Лабораторна миша

Чомусь так стається, що подібне тягнеться до подібного. Наприклад, справжні науковці - до таких само класних розумників. Створюються лабораторії, ініціативи, інститути. А псевдонауковці - охоче об'єднуються з псевдонауковцями. Ви ж чули про "історика", який стверджує, що Іісус Христос, Будда і Чінгізхан були українцями, так? Валерій Бебик напродукував купу маячні про історію нашого народу (його вибрані перли - тут https://goo.gl/fEbTRt)), за що обійняв заслужену другу позицію в номінації "Псевдонауковець 2018" відзнаки "Академічна негідність року", яку вигадала антиплагіатна ініціатива "Дисергейт" (про це докладно написано тут https://goo.gl/tRGTyh) Його відверто "бомбануло" - https://goo.gl/uxxffz. В дописі він обізвав знаних науковців і порядних людей аферистами та темними конячками московської спецоперації. (він там ще вказує в дописі на індекси Гірша, сором'язливо ігноруючи шалений h-індекс панів Олександра Габовича чи Віктора Досенка та той факт, що сам "історик" Бебик не має індексу Гірша в базі Скопус, а має його лише в гугл-сколарі, куди включаються всі мурзилки). Але не це привернуло мою увагу. Знаєте, яка група репостнула допис про "дебілів" від пана Бебика? Факультет інформаційних технологій КНУ ім. Тараса Шевченка - ага, провідного українського вишу Київського національного університету імені Тараса Шевченка, де деканом є той самий сумнозвісний пан Тесля, який вигадав Теорію несилової взаємодії, подав до суду на Ірину Єгорченко і, власне, суд програв (ось прекрасний матеріал від газети День https://goo.gl/UWyTpo). Сам репост - тут https://goo.gl/zHqZnm. Тобто, група факультету, який очолює людина, що розробляє псевдонаукові теорії, репостить лайливий допис псевдонауковця, який розповідає про скіфотрипільську цивілізацію. Неочікувано, правда? Нас оточують клоуни, пітекантропи та фріки. Вони обіймають високі посади, їх подають на державні премії, їм присуджують докторські ступені та вішають ордени на груди. Держава регулярно демонструє інституціональну неспроможність припинити цей гармидр. Колись воно все вилікується, але поки що просто знайте про цю ганьбу. Знайте і розповідайте іншим. А ми переможемо. Їм нас не здолати.

Навіть деякі спеціалісти на кавовому ринку не здогадуються, що до роду Кавове дерево належать 124 види, які трапляються в тропічній Африці, на островах Індійського океану (Мадагаскар, Коморські і Маскаренські острови), в Азії та Австралії. Всі види роду Coffea утворюють схожі плоди, а деякі з них навіть використовуються на місцевому рівні як замінники арабіки. Ці види мають корисні риси для розвитку кавової галузі - стійкість до посухи, шкідників і хвороб. У багатьох з них низький або нульовий вміст кофеїну (що може бути і недоліком, і чеснотою). Два дні тому світ побачив останній аналіз вчених, який показав, що цей безцінний скарб генетичних ліній знаходиться під загрозою зникнення. 60 % усіх видів потребують невідкладної охорони, серед яких 13 знаходяться під критичною загрозою (мають статус Critically Endangered (CR), 40 – під загрозою (Endangered (EN), а ще 22 є вразливими (Vulnerable (VU) видами. У зону ризику потрапили й арабіка, робу ста та ліберіка, а також Coffea eugenioides – предковий вид арабіки. Окрім того, науковці виявили, що 45 % видів кави не зберігаються у жодному насіннєвому банку, а 28 % видів не представлені на жодній із заповідних територій. Тому, якщо людство планує пити каву в майбутньому – йому слід турбуватися про це вже зараз. (Science Advances, 2019 DOI: 10.1126/sciadv.aav3473) Про катастрофічно швидкі зникнення інших відомих організмів можна дізнатися на нашій лекції "Вимирання видів" https://www.facebook.com/events/370778523710519/.»

