KARPACHOFF

Продовження попереднього поста👇 📌 Іграшка, якою змушували ділитися Чого це вчить дитину: «Твоє насправді тобі не належить. Інші мають право отримати це, навіть якщо ти не хочеш». 🗣 Можливі переконання: «Моє “ні” нічого не означає». «Захищати своє — егоїстично». «Потреби інших важливіші за мої». ⏳ До чого це може призвести: Складнощі з особистими межами, нездатність відмовляти, надмірна поступливість, автоматична готовність віддавати свій час, гроші та сили. Зовні людина погоджується, але всередині накопичує образу. Можлива й протилежна реакція: надмірна прив’язаність до речей, недовіра й гострий страх, що в неї знову щось заберуть. Діти вже в ранньому віці розуміють особисту належність речей і силу права власності, тому добровільно поділитися та бути змушеним віддати — психологічно різні ситуації. 📌 «Через тебе мама засмутилася» або «Подивись, до чого ти мене довів» Чого це вчить дитину: «Ти відповідаєш за емоції дорослих, а їхнє невдоволення означає, що ти зробив щось погане». 🗣 Можливі переконання: «Я винен, якщо хтось поруч засмучений або роздратований». «Я повинен стежити за настроєм інших». «Мої бажання можуть завдати людям болю». «Щоб усі були спокійні, я маю бути зручним». «Якщо людина на мене злиться, це означає, що я справді винен». ⏳ До чого це може призвести: Людина постійно зчитує чужий настрій, намагається всіх заспокоїти й бере на себе відповідальність за емоції інших. Вона відмовляється від власних потреб, щоб нікого не засмутити, виправдовує чужу агресію та відчуває провину навіть тоді, коли об’єктивно нічого поганого не зробила. У дорослому житті це може перетворитися на роль рятівника, болісне догоджання та нездатність відрізнити власну відповідальність від чужої. ЗАГАЛЬНИЙ НАСЛІДОК ТАКИХ СИТУАЦІЙ Якщо вони повторювалися постійно, дитина могла засвоїти цілу систему переконань: ✔️«Моє тіло не знає, чого потребує». ✔️«Чужа думка важливіша за мій комфорт». ✔️«Одна помилка перекреслює все». ✔️«Мої речі та межі мені не належать». ✔️«Випадкова невдача означає, що я поганий». ✔️«Перед авторитетами потрібно мовчати». ✔️«Пишатися собою соромно». ✔️«Я відповідаю за емоції інших». ✔️«Заради збереження стосунків потрібно відмовитися від себе». Дитина поступово засвоює, що безпека, любов і прийняття залежать від її покори та зручності. Вона вчиться ігнорувати власне тіло, боятися помилок, відмовлятися від особистих меж, мовчати перед авторитетами, приховувати свої досягнення, відповідати за чужі емоції й будь-якою ціною уникати конфліктів. У дорослому житті зовнішнього контролю може вже не бути, але всередині продовжує звучати знайомий голос: «Не відмовляй. Не помиляйся. Не сперечайся. Не висовуйся. Не засмучуй інших. Зроби все, щоб тебе не покинули». 🔴 Але варто розуміти ДИТИНСТВО ВЖЕ ЗАКІНЧИЛОСЯ. НЕ ДОЗВОЛЯЙТЕ ДИТЯЧИМ ВИСНОВКАМ КЕРУВАТИ ДОРОСЛИМ ЖИТТЯМ Упізнайте своє правило. Перепишіть його. І наступного разу зробіть не так, як вас навчили, а так, як обираєте ви. ВАМ УЖЕ НЕ П’ЯТЬ РОКІВ Ви більше не зобов’язані доїдати, мовчати, бути зручними й боятися помилок. Збережіть цей допис як нагадування: тепер правила свого життя встановлюєте ви.

