Дизайн-борщ

And Now East — виставка постерів, відкриття в межах конференції Euripean Design Award. Красиво.

Почнемо з того, що тут не українці говорять про Україну. Розігріваю вам інтерес.

Вже виступила, посередині події.) Розкажу вам що сталося опісля ❤️ Що найбільше вам цікаво?

Вирушила в дорогу з України, хто молиться — помоліться за мене і мій виступ, тримайте кулачки і бажайте удачі. Буду розказувати про новини по мірі їх надходження, а поки намагаюсь відключити голову в потязі Укрзалізниці. 🙏🏻

Десять українських ілюстраторок — у лонг-листі World Illustration Awards 2026! Асоціація ілюстраторів (AOI) оприлюднила лонг-лист World Illustration Awards 2026 — 500 проєктів у десяти категоріях. Серед них роботи десяти українських ілюстраторок, що дуже радісно бачити! — Дар'я Філіппова з Одеси потрапила до категорії Publishing (Professional) за ілюстрації до роману «Полічи зорі» Лоїс Лоурі — книжки про окуповану Данію та порятунок євреїв очима десятирічної дівчинки. — Марія Фоя, ілюстраторка з Києва, випускниця кафедри образотворчого мистецтва КПІ; — Ольга Лісовська, фрилансерка з Харкова, що поєднує традиційні й цифрові техніки в книжковій та редакційній ілюстрації; — Марія Білінська, графікиня, яка навчалася у Львівському коледжі декоративного і ужиткового мистецтва та Краківській академії мистецтв, працює з класичними друкарськими техніками; — Ірена Заблоцька, українсько-британська ілюстраторка, чиї концептуальні роботи живляться анатомією, ретроестетикою, фольклором та особистою міфологією; — Ірина Яременко, ілюстраторка й графічна дизайнерка, що зараз живе у Великій Британії і навчається в Leeds Art University; — Гена Гудкова, ілюстраторка з Києва, яка тепер мешкає в Кембриджі й працює над дитячими, підлітковими та дорослими книжками; — Дар'я Лада, що живе в Канаді й працює в редакційній ілюстрації, брендингу та концептуальних проєктах; — Аліна Ковтун, ілюстраторка й дизайнерка з Києва, чиї роботи досліджують емоцію, характер та ігрову візуальну оповідь; — Андріана Чуніс, мультидисциплінарна художниця, артдиректорка та ілюстраторка зі Львова з виразно концептуальним підходом; — Євгенія Ніконорова, ілюстраторка й моушн-дизайнерка з Лос-Анджелеса, яка виросла в Україні і працює з кольорами та орнаментами українського народного мистецтва. WIA проводиться раз на два роки Британською асоціацією ілюстраторів; роботи учасниць шорт-листа експонуватимуть по світу протягом наступного року. Вітання! Дуже красиві ілюстрації, а Україну бачать у світі в тому числі через них ❤️💪🏻 Посилання

Є ще одна цікава подія, на яку можна потрапити. Поки одні motion-дизайнери шукають наступного клієнта, інші вже вчаться працювати з AI та заходять у продуктове IT 🔝 SKELAR відкриває набір на AI Motion Bootcamp 🔥 📍 27 червня — Workshop Day Воркшопи з AI-інструментів для motion, а також генерація voice/video, optimization tricks, automation workflows для motion-дизайну та інше. 📍 28 червня — Competition Day Самостійне бриф-завдання: 3 формати рекламного креативу з монтажем, саунд-дизайном і трансішенами. Формат: онлайн Призовий фонд: 🥇 $1000 🥈 $500 🥉 $250 та SKELAR merch для всіх учасників. А ще — можливість пройти спрощений відбір у команди SKELAR. Деталі — на сайті. 🎯 Bootcamp для тебе, якщо ти: — motion-дизайнер із 1–2 роками досвіду — хочеш перейти в продуктове IT — цікавишся AI-інструментами для відео — володієш англійською на рівні Intermediate+ Реєстрація триває до 8 червня👇 https://ai-motion-bootcamp.com/

Вже завтра, побачимось!

