107 окрема бригада Сил територіальної оборони ЗСУ

Українці, які перебувають у полоні або вважаються зниклими безвісти, не мають залишатися лише цифрами. 107 окрема бригада Сил територіальної оборони ЗСУ долучилася до акції на підтримку полонених і зниклих безвісти. Пам’ятаємо про тих, хто досі не вдома. Підтримуємо їхні родини. Не дозволяємо світу забути.

Історія військовослужбовця 107 ОБр ТрО з позивним «Паляниця». Служив у 4-му батальйоні, а після переведення в резерв потрапив до Чернівців — у нашу бригаду. Йшов на посаду механіка, а став інженером. Щодо страху: спочатку було страшнувато, а зараз уже байдуже. «Це точно так само, як звичайна праця — цеглинки ліпити чи плитку класти, головне не поспішати». Хоча скрутні моменти зараз відчуваються трохи більше, ніж на початку. У війську він уже другий рік: починали, як каже, «з лайна і палок», але поступово виросли на високий рівень. Найбільша гордість — результати хлопців: «Вони мені кидають відео, я на це все дивлюся і радію». Далі — тільки вдосконалення та ще більш ефективна робота

Це люди 107. Коли говоримо про історію бригади, часто згадуємо бойові завдання, операції, цифри, нагороди та результати. Але за всім цим завжди стоять люди. Люди, які щодня роблять свою роботу. Люди, які втомлюються, жартують, чекають на своїх, п’ють каву між завданнями, сплять там, де випала можливість, ремонтують спорядження, підтримують побратима й просто живуть у тих умовах, які для більшості з нас важко уявити. Саме з таких моментів і складається справжня історія 107-ї. Ці фотографії — не про постановочні кадри. Це звичайне життя наших бійців. На кожній світлині є людина. А отже — є її історія. Ми хочемо зберігати не лише те, що відбувалося на полі бою, а й те, хто саме творив цю історію. Бо за назвою бригади, шевронами й цифрами завжди стоять конкретні люди — зі своїми характерами, звичками, спогадами, переживаннями та моментами, які одного дня стануть частиною великої історії. І кожна така світлина має бути побачена. Бо історія 107 — це історія її людей. Це люди 107.

Ми йдемо вперед — крізь зруйновані міста, крізь вогонь і тишу після бою. Іноді серед руїн знаходимо знак, який нагадує: ми тут не випадково. «ФАВОРИТ» — там, де проходять свої. 107 бригада. Українська земля. І жодного кроку назад.

Історія військовослужбовця 107 ОБр ТрО з позивним «Ланс». Тут займається конкретно FPV-дронами. Дійшли до них ще на початках: як тільки приїхали, про FPV тільки чули — не мали, не бачили і не літали, працювали лише на «Мавіках». Але було дуже цікаво, тому вирішили освоювати новий напрям. Навчатися доводилося самостійно з нуля, переглядаючи відео на YouTube, так і дійшли до результату. А головний приємний момент у цій роботі — діяти безпосередньо на ворожій території, а не на українській землі.

🤖🦾 Бронетехніка йде в минуле, а "кілзона" розростається: як дрони та роботи змінюють сучасний фронт Поле бою більше не таке, як на початку повномасштабної війни. Через масове застосування безпілотників та розширення зон вогневого ураження під'їхати до позицій на пікапах чи навіть на броні стало майже неможливо. На багатьох напрямках бійцям доводиться долати пішки по 15–20 кілометрів.

За таких умов логістику та бойові завдання дедалі частіше перебирають на себе наземні роботизовані комплекси (НРК). Вони менш помітні, маневреніші й дозволяють зберегти життя особового складу. Проте технологічні переперегони не зупиняються. Головним викликом для сил оборони залишаються ворожі дрони на оптоволокні, на які наразі не діють стандартні засоби РЕБ.

Про масштабування дронових підрозділів, боротьбу з перехоплювачами та майбутнє роботизованих систем на фронті - в інтерв'ю комбрига 107 бригади ТрО Дениса Перча. #ЕксклюзивРБКУкраїна ✅ Читай тільки суть з РБК-Україна у Google.

Пам’ятаємо кожного! ​Командир 107 ОБр ТрО підполковник Денис Перч спільно з представниками ЦВС, соцсупроводу, місцевої влади, Нацполіції та капеланами зустрівся з родинами військовослужбовців, які зникли безвісти за особливих обставин. ​Мета зустрічі — налагодити пряму комунікацію та допомогти родинам із питаннями пошуку, соцгарантій і психологічної підтримки. Усі структури об’єднують зусилля заради пошуку кожного воїна та підтримки їхніх сімей.

Історія військовослужбовця 107 ОБр ТрО з позивним «Алабай» Робота мінометки не зупиняється ні на день. Зараз хлопці б’ють із великого калібру — переважно зі 120-го. Попри те, що війна змінюється, стає більш модифікованою, а велика ставка робиться на дрони та НРК (наземні роботизовані комплекси), їхній підрозділ залишається єдиним батальйоном, який тримає стабільно високі результати та працює чітко на ураження. Головне завдання незмінне — надійно прикривати піхоту, і хлопці на передовій щиро дякують за підтримку. Найбільше гордості викликає робота під Торецьком. Тоді ворог почав штурмувати підвал, де трималися наші бійці. Через густий туман дрони підняти не вдавалося, тому картинки поля бою не було взагалі. У цих умовах командир взводу піхоти наосліп — простими людськими словами «лівіше, правіше» — коригував вогонь. Розрахунок поклав близько 40 мін, змусивши ворожу піхоту відступити. Як має закінчитися ця війна? Виключно тотальною поразкою ворога — так, щоб навіть у думках не було продовжувати.у