Свята кава От є такі науково-популярні дописи, які я не можу прокоментувати, адже сам практично нічого не знаю по темі. Кави я споживаю багато, дуже ціную цей напій, знаюся на тому, чим відрізняється арабіка від робусти, терпіти не можу останню, маю улюблені сорти. Але 124 види? Ви серйозно? Класний допис і пояснення стурбованості вчених щодо можливого зникнення багатьох сортів ранкового напою. Інджой. P.S. Сьогодні Водохреща. Коли ми зробимо власну церкву свідків Лептонного Бога, у нас буде Кавохреща. В кожній церкві можна буде придбати арабіку бренду Свята кава, а замість ладану всюди буде запаморочливий аромат свіжозвареного напою. Допис Національного науково-природничого музею НАН України https://www.facebook.com/173413499520881/posts/989973121198244/ «Завтра зранку кава допоможе прокинутися багатьом мільйонам людей. Але це не єдина її чеснота. Один з найпопулярніших у світі напоїв створює багатомільярдний сектор світової економіки, що об’єднує ланцюжок від фермера до споживача. Близько 100 мільйонів фермерів по всьому світу заробляють свій хліб на вирощуванні дерева з роду Coffea L. Серед усіх видів кави найпопулярнішою є арабіка (Coffea arabica), адже на неї припадає 60 % усіх проданих зерен кави. На робусту (Coffea canephora) припадає решта 40% . Кава ліберіка (Coffea liberica), третій вид напою, культивується у всьому світі, але використовується переважно для того, щоб на неї прищеплювати арабіку чи робусту. Арабіка (C. Arabica) є насправді давнім гібридом C. canephora і Coffea eugenioides, який виник на території Ефіопії та Південного Судану. C. liberica і C. canephora зустрічаються на території більшої частини вологих тропіків Африки. Уже кілька сотень років люди вирощують арабіку, хоча спочатку ця рослина споживалася в їжу, перший напій на її основі приготували значно пізніше. Свідчення про культивування робусти припадають на початок ХІХ ст., але скоріш за все її вирощували за сотні років до цього, не роблячи жодних записів про це. Ліберіку ж спробували культивувати на початку 1870-х років, але, незважаючи на великі надії, напій з неї не задовольнив вимогливі смакові рецептори споживачів. Що спричинило значний розпач плантаторів цієї культури на Шрі-Ланці. Тому нам зараз відомий бренд цейлонського чаю, а не цейлонської кави. Арабіка та робуста – не зовсім звичайні сільськогосподарські рослини. Їхнє вирощування не налічує тисячі років, тому відмінності культивованих рослин від диких мінімальні. Незважаючи на те, що робусту можна було знайти на плантаціях вже багато років, ботаніки були стримані й не визнавали це кавове дерева за окремий вид аж до 1897 року. Робусту почали активно вирощувати поза межами Африки на початку 1900-х рр. Це й не дивно, адже рослина мала багато позитивних якостей – росла швидше за арабіку та ліберіку, була стійкіша до іржі кавового листа, яка спричиняється грибком Hemileia vastatrix, була менш вимоглива до умов вирощування та давали більший врожай. Не всі кавомани полюбили робусту, адже для багатьох з них нотки «деревини» та «тютюну» стали неприємними складниками смакової гами. Але іншим, навпаки, робуста сподобалась, особливо її високий вміст кофеїну, який став незамінною складовою еспрессо та напоїв на його основі. Саме це дало змогу маловідомій культурі за 150 років відвоювати 40 % світового ринку кави. Справжня ж частка на ринку її ще вища. Адже її часто використовують для фальсифікації дорожчої арабіки. Робуста має й іншу місію – її використовують для виведенyя стійких до іржі злаків сортів арабіки шляхом гібридизації. Але кавова індустрія має безліч загроз. . Серед них - зміна клімату, спалахи захворювань та шкідників, тривалі періоди посухи, а також соціально-економічні факторів. Дослідження диких генотипів арабіки і робусти має першочергове значення, адже в них можуть критися секрети стійкості до несприятливих умов довкілля. Проте, зараз з новою силою спалахнув інтерес до інших видів кави.

