Потішная Кліо

Підбирається "православна" Пасха, ба більше, сьогодні навіть "католицька", тому поговоримо про "ангельське обличчя", якзмінювалося наше уявлення про ангелів?😉 Традиція зображення ангелів у християнській культурі суттєво змінювалася з часом. В епоху раннього християнства ангелів зображували як юнаків або чоловіків з бородою та лисиною, без звичних нам крил і німбів. Однак починаючи з IV століття їхній вигляд зазнає змін. На ранніх зображеннях, наприклад, у римських катакомбах, ангели практично нічим не відрізняються від людей. Можливо, за цим іконографічним чином могла стояти теологічна ідея про одкровення, яке здійснюється через ангелів. Вони схожі на людей, а тому легко вступають із ними в контакт. Ангели на фресках в катакомбах зазвичай одягнені в простий одяг і позбавлені надприродних рис.   Згодом у традиції почало превалювати уявлення про фундаментальну відмінність між смертними людьми та божественними посланцями, що, звісно, ​​вплинуло і на іконографію. В результаті сформувалися нові візуальні маркери, що закріпилися у культурі. У IV столітті ангелам почали додавати крила, щоб підкреслити їхню божественну природу і здатність літати (див. картинку 2). Є версія, що це нововведення, можливо, було натхнене образом крилатої богині Нікі з римської міфології, так як християнство на державному рівні починає переплітатись з римсьуими традиціями. Середньовічні художники використовували ще фантастичніші образи (див. картинку 3). Наприклад, херувими почали зображуватися з безліччю крил, а найчастіше і з чотирма головами: людини, лева, тільця та орла. Звичайно, цей образ був натхненний баченням пророка Єзекіїля, але від скромних юнаків у простому одязі не залишилося й сліду.

Ілюстрація з Кодексу Ріос (XVI ст.) зображує сцену транспортування тіла, пов'язану з міфологічними уявленнями про Тулу (Толлан). Зображення містить два підписи: праворуч — «Толтека Толлан», що позначає групу людей із мотузками, ліворуч — «Макашокемікі / il peccato» («гріх» науатлем та італійською), що позначає велику фігуру. Кодекс укладався за участю італійського ченця, звідси двомовні підписи. У популярних інтерпретаціях цю постать ототожнюють із Кінамецін — расою велетнів, які, згідно з ацтекською міфологією, були покарані богами за неналежне шанування. Візуально фігура справді може сприйматися як гігантська — через масштаб сцени та її композиційне вирішення. Утім, самі підписи кодексу спростовують цю версію: велика фігура позначена не як велетень, а просто як «грішник». Толлан згадується окремо — як місце дії, до якого належать тольтеки з мотузками. Таким чином, зображення лишається відкритим для інтерпретацій і є виявом типової для мезоамериканських кодексів багатозначності візуального наративу.

Думаю, це найтурецькіший кіт, якого я бачив в своєму житті! Йому треба візу в Стамбул

Трохи про конспірологію і екзотичну привабливість давнього Єгипту :) У 1913 року у низці англомовних газет з'явилася стаття у тому, що у Великого Сфінкса виявлено кілька приміщень храмового характеру. У тексті повідомлялося, що чимала кімната є і всередині голови, і всередині тулуба, а в одному з цих приміщень встановлені маленькі пірамідки. З'явилася й ілюстрація приміщень і проходів усередині статуї, наприклад малюнок із британської газети The Sphere від 27 березня 1913 року. Приміщення назвали святилищами і з посиланням на одного з основоположників єгиптології професора Джорджа Рейснера присвятили їх Сонцю. Стверджувалося, що входів усередину статуї кілька: на голові, ззаду та в області передніх лап. Сам же професор Рейснер, який нібито відкрив таємні храми, виступив у пресі зі спростуванням цієї новини, заявивши, що взагалі не займався археологічними роботами на Сфінксі і не мав дозволу на це. Все почалося зі статті в журналі Космополітен, для якого Рейснер справді давав коментар про Сфінкса, але й близько не говорив про сенсаційні відкриття та гіпотези, що всередині Сфінкса знаходяться храми, а також могила першого єгипетського фараона Менеса. Проте, як часто буває, спростування не відклалося у пам'яті громадськості. Крім зображень із сенсаційної статті, раз у раз з'являються свідчення людей, які побували всередині Сфінкса і описували камери та шахти, які вони відвідали особисто. Є й кілька фотографій, що підтверджують існування входів у статую. Але наука про ці свідчення, звісно ж, замовчує.

