримки свого головного союзника в регіоні. Навіть якщо цей союзник, у їхньому хибному розумінні, «негуманно» захищає власний народ. 🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Як переконати республіканця підтримати Україну Кетрін Левантовська з Atlantic Council написала текст, який є інструкцією до серця і розуму республіканського виборця. До матеріалу прикріплена інтерактивна карта, за допомогою якої можна відстежити, які штати отримали найбільшу вигоду від допомоги Україні. Тут важливо зафіксувати, що вартість оборонних контрактів, укладених із компаніями в деяких штатах, становить понад 33,6 мільярда доларів. Але найцікавіше в тому, що сенатори і конгресмени з цих штатів найчастіше голосують проти підтримки України. Наприклад, сенатор Тед Круз у лютому проголосував проти пакета допомоги Україні, назвавши його «поганим законопроектом». При цьому Техас отримав фінансування в розмірі 1,45 мільярда доларів на виробництво ракетних систем HIMARS та 155-міліметрових снарядів, а отже, отримав значний економічний дохід та створив робочі місця. Ще один республіканець Гас Біліракіс також виступив проти фінансування України, назвавши законопроєкт таким, що «не має відношення до суворих економічних реалій, у яких живуть американські сім’ї», хоча в його окрузі на північ від Тампи розташовані підприємства, які отримали контракти на виробництво радарів AN/TPQ-53 і комплектів наведення HIMARS. Очевидно, що Україна стала жертвою міфу про те, що американський робітник, підтримуючи українського солдата, нічого не отримує, а тільки втрачає. Нам необхідно знайти спосіб адвокатувати фінансову та військову допомогу знизу вгору. Лобові атаки на конгресменів не працюють, тому що вони спираються на виборців, які помилково вважають, що війна в Україні виключно збиткова. Я абсолютно не обізнаний про нашу закулісну активність у США (сподіваюся, що вона взагалі є), але очевидно, що нам потрібно розширювати географію лобізму, який не повинен обмежуватися Капітолійським пагорбом, а проникати вглиб Сполучених Штатів, аж до округів конгресменів і сенаторів. Саме там має вкоренитися думка, що допомога Україні здатна зміцнити як економічну, так і національну безпеку США. 🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Хто гальмує членство України в НАТО? Цікаво, що La Repubblica і The New York Times буквально одночасно опублікували матеріали, що суперечать один одному. Італійська газета стверджує, що в НАТО всерйоз обговорюють варіант інтеграції України в альянс без окупованих територій, а американське видання, посилаючись на свої джерела, пише, що Україна не отримає запрошення до НАТО на 75-му саміті лідерів країн альянсу, оскільки деякі країни бояться прямого зіткнення з Москвою. Очевидно, що в НАТО немає консенсусу щодо прийнятного сценарію закінчення війни в Україні, і подібні публікації тому підтвердження. Але показово, що саме The New York Times транслює скептичне ставлення до членства України в НАТО, що цілком відображає позицію Білого дому. До цього додавайте переконання Джейка Саллівана, який припускає ядерний удар по Вашингтону в разі збільшення поставок зброї Києву. Картина цілком виглядає цілісною. Якщо на Вашингтонському саміті НАТО не буде прориву (а його не буде) щодо членства України, то очевидно, що драйвером збереження статусу-кво є саме Білий дім. І в мене немає сумнівів, що така аморфна і боягузлива позиція остаточно спровокує Росію на перевірку міцності альянсу десь у районі Сувалок. 🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Вибори до Європарламенту — нова екзистенційна загроза для України Журналісти The Telegraph Джеймс Крісп і Джо Барнс підготували статтю, в якій вони стверджують, що потенційний успіх праворадикальних партій на червневих виборах до Європарламенту ставить під загрозу фінансову та військову допомогу Україні. Такі партії, як