До речі, твої ідеї і скетчі можуть стати функціональними айтемами. 3а 17 занять з промислового дизайну у Skvot: презентуєш власний 3D-прототип, збереш портфоліо та зможеш брати перші замовлення. Це перший такий курс, який я бачу, який присвячений розробці саме промислового дизайну. Варто звернути увагу, для дизайну України це приємний бонус і розвиток ❤️) Після 2 місяців навчання ти: → розберешся, що таке промисловий дизайн і як створюються реальні речі — від ґаджетів до побутових предметів → навчишся працювати з ідеєю: хто користувач, яку задачу вирішує продукт і як він має виглядати → освоїш базовий скетчинг, 3D та візуалізацію без складної підготовки → зрозумієш, як обирати матеріали, продумувати форму та враховувати виробництво → навчишся робити прості прототипи і перевіряти свої ідеї на практиці У результаті — створиш свій перший продукт з нуля та презентуєш концепт 3D-моделі з власним прототитом. А найкращі студенти курсу зможуть пройти інтернатуру в Ajax. Лекторка: Євгенія Мєдвєдєва — Senior Industrial Designer в Ajax Systems, 12 років досвіду, працювала над продуктами, якими користуються у 180+ країнах світу. Створюй продукт, що захочуть всі 🖤 Рекламний пост, любі мої.

Воркшоп з постера – у Львові 6 червня, зі мною! Знаю що в ніч після обстрілів будь-яка така інформація може виглядати безсенсово, але давайте так – якщо доживемо до суботи, то давайте зберемось на воркшоп з постерного дизайну? Щиро вас запрошую! Бо як ще буду тягти з постом, то я так ніколи вам не розкажу. І ми не зустрінемось тоді, а в чому тоді сенс? 🥺 6 червня в ddd agency плануємо POSTER SESSION — інтенсив зі мною Олександрою Корчевською-Цехош, де теорія переходить у практику, а практика закінчується готовим плакатом в твоїх руках. Зануримося в історію плакату, після чого під моїм кураторством ви створите власну постерну роботу на тему Future Obsession. Допомагати з концептами та менторити воркшоп буде дизайн-директор ddd – Сергій Фединяк. Коротко про процес: Теорія: розбір сіток, типографіки та кольору + приватна колекція Олександри вживу. Спринти: 3 експрес-вправи для розігріву. Воркшоп: створення власного постера на ноутбуках. Фінал: ланч, професійний друк твого плаката та перегляд робіт. 💻 З собою: ноутбук + Photoshop/Illustrator або Figma. 🗓 Коли: 6 червня, 12:00 – 17:00 📍 Де: ddd agency (пл. Ангелів, 1) Всього 30 місць. Робимо камерний формат, де кожен отримає індивідуальний фідбек. У вартість входить: матеріали, друк та ланч. Посилання тут:

росію можна перемогти. Це не нова думка. Сьогодні в підбірці (після важкої ночі) — чотири обкладинки книжок, які вже існували, коли нас із вами ще не було. Перша — 1924 рік. Прага і Берлін, видавництво «Нова Україна», Григорій Айолло пише про національну проблему на сході Європи під назвою росія. Сто два роки тому. Нью-Йорк, Український Конгресовий Комітет Америки. Василь Гришко — «Experience with Russia». Свідчення людини, що з тією державою мала справу зблизька і вижила, щоб написати. Іван Гладун — «Народовбивця "святая" москва». Без коментарів, обкладинка сама все каже: плаха, шибениця, бані. Ми знаємо її цей бік дуже добре. 1981, Канада. Мирослав Малецький. «Без ілюзій». Канадське Наукове Товариство ім. Шевченка, з передмовою Івана Кедрина-Рудницького. Дивишся на ці обкладинки — і бачиш, як змінювалася типографія опору. Двадцяті — ще модерні українські книги з орнаментом і віньєткою. Пʼятдесяті — суворий американський серіф у вигнанні. Вісімдесяті, Малецький — шрифтова робота, де літера «У» в літерації Мирона Левицького падає петлею вниз, як шибениця, що прямує до самісінького дна. Гладун — повернення до ілюстрації, сатира вже зла й конкретна, з автором з монограмою "Ц". Різні країни, різні мови, різні школи дизайну, а зміст один — скільки росія не маскується, гнилизна і бажання масакри виходять на поверхню. І в нас жодних ілюзій щодо цього більше. Та й не було ніколи.