Бажання вчитися, адаптуватися і знаходити своє місце в колективі — головне, що потрібно на передовій. Історія військовослужбовця 107 ОБр ТрО з позивним «Тихий», оператора БПЛА. Коли боєць приїздить на нове місце, спочатку думає, що буде далі, але швидко адаптується — колектив нормальний, і служити добре. Свій шлях на бойових починав із ролі водія, намагався їздити на позашляховиках, бо це була його мрія. Сьогодні «Тихий» — досвідчений пілот, який пройшов шлях від «Мавіків» до FPV. Робота з «Мавіками» допомогла навчитися добре орієнтуватися в місцевості, що дуже полегшило подальшу роботу, і тепер він може багато розповісти та підказати іншим.

З Днем народження, друже командире! Сьогодні приймає вітання командир 107-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ Денис Перч. Бажаємо міцності, витримки та сил для кожного наступного дня. Нехай поруч завжди будуть надійні люди, побратими, яким можна довіряти, і ті, заради кого ми продовжуємо боротьбу. Дякуємо за лідерство, відповідальність і рішення, які допомагають бригаді рухатися вперед навіть у найскладніших умовах. Честь служити разом!

«Я проживав не своє життя» — так боєць 107-ї бригади з позивним «Відьмак» описує сім місяців, проведених у СЗЧ за кордоном. Він добровольцем прийшов до війська, але згодом самовільно залишив військову частину. Каже, увесь цей час жив із відчуттям провини перед побратимами та командиром і розумінням, що підвів тих, хто залишився виконувати бойові завдання. Зрештою «Відьмак» повернувся до свого підрозділу. Каже, що важливу роль у цьому відіграли підтримка командира та усвідомлення: він хоче бути саме зі своїми побратимами.

Друг «Нірвана», командир екіпажу аеророзвідки батальйону «Фаворит» 107-ї бригади ТрО, ділиться історією з фронту. Кожен бойовий виліт — це відповідальність і рішення, які потрібно ухвалювати за лічені секунди. Не завжди головна мета — знищити ворога. Іноді найважливіший результат — врятовані ЖИТТЯ. Саме так сталося цього разу: завдяки професійним діям екіпажу батальйону «Фаворит» суміжний підрозділ отримав можливість безпечно вийти з критичної ситуації.

«Про 107-му бригаду чув давно і лише гарні відгуки, тому свідомо прагнув потрапити саме сюди, щоб навчатися на пілота та нищити ворога за допомогою дронів. Прийняли добре: тут чудове командування, класні побратими і працювати приємно. Засобів вистачає, і хоча погода інколи стає на заваді, завдання виконуються успішно. А після завершення війни плани прості — залишитися в армії.» Повернення із СЗЧ — це крок до того, щоб знайти свій справжній підрозділ, отримати омріяний фах і ефективно бити ворога пліч-о-пліч із тими, з ким дивишся в один бік.

Упродовж липня оператори дронів системно завдавали ворогу відчутних втрат. За попередніми підрахунками, орієнтовно понад 100 окупантів було вбито та поранено.

Обмінний фонд поповнився ще одним окупантом. Завдяки злагодженим діям воїнів 107 окремої бригади Сил територіальної оборони ворог став полоненим. Кожен такий полонений — це додатковий шанс повернути українських захисників додому.

Управління — це така ж зброя, як і все інше на передовій. Слова командира 107-ї ОБр ТрО Дениса Перча, які чітко розставляють пріоритети в реаліях сьогодення: Швидкість управління сьогодні — це така сама зброя, як танк, артилерія чи дрон. У сучасній війні перемагає не той, хто має більше ресурсів. Перемагає той, хто швидше бачить поле бою, хто швидше ухвалює рішення і швидше передає їх виконавцю. Кожна зайва хвилина між виявленням цілі та її ураженням — це шанс для противника змінити позицію, завдати удару або врятувати свої сили. Тому швидкість управління перестала бути перевагою — вона стала умовою виживання. Завдання командира — не лише приймати правильні рішення, а й будувати систему, яка робить це швидше за противника.

«Був HR-ом у консалтингу — став черговим артилерії. Позивний «Хоббіт» пройшов найважчі випробування: стримував активні штурми у Богданівці та виходив із повного оточення з Авдіївки. Сьогодні він бачить, як війна змінюється зсередини — стає більше засобів ураження, більше техніки, і пишається тим, що теж докладає до цього руку. Його щоденна робота — це миттєві розрахунки, передача координат і чіткі цілі для хлопців на позиціях. Але головне, що він каже тим, хто ще вагається чи думає про мобілізацію: «Виберіть підрозділ. Якщо не виберете ви — його виберуть за вас, а там уже як вийде

Військовослужбовці 107 ОБр ТрО пройшли навчання хорунжої служби, удосконаливши знання з організації військових церемоніалів, порядку несення служби та дотримання військового етикету. Такі навчання зміцнюють дисципліну, зберігають українські військові традиції та сприяють гідному представленню бригади під час урочистих і пам’ятних заходів.

На цьому відео військовослужбовець 107-ї окремої бригади ТрО не здався та, завдяки якісній підготовці, навичкам та віри в себе, зміг збити над собою ворожий дрон «Ждун», який намагався його атакувати.

Орієнтовні втрати противника від початку місяця вже складають більше 60 осіб. Майже 400 уражених цілей