Те, що сьогодні здається рисою характеру, часто виявляється способом пристосування, якого ви навчилися ще в дитинстві. Тоді він допомагав зберегти любов і уникнути покарання. Тепер — заважає жити власним життям. Зазвичай світогляд людини — це не результат її свідомого вибору. Це результат поведінки і слів які вона чула в дитинстві від батьків.  📌 «Не сперечайся зі старшими» Чого це вчить дитину: «Вік і статус дають людині право вирішувати, що є правдою, а твоя думка нічого не важить». 🗣 Можливі переконання: «Старші завжди мають рацію». «Я не маю права заперечувати авторитетній людині». «Мої аргументи не мають значення, якщо переді мною хтось впливовіший». ⏳ До чого це може призвести: Людина не здатна захищати себе перед керівниками, викладачами, чиновниками та владними партнерами. Вона може погоджуватися з несправедливими вимогами, терпіти приниження й мовчати навіть тоді, коли добре розуміє, що інша людина помиляється. Згодом це перетворюється на страх конфліктів, покору перед статусом і нездатність відстоювати власні інтереси. 📌 Змушували доїдати, коли ти вже не хотів Чого це вчить дитину: «Ти не можеш довіряти власному тілу. Дорослі краще знають, голодний ти чи ситий». 🗣 Можливі переконання: «Мої відчуття неправильні». «Я повинен терпіти дискомфорт, якщо цього хочуть інші». «Відмовляти не можна». ⏳ Можливі наслідки: Людина гірше розпізнає голод і насичення, їсть через почуття провини, доїдає зайве, не помічає потреб власного тіла. У ширшому сенсі їй може бути складно сказати «ні», зупинитися або відмовитися від того, що їй уже неприємно. Дослідження пов’язують дитячий тиск щодо їжі зі слабшим інтуїтивним харчуванням і проблемними харчовими патернами в молодому дорослому віці. 📌 «Не хвалися» Чого це вчить дитину: «Пишатися собою, говорити про свої здібності й визнавати власні досягнення — соромно». 🗣 Можливі переконання: «Інші самі повинні помітити, чого я вартий». «Визнавати власні сильні сторони непристойно». «Щоб мене приймали, я повинен бути скромним і непомітним». ⏳ До чого це може призвести: Людина применшує свої здібності, знецінює результати власної праці й ніяковіє, коли її хвалять. Їй складно презентувати себе, просити підвищення, називати гідну вартість своєї роботи та претендувати на кращі можливості. Поки інші впевнено демонструють навіть посередні результати, вона мовчить про справжні досягнення й чекає, що її цінність помітять без слів. 📌 Термінове прибирання перед приходом гостей Проблема не в самому прибиранні, а в атмосфері паніки, сорому й страху чужої оцінки. Чого це вчить дитину: «Важливо не те, як ми живемо, а те, яке враження справляємо». 🗣 Можливі переконання: «Наше справжнє життя потрібно приховувати». «Якщо люди побачать недосконалість, вони нас засудять». «Чужа думка важливіша за мій спокій». ⏳ До чого це може призвести: Тривога перед гостями, виснажливе прибирання, сором за звичайний побут, неможливість запросити когось спонтанно. Людина може витрачати багато сил на створення бездоганного образу й боятися, що інші побачать її справжнє життя. Вона звикає не жити, а постійно готувати декорації для чужого погляду. 📌 Виривали аркуш через одну помилку й змушували переписувати все начисто Чого це вчить дитину: «Одна помилка знецінює всю роботу». 🗣 Можливі переконання: «Або ідеально, або ніяк». «Помилятися соромно». «Мої зусилля нічого не варті, якщо результат недосконалий». «Щоб мене прийняли, я не маю права на помилку». ⏳ До чого це може призвести: Перфекціонізм, страх починати, прокрастинація, нескінченне виправлення деталей, болісне ставлення до критики. Людина може кидати майже завершену роботу через один недолік або взагалі нічого не робити, щоб не зіткнутися з можливою помилкою. Авторитарне виховання, психологічний контроль і батьківська критика пов’язані з формуванням дезадаптивного перфекціонізму. ⬇️ Продовження — у наступному пості.

