Анастасія Михайленко

Зловила себе на думці: у цій відпустці мені цінно не те, що я роблю, а те, чого я не роблю. Я не поспішаю. Я не виконую «план на відпустку». Я не намагаюсь бути ефективною. Не роблю дрібні справи «так, швиденько перед сном». Я не намагаюсь побачити все. Не виставляю очікувань. Майже не фотографуюсь. Мінімум структури й «треба». Максимум — почуттів та відчуттів🤲. Спочатку ти досліджуєш як це бути собою. А потім виявляється, що за цим є ще один рівень - просто бути. І на цьому рівні немає мислення. Тут лише - відчуття в тілі. Абсолютна невербаліка, відчуття, що ти є. І ти є більшою за будь-які описи, хто ти і яка ти… і взагалі ти не маєш відповідати ніяким описам…🔅 Трохи думок моїх, поки жую. І моїм ногам треба відпустка від моєї відпустки.

Така важка ніч 😔 Як ви? Як ваш стан?

Досліджую нові теорії. Ця про поведінку в конфліктах. Відгукується вам?

Зроблю психологічний розбір вашої ситуації 🤲 Як і обіцяла - терапевтичні розбори тепер будуть тут. Як це працює: Залишаєте своє запитання з описом контексту в анонімній формі. Чим детальніше - тим глибше зможу розібрати. Я обираю одну історію і 17 квітня публікую розбір тут. Залишити запитання → https://forms.gle/7ZWvSDMjvr6k3WkC9

На останній груповій сесії ТПС-2 ми обговорювали, наскільки терапевтичною може бути робота в групі. Ти опиняєшся серед людей, які розуміють твої переживання, бо вони проходять через подібне. Очі людини, яка бачить твій біль, - зцілюють. До того ж я завжди поруч, щоб надати професійні коментарі та підсвітити шлях, яким варто йти. Чому група працює швидше? У груповій роботі ти маєш можливість почути те, що стосується тебе, але ще не було тобою усвідомлено. Завдяки цьому рух стає інтенсивнішим, а ваша спільна енергія неначе примножується. Провівши ТПС-1, я переконана: програма, спрямована на побудову здорових стосунків із собою, найефективніше працює саме у такому форматі: ✅ Уроки + групові сесії + практики + чат = реальний результат. 🚀 Наразі триває набір у нову групу: • Кількість: всього 10 людей. • Залишилося місць: лише 3. • Старт: плануємо у травні. • Підготовка: я вже розпочинаю індивідуальні зустрічі з учасниками. Якщо у вас є сумніви чи питання - реєструйтеся. Ми обговоримо все на індивідуальній зустрічі, аби ви точно розуміли, чи підходить вам ця програма. Реєстрація на індивідуальну зустріч: https://forms.gle/UkhUZoYRNKrjT4W67

Залишу ці слова тут 🔅

Про тривожність, страх та очікування Ми часто обговорюємо з клієнтами складні періоди. А вони можуть бути різними: звільнення, пошуки роботи, брак коштів, хвороби дітей, атаки дронів, операції... Або просто стан, коли всього навалилося стільки, що немає часу це опрацювати. Я хочу поділитися досвідом саме про очікування. Цей період іноді поглинає повністю. Важко про щось думати чи чимось займатися — лише переживання та «накручування». Я вже писала про роботу з собою у цей час (залишаю скріни сторіз), але чим ближче до події, тим важче тримати фокус і не випадати з реальності. Ось що дійсно мені допомогло: 🌀Свідоме проживання «Тут і Зараз» Останні дні перед операцією я все робила усвідомлено: обіймала дітей, ходила, їла, працювала. Навіть дихала. Все здавалося уповільненим. Я не давала собі провалитися в очікування — ні в позитивні, ні в негативні. Я була лише в цьому конкретному моменті. Збираю речі в лікарню, роздивляюся дорогу, машини навколо, купую каву, шукаю потрібний корпус, подаю документи, розмовляю з сином. Є лише цей момент. І в ньому я справляюся. 🔅Вираження емоцій «Після» У лікарні я була для сина опорою. Мала триматися, бути сфокусованою, швидко реагувати й витримувати навантаження. Це були не ті місце й час для вираження власних емоцій. Але я їх помічала. І зараз, коли я вдома, я нарешті даю собі простір. Тепер, коли немає гострої тривоги й страху, я можу вільно проживати ці емоції, виражати їх і опрацьовувати цей досвід. Тільки зараз я дозволяю собі «розмістити» все пережите всередині. Завдяки цьому алгоритму я бачу, що я в ресурсі та не виснажена емоційно. Важливий нюанс: У мене не вийшло так проживати з першого разу. Коли ви тільки пробуєте свідомо керувати своїм фокусом, ви випадаєте у тривогу по 100 разів на день. І важливо не те, що ви випадаєте, а те, скільки разів ви повертаєтесь. Чим частіше ви це робите, тим швидше формуєте нові мисленнєві патерни. Я розумію, що це може зараз здаватися важким, але спроба за спробою + ваша наполегливість -> приведе до змін. Маленькими кроками 👉до великих змін.