– Раночку і смачного сніданочку.

Що таке «російські шрифти» і чому ми їх не ставимо в дизайн? Після кейсу з Живчиком питання повторюється: а що, шрифт теж має національність? Має. І ось у чому суть, чому в черговий раз ми бачимо, що дизайн це дуже політично. ‼️ «російський шрифт» — це не про кирилицю. Кирилицею пишемо й ми. Це про дві різні речі, які варто розрізняти. Перше — походження. Шрифт намалювала конкретна людина чи словолитня. Дуже часто буває так, що шрифт роблять за кордоном, але оскільки їм довго і не в тєму вчитись малювати кирилицю, то на неї кличуть не нас з вами, не болгар, не білорусів, а саме рускіх. Що взагалі-то погано для нас як для країни, в якій найстабільніший сегмент — саме креативна економіка. Якщо автор працює в рф-ії, кожна комерційна ліцензія — це гроші в російську економіку під час війни. Road Radio з етикетки Живчика зробила олена ковальскі, словолитня Glen Jan, уфа. Купуючи такий шрифт, бренд платить країні, яка нас вбиває. Вона з них платить зарплати воєнним, збирає шахеди, катує наших людей і вивозить наші ресурси на ці гроші. Деяким дизайнерам ліньки думати про дизайн як про економіку, бо вся популярна культура говорить нам, що треба менше напружуватись, робити свою роботу і що можна навчитись всьому за короткий курс дизайну від якогось додіка дизайнера з незрозумілим досвідом. Друге — автори, які брали участь у російських проєктах. Є українські дизайнери, які розробляли айдентику окупованого Криму чи російських шкіл дизайну. Чи треба користуватись здобутками таких авторів, якщо це напряму підпадає під колаборацію? Є випадки, коли людина мусить це робити, бо це загроза життю і здоров'ю — а є випадки, коли точно відомо, що це колаборанство. Шрифт може бути навіть не російським за автором, але зрослим у пам'яті з ворогом. Автор може розповідати вам, що він «хароший росіянин» — це нікуди не дінеться. І те, і те — підстава НЕ ставити. Перше — етика й гроші. Друге — сенс і пам'ять. ЯК ПЕРЕВІРИТИ ШРИФТ, ПЕРШ НІЖ БРАТИ ЙОГО В РОБОТУ Вам треба назва шрифта. Якщо не знаєте — киньте зразок у WhatTheFont або Fontspring Matcherator (з кирилицею працюють гірше, але назву часто дають), є китайський Font Identifier (працює з усіма шрифтами) і додаток Шрифторіз для Google Chrome, зроблений українцями, якщо треба подивитись на сайті, що за шрифт. Пробийте автора. Вбийте назву + «font» у пошук, відкрийте картку на MyFonts чи Behance — там видно дизайнера, словолитню та геолокацію. Уфа, Москва, СПб — стоп. Запамʼятовуйте студії, москалі дуже часто перевзуваються. Шрифт може мати кирилицю, може мати літери І та Ї, бо це вимога для якості шрифта, аби могти стати в категорії продажу "розширена кирилиця", і бути російським при цьому, дивіться авторів. Якщо в шрифтах є буква ьі, але немає і, чи ї – це точно російський шрифт, вони люблять українців так принижувати.) Перевірте шлейф. Пошукайте, де шрифт уже жив. Якщо він на пакуваннях, формі чи символіці ворога — він уже не нейтральний, хоч би хто його малював. Завдання з зірочкою: автор міг переїхати в Дубай чи іншу країну, тому дивіться на контекст, а не лише на поточну адресу. Сумніваєтесь — запитайте у фаховій спільноті: Дизайн-борщ, дизайнер(к)и з іменем. Краще згаяти годину на перевірку, ніж випустити національний бренд у вбранні ворожого сухпайка. І про юридичний бік, бо його вже питають. Він поки догори ногами: є проєкти заборони шрифтів російського походження для державних документів і відзнак, є вже діюча заборона російського ПЗ для держсектора зі штрафами. Загальної готової «постанови про шрифти для всіх» наразі немає — але напрям руху однозначний, коридор звужується. Бізнесу розумніше діяти на випередження, ніж чекати прямої заборони. Штрафи і судові позови будуть не за горами. Шрифт ніколи не «просто шрифт». Він завжди вже десь жив, його робили живі люди з певною етикою. Перевірити, де саме він жив — це не паранойя. Це частина роботи дизайнера, що лежить у його ПРЯМІЙ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ.