🤔 Існують переконання, яких ми не обираємо й майже ніколи не перевіряємо. Вони входять у нашу свідомість раніше, ніж ми набуваємо здатності ставити запитання, а тому сприймаються не як одна з можливих точок зору, а як частина світобудови. 🥣 Один із найпоширеніших міфів нашої культури це важливість супів у раціоні. Твердження, що суп це обовʼязковий - хибне. Але воно настільки глибоко вкоренилося у східноєвропейській культурі, що запитання «А чому, власне, шлунку обов’язково потрібен суп?» нерідко сприймається майже як провокація. Ніби йдеться не про харчову звичку, а про заперечення законів фізіології. Сучасна медицина не вважає суп обов’язковим для здорового раціону. Відмову від супів не вважають причиною гастриту, виразкової хвороби чи якогось особливого «зношування» або «подразнення» шлунка. До сновних причини хвороб шлунка належать інфекція *Helicobacter pylori*, нестероїдні протизапальні препарати, аутоімунні порушення, алкоголь, хімічні ушкодження та деякі інші стани. Відсутності борщу в цьому переліку немає. Застав дурня Богу молитись то він і лоба розіб'є. Міф про суп виник не випадково. У ньому змішалися - реальні спостереження, - застарілі медичні уявлення, - економічна необхідність, - організація громадського харчування та характерна помилка мислення: якщо щось корисне хворому, отже, воно неодмінно корисне і здоровому. Упродовж століть хворим і тим, хто одужував, справді давали бульйони Але те, що корисно хворим не обовʼязково корисно здоровим Милиці корисні людині зі зламаною ногою, але з цього не випливає, що здорові люди повинні щодня ходити на милицях для профілактики переломів. Сендвіч із м’ясом і овочами, запитий водою, не стає небезпечним лише тому, що воду подали окремо. А жирний пересолений суп із невеликою кількістю овочів не стає автоматично корисним лише тому, що його інгредієнти плавають у бульйоні. Суп був не медичним винаходом, а вдалою харчовою технологією. Він дозволяв використовувати жорстке м’ясо, кістки, залишки продуктів, сезонні овочі та крупи; робив їжу теплою, ситною та зручною для великої родини. Саме економічна ефективність допомогла супу набути статусу норми. У всьому винна радянська влада У 1960-х роках у їдальнях поширилися комплексні обіди, до яких зазвичай входили салат, суп, основна страва та компот. Шкільне харчування також закріплювало суп як незмінну частину денного приймання їжі. Для системи це було зручно. Суп дешевий і його легко готувати великими обсягами. А людина, яка з дитячого садка щодня бачила перед собою обов’язкове «перше», починала сприймати таку послідовність як медично обґрунтовану. Але те, що суп зручний для їдальні, зовсім не випливає, що його відсутність небезпечна для окремої людини. Це різні рівні міркування, які в побутовій свідомості злилися в один. Якби людському шлунку справді була потрібна щоденна тарілка рідкої страви, ця потреба була б біологічною, а отже, однаковою для всіх народів. Але характер споживання супів надзвичайно відрізняється в різних культурах. Уже це свідчить, що йдеться не про фізіологічну потребу,, а про історичну звичку. Є народи, які майже не їдять супів і не хворіють через це. Історія обов’язкового супу — хороший приклад того, як формуються догми. Спочатку було просте спостереження: ослабленій людині легше випити теплий бульйон, ніж з’їсти повноцінний твердий обід. Потім бульйон став символом відновлення й турботи. Економіка зробила суп центральною стравою А побутове мислення завершило його: якщо суп дають хворим, дітям і відпочивальникам у санаторіях, отже, без нього здорова людина неодмінно захворіє. Між твердженнями «суп може бути зручною та корисною їжею» і «суп необхідний кожній людині для збереження здоров’я шлунка» лежить величезна логічна прірва. Здоровий глузд важливіший за здоровий шлунок. Шлунок ще можна вилікувати, а звичку сліпо вірити в будь-яку маячню — майже ніколи. Тому перевіряйте переконання, перш ніж робити їх правилами свого життя. Бо відсутність супу навряд чи зробить вас хворими, а відсутність критичного мислення — легко. Знаєте, кому це варто надіслати?

