Віршолюб

🥰 Об'єднаймося та підтримаємо одне одного! Унікальні канали, щоб сформувати для себе досконале культурне середовище, — ТУТ Ваш путівник до кращого українського контенту

​📃 Як би я знав, де ти живеш... Як би я знав, де ти живеш, Дивився б крізь вікно знадвору, Як ти виходиш із одеж, І входиш в мрію снів прозору. Я там стояв би цілу ніч, Щоб знову бачити, як вранці Злітає сон із твоїх віч, І ти встаєш в прозорій тканці. Та я не знаю… Не дано, Бо ми з тобою не знайомі, Та чом же те твоє вікно Горить в космічному огромі? Коли дивлюсь на небеса, Я те вікно щоночі бачу, І сходить золота краса В мою фантазію чортячу. ✍ Дмитро Павличко

🤝 Навіть в найтемніші часи ми маємо триматися одне одного! Саме тому котики українських Telegram-каналів об'єдналися і створили для вас досконалий культурний простір, щоб розпалити вогник перед світанком, адже культура — це наша зброя! 😘 Тицяй сюди лапкою і підпишись на нашу файну теку. Зробимо український Telegram-простір кращим. 🥰 Будьте котиками, а не жабками, — не забудьте поділитися з друзями. ☺️ Споживаймо якісний контент разом!

І скаже світ: — Ти крихта у мені. Ти світлий біль в тяжкому урагані. Твоя любов — на грані маячні і віра — у наївності на грані. Що можеш ти, розгублене дитя, зробити для вселюдського прогресу? — Я можу тільки кинути життя історії кривавій під колеса. Хоч знаю: все це їй не первина. Але колись нап’ється ж до переситу! Захоче випити не крові, а вина за щастя людства, за здоров’я всесвіту! ✍ Ліна Костенко

​Я бачив те, що їм було в iмлi, А їх життя — не копія чийогось… Відходять покоління із землі, Та пам'ять не полишить дорогого. Ми грішні всі, а я — найбільш од всіх, Бо не збагнув їх досвіду гіркого, Ще, думав, встигну… Та не встиг, не встиг… А вороття немає ні для кого… ✍ Олександр Довбуш

​Забудь, що серце пережило, Ті сни, що снилися колись! Минуле спогад залишило, Само ж розвіялось кудись. Хай вічним порохом припаде, Що вже не вернеться вовік! Навіщо знову викликати Пісні, проспівані торік? Забудь, що серце пережило, Забудь, що марилось колись! Щоб серце знов не затужило І сльози вдруге не лились! ✍ Дмитро Загул

📖Станьте частиною спільноти знавців та любителів української культури прямо зараз! «Українська мозаїка» – канал, у якому кваліфіковані викладачі діляться своїми знаннями з української мови, літератури та історії України🧩 Що ми пропонуємо? 🔎 ▫️цікаві історичні факти; ▫️тести з усіх 3 предметів; ▫️дати важливих історичних подій; ▫️тлумачення маловідомих слів; ▫️стислі перекази літературних творів; ▫️історичні фотографії та карикатури; ▫️зрозумілі пояснення правил; ▫️та багато іншого. Приєднуйтесь до «Української мозаїки» та насолоджуйтеся культурними подіями, які змінять ваш погляд на Україну! 🕰 💛

📃 У вогні не згорає Не страшусь, не боюся життя, Хоч уже обпекло зубожіння. Я – надії і світла дитя, І щодня набираюсь терпіння. Вже пооране – в зморшках чоло, – Та глибини життя не забути. Ще з добром тут побореться зло, Доведеться зазнати ще скрути. Ще підступить біда звідусіль, В неї ж небо, як поле безкрає… Чесну душу палитиме біль, Хоч вона і в вогні не згоряє. ✍ Микола Сингаївський

​Такі несхожі ми з тобою, Як берег моря із водою. Але чи бачив, любий, ти Десь берег моря без води? З тобою ми такі несхожі, Як хата біла й квіти рожі. Але що ліпше на землі За квіти ті на білім тлі? З тобою так несхожі ми, Як зустріч і про неї сни. Та як вони не будуть снитись, То ми не зможемо зустрітись. ✍ Поліна Михайленко

📃 Я не знаю, де то було... Я не знаю, де то було, — може, снилося мені  Тільки серце не забуло про колишні, кращі дні.  Десь в країні невідомій в щасті, в радощах я жив,  І, з журбою не знайомий, я не плакав, не тужив.  Там я мав криштальну душу, як дзвіночок голосну,  А тепер тужити мушу, без зітхання не засну.  Може, щастя і не було, тільки снилося мені…  Серце! Чом ти не забуло про колишні, кращі дні! ✍ Дмитро Загул