Пам'ятаєте жарти про Чака Норріса? Ну, про те, що "Чак Норріс грав на гітарі. І виграв", "Чак Норріс виклав Facebook в Twitter", "Чак Норріс нічого не знає про аеродинаміку. Бо повітря не наважується чинити йому опір" тощо. Типу, він крутіший за всіх і все на світі. Особисто для мене в українській інтелектуальній еліті є наш "чак норріс" - Володимир Горбулін. Він не тільки був одним з творців РНБО і концепції національної безпеки і оборони, радником президентів України, блискучим переговорником, очолював Інститут стратегічних досліджень, а нині є першим віце-президентом НАН України. Я впевнений, що саме його внесок в успіх як Мінського формату, так і в серйозний поступ в переозброєнні нашої Армії ще отримає належну оцінку у підручниках історії. Вчора йому виповнилося 80-т років і вийшло його два класні інтерв'ю. Перше - про уроки історії для України, про здобуття Незалежності (прекрасна цитата - "Ми були в імперській неволі, але вийшли на свободу тільки після того, як тюрма сама розвалилася"), про Будапештський меморандум, про міжнародну систему безпеки та її кризу, про перспективи повернення Криму і Донбасу, реальні цілі Росії і т.і. https://ukurier.gov.ua/uk/articles/akademik-volodimir-gorbulin-mayemo-vikoristovuvati/ Друге - про його життя, про "свій мікроклімат" Донбасу, перспективи його повернення, геополітичний шторм, російські плани щодо Білорусі та Казахстану тощо. https://fakty.ua/292830-shirokomasshtabnoj-vojny-s-rossiej-ne-budet---vladimir-gorbulin Я отримав щиру насолоду. Раджу і Вам. P.S. До речі, чомусь подумалося і згадалося про швидкий тест на освіченість. Минулого року на одній з прес-конференцій журналістка якогось ЗМІ поставила Горбуліну запитання... ні, не про Донбас чи війну, не про ядерний/без'ядерний статус, не про НАТО чи новітні ракети. Вона спитала: "А Ви хто? Представтесь." Я тоді сумно проволав (Дмитро Золотухін (Dmytro Zolotukhin), здається ти постив те відео?) До Горбуліна можна по-різному ставитися - погоджуватися чи ні з його думками, визнавати чи ні його доробок для становлення України. Але не знати про нього, працюючи в медійній сфері - як мінімум означає бути байдужим до усього, що коїться навколо.

Сподіваюсь, це невдовзі буде виправлено (цього вимагає закон). Маю надію, що вдасться створити інституцію нового типу і початкову мету буде досягнуто. 3. До оцінювання наукових установ ще дуже далеко. Нормативку МОН частково зробило, і до неї великі питання - її потрібно доопрацьовувати. Кошти на незалежну експертизу уряд теж навряд чи готовий виділяти. Навіть якщо зробити нормальну Методику оцінювання та вкласти необхідні ресурси, потрібно враховувати, що спротив справжньому оцінюванню буде величезний. Тому цей етап особливо потребує як політичного лідерства, так і серйозного забезпечення. Отже, чи закладена реформа науки у закон? Так. Перший етап великої реформи. Етап, потрібний для того, щоб зібрати дані, проаналізувати наявний стан речей, оздоровити процеси прийняття рішень. Чи виділив уряд необхідні ресурси (фінансові, людські) на реформу? Ні. Чи здійснив уряд всі необідні кроки у передбачені законом терміни? Ні. Чи є політичний лідер в уряді у реформи? Ні. Чи є донори, які підтримуюють реформу науки? Ні. Про це варто пам'ятати, коли ми сьогодні підбиваємо підсумки. Висновків за цей час особисто я зробила багато. Із важливих в контексті майбутнього - наступні. Щодо впровадження закону: потрібні ресурси. Люди і гроші. І ще більш активно шукати партнерів в уряді. Окремо: я безмежна вдячна тим дуже небагатьом людям в уряді та за його межами, які допомагають із впровадженням рефоми науки. Без них було б зовсім-зовсім скрутно. Надалі: нам треба збирати дані, розбудовувати мережі підтримки (зокрема, й інституціоналізовані) та об'єднувати людей, здатних реально працювати. І ще один: в 2015 році я була впевнена, що слова у законі, за які борюсь, одного дня стануть реальністю, наповняться конкретними людьми та сенсами. Так і сталося. І навіть у тих складних умовах, в яких все це реалізується, ми маємо результати. І тепер науковців, включених у всі ці процеси, значно більше. Вони мають цілком офіційний статус та шанс впливати на наявний стан речей. А отже, можна ще поборотись. Тож працюємо далі. І одного дня реальність стане зовсім іншою - такою, яку ми побудуємо.»