Арсенал книжковий все ще в дії, для дизайнерів це "маствізіт", і завтра є подія, відвідайте її і не прогавте! ▪️ Практичний воркшоп «Інклюзивний книжковий дизайн» 31 травня, неділя 15:30, простір Майстерні Воркшоп проведе Галя Вергелес — дизайнерка, ілюстраторка та головна художниця видавництва «Основи». Поговоримо про безбар’єрність і репрезентацію в дизайні книги та будемо працювати над практичними рішеннями. Для участі у практичній частині просимо взяти ноутбук із встановленими програмами для верстки, також можете взяти папір для скетчів. Партнери подій — спільнота ілюстраторів «Ілюстрактор» та громадське об’єднання Design for Ukraine.

Brain Tank відповіли за Живчик. І це ще більший крінж. Агенція Brain Tank вийшла з комунікацією про редизайн того, що вони наробили. Зазначають, що роботу буде оплачено премією у розмірі 50 002 гривень (після виплати податків). Те, що вони назвали «грант/премія», за змістом — публічний конкурс (ст. 1150+ ЦК). Публічний конкурс — це різновид публічної обіцянки нагороди, де результат можуть досягти різні особи незалежно одна від одної, їх порівнюють і визначають кращих. А це означає власні юридичні вимоги: чіткі критерії, журі, оформлення прав, повернення робіт. Жодної з них тут НЕМАЄ. По суті, ви можете зробити все, набрати лайки, але навіть не отримати виплати. )) Критерій один — «25 001 лайк». Це робить переможцем не найкращий дизайн, а той, у кого більший фоловінг. Лайки не оцінюють якість — вони оцінюють охоплення. Тобто агенція, чия фахова робота — оцінювати дизайн, отримала за це ТОЧНО БІЛЬШЕ ніж 50 тис грн, делегує оцінку вподобайкам. Це визнання, що власної експертизи для рішення тут нема.) І головне — права. Майнові права на твір дизайну в Україні передаються тільки письмовим договором. «Премія за лайки» прав не передає. Навіть якщо хтось «переможе», агенція отримує не макет у власність, а зобов'язання ще домовлятися. А «дизайн потрапить на розгляд бренду» не гарантує переможцю нічого — ні впровадження, ні авторства, ні роялті за фактичне використання. «Збираємо до заходу сонця, переможе той, у кого 25 001 лайк» — це не конкурсні умови. Це механіка вірального поста. Складімо це докупи. Агенція, яка щойно провалила дизайн через відсутність процесу — не звірила шрифт — на провал відповідає ще одним провалом процесу. Краудсорсить рішення через лайки, без брифу, без договору, без передачі прав, за разову виплату, меншу за вартість роботи. Це крінж, що крінжом поганяє. От отак дизайн із професії перетворюється на базар. P.S. Окремо: у своєму ж пості агенція назвала питання шрифтової гарнітури «сенситивним», яке вони «ретельно пропрацьовують». Тобто проблему зі шрифтом визнали — але загорнули в маркетинговий тон замість прямого «ми помилилися». 🤡🤡🤡