Прожитий день обміну і поверненню не підлягає. Ця інструкція (чекліст) допоможе зрозуміти, чи не доведеться одного дня шкодувати про своє нереалізоване життя. Якщо тобі буде неприємно усвідомлювати те, що написано далі, не хвилюйся, просто гортай стрічку далі і вже за годину ти про все це забудеш. Так само, як забуваєш про власні мрії, цілі та наміри. Але якщо хочеш інший сценарій, я про це тут теж написав. 1. Постійно чекай слушного моменту. Не починай, доки не матимеш достатньо грошей, знань, упевненості, часу та підтримки. 2. Намагайся відповідати чужим очікуванням. Обирай професію, партнерів і спосіб життя, які добре виглядають в очах інших. Власні бажання вважай примхами. 3. Порівнюй свій початок із чужими результатами. Дивись на людей, які працювали роками, і роби висновок, що в тебе немає таланту. 4. Бійся помилок більше, ніж бездіяльності. Краще нічого не зробити, ніж зробити недосконало. Через кілька років назви втрачені можливості «долею». 5. Багато плануй, але не переходь до дій. Читай книжки, дивись лекції, складай списки й обговорюй свої наміри. Відчуття підготовки чудово замінює реальний рух. 6. Залишайся там, де тобі погано, лише тому, що вже багато вклав. Робота, стосунки чи проєкт — неважливо. Минулі втрати повинні виправдовувати майбутні. 7. Не говори прямо. Чекай, що близькі самі здогадаються, чого ти хочеш. Потім ображайся, що вони не вміють читати твої думки. 8. Відкладай складні розмови. Дозволь маленькій проблемі вирости настільки, щоб її можна було розв'язати лише великою катастрофою. 9. Завжди шукай винних. Батьки, країна, колишні партнери, суспільство й невдалий гороскоп повинні відповідати за твоє життя. Тільки не ти. 10. Ігноруй власне тіло. Спи мало, рухайся рідко, харчуйся випадково та працюй до виснаження. Здоров'ям займешся пізніше — якщо воно залишиться. 11. Витрачай увагу і час на те, чого не можеш змінити. Читай усі новини, сперечайся з незнайомцями й оцінюй чуже життя. На власне часу залишитися не повинно. 12. Вважай зайнятість розвитком. Заповнюй кожну хвилину справами, щоб випадково не запитати себе, куди й навіщо ти рухаєшся. 13. Тримайся за людей, яким ти не потрібен. Доводь свою цінність тим, хто вже вирішив її не помічати. 14. Живи минулим або майбутнім. Згадуй, як добре було колись, або уявляй, як прекрасно буде потім. Теперішній момент використовуй винятково для очікувань і спогадів. 15. Переконай себе, що часу ще багато. А потім одного дня скажи, що вже надто пізно. 16. Обирай знайомий дискомфорт замість незнайомої невизначеності. Тримайся за нецікаву роботу та нудні стосунки й називай це «стабільністю». І головне: ніколи не визнавай, що життя складається з маленьких щоденних виборів. Називай усе випадковістю, обставинами або долею. Так значно зручніше просрати його, не помітивши власної участі. Але якщо ти хочеш інший сценарій, можна почати з цього: Чекаєш слушного моменту → зроби перший крок сьогодні, в гірших з можливих умов, з тим, що маєш зараз. Слушний момент — вигадка, яка виправдовує очікування. Порівнюєш свій початок із чужим результатом → порівнюй себе тільки з собою місяць тому. Раз на тиждень — одна конкретна зміна на папері. Боїшся помилки більше за бездіяльність → постав дедлайн на недосконалий результат цього тижня. Здай "недостатньо добре" замість нічого, бо 50% від чогось краще ніж 100% від нічого Багато плануєш, мало робиш → на кожну годину читання/лекцій — одна дія в реальності. Немає співвідношення 1:1 — це не підготовка, а прокрастинація в костюмі продуктивності. Тримаєшся за вкладене → питання не "скільки я вклав", а "почав би я це сьогодні, знаючи те, що знаю зараз". Ні — значить вихід, а не ще один рік. Не говориш прямо → наступного разу, коли чекаєш, що здогадаються, скажи прямо в ту ж хвилину. Одне речення, без натяків. Тримаєшся за тих, кому не потрібен → якщо ця людина зникне з життя завтра, хто зникне насправді — вона чи твоя надія на неї. Живеш минулим або майбутнім → одна дія на день, яка має значення тільки сьогодні, без зв'язку з "було" чи "буде". Міняй щось, поки ще не пізно.