Про «Я розумію..» Вислів, який може бути великою підтримкою… а може бути дуже токсичним. Сьогодні, коли інша мама у палаті розповідала свою історію, я сказала: «Я розумію…». І лише потім усвідомила. Що для неї я: та сама «щаслива я». Моєму сину пощастило. З імовірністю 99% наша історія закінчується сьогодні. Йому пощастило з діагнозом. А вона три роки у лікарнях. Про складний кейс її сина пишуть у ЗМІ. Ніхто не хоче ставати таким героєм новин. «Я розумію» доречне тільки тоді, коли дійсно є досвід, схожий на цей. Коли я це казала, мені здавалося, що я розумію її… але коли я все осягнула, то зрозуміла: я навіть уявити не можу, через що пройшла ця мужня жінка. Про що я їй і сказала. Нехай усі дітки будуть здорові. І дякую лікарям за їхню роботу 🙏

Поки я готую допис про червоні прапорці у роботі психолога, натрапила на давню нотатку статті про особистісні якості ТА-терапевта. На жаль, у мене немає жодної інформації про походження цієї статті, тому якщо хтось впізнає матеріал, напишіть мені, будь ласка. ОСОБИСТІСНІ ЯКОСТІ ТА-ТЕРАПЕВТА 🔅 1. Емпатія - це здатність передавати розуміння переживань іншої людини, виходячи з точки зору цієї людини. Відчуваєте, як глибоко? Тобто терапевт не тільки відчуває, але може і транслювати, що саме він розуміє про клієнта. І це окрема робота - відмежовувати свої почуття на почуте від почуттів клієнта, які ти теж відчуваєш. 🔅 2. Чесність - відповідність між тим, що проговорює терапевт, і тим, що він (вона) робить. Насправді це не все так просто, тому що для цього психологові потрібно в першу чергу бути чесною із собою (тобто виявити всі свої самообмани), вміти говорити правду в очі, навіть якщо вона зробить боляче, не рятувати клієнта (а іноді дуже хочеться). 🔅 3. Цілісність (насправді дуже цікава риса). У мене записано, що це прямота + чесність + адекватність. Я б про цілісність говорила як про наявність внутрішньої опори і злагодженості частин і процесів терапевта. Все-таки психолог — це про особистість. 🔅 4. Стійкість — здатність взаємодіяти з будь-якими проявами клієнта без того, аби відчувати себе приниженою, знеціненою, ображеною тощо. 🔅 5. Повага — здатність розуміти себе і поважати те, що відбувається у іншої людини. Це так глибоко. І це дуже корисно і в особистісних стосунках. Я прям пишу цей текст і кайфую… 🔅 6. Скромність — здатність точно оцінювати і визначати свої слабкі та сильні сторони. І в тому числі визнавати перед клієнтом свої помилки в терапії. 🔅 7. Компетентність — ефективне застосування навичок та знань, потрібних для того, аби робити те, що потрібно робити. Терапевт має право братися за новий для нього (неї) запит, якщо має відповідні знання та супервізію. 🔅 8. Справедливість — послідовне застосування відповідних критеріїв для рішень та дій. 🔅 9. Мудрість — володіння високими судженнями, які насичують практику. Це одна із причин, чому психологові потрібна постійна терапія: ми збагачуємо свого Дорослого, свою мудрість, напрацьовуємо стратегії, розширюємо бачення… 🔅 10. Сміливість — здатність діяти, не дивлячись на небезпеку, ризик і невизначеність. Як вам ці риси? Для мене в кожній стільки глибини і стільки вимірів. Можна писати окремі дописи про кожен цей пункт. І знаєте, що мені важливо… Що мало в якому напрямку цим питанням приділяють таку увагу. А вони важливіші навіть за знання практик. І це одна із причин, чому я обрала напрямок ТА. За глибину, етичність і водночас простоту.