Олія Живчииик, Жииии-вчик! Лайк одразу ставлять ті, хто почув музичний супровід під цей пост.

Живчик став олією. Зросійщеною олією. Коментую і розбираю для вас цей кейс зміни упаковки. Компанія Оболонь вчора анонсувала редизайн найбільш популярного українського газованого напою «Живчик». Поки що невідомо, хто саме це робив і як довго тривав процес — і я думаю, після подібного осуду в соцмережах ніхто і не признається, чия це провина. Після перегляду картинки анонсу у мене одразу виникає три питання «Навіщо ви це зробили?». Навіщо ви, як дизайнер чи агенція дизайнерів, додаєте на упаковку українського культового продукту РОСІЙСЬКИЙ шрифт Road Radio? Живчик став не просто хітом — він став маскотом. Яблуко з ногами і трішки лукавою посмішкою з 80-их стало новим козаком Мамаєм, новим ШВЧНК (той, що стрьомний вишитий), воно стало мемом, точнісінько як Сковорода в окулярах «like a boss», і найпопулярнішим серед українських мультиплікаційних образів для тату — конкуруючи поруч хіба що з Капітошкою. Це образ 00-х, який ціле покоління впізнавало з півпогляду. Тепер яблука немає. Лого перемальоване імпотентними обрубками основних стемів, наче дизайнери боялись зробити його надто гострим (і відійти від того, що колись було генезою літерація Живчика, оммажем українському козацькому бароко). Чому? Бо авдиторія, мовляв, не зрозуміє — і саме через це монотонна жовта пляшка тепер читається як… олія? Дехто вже почав називати це паковання «новим дизайном олейни». І це не каприз аудиторії. Є кроки спрощення бренду, які не перестрибнеш: різка зміна образу, що збирався 25 років, ламає звичку впізнавання і реакція на це –  передбачувано негативна. Але є деталь гірша за «олію». Слово «ЯБЛУКО» на новій етикетці набране РОСІЙСЬКИМ шрифтом Road Radio, бо його авторка — Олена Ковальскі, зі словолитні Glen Jan, народилась, живе і працює в місті Уфа, росія. Тим самим шрифтом підписані пакування ИРП — індивідуального раціону харчування російської армії. «АРМИЯ РОССИИ», «ИНДИВИДУАЛЬНЫЙ РАЦИОН ПИТАНИЯ». Цей шрифт у візуальній пам'яті вже зрісся з пакуванням ворожого сухпайка — і тепер ми одягаємо його на найбільш український напій? І звідси три «навіщо». 1. Навіщо ламати образ, який сам став національним символом, заради посереднього вигляду спрайту? 2. Навіщо обирати на паковання шрифт із таким асоціативним шлейфом — невже ніхто на жодному етапі не звірив, де його вже бачили? 3. І головне навіщо — про нас, не про Оболонь. Чому ми реагуємо засудженням компанії, а не вимогою показати, хто саме робив цей дизайн? Бо редизайн такого масштабу без перевірки асоціацій — це не тільки помилка смаку, це про те, що ніхто не спитав на етапі дизайну, паковання, друку — «а де цей шрифт жив раніше?». Дизайн це ніколи не «просто шрифт від когось». Він завжди вже десь жив, його робили живі люди, які керуються певною етикою. Висновок від мене такий – Живчику не вистачило сили на те, аби витримати свою українськість — або ж дизайн-команда, що долучилась до цього проєкту, настільки «вдарила в штангу», що не зрозуміла цього.

