Pagan folklore

#Потойбіччя Мертвый едет в поле, за море, к девицам на перины. 1Я.1.1Ь/В2. Мертвый едет в поле. Его спрашивают: "Куда едешь?" Он отве- чает: "За море, к девицам на перины". Там мертвые веселятся, у них сердца не болят, не тужат. (Ефименко, 1878. С. 204, Ns 38, ркп., Арх. губ., от боли сердца.)

А це оставлю тут для вірунів в те що язичники не ставали на коліна перед богами

Отак от максимально практично позбавлялися обрядових остатків: 107 «Пасхальные кужиры [= яичную скорлупу] бросают на поле. Хлеб [чтобы] рос хороший» (ТКУ, С. 25); «скарлупу аддаюць тады авечкам і куркам, штоб яек неслі многа, авечкі штоб прыплод давалі» (Лопатин, № 42); «Товчене на порошок лушпиння крашенки підсипають до кормів курям - «щоб крще неслися». Шкаралупу з писанок чи крашанок в одних містях викидають на стріху хати, а в других виносять на текучу воду. Топтати ногами рештки пофарбованого яйця або писанки великий гріх» (Воропай, С. 265); освященное на пасху яйцо очищают, а «скарлупу аддаюци тады авечкам і куркам, штоб яек неслі многа, а авечкі штоб прыплод давалі» (Лопатин, № 42). 108 «В Белоруссии корки от «паски» сушили, толкли и клали в водку это будто бы предохраняло от колдунов» (Соколова, С. 111). 109 «Тое сена, што ляжыць на куццю (рождество, Б.М.) на стале, аддаюць каровам, каб яны давалі много малака» (Сержпутовский, № 526). 110 «Запрет выбрасывать остатки освященной еды соблюдался почти везде, их надо было хранить или уничтожить каким-либо особенным способом. Так, например, в Иркутской губ. кости от мясного, которым разговлялись, полагалось зарывать в землю или забрасывать на вышку» (Соколова, С. 151).

Трохи про жертвоприношення Сьогодні багато язичників сперечаються на тему того, чим є жертва (на Заході також). Одні люди стверджують, що жертва — це формула «я тобі, а ти мені», інші ж заперечують це і вважають таке ставлення неповагою. У чому проблема обох позицій? У тому, що вони не відповідають наявним джерелам. Заперечуючи формулу «я тобі, а ти мені», ви заперечуєте всю традицію заговорів, що очевидно є єрессю. У чому проблема тих, хто вважає жертву бартером? У тому, що існують різні типи жертв, і для кожного з них характерна своя логіка. Тому не можна всі жертви вписати в схему «я тобі, а ти мені». Ця логіка залежить від багатьох факторів: що ви будете робити з цією жертвою, що саме приноситимете в жертву і яким чином — усе це визначається конкретною ситуацією. З історичних та етнографічних джерел ми знаємо, що могли робити закладну жертву, жертву з метою гадання, жертву для того, аби освятити якусь подію, жертву, щоб виявити свою прихильність, жертву, аби умилостивити когось, аби подякувати комусь, жертву, щоб нагодувати когось. Який висновок можна зробити? Жертви супроводжували все життя наших предків, і їх приносили як тоді, коли хотіли отримати щось бажане, так і в будь-який важливий момент свого існування. Ну а самі боги отримують велике задоволення від наших жертв, особливо коли вони принесені чесними людьми правильним способом, і вся логіка ритуалу була збережена.

Є ще отаке джерело, але я сумніваюсь у його автентичності: Три Зорі охороняють закованого пса який вирветься з оков підчас есхатології Грейвз, Роберт (1987). Нова енциклопедія міфології Ларусса: зі вступом Роберта Грейвза . Грегорі Алексінскі. Нью-Йорк: Crescent

#Міфи Мені одразу згадуються слова поліського знахаря про трьох зоряних сестер Балканы. Сербы [девушка пряла вечером в субботу, Месяц забрал ее к себе, она видна там за прялкой]: Jанковић 1951: 109; болгары [на луне проклятая матерью девушка прядет кудель]: Gura 2004: 151, =2010: 38; болгары (либо сербы ) [на луне видна сидящая за прялкой Среда (либо Суббота, Воскресенье); девушка пряла в воскресенье вечером, луна забрала ее, теперь она там видна; паутина в бабье лето – это те нити, которые она прядет]: Krauss 1890: 13. Средняя Европа. Поляки , чехи (Моравия) [на луне сидит Сибилла (Sibilla, Sibelija) и шьет рубаху; каждый день делает один стежок; когда закончит шитье, наступит судный день]: Гура 2006: 464; лужичане [по Афанасьев 1994: 275; Kuchta 1926: 46; на луне женщина прядет нить; в августе она падает на землю паутиной]: Gura 2004: 151, =2010: 38; поляки [на луне баба, которая ткет или прядет, она работала в праздник]: Гура 2004: 151. [Ю.Е. Березкин, Е.Н. Дувакин Тематическая классификация и распределение фольклорно-мифологических мотивов по ареалам Аналитический каталог Введение Библиография Этносы и ареалы C25B. Лунная пряха.]