Можливо, під плато Гіза виявлено другий Сфінкс. Команда дослідників стверджує, що впевнена у його виявленні на 80%. Монументальна статуя похована під 55 метрами піску, що затвердів. Група італійських ентузіастів використовувала супутниковий радар, щоб підтвердити існуюче зображення Стела Сновидінь із двома фігурами Сфінкса. Сканування показало, ймовірно, в симетричному розташуванні структуру, що дзеркально відображає Сфінкса. Прихильник альтернативних теорій Філіппо Біонді переконаний, що вирівнювання піраміди Хафре щодо відомого Сфінкса створює геометричну дзеркальну лінію, що вказує на місцезнаходження другої фігури. Ідея про існування інших Сфінксів відкидалася багато років під приводом, що цей район був досліджений надто великою кількістю археологів

Ще зовсім трохи, і люди знову полетять на Місяць 🙂 Нарешті хоча би якась новина про майбутнє в настирливому болоті міщанських дрязг травмованих в дитинстві політиків.. https://www.nasa.gov/humans-in-space/artemis/

Ще зовсім трохи, і люди знову полетять на Місяць 🙂 Нарешті хоча би якась новина про майбутнє в настирливому болоті міщанських дрязг травмованих в дитинстві політиків.. https://www.nasa.gov/humans-in-space/artemis/

👆десь прочитано в інтернетах: "Чи можна вважати расизмом, що Гаррі Поттер підозрює в криміналі єдиного чорношкірого професора?"

Обличчя шанувальників оригіналу Гаррі Поттера, коли вони бачать це обличчя

Післявоєнний Берлін

Дещиця мініатюр, де Ланселот носить свій щит. На першій він долає драконів, які охороняють браму до Долини-без-Вороття, створеної Феєю Морґаною. На другій − б’ється з Трістаном. Джерело мініатюр − манускрипт BnF Français 113–116, кінець 15 сторіччя. Є онлайн (джерела першого і другого зображень). #геральдика #ланселот #високе_середньовіччя #ілюстрації #мініатюри #bnf_113

Стародавній метод підйому гігантських кам'яних блоків за допомогою так званої технології Льюїса. За однією з версій назва "Льюїс" може походити від латинського levo-avi, -atum, що означає "левітувати" або "піднімати".

Можливо, когось оминуло! Мені здається, це абсолют теплоти святкування дня народження, що відправляє в якісь далекі рідні часи.. не знаю, можливо, дух квартирника, домашнє застілля, купа книжок на полицях, спонукає бажання відтворювати ці традиції.. Історичність святкування не в розмаху, а в форматі

У Єрусалимі уламки ракети впали в кварталі Старого міста Щоб ви розуміли, це десь за пару сотень метрів від Храму Гробу Господнього, мечеті Аль-Акса та Західної стіни (Стіни Плачу). Але я обожнюю синтаксис ізраїльських та американських новин, де також лише уламки падають на святині, електростанції, НПЗ.. зараз ми знаходимось з іншої сторони ЗМІ, де від уламків "незначительное возгорание"!