Написане залишається На Книжковому Арсеналі вчора відкрилася виставка-майстерня школи каліграфії «Арт і Я» у співпраці з проєктом «Недописані» та культурним простором Squat 17b. Вона триває до 31 травня, тож поспішіть подивитись.❤️ Каліграфи(ні) й дизайнер(к)и інтерпретують тексти сучасних авторів, які загинули внаслідок російської агресії. В експозиції — типографічні постери з авторськими шрифтами, каліграфічні роботи та стінопис, створені спеціально для проєкту. Наживо — перформанси зі створення робіт і спільного артбуку, а ще відкриті майстер-класи: від скоропису й української в'язі до експресивної каліграфії без чорнил. Проєкт стоїть на простій і важкій думці: пам'ять — це спадок, який ми ще можемо зберегти й передати далі. Каліграфія тут працює як спосіб не загубити свідчення вдруге — на відміну від долі діячів української культури ХХ століття, чию творчість стерли безслідно. Як знайти, що буде, що відвідати — у картинках, прикріплених до посту.) Програма перформансів і майстер-класів — до неділі включно, тож не проґавте можливості, ок? ❤️ Також там можна знайти і мій постер, це шанобливо, бути учасником цієї комеморації. Знайдете – скидайте фотки.)) Кураторки: Алла Калініченко, Віталіна Лопухіна, Надія Антонець 🔗 https://linktr.ee/nedopysani

11 червня я виступаю на ICoD Regional Meeting Europe у Софії — від імені нас, української дизайн-спільноти. Тема зустрічі — «Confessions of a Designer: Design, Decisions and Impact», а мій спіч називається «Inside and Outside: Ethics and Method in a Professional Community Under the Pressure of War». Це буде розмова від мене про те, як змінюється дизайн-процес, коли твоя країна воює і ти в ній живеш і працюєш. Як рішення, що ще кілька років тому вважалися нейтральними, раптом набувають етичної й репутаційної ваги. Що відбувається з нашою етикою і методами, коли ми працюємо з ідентичністю під час війни — де ми себе зупиняємо, що стало для нас опорою і мотивом рухатися далі. Одним словом: що саме змінюється, коли ти починаєш бути дизайнером під час війни? І ще про одну річ, яку я давно хочу винести на міжнародну сцену: чому кенселінг росіян так і не спрацював — бо його, по суті, не сталося, була імітація — і чому це тривожний сигнал насамперед не для нас, українців, а для решти світу. Бо на що нам спиратися, якщо ми, дизайнери, не маємо принципів? Дизайн відділився від мистецтва, взявши на себе функцію — і якщо при цьому він скидає принципи, то втрачає підставу існувати окремо. Приберіть з дизайну принципи — і лишиться гола функція. А голу функцію наступна хвиля автоматизації — може, ще не ця, але прогрес ШІ ніхто не спиняв — виконає краще за будь-кого з нас. Тоді професію тихо передадуть тим, хто будує системи — за лекалами «кєнтів, які колись бачили Фрутігера молодим». Чи залишиться там слід від тих, хто працює сьогодні? Чи буде тільки те, що ми напрацювали "до ШІ"? Це лише спойлер. Решта буде в Софії. Якщо ви раптом будете на European Design Festival (11–14 червня, Софія) — приходьте підтримати! ICoD Regional Meeting відбувається 11 червня в межах фестивалю — і це перша регіональна зустріч Ради на Балканах. Нагадаю, що Україна вперше зайшла в Раду лише цього року і це велика відзнака для нас. І звісно оргінфа – зареєстровані на ICoD RM2026 отримують 35% знижки на квитки EDF. Реєстрація на зустріч — за посиланням. 🔗 Посилання Запрошуйте і скидайте тим, кому буде цікаво це послухати. )