❓ Тест А раптом ви ідіот?

✍️ Реєстрація на серію прямих ефірів на тему «Дитячі істерики під контролем» за посиланням https://psychoanalytic.coach/land/pak/hysterics/?utm_source=tg&utm_campaign=may&utm_content=vid1905

✍️ Реєстрація на серію прямих ефірів за посиланням https://psychoanalytic.coach/land/pak/hysterics/?utm_source=tg&utm_campaign=may&utm_content=vid1905

❗️Дитяча істерика дуже рідко руйнує психіку дитини. А ось реакція дорослих на неї — дуже часто. Проблема не в тому, що дитина плаче, кричить, злиться чи падає на підлогу. Для дитячої психіки це нормальний спосіб переживати перевантаження, фрустрацію, втому, голод, перенапруження або зіткнення з обмеженнями реальності. 💔 Проблема починається в той момент, коли батьки не витримують дитячі емоції. І тоді замість контакту дитина отримує: «Замовкни.» «Не ганьби мене.» «Ти спеціально це робиш.» «Припини ревіти.» «Нормальні діти так себе не поводять.» І саме тут починає формуватися особистість. Не через саму істерику. Через висновки, які робить дитина про себе під час неї. Якщо у момент сильних емоцій дитина регулярно стикається з приниженням, холодом, погрозами або відторгненням, психіка поступово починає будувати захисти. Одна дитина вирішує: «Мої емоції заважають людям. Треба все тримати в собі.» 🔖 І виростає людина, яка не вміє говорити про свої потреби. Інша несвідомо засвоює: «Щоб мене почули, треба кричати сильніше.» 🔖 І потім у дорослому житті будь-який конфлікт перетворюється на емоційну бурю. Третя починає жити у постійній тривозі: «Якщо я помилюсь або буду незручним, мене перестануть любити.» 🔖 І зовні це може виглядати як “ідеальна”, слухняна, дуже зручна дитина. Люди часто думають, що особистість формується через “виховання”. Але дуже велика частина особистості формується через те: - що дитині дозволяли відчувати, - як реагували на її слабкість, - чи могла вона бути незручною, - і чи залишався поруч дорослий у момент дитячого емоційного хаосу. Дитина не запам’ятовує більшість ваших “правильних слів”. Але її психіка дуже добре запам’ятовує: що відбувалося з нею, коли їй було погано. Хочете розуміти, що таке істерики насправді, чому вони виникають і що робити, аби істерик у житті вашої дитини стало менше? 🔗 Посилання https://psychoanalytic.coach/land/pak/hysterics/?utm_source=tg&utm_campaign=may&utm_content=vid1905

‼️ Реєструйтесь на серію прямих ефірів про дитячі істерики https://psychoanalytic.coach/land/pak/hysterics/?utm_source=tg&utm_campaign=may&utm_content=vid1905

📖 Повний конспект 1-го уроку навчального курсу “Психоаналітичний коучинг” на тему “Метамодель” (84 сторінки) доступний протягом 24 годин за цим посиланням. Через добу доступ приберу.