Сьогодні ваечері в Азербайджані, Ірані, Таджикистані та купі інших країн, розпочинається новий 2585 (1405 за мусульманським календарем) рік - Навруз! Навруз - одне з головних свят перського народу та одне з найдавніших свят. Перші згадки про нього, десь так з тисячу-дві тисячі років до нашої ери. Навруз - одне з чотирьох свят стародавнього доісламського та країн, на які перси мали вплив, святкується в день весняного рівнодення - 20 або 21 березня, і щороку точний час свята відрізняється через різницю у швидкості обертання Землі навколо своєї осі та швидкості її обертання навколо Сонця. В стародавній Персії астрологи визначали Новий рік саме в момент, коли Земля робить повне коло навколо Сонця, тобто день весняного рівнодення, тобто в день, коли тривалість дня і ночі рівні. Цікаво, що перський календар відрізняється від арабського, або так званого, мусульманського тим, що в іранському календарі одне обертання Землі навколо Сонця вважається за 1 рік, а в арабському календарі 12 кіл Місяця навколо Землі. Що ж, з Наврузом, і наступного року в горах Ельбруса святкувати новий рік під тріскіт святкового вогнища!

🕯 У Києві на 98 році життя помер патріарх Філарет. Розповідаємо про його життя та розбудову української православної церкви. https://bbc.in/478UN1s

Щось читалось про ацтеків, тому буде мідл рід про право приватної власності в ацтекському суспільстві! Якось я вже писав про ацтекське суспільство і досить жорстку систему соціальних класів. Якщо коротко: суспільство поділялося на 💎текутлі (вища знать), 💎піпільтін (знать нижчого рівня, найбільш масова) і 🌞масеуальтін (простолюдини), а ще нижче - 🌊майєке (селяни-орендарі, прикріплені до землі) і 🦋тлакотін (раби). Найбільша прірва була між піпільтін і масеуальтін. Перші жили у великих комплексах із кількох будинків, палацах. Усі інші, тобто близько 95% населення, у маленьких однокімнатних будинках. Більшість простолюдинів були аграріями, яким потрібно було зібрати врожай не лише для себе, а й для сплати податків для знаті, що володіла землею. Ацтеки поділяли землі на дві категорії: у суспільному та приватному володінні. 🐒Перші - це державні землі для утримання двору. Текпанпоуке («люди, що належать до палацу») безсумнівно були знатними і користувалися повагою. Нагадаю, що гроші ацтеки використовували лише для обміну, тобто зарплат не було. Тому винагородою був урожай із текпантлалі плюс праця тих, хто їх обробляв. За особливі заслуги тлатоані дарував прикраси із золота, нефриту або пір’я, а також розкішно вишиті накидки. Також суспільні землі виділялись для утримання війська. 🤮 Приватні землі були трьох видів: родові землі тлатоані, землі знаті та землі кальполлі. Родові землі передавалися тлатоані у спадок або здобувалися у війнах. Власність знаті була особистою і включала як землю, так і людей, що на ній жили майєке (щось на кшталт середньовічних кріпаків). Вони не могли залишати землю і виконували важку працю: чоловіки будували будинки, носили воду і дрова, обробляли поля; жінки мололи кукурудзу, пекли тортильї, пряли тканини. При продажі або спадкуванні землі вони переходили разом із нею до нового власника. Якщо спадкоємця не було, земля поверталася тлатоані, який міг передати її як нагороду чи дарунок. Альтепетлалі («міські землі») поділялися на ділянки кальполлі. З них сплачувалася данина і забезпечувалося життя громади. Кожна сім’я користувалася своєю ділянкою, поки обробляла її, і могла передавати її у спадок, її не мали права забрати у родини. Але повної власності не було: при переїзді, занедбанні землі (два роки) або порушенні закону ділянка поверталася громаді і перерозподілялася.

Однако! Але це неочікувано!

Натхненно публікацією якогось поважного видання, звідки фото, власне, і сплагіачено! Обернена сторона вручення поважних премій.. Стан залу для глядачів у театрі Dolby у Голлівуді, де пройшла церемонія вручення премії Оскар. Ряди на балконі завалені сміттям. Ці місця призначаються для співробітників студій, запрошених гостей, партнерів, студентів-кінематографістів та молодшого персоналу знімальних груп фільмів-номінантів. Такий ось культур-мультур