Коли мене раніше запитували "Як просувається реформування науки?", я міг чітко відповісти - зрада чи перемога - залежно від конкретного моменту часу. Зараз, коли я став трохи меншим невігласом, можу лише чесно сказати, що не знаю. І не тому, що в мене немає фактів, чуток, чуток про чутки, власних думок та рефлексій. Навпаки, усього дуже багато і це заважає зробити вірний неупереджений аналіз. Я не тільки не можу чітко відповісти на питання - чи реформа науки добре просунулася? Бо це дивлячись з чим порівнювати: порівняно з тим, як мало б бути - ми майже досі на старті; враховуючи повний ігнор з боку Уряду - ми просунулися просто колосально. Я й не можу відповісти на питання - що найбільше сприяє просуванню реформи? Бо тут у мене теж дві точки зору: чи-то небайдужість активних науковців+така-сяка допомога небайдужих чиновників, чи-то нам більше допомагає ігнор з боку Уряду і вони нам не заважають. Але добре, що є Юля. Я не знаю, як у неї в голові те все структурується, однак вона прекрасно розписала топ-3 задачі, які ми хотіли вирішити, що з того вийшло та чому так. Але переможемо. Допис Юлії Безвершенко https://www.facebook.com/100008087651306/posts/2353336251612607/ «Три роки тому (16.01.2016) набув чинності Закон про наукову і науково-технічну діяльність. Чи закладена в ньому реформа науки? Чи є результати? Якими є уроки і задачі на майбутнє? Три основні зміни, які ми хотіли запровадити тоді, у 2015 році, коли писали закон: (1) Зробити так, щоб державні рішення щодо науки ухвалювались на основі даних та їх аналізу, відповідали узгодженій стратегії розвитку і потребам науковців, базувались на успішних світових практиках. Для цього треба було посадити за один стіл вчених та урядовців і поставити перед ними відповідні задачі. Вчених із серйозною репутацією, яких поважала б наукова спільнота. Вчених, готових висловлювати свою позицію та захищати її. Урядовців, відповідальних за ухвалення рішень. Тих, що представляють міністерства, необхідні для розв'язання кроссекторальних проблем. Тому було задумано Національну раду з питань розвитку науки та технологій. (2) Підтримати найсильніших, найбільш перспективних, зокрема, й молодих, дати поштовх більш масштабній та системній популяризації науки. Ми розуміли, що поки відбуватимуться зміни, треба не втратити саму науку, найсильніших її представників та забезпечити хоча б мінімальний притік молоді. Тому було передбачено створення Національного фонду досліджень (НФД). (3) Чітко провести демаркаційну лінію між науковцями та псевдонауковцями - на рівні інституцій. Виокремити найбільш сильних і нарешті означити тих, хто імітує науку. Запровадити нарешті повноцінне оцінювання наукової діяльності всіх наукових установ та ВНЗ. На основі отриманих даних можна було б переформатувати наукову сферу України та надавати базове фінансування лише тим, хто займається наукою і робить це на адекватному рівні. Що ми маємо сьогодні, три роки потому. 1. Національна рада з питань розвитку науки і технологій створена. Працює? Збиралась лише двічі, хоча мінімум, передбачений законом, - щоквартально. Науковий Комітет Національної ради з питань розвитку науки і технологій працює (і до його складу жодних питань!) та дає надію на те, що початкової мети буде досягнуто хоча б частково. Коштів на аналітичний супровід Нацради не виділили й у 2019, тому виконання функцій під загрозою. Політичне лідерство щодо науки в уряді наразі відсутнє, тому вкрай складно спрогнозувати ефективність Нацради в цілому. Хоча як не дуже ефективний, але все ж робочий інструмент просування рішень, потрібних науковцям, вона точно працюватиме. 2. Національний фонд досліджень. Передбачено лише 262 млн грн на 2019 рік. Затверджено Наукову раду Фонду. Сподіваюсь, до літа будуть оголошені перші конкурси. На жаль, він стартує мінімум на рік пізніше запланованого (і на два - порівняно із термінами, передбаченими законом). Не має наразі статусу головного розпорядника бюджетних коштів - отже, не є цілком незалежним.