німецька «Альтернатива для Німеччини» (AfD), угорська «Фідес» та австрійська «Партія свободи» (FPÖ), по одинці не мають значного впливу на зовнішню політику, але разом вони можуть саботувати ключові рішення ЄС. Деякі експерти вважають, що вони можуть сформувати третій за величиною блок партій у Брюсселі та Страсбурзі. Згідно з опитуваннями, євроскептичні партії переможуть на виборах до Європарламенту в дев'яти країнах-членах ЄС: Австрії, Бельгії, Чехії, Франції, Угорщині, Італії, Нідерландах, Польщі та Словаччині. Також очікується, що вони посядуть другі або треті місця ще в дев'яти країнах: Болгарії, Естонії, Фінляндії, Німеччині, Латвії, Португалії, Румунії, Іспанії та Швеції. Ще в грудні я писав, що українському керівництву необхідно налагоджувати зв'язки з партіями, які, ймовірно, зайдуть до Європалралменту. Не потрібно плекати ілюзій, що ця комунікація буде легкою і приємною, але в нас банально немає вибору. Переломити правий тренд у Європі за кілька місяців неможливо, але ще є час запропонувати іншу логіку взаємодії. До правого розвороту Європи необхідно готуватися рівно так само, як і до президентства Трампа — ми маємо перестати апелювати до моралі та вказати на конкретні вигоди від співпраці з Україною. Ліндсі Грем, який нещодавно відвідував Київ, недвозначно натякнув, що Україна володіє природними ресурсами, які можуть бути цікаві країнам Заходу. Що більше подібних точок дотику буде створено в комунікації з європейцями, то більше шансів мінімізувати збитки від прийдешніх політичних пертурбацій на континенті. 🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Як західні санкції згуртували Іран, росію та Китай Експерти Atlantic Council Кімберлі Донован і Майя Ніколадзе у своїй статті намагаються нагадати Заходу про те, що Іран, росія і Китай створили чорний ринок санкційної нафти, і жодні санкції їм не завадили. Цю нафту часто перевозять танкерами «темного флоту», які діють поза морськими правилами і вживають заходів для приховування своїх операцій. Тут цікаво розглянути модель торгівлі між Тегераном і Пекіном, тому що Ірану продати свою нафту набагато складніше, ніж росії. Нагадаю, що купівля іранської нафти повністю заборонена, тоді як на російське «чорне золото» поширюється правило цінової стелі. Китай розробив спосіб імпорту іранської нафти в обхід західної фінансової системи і служб доставки. Іран постачає нафту до Китаю за допомогою танкерів «темного флоту» і отримує платежі в юанях через невеликі китайські банки. Танкери «темного флоту» працюють без транспондерів, щоб уникнути виявлення. Після того як нафта досягає Китаю, її перейменовують на малайзійську або близькосхідну і купують «чайники» в Китаї. «Чайники» — це невеликі незалежні нафтопереробні заводи, які поглинають 90% всього експорту іранської нафти відтоді, як китайські державні нафтопереробні компанії припинили операції з Іраном через страх перед санкціями. Щойно Іран отримає оплату в юанях, у нього буде два варіанти використання китайської валюти: він може або купити китайські товари, або розмістити активи в китайському банку. Таким чином, у 2022 році Іран закупив у Китаї машин на 2,12 мільярда доларів, а також електроніки на 1,43 мільярда доларів. Ось вам чергова реалістична оцінка західним санкціям, які в результаті тільки згуртовують «вісь зла». Це не означає, що санкції не потрібні, але вони будуть ефективні тільки в комплексі з реальними діями, які демонструють силу. Санкції — не є елементом стримування, як би Захід не відхрещувався від цієї думки. Треба розуміти, що росія копіює іранські методи обходу санкцій. Тому нещодавні «тривожні сигнали» з Вашингтона щодо ударів по російських НПЗ виглядають ще жалюгіднішими. Якщо Захід за два роки не зміг зупинити російський нафтовий експорт, то Україна має повне право зробити так, щоб росії не було чого експортувати. 🇺🇸 Гамбіт Саллівана