Сучукрлітр 🦄

Сподіваюся, друзі, ви не забудете піти на сторінку Своєї полиці і отутечки осьо проголосувати за Орден Лева та Ключа в категорії детективив і трилери ) Ну і можна ще там за кого хочете. І в інших категоріях теж голосуймо: https://svoyapolytsya.com/award

Правильно буде не "Нобелівську премію з літератури отримала Енн Карсон", а "Заслужену Жаданом Нобелівську премію з літератури знову отримав не він, а цього разу Енн Карсон"

Мої короткі несерйозні висновки з довгого списку Книги року BBC (у дописі вище). Якщо хочеш у список: 1. Треба обирати назви, де є "з". В ідеалі "Щось з історією" (у списку є Таріль з історією і Фото з історією), але як ні, то можна з ведмедиком чи з палітрою. 2. Треба обирати ВСЛ (найбільше номінантів), Віват Віхолу, Лабораторію. Наступного року мені точно має залетіти: маю і ВСЛ, і Віхолу, і буде Віват. Але про всяк випадок треба написати щось для Лабораторії. 3. Хороший варіант змінити прізвище на Кокотюха. Без Кокотюхи не буває ) А якщо серйозно, наприємніший для мене висновок зі списку: я знайшов книжки, про які взагалі не знав, це при тому, що кілька років читаю лише українське, спеціально його вишукую і зрештою веду блог, де лише книжки українських авторів. Це ознака, що українського реально вже доволі багато, лише показувати і розказувати треба більше.

Аліна Сарнацька. С.К.А.М Каріна Саварина. Юстина Я. Тимчасово перемішані особи. Ілларіон Павлюк. Книга Еміля. Тетяна Стрижевська. Василь Махно. Ангел і Осел. - Львів: Видавництво Старого Лева, 2026 Артем Чапай. Т-щастя. - Чернівці: Видавництво 21, 2026 Емма Антонюк. До побачення, телебачення! - Київ: Лабораторія, 2026 Віра Курико. Летиція Кур'ята та всі її вигадані коханці, яким вона збрехала про свого батька. - Київ: Лабораторія, 2025 Вікторія Климчук-Длугач. Гірашки. - Київ: Віхола, 2026 Павло Паштет Белянський. Будь ласка, не бійся. - Київ: Віхола, 2026 Валерій Пузік. Ким ми були. - Харків: Віват, 2026 Євген Шибалов. Гра чисел. - Київ: Білка, 2026 Ірена Карпа. Він повертається в неділю. - Київ: Книголав, 2026 Василь Шкляр. Рік Шершня. - Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2026 Наталка Ворожбит. Про що ця п'єса. - Київ: Артбукс, 2026 Есеїстика - ілюстрація Богдан Коломійчук. Хороші передчуття. - Львів: Видавництво Старого Лева, 2025 Данило Лубківський. Подвиги Геракла: Стратегія перемоги у міжнародних відносинах. - Львів: Видавництво Старого Лева, 2026 Артур Дронь. Гемінґвей нічого не знає. - Львів: Видавництво Старого Лева, 2025 Леся Бондарук. Справа Гончарука. Останній розстріляний повстанець. - Львів: Локальна історія, 2025 Радомир Мокрик. Культурна колонізація. Страх, приниження та опір України в радянській імперії. - Львів: Локальна історія, 2025 Маріам Найем. Як вдихнути вільно? Посібник з деколонізації. - Київ: Лабораторія, 2025 Ірина Тукова, Олена Корчова. Часи Задзеркалля. Вибір Бориса Лятошинського. - Київ: Лабораторія, 2026 Едуард Андрющенко. Агент з ведмедиком. - Харків: Віват, 2026 Андрій Lucky Юрков. Окопний дзен. - Київ: Білка, 2026 Максим Бутченко. Острів ГУР. Таємниці. Операції. Війна. - Київ: Yakaboo Publishing, 2026. Михайло Гольд. Exodus-2022 свідчення єврейських біженців російсько-української війни. - Харків: Фоліо, 2026 Ксенія Дворнікова. Вижити в Гостомелі. - Харків: Фоліо, 2026 Віталій Жежера. Стежка тудою. - Київ: Комора, 2026 Катерина Яковленко. Донбас як метафора. - Харків: ist publishing, 2026 Дитяча Книга року ВВС - ілюстрація Мирослава Кирильчук. Фото з історією. - Львів: Видавництво Cтарого Лева, 2025. Світлана Ройз. Таріль з історією. - Львів: Видавництво Старого Лева, 2026 Таїсія Наконечна. Принесіть мені дитинку. - Тернопіль: Богдан, 2026 Леся Воронина. Мандрівний кемпер для безпритульних пасажирів. Кролик з капелюха. - Київ: Віхола, 2025 Зоряна Биндас. Муркотливі історії. - Харків: Віват, 2025 Тетяна Рубан. Заграва Північна. - Крихівці: Маґура, 2025 Анастасія Лавренішина. Диваки моєї школи. - Харків: Ранок, 2025 Наталія Шостак. Таємниця картини. - Харків: Ранок, 2025 Ольга Пінчук. Грушки загубились. - Київ: гуркіт, 2025 Андрій Кокотюха. Робот ховається в школі. - Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2025 Марина Павленко. Домовичок з палітрою. - Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2026 Наталя Кош, Апельсинове зілля. - Харків: Ранок, Readberry, 2026

Born Burn Alive. Інсталяція, яка вражає на Франкфуртському книжковому ярмарку. Як виявилося, авторка її — Ява Веремка, з якою ми дуже давно, хоч і віртуально, дружимо. Вона почала цю роботу два роки тому після російського спрямованого удару по Дому друку в Харкові. Як на мене, вийшло дуже змістовно, хоча й боляче. Закликаю теж дружити з Явою чи принаймні підписатися, вона дуже класна: https://www.facebook.com/ya.veremka