Приходьте на відкритий урок ✍️ Реєстрація за посиланням https://kpch.link/pak_bot_reg_tg

❗️ Сьогодні, 13.05 о 20:20, проведу відкритий урок, де ми детально розберемо Метамодель. Це перший урок мого курсу «Психоаналітичний коучинг» (вартість — 1000$), але сьогодні у вас є можливість потрапити на нього безкоштовно 🎁 На уроці розберемо: — як саме ви створюєте внутрішні обмеження через мову — де у звичних фразах ховаються ваші блоки — як чути, що насправді стоїть за словами інших Це буде не просто теорія — ви зможете впізнати свої ситуації і побачити, як з ними працювати. Реєструйтесь за посиланням https://kpch.link/pak_bot_reg_tg

👀 Ви коли-небудь помічали, що від дитячої істерики ви дратуєтеся сильніше, ніж дитина, у якої істерика? Наче всередині вмикається: «Та заспокойся вже!» «Скільки можна?!» «Ну що знову не так?!» Проблема в тому, що більшість батьків у цей момент намагаються зупинити не істерику. ⛔️ Вони намагаються зупинити власне безсилля поруч із дитячими емоціями. Але дитина не народжується зі здатністю: витримувати напругу, регулювати емоції, заспокоювати себе. 📚 Її психіка цьому навчається. І саме в момент істерики дитина безсвідомо отримує відповідь на питання: «Що станеться, коли мені погано?» Мене принизять? Відкинуть? Покарають? Чи мені допоможуть пройти через цей стан? ℹ️ Багато дорослих навіть не помічають, як фрази: «Не реви» «Припини» «Нічого страшного» «Ти перебільшуєш» роками формують у дитини відчуття: «Мої емоції незручні» «Зі мною щось не так» «Мене люблять лише тоді, коли я зручний» А потім ці ж діти виростають у дорослих, які: не розуміють себе, бояться конфліктів, не вміють говорити про свої почуття, або вибухають через дрібниці. Дитяча істерика, це не просто “погана поведінка” яка вас дратує. Дуже часто це момент, у якому формується майбутня психіка людини. А ви навіть гадки не маєте, що в цей час варто робити. ❗️Якщо вам важливо зрозуміти, що насправді стоїть за істерикою дитини і як реагувати без крику, провини та безсилля. Приходьте серію моїх прямих ефірів про дитячи істерики. 🔗 Реєстрація https://psychoanalytic.coach/land/pak/hysterics/?utm_term=rivermall&utm_source=insta&utm_medium=bio&utm_campaign=may&utm_content=biolink&brid=YWdncwFdp7jNbZecsogm_SQtiUgH

🧠 Ви все життя розбираєтесь у людях краще за них самих? Пора почати на цьому заробляти! Вже за кілька годин (о 20:20) — новий майстер-клас про нову професію “Психоаналітичний коуч”.

Психоаналітичний коуч — це той, хто за 4–8 сесій знаходить у клієнта приховані причини, через які він роками не може заробити, схуднути, піти з токсичних стосунків чи запустити бізнес. Це метод, який, як і психотерапія, працює з несвідомими страхами клієнта, але орієнтований на швидкий результат в реальному житті.

Саме тому клієнти готові платити за таку роботу від $50 за сесію навіть початківцям. При графіку всього 5 клієнтів на тиждень ваш дохід складе $1000 на місяць. А далі — більше. До речі, усі свої консультації вартістю $800 я проводжу саме в цьому форматі. Стати психоаналітичним коучем можна за 4 місяці навчання (навіть без психологічної освіти). Занадто гарно щоб бути правдою? Не вірте — приходьте на майстер-клас і переконайтесь (буду також відповідати на ваші питання). А також приходьте, якщо: ▪️ Ви працюєте в наймі, і розумієте, що ваші інтелектуальні можливості значно вищі за ті завдання, які ви виконуєте зараз. ▪️ До вас ідуть за порадою — і ви досі робите це безкоштовно ▪️ Ви вже практикуєте (коуч, нутриціолог, таролог) — і клієнти не доходять до результату ▪️ Ви багато вчилися, але так і не почали практикувати ▪️ Ви в декреті (або хочете з нього нарешті вийти) і хочете свою незалежну професію (дохід) ▪️ Ви HR або керівник — і впираєтеся в людей, яких не можете зрозуміти чи «замотивувати» На майстер-класі розберемо: 1️⃣ Як влаштований метод і чому він працює з 90% запитів 2️⃣ Структуру сесії — чіткі алгоритми, ніякої «інтуїції» 3️⃣ Як знаходять корінь проблеми клієнта 4️⃣ Як доводять до реальних змін, а не «цікавих інсайтів» 5️⃣ Де брати клієнтів і як вибудовувати чергу 📅 7 травня, 20:20, онлайн, безкоштовно ОТРИМАТИ ПОСИАЛННЯ НА ЕФІР ➡️

