Психолог на зв’язку ❤️‍🩹

Інформація та вхід на потік ☝️

Є такий модний тренд: «пропрацюй батьків — і всі твої проблеми зникнуть». Звучить красиво, але, на жаль, не працює 🫠 Бо можна роками копатися у дитинстві, згадувати, як мама не обійняла, а тато не купив морозиво, і навіть виплакати на терапії десять відер сліз — але все одно прокидатися вночі з думкою: «А що, якщо в мене серце не витримає?» Невроз не питає, скільки ти разів проплакала через дитячі травми. Йому байдуже. Його цікавить лише одне: чи поведешся ти зараз на його черговий «серіал жахів». Пропрацьовувати дитинство — корисно. Але це не ліки від паніки. Бо невроз лікується не спогадами з минулого, а конкретними діями тут і тепер: коли ти вчишся заспокоювати тіло, розпізнавати тривожні думки і виходити з відкатів. Це як у квартирі: можна винити батьків, що вони колись криво прибили полицю. Але якщо сьогодні у тебе коротить проводка — треба лагодити проводку, а не плакати біля полиці. Дорослість починається там, де ти перестаєш чекати, що мама чи тато прийдуть і «долюблять». Ти вже можеш зробити це сама. І знаєш що? У тебе виходить це значно краще ❤️

Дайте відповідь в коментарях: Як ви вважаєте чи допоможе копання у дитинстві при неврозі? ▫️Якщо так, то чому ▫️Якщо ні, то чому А далі я скажу вам свої аргументи ✍🏻