Побачив допис офіційної (не знаю, як, але там галочка) сторінки Рея Бредбері про Тиждень заборонених книжок і вирішив, що це момент, аби нагадати про знищення української книги зараз і утиски впродовж історії. Маєте час і натхнення, ходіть підтримайте, там величенька аудиторія вестернів: https://www.facebook.com/photo?fbid=1661964848701998&set=a.254447082787122

Нині кінчена русня знову вдарила по складах видавництва Книголав, і знову шалені збитки. Якщо ви хочете щось придбати на підтримку видавництва, особисто я як Сучукрлітр пораджу: — Ми йдемо в садок і Ми до лікаря йдемо, батьківсько-дитячі від чудової психологині Світлани Ройз. Для батьків малюків в умовах України — маст. — Кілька книжок Ірени Карпи. Легкий стиль, іскрометний хайп, сурж, матюки, постіронія. — Рисочка. Душевна історія Оксани Шаварської. Ше не читав, але ви зверніть увагу, як на козацьке фентезі Клейноди часу. Тримаймося.

✨У Роршаха триває збір на авто та старлінки Банка: https://send.monobank.ua/jar/4qRcNcuYR8 ✨ Оксана Павленко допомагає фонду Лелека Банка: https://send.monobank.ua/jar/6eBPNMKDoK

Юлія Чернінька. Архітектор Потойбіччя (ВСЛ, 2026). Водночас тягучий і динамічний трилер із елементами містики та атмосферою львівського передмістя.

Відомий архітектор Іван має усе, про що мріяв: роботу, гроші, власний будинок, гарну сім’ю, чудову репутацію. Та однієї ночі йому починають снитися жахіття й дивні лабіринти, з яких він не може вибратися. Коли гинуть Іванові найближчі сусіди і весь їхній Клуб садівників із 22-х таких же , ексцентричні багатіїв, у житті чоловіка стається ще більше моторошних змін, які логічно пояснити він уе не може. Подальші події переживуть у містечку Винники не всі.

Що мені подобається в книжках Юлії Чернінької -- це те, як за допомогою доволі простої (очевидно, свідомо спрощеної відповідно до потреби жанру) мови вона створює таку густу насичену атмосферу. Як людина, яка тільки почала працю над власними детективами та трилерами, я знаю (ну чи думаю, що знаю), наскільки це складно: водночас тримати темп (а він тут є майже до останньої сторінки), реалістично нагнітати атмосферу і при цьому стримувати себе в лексиці та інструментарії. Тут це все є. Окремо в цій книжці відзначу чітко виписаних персонажів головного героя та його дружини, вони дуже реалістичні, їм одразу віриш. А особлива родзинка -- ідея зі статуєю Ісуса Христа і пов'язані з нею суспільні теми та занурення в галицький менталітет, як львів'янин я просто поплив від цього. Утім, попри це все, книжка не отримала п'ятірку від мене на Гудрідс. Два ключові нюанси: -- Образ юної Наді (якщо не помиляюся в імені) здався мені надто шаблонним, "недотесаним", якщо висловлюватися мовою книжки. У якийсь момент мені навіть здалося, що авторка позичила Таню з "Танців на кістках" Андрія Сем'янківа і вклала в свій сюжет. -- Закінчення було таке наче відірване від усього іншого тексту, ніби авторка спочатку хотіла лишити класний відкритий фінал, а потім бац, і десь нашвидку дописала щось інше. Шкода, бо майже до кінця книжка цілком претендувала на більше. Але в будь-якому разі, цілком рекомендую як спосіб втекти від реальності і провести два-три вечори у світі прибацаних мільйонерів, ексцентричних митців та інших еклектичних галичан.

Так і не зміг проголосувати за "Найважливіші 35 книжок України". І зовсім не тому, що там нема моїх книжок, як ви оце подумали 🙈 Не уявляю собі, як порівнювати Амеліну і Мокрика, Костенко і Кідрука, Дроня і Мову-Меч, і так далі, і так далі, і як між ними обирати... Фізично заболіла думка про те, що точно викину багато неймовірно цінної, крутої, красивої, знакової літератури.

Після того, як на сайті відгуків на книжки Гудрідз з'явилася книжка Олександра Пономарьова, найменшою можливою оцінкою там дозволили ставити не одиницю, а 0,25 🤣 Імовірно, це перший в історії порталу автор із оцінкою, нижчою за одиницю 🙈 П. С. Бачу, що блогерки й авторки, які між собою зазвичай (м'яко кажучи) не дружать, цього разу в унісон долучаються до флеш-мобу. Пономарьов конектінг піпол 🤪

Орден Лева та Ключа Всеволод Поліщук Наші дні. У Львові стається кілька загадкових смертей і головний герой Радецький, колишній ресторанний піарник, а тепер журналіст, поступово втягується в розслідування. І далі все закручується навколо таємних орденів, гербів, ключів, «Перехресних стежок», кулінарних містифікацій та дивних містичних збігів. І хоч формально це детектив, та для мене це радше така собі прогулянка Львовом, замаскована під розслідування. Автор тут часом поводиться як дуже досвідчений гід: веде вас вузькими вуличками, показує якусь деталь на фасаді й одразу витягує з неї цілу історію. А ви стоїте й думаєте: справді це було чи чергова байка? Хоча, можливо, Львів – саме таке місто, де межа між правдою і вигадкою вже давно стерлася. Недарма в тексті часто згадується Умберто Еко. Бо тут теж є щось від інтелектуального детективу з історичними вставками, семіотикою та рясними посиланнями на масову культуру. І