Є одна річ, якою наша країна може пишатися. Це Антарктична станція Академік Вернадський. Неймовірна краса крижаного континенту, важливі для усього людства дослідження, відважні вчені, що працюють на межі можливостей. Наразі стартувала 24-та українська антарктична експедиція. Вона не тільки стане найбільш чисельною за останні 18 років. Сам конкурс на неї був шаленим - 178 кандидатів подалися на 12 місць. Найбільший ажіотаж - 47 людей на місце - був на посаду... сисадміна! (https://goo.gl/36cukQ). Вперше за багато років станція стала відкрита для жінок. Окрім цього, вперше за 22 роки на станції починається масштабна реконструкція - будуть встановлені нові дизельні двигуни, опріснювач, система опалення, дах, нові медична і біологічна лабораторії, ремонт паливного баку тощо (https://goo.gl/mng2hx). Про деталі експедиції можна почитати тут https://goo.gl/VKa7Sv. Я це все пишу не для того, щоб Ви просто пораділи. Нещодавно я дізнався, що Національний антарктичний науковий центр має прекрасний інформаційний ресурс Експедиція ХХІ - http://expedicia.org/, де є чудові матеріали про: 1. Природну історію Антарктиди - http://expedicia.org/prirodna-istoriya-antarktiki/ 2. Уроки виживання в Антарктиді http://expedicia.org/spekotne-lito-v-antarktici-abo-uroki-v/ 3. Хід ремонту українського науково-дослідного судна "Володимир Паршин" (http://expedicia.org/pershiy-etap-remontu-ukrainskogo-nau/) (тільки я не зрозумів, чому його назва написана російською. Чи фото старе, чи зрада (тм)) 4. Антарктичний щоденник одного з учасників експедицій (http://expedicia.org/artem-dzhulay-gortayuchi-antarktichniy-shh/) 5. Оповіді про Південну Америку (http://expedicia.org/dovgiy-kontinent-pivdenna-amerika/) і Вогняну землю (http://expedicia.org/vognyana-zemlya-priroda-i-lyudi/) 6. ... та купа інших матеріалів про сходження на високі гори, мандрівки, наукові новини тощо. Можна нескінченно сновигати з допису на допис. Я ледве себе зупинив. Прекрасний сайт. Тому я урочисто його додаю в свій перелік Науково-популярних ресурсів України (https://goo.gl/yvmwVp) і наполегливо Вам раджу. А ще закликаю одним оком стежити за групою Vernadsky Station Team (https://goo.gl/omEiL9) та Оксаною Савенко (https://goo.gl/Yb58WB), яка минулого разу постила класні дописи і фотки з Антарктиди. Інджой, піс, лав, крига і пінгвіни. Переможемо. P.S. Всі фото чесно поцуплені з Експедиції ХХІ та сайту МОН.