Набираю групу (до 10 учасників) для тих, хто прагне побудувати здорові стосунки з собою. Що на вас чекає: • 6 місяців глибокої роботи. • 14 групових онлайн-сесій у підтримці однодумців. Дізнатися деталі та зареєструватися на ознайомчу зустріч можна за посиланням: 🔗 https://forms.gle/UkhUZoYRNKrjT4W67

Моя аскеза була — писати 30 днів. Пам’ятаєте? У результаті я писала 18 днів із 30. Можна було б сказати «лише» 18 днів, а я напишу «аж» 18, бо так воно і є🔅. За цей час я написала декілька сторінок книги, закарбувала важливі сімейні моменти й зловила кілька інсайтів. Але що ще більш важлива - я отримала задоволення, і відчувала розслаблення, що так потрібно звсім нам у період хронічного стресу🤲. 🌀До інформації: Фрірайтинг — дуже корисний. Це практика безперервного письма протягом визначеного часу (зазвичай 10–20 хвилин), коли ви записуєте все, що спадає на думку, без редагування, цензури чи турботи про граматику. Він сприяє зниженню тривожності та стресу, відкриває доступ до витіснених переживань і позитивно впливає на розвиток креативності.

Вже 2 роки я досліджую тему стресу. Причина очевидна: ми понад 4 роки живемо у хронічному стані «небезпеки». І неважливо, в Україні ви чи ні (адаптація за кордоном — це теж стрес) Найпідступніше те, що цей вплив на психіку та здоров’я ми перестаємо помічати. Хронічний стрес накопичується, ми до нього звикаємо і вважаємо цей стан «нормою». Ми не помічаємо, як забуваємо прості речі, важко зосереджуємося, заїдаємо, списуємо проблеми ШКТ на вірус та і падіння імунітету - на сезонність.А все це наслідки тривалого хронічного стресу. І чесно, мені потрібен був час, аби прийняти, що наша реальність потребує зміни способу життя. Це схоже на лікування хронічної хвороби. Ви не можете вилікувати її за місяць. Але змінюючи рутину та запроваджуючи нові звички, ви починаєте почуватися краще. Ви вчитеся жити з цим так, щоб воно вас не руйнувало. Зі стресом — те саме 🤝. Потрібна нова рутина, нові звички, більше відпочинку, більше свідомої роботи зі своїм станом. Одна з моїх практик, яку я роблю декілька разів на день - це 🧘‍♂️ Дихання 4-7-8 (всього 2 хвилини): Вдих — на 4 рахунки. Затримка — на 7 рахунків. Видих — на 8 рахунків. Чому це працює? 🧬 Подовжений видих активує блукаючий нерв (nervus vagus) - головний «кабель» нашої заспокійливої системи. Серцевий ритм сповільнюється, надниркові залози зменшують викид кортизолу, а мозок отримує сигнал: «все ок, небезпеки немає» . Застосовуйте щоразу, коли відчуваєте напругу. Ефект відчутний вже після 2–3 циклів. Бережіть себе!

