риб щічки

from I’ll Be You and You Be Me by Ruth Krauss

by Terry Tempest Williams

Похорон пройшов. Усі юридичні та фінансові проблеми залагоджено. Наша родина вдячна усім, хто зміг допомогти. Завдяки цьому ми змогли організувати достойне прощання з татом та не встрягти у борги.

Пономарьов Антон (24.01.1980-20.10.2026) Не знаю, що зазвичай пишуть у таких ситуаціях і чи варто це виносити. Утім, вважаю за правильне поділитися. У моєї родині трапилася велика трагедія: вчора вдень не стало мого батька. Він помер уві сні, перебуваючи у лікарні, де знаходився на лікуванні від пневмонії, отриманої під час військової служби. Мені досі важко в це повірити і осягнути, що сталося. Єдине, скажу, що татів внесок у те, ким я стала, був найбільшим. Усі мої вподобання та прагнення народилися саме через його постійну підтримку, відкритість та прийняття. Він був людиною, на яку я найбільше схожа, як зовні, так і характором та стилем мислення. Тому відчуваю, наче половина мене також зникла. Ми залишилися втрьох з бабусею та дідусем. Одразу скажу: похорон — це недешево, тому фінансова підтримка є більш ніж актуальною. Додаю посилання на банку та номер карти: https://send.monobank.ua/jar/2sH7jV1wrw 874 1000 3494 2154

will the world die a little By Halina Poświatowska will the world die a little when I die I watch him going going dressed in a fox collar I could never be a thread in that scarf I was always here he wasn’t and yet it’s nice to think the world will die a little when I die

It is spring again By Halina Poświatowska It is spring again, spring so astonishingly familiar: so why is poetry choking on itself? The tree outside my window is committing plagiarism for the twentieth year in a row, adding green leaves to green leaves. The flowers of the cherry tree are no different from the first cherry tree; the same smell as yesterday permeates the air. And—though old people say this is tedious—my sister is kissing someone under the same tree where I used to kiss, endlessly plagiarizing the first kiss. I could still tell you about the grasses, all the grasses that sprouted from seeds faithfully and persistently, the same, the exact same grass as months ago. The world is not afraid to plagiarize when making new life, and always equally astonishing and monotonous in its stubbornness is death. Why then condemn poems of love, why blame them for their lack of shame and their primitive, chaotic groans of pleasure, faithfully replicated for centuries, indifferent to who reads them?

Нагадую😪😪😪

Нарешті після всіх невзгод доповзла до вас із ідеєю свого факультативу з кріейтів райтінга, про який довго думала. У моїх планах є розпочати серію зустрічей, де ми будемо практикуватися у написанні художніх текстів, розбирати з чого вони складаються та намагатися зрозуміти, як створювати сюжети, діалоги, персонажів і як взагалі почати писати. Також мене цікавить процес читання, як через діалог із текстами інших авторів ми можемо виплекати власну творчість, яким чином ми можемо відчувати текст тілесно. Кожного тижня (чи напевно 2?)  я готуватиму читанку з тієї чи іншої теми. У силабусі я виношу: орієнтовні питання для обмірковування та обговорення, основну та додаткову літературу, практичні завдання до релевантної теми. Література тут різношерстна, десь ізі пізі гайди, що кажуть, що писать може кожен, а десь вже складніші розмірковування про природу та процес творчості, задоволення від тексту (привіт, Барт). Можете читати лише основне, а можете лише рекомендоване, а можете і взагалі нічого не читати, — головне, аби було про що поміркувати. Надсилаю поки що читанку до першої теми (ще доповнюю) . https://docs.google.com/document/d/1sz3UHLisuMoxUYM92ibklTQNarMvb00WdFHejfv18U8/edit?usp=sharing (edited) пишіть кому цікаво, додам в чатік!!!

I am terrified by the beautiful things that are going to be created (2021 and ongoing) by Giles Bailey

So fucked up. No such thing as womens self defense without weapons, just get a fucking gun, short of that, get a sharp knife + pepper spray.

да

Привіт! Вчора напевно стався один з найстрашніших моментів в моєму житті. Їхали вчора ввечері з дівчиною у 62 автобусі, були з сумками, перевозили речі, minding our own business, особливо не розмовляючи між собою. До нас (ми сиділи) підходить чоловік, вдивляється злобно і каже гучно "ВИШЛІ". Ми не реагували, подумали, ну, в 62 зазвичай діснейленд відбувається о 21 годині, то можливо сам вийде. Ми мовчимо. Через деякий час він каже, що вб'є нас, якщо ми не вийдемо. Сипляться мільйон слюрів, зв'язок між якими мені важко було провести. На будь-які питання та вияснення він казав, що вб'є нас... На щастя, ми мали як раз виходити, тому не довелося з ним довго боротися. Але усе ще тяжко від усвідомлення, що у цій ситуації неможливо було зробити НІЧОГО, аби зберегти власну гідність. Відходжу... Це при тому, що ми поводили себе супер гетеронормативно... Нз, навіть у мене гейрадар не так прокачаний, як у п'яного бидла з автобуса. Коротше, потребую порад, як загалом deal з такими ситуаціями і, можливо, хтось знають, куди в центрі можна походити на курси з жіночої самооборони...

Батьківщина-мати робить БУМ у заставці Українського експериментального творчого молодіжного об'єднання "Дебют" при кіностудії імені Довженка. Заставка з’являється у фільмі Жах та й годі! (Ужас да и только, 1989), більше ніде її не зустрічав.

The Artist’s Brother Harry Holding an Apple(1913) by Mark Gertler

Василь Вахренов, "Північне сяйво 23 січня 1872 р. в Одесі"

Поки сиджу на позняках, десь на іншому континенті мене читають бруклінці та бруклінчанки. Ви можете теж, якщо не читали:) і зацінити дизайн сайту https://www.tractorbeam.earth/story/salty?utm_source=ig&utm_medium=social&utm_content=link_in_bio&fbclid=PAdGRleAUuDeZleHRuA2FlbQIxMQBwZG9mAmZkaWQWUPkmRT5FqsIOAlDXmF6NT1AfGmYwRXNydGMGYXBwX2lkDzEyNDAyNDU3NDI4NzQxNAABpygbKA9o66dpdNlVqvVJnXF93rGH0hv-OZZ8YHBJOaVDOjbV7G7JyS2m7ZMb_aem_BrvExrDRpxXL2QpeVjaXgA