https://dt.ua/UKRAINE/akademichna-negidnist-2018-novinka-sezonu-spec-z-rada-roku-299713_.html Практично весь маразм в сфері освіти і науки України - від плагіату і до псевдонауки - вчиняється в рамках закону. З усіх боків все прикрито папірцями, дипломами, відзнаками, мокрими печатками та папками на зав'язках. Плагіаторів за дуже рідкісними випадками не позбавляють наукових ступенів та надбавок, псевдонауковці очолюють факультети провідних вищів, авторів відвертої маячні подають на Шевченківську премію... Допоки не запрацюють механізми протидії цим ганебним явищам, а науково-освітня спільнота на рівні рефлексів не уникатиме фігурантів гучних скандалів - лишається тільки оціночний публічний осуд з боку притомних науковців. Вже втретє в історії України відбулася церемонія нагородження "Академічна негідність", що чимось нагадує чи-то Шнобелівську премію (але там хоч якісь спроби наукових досліджень), чи-то Золоту малину, що є, по суті, антиоскаром в кінематографі. 7 номінацій, 45 кандидатів. Плагіатором року названо літературознавця Дмитра Дроздовського. Ольга Богомолець стала псевдонауковцем року за свою антивакцинаторську маячню (я реально про це не знав і волав з її тверджень). Амосова цілком заслужено стала Токсичним ректором-2018. Що дійсно сумно, Атестаційна колегія МОН - орган, що має бути останньою барикадою на шляху плагіаторів і імітаторів науки - стала Посіпакою року, тобто структурою, що сприяє тим самим імітаторам. Пам'ятаєте квантово-орбітальну культурологію? (https://goo.gl/NXwNoC). Журнал, що став майданчиком для її пропаганди - Вісник Книжкової палати - визнано Мурзилкою-2018. Скандалом-2018 стали студентські протести в КПІ. Ну, а спецрада із захисту дисертацій з університету Драгоманова (що, як ми пам'ятаємо, виводить студентів на молебні замість пар), стала Спец(з)радою 2018. Я задоволений. Які ще були номінації (а там повно цікавих імен), посилання на справи "героїв" та "героїнь" - у матеріалі. Відкривайте для себе нові обрії ганьби і зради. Інджой. P.S. Відео з церемонії нагородження - https://goo.gl/4WEMhG

Що ж, перша китайська автівка вже сновигає місячною поверхнею цілих 12 днів. Все ж громадяни Піднебесної молодці - вперше в історії людства посадити рукотворний апарат на зворотній бік Місяця, надіслати купу фото та відео звідти, провести наукові екперименти - це дуже круто. Хронологія місії, записи з камер, коментарі китайців, цікаві факти - у матеріалі. Інджой. https://scienceukraine.com/cosmos/change-4-mission-complete-success/

Існує розповсюджений міф, що є люди з гуманітарним типом мислення, а є технарі. Також існує типу жарт, що людина з технічною освітою за бажання легко опанує гуманітарну спеціальність, а випускники гумфаків приречені до кінця життя не розуміти математику, електричні ланцюги, опір матеріалів чи біохімію. Перш ніж я скажу, що "гуманітарний" тип мислення - це або про лінощі, або про неправильний підхід до вивчення дуже важливих для життя технічних дисциплін (ой... я вже це сказав) слід наголосити, що у світі існує один найпопулярніший безкоштовний онлайн-курс, на якому нині навчається 5 мільйонів людей. Це «Learning How to Learn: Powerful mental tools to help you master tough subjects». І він недарма такий масовий. Адже він не тільки повністю руйнує ідею про "непристосованість" до математики окремих громадян, а й пояснює, чому одні люди вміють в синуси-диоксиди-нейтрино, а інші втрачають свідомість, коли намагаються вирахувати відсотки за кредитом чи радіють від звістки, що їм збільшили зарплатню у 0,8 рази. То слухайте сюди. По-перше, отой найпопулярніший онлайн-курс на планеті нині доступний українською на платформі Prometheus - "Навчаймось вчитись: Потужні розумові інструменти для опанування складних предметів". Тут Вам розкажуть про типи мислення, про способи групування інформації, те, як працює пам'ять та чому ми прокрастинуємо, а також Вам розкриють секрети ефективного вивчення будь-чого (насправді, це ніякі не секрети, просто ж Ви цим ніколи не цікавилися, егеж?) Ось посилання на курс https://goo.gl/x48Qoq По-друге, видавництво Наш Формат запустило у продаж книгу авторки вищеописаного курсу українською "Навчитися вчитися". Тому, якщо бачите, як хтось скиглить, що в труні він бачив ті логарифми і складні відсотки - мовчки даруєте. https://goo.gl/YjH7hD По-третє, Українська правда випустила шикарне інтерв'ю з авторкою курсу Барбарою Оклі, яка вважала себе ̶т̶у̶п̶о̶ю̶ гуманітарієм, але зуміла стати доктором технічних наук. Про важливість освіти, критичного мислення, типи мислення, важливість сну для дитини, постійне формування нових нейронів мозку, метод Pomodoro, прокрастинацію та багато іншого. https://life.pravda.com.ua/society/2019/01/15/235057/ Інджой. І покажіть ці ресурси тим, хто точно хоче навчатися новому ефективно.