Хочу поділитися інсайтом. Завдяки йому я легше долаю важкі часи. Розповідаю у голосових 🔅🤲

Хоча багато хто це заперечує… але пори року і погода на нас впливають. Довга похмура холодна зима…. І сьогодні я наче грію себе на сонці… 🔅

Спочатку, коли я побачила, як по всіх можливих пабліках розноситься відео з інтервʼю Еріка Дейна, я розізлилася… Моя злість звучала так: «Як люди заради охоплень використовують його смерть… використовують такий важкий досвід…» Але потім я дізналася, що це було його посмертне інтерв'ю для проєктуNetflix «Famous Last Words», яке вийшло в ефір 20 лютого 2026 року - через день після його смерті від БАС. Він хотів бути почутим. Він прагнув сказати ті важливі слова, які мали залишитися з кожним, хто їх почує… Я думаю, він знав: його смерть змусить нас саме почути, а не просто послухати. Чесно скажу, я дивилася лише уривками. Але я хочу знайти час і подивитися все інтервʼю повністю, бо навіть ті фрагменти викликали у мене багато емоцій. Навіть зараз, коли я пишу цей текст, у мене течуть сльози. Він говорив про речі водночас прості та надзвичайно глибокі. Послання донькам: «Минуле сповнене жалю, а майбутнє — це лише невідомість. Все, що у вас є — це зараз. Живіть у цьому "зараз". Знайдіть щось, що ви зможете любити так само сильно, як я любив акторську гру. Це була моя пристрасть, і саме ця любов проводила мене крізь найтемніші години. Вибирайте друзів мудро. Шукайте тих, хто просто прийде і буде поруч, коли вам це потрібно, без зайвих запитань. Ви успадкували мою суперсилу — мою витривалість. Я сподіваюся, що зміг показати вам: ви здатні вистояти проти чого завгодно. Ви можете зустріти свій кінець, ви можете пройти крізь пекло з гідністю. Боріться, дівчата, і тримайте голову високо. Біллі та Джорджіє, ви — моє серце. Ви — моє все. На добраніч. Я люблю вас. Це мої останні слова». Про хворобу: «Коли тобі кажуть, що твій час обмежений, світ навколо раптом стає дуже чітким. Усі дрібниці, через які я раніше переймався — кар'єра, гроші, те, що про мене думають, — просто випарувалися. Залишилися лише любов і вдячність». «БАС може забрати мої м'язи, може забрати мій голос, але він не може забрати мою волю. Я вирішив, що буду господарем свого настрою до останнього подиху. Це і є справжня витривалість — не просто терпіти біль, а продовжувати посміхатися, коли пекло дихає тобі в обличчя». «Парадокс у тому, що я ніколи не відчував себе таким присутнім у кожній хвилині, як зараз. Кожен схід сонця, кожен сміх моїх дівчат — тепер це на вагу золота. Хвороба навчила мене цінувати те, що я раніше сприймав як належне». «Я не програю цю битву. Я просто завершую свій шлях. І я йду з відчуттям, що виконав свою головну роль — роль батька». Коли я розповідала чоловікові про почуте, він дивився на мої сльози й запитав: «Ну чого ти плачеш? Ти ж усе це знала і до того…» Але справа не в тому, знала я чи ні. Ми можемо багато чого знати теоретично. Проте рівень знань і рівень досвіду впливають на нас зовсім по-різному. Дивитися на Еріка - людину, яка завжди викликала в мене щиру симпатію… бачити, як він сидить, його нерухомі руки, чути, як важко він дихає, бачити цей погляд і скуту міміку, чути, з якими зусиллями він говорить… У цей момент ти проживаєш зовсім інший стан. Ти отримуєш досвід, бо в цю мить бачиш і відчуваєш бодай частинку того, що відчуває він. Тому знання — це знання, а досвід — це досвід. Не всі історії мені відгукуються, не всі слова зачіпають… Але Еріку я кажу: «Дякую». Твоя мудрість, глибина, чесність і неймовірна сила вплинули на мене. Тепер я буду ще більше цінувати життя, жити тут і зараз, насолоджуватися кожним моментом на всі 100%. Життя — це тут і зараз. Дякую! За все!