Кощій Безсмертний

З цікавого що тут звертаються до царів трьох рівнів буття "Во имя Отца и Сына, и Св. Духа. Царь земной, царь морской, царь небесный, спаси и помилуй раба (имя) отъ дурного глаза и отъ лихого человѣка (Черепов. у. Новгород. г.)". [Попов Г. И. Русская народно-бытовая медицина. По материалам этнографического бюро князя В. Н. Тенишева. СПб., 1903. Стр. 227.]

#Міфи Мне матушка – красна Солнушка, А батюшка – светел Месяц (Афанасьев А.Н. Поэтические воззрения славян на природу. Т. 1. М., 1865. С. 80.)

«Хто уявляе сонца, як обличчя панни, той каже, що воно ходить ногами чоловiка, якого проковтнуло. Казка . Жив на свiтi один чоловiк. Цей чоловiк харчувався тiльки тим, що пiймае рибку, чи застрелить зайця, а може й утку. Полюванням вiн займався через те, що нi з чого було жить; не мав на землi нiчогiсiнько, крiм рулиницi. Один раз пiшов вiн полювати на зайцiв; пiшов дак ще було темно. Ходив по зарослях, по болотах, а потiм вийшов на поле. Тiльки вийшов, зараз почала викочуватыся панна-сонце. Вперше вона грiла слабо, а як тiльки поднiматись, то рот ставов бiльшим i бiльшим i накiнець так розкрила, що не видно носа, нi очей, нi ушей. В цей мент чоловiк-охотник стояв коло самоi панни-сонця. I вона, розкриваючи свiй рот, торкнулася чоловiка, а щоб вiн не мешав, вона взяла да й заховала до своего величезного рота» Петров В. Мiтологема «сонца» в украинских народных вiруваннях та вiзантiйско-геллiнiстичний культурный цикл // Етногрфiчний вiсник. Кн. 4. К., 1927. С. 100–101.



Moritz von Schwind, «Herr Winter», 1840s. During Juletide, the Ukrainian, Belarusian and Russian peasants used to offer meals (such as porridge and pancakes) to the winter frost, personified as the Old Man Winter (better known as Father Frost), in order to avoid him freezing the crops. @easterneuropa

The Homeric poems imagine what the reciprocal relationship might have looked like from the perspective of the gods: at Iliad, the many pious sacrifices offered in the past by Hector lead Zeus to wonder whether he should rescue him from death. C.Metcalf

#Вітри "На морі океані, на острові Буяні там лежить камінь, на камені доска, а на тій дошці – тос- ка <...>. Де не взялись три вітри – три брати. Ви, три брати, ви візьміть тую тоску і нашліть її на раба Божого (ім’я), щоб він по мені тоскував – білого світу не видав" [Бондаренко 1992, №27]).

#Міфи Початок світу Як ще не було Початку Світа Приспів: Гей дай Боже! То ще не було Неба ні Землі А лишень було Широке Море А на тім Морі Явір Зелений На тім Яворі Три Голубочки Три Голубочки Раду радили Як би ми Браття Світ поставили Ой ходім Браття аж на Дно Моря Та там добудем Дрібного Піску Тот Пісок Дрібний посієм всюди Та встане з него Свята Землиця Та буде тамки Золотий Камінь З того Каміння то буде Сонце То буде Сонце і Місяць Ясний Рум'яна Зоря й Звізди Прекрасні Джерело: Староукраїнські релігійні роздуми про Бога © Видавництво "Павутинонька", Нью Йорк – Львів – Київ – Харків – Москва, 2004

Підкова схожа та- кож на молодий місяць – пастуха "небесних корів" (зір): "Міся- цю молодий, в тебе ріг золотий, пасеш ти бички, телички <…>" [с. Зам’ятниця Чигиринський р-н. Черкаська обл.]. При світ- лі молодика відбувалися любовні чарування, виголошувалися тексти на зростання, тому знаходження підкови віщувало уда- чу9. Відповідно розпікання підкови (імітованих ріг) активізує / подвоює їхню захисну функцію і посилює "благодатне" світло молодого місяця (пор. з трактуванням повнолуння, як фази за- вершення). Тотожного значення набуває звичай нагрівати цвях / голку, обрядова семантика яких пов’язана з пробиванням / проколюванням, тому гострі металеві предмети застосовували як оберег від злого ока, якими штрикали в нагріте на сковоро- ді молоко [с. Солошине Кобелянський р-н Чернігівська обл.]: "<…> тебе прошу, голочко, одверни злих собак од мого скота" [Чубинський 1995, Т. 1, с. 75].

#Перун Ревнув віл на сто гір, на тисячу городів (грім)" [Номис 1993, с. 638]