Теорія ігор - надзвичайно цікава штука, котра щодня прямо чи опосередковано впливає на наші життя. Недарма про неї зняли шикарний фільм "Ігри розуму". І цікаво зараз про це щось почитати, бо у нас на носі - вибори Президента. А саме на виборах Теорія ігор може дуже чудернацько впливати на результат. Це моя улюблена лекція з циклу від Олексія Ігнатенка. Нарешті, він перевів її у друкований загальнодоступний варіант. Тут дві частини і будуть ще. З них Ви дізнаєтеся, як вибір системи голосування може не тільки дуже легко змінювати переможця, а й виводити відвертих лузерів в топ. (Так-так, Вам не почулося. Ви можете нібито додати голосів кандидату, що обійняв друге місце, але саме через це він взагалі гарантовано програє. І все буде типу чесно, як домовлялися.) Перша частина присвячена загалом проблемі вибору, виборам з двох альтернатив, виборам з трьох і більше альтернатив, відноснгій більшості з двома турами та парування з вибуванням. https://site.ua/olexii.ignatenko/17276-sistemi-golosuvannya-i-teoriya-igor-chastina-persha-paradoksi-i-vlastivosti/ Друга частина - системі Кондорсе та системі Борда та їх реальним прикладам застосування і парадоксів. https://site.ua/olexii.ignatenko/17327-teoriya-igor-i-sistemi-golosuvannya-chastina-druga-kondorse-proti-borda/ Після того, як прочитаєте - не засмучуйтесь. Так, Ви усвідомите, що демократія - штука, якою можна дуже легко маніпулювати. Одначе ж кращого поки нічого не вигадали :) Інджой.

Цього тижня сталася перемога, до якої дуже пасує вислів "Вони хотіли нас поховати, але не знали, що ми - насіння". Більше року псевдонауковці через суд намагалися заборонити вченим називати речі своїми іменами. Взагалі, в нашій країні так якось склалося: не можна назвати людину псевдонауковцем, бо це шановний декан кращого університету і лауреат держпремії. Ось, дивіться, є папірці, підпис, печатка. Не представник злочинного світу, Ви що! А меценат і патріот, бо є грамота-орден-нагородна зброя від держави. Ось фотографії з першими особами. Не вбивця за кермом, а людина з хворобою серця, яка втратила свідомість під час наїзду на пішохода. Ось і довідка з лікарні є. Одначе, принаймні, тепер з псевдонаукою вчені точно відбилися. Хоч і в апеляційному суді. Вони тепер можуть спокійно зауважувати: Так, декан, лауреат, але займається псевдонаукою. Це дорогого коштує. Ця стаття не тільки про справу "розумних метеоритів" Теслі та спробу перенести наукові баталії до зали суду. Тут прекрасно розказано про інші випадки, коли псевдовчені та невігласи намагалися затулити науковцям рота рукою Феміди, а також показано різницю між реакцією університетів здорової людини на марення власних співробітників від, приміром, реакції керівництва Київського нацуніверситету. І я знімаю капелюха перед тими викладачами університетів, які не потурають власному керівництву, відстоюючи науковий метод та критичне мислення. Олексій Болдирєв, дякую за статтю. Ірина Єгорченко, дякую за стійкість. Леонід Бєлкін, Сергій Глотов, дяка за захист і юридичний супровід. Переможемо. http://my.science.ua/sud-ta-psevdonauka/