Маленька сіренька курочка сиділа на галявинці поруч зі своїм курником і дуже сильно сумувала: - Я бідна, нещасна. Півні мене не розуміють, кури мене ображають. У курнику темно, глухо, порожньо, сумно. Отже, сиділа вона і страждала. І в цей момент повз пролітав величезний білий птах. Він почув слова курочки, приземлився поруч і сказав: - Не переживай, курочко. Хочеш, я тобі допоможу полетіти у прекрасну країну, де ти будеш щаслива? - Ні, - сказала сіра курка. - Це неможливо - курки не можуть літати. - Ну і що? - відповів білий птах. - Я навчу тебе. - Ні, - сказала сіра курка. - У мене занадто маленькі крила для цього. - Не переживай, - промовив білий птах. - Хочеш, я посаджу тебе собі на спину, і ми полетимо разом? - Ні, - зітхнула сіра курка. - Я прилечу туди, і мені ніде буде жити. - Не переживай, - обнадіяла її біла пташка. Я допоможу тобі зробити так, щоб у тебе було житло. - Ні, - сказала сіра курка. - Що я робитиму сама? Мені буде сумно. - Не переживай, - посміхнувся білий птах. - Я допоможу тобі знайти півника. - Ні, - сказала сіра курка. - А раптом цей півник виявиться злий і поганий? - Не переживай, - зітхнув білий птах. - Я навчу тебе жити так, щоб у твоєму житті зустрічалися тільки чудові півники. - Ні, - сказала сіра курка. - Таких півнів не буває на світі. - ТА ПІШЛА ТИ В СРАКУ! - закричав білий птах, розпустив величезні крила і полетів... А маленька сіренька курочка тільки переконалася, яким несправедливим є світ, у якому вона живе, і як погано до неї ставляться оточуючі. Ви знаєте кому це надіслати 😉

У США хлопець розлютився через програш у грі, схопив кота і кілька разів жорстко кинув його об підлогу, через що тварина отримала певні травми. Мати у відповідь змусила його кидати свою PlayStation об асфальт так само, як він кидав кота, поки приставка не розбилася. Як вам такий урок? Підтримуєте, чи це вже занадто?

У відео - секрет мого успіху на ТБ. А останній безкоштовний майстер-клас на тему Психоаналітичного коучингу проведу цього четверга 7 травня. 🔗 Реєструйтесь за посиланням https://kpch.link/pak_bot_reg

👀 Якщо ви відчуваєте, що займаєтесь не тим — ПРЯМО ЗАРАЗ переходьте за цим посиланням на прямий ефір (початок о 20:20), — перевіримо, чи не є ваша здатність розуміти людей і бачити суть їх проблем вашим справжнім покликанням. На майстер-класі я покажу: - як влаштований метод Психоаналітичний коучинг і чому він дійсно працює із 90% запитів клієнтів, - скільки реально заробляють на старті і через рік ($1500-2000), - чому психологічна освіта не обов’язкова - з чого починати якщо ви зараз взагалі далеко від цієї сфери - як знайти перших клієнтів та як побороти сором брати гроші за цю свою роботу 🔗 ПЕРЕХОДЬТЕ