"Хто контролює минуле, той контролює майбутнє; хто контролює теперішнє, той контролює минуле" - ця відома цитата з роману Оруела 1984 свідчить не стільки про важливість самої історичної науки, скільки про те, що до неї не можна підпускати нікого, окрім істориків. Усі бебики з "Іісус Христос був українцем" чи леніносталіни з "многовековым триединым народом" мають на гарматний постріл не підпускатися до архівів та альманахів. Смачна стаття від вченої Інституту історії України НАН України Лариси Якубової. Дуже смачна. Її практично можна розбирати на цитати. "В історії немає незручних тем — є теми незручні для політичних маніпуляцій. Намагання «вилущити» все, що незручно, є ознакою цивілізаційної незрілості. Врешті, зрілість виявляється в усвідомленому та відповідальному ставленні до власних досягнень, помилок і гріхів." "Історичний спадок країни варто осмислювати не в смислових парах «погано — добре», «свій — чужий», а в категоріях гідності та відповідальності перед майбутнім, інакше наше минуле раз по раз знищуватиме наше майбуття." Прекрасно ж. Насолоджуйтесь. https://tyzhden.ua/Columns/50/225035

По-перше, це красиво. По-друге, це цікаво. Треба такий само дослід провести із гірляндою сарделєк. Ото краса буде. Насправді, раджу підписатися на канал Київського академічного університету. Вони в Інстаграмі та фейсбуці давно постять всілякі цікавинки, тепер дістались і Телеграму. Інджой.

Просльозивсь Але спершу до діла. Шановні колеги-вчені і всі-всі-всі, хто стежив за судовим процесом декана КНУ Теслі проти вченої-математика Ірини Єгорченко Завтра о 14.00, ст. м. "Палац спорту", вул. Еспланадна, 20, 1 поверх, у Вас буде можливість почути від першої особи усі нюанси процесу, поспілкуватися з фізиком Олександром Габовичем, котрий детально копирсався у метеоритній псевдотеорії, почути коментарі адвоката Сергія Глотова, потеревенити про проблеми псевдонауки і плагіату в країні зі Світланою Вовк та Світланою Арбузовою. Так, планується щось типу міні-прес-конференції. Зауважу, що основний акцент буде зроблено не на маячні з теорії несилової взаємодії, а загалом на неприпустимості вирішення наукових суперечок у судах. Посилання на подію тут https://goo.gl/8FP4Yw Інджой. По-друге, надіслали посилання на реакцію декана КНУ на програний ним процес. Осьо http://teslia.kyiv.ua/?p=331 (там весь сайт цікавий. Тіки обережно). Бачите, чому в країні відкрилося стільки забігайлівок-спортпрогнозів? Отож! Тепер непокоюсь, щоб його дійсно не забрали в Китай, бо ми залишимось один-на-один з Бебиком. Мені чомусь здається, що вони певним чином один одного нейтралізують. Інджой. P.S. Хто не в курсі, про що мова - отут https://goo.gl/RkHCp8 і тут https://goo.gl/iKg1we. Тесля виграв суд першої інстанції, але апеляційний суд скасував ту ухвалу.

Брейкінг ньюз Київський апеляційний суд скасував рішення Печерського суду від 9 жовтня 2018 року, яке фактично забороняло Теслю називати псевдонауковцем, та ухвалив нове рішення - про відмову в позові на вчену-математика Ірина Єгорченко. Судові витрати за цю тяганину переклав на Теслю. Таким чином, поки що маячню про те, що метеорит сам приймає рішення про падіння на Землю, а не через гравітацію, можна спокійно називати маячнею, а Теслю - псевдонауковцем (оціночне судження). Інших деталей поки не маю. Повне відео резолютивної частини - дивіться тут https://www.facebook.com/svitlana.vovk.7/videos/10218049417209786/ Що воно за історія про суди навколо псевдонауки в провідних вишах - читайте тут https://life.pravda.com.ua/society/2018/10/9/233533/ і тут https://life.pravda.com.ua/society/2018/01/22/227455/ Дякую адвокатам за чудову роботу, а пані Ірині - за послідовність та невпинність у відстоюванні законів фізики 🙂 P.S. На The Ukrainians про неї є класна стаття https://theukrainians.org/plagiat-zagroza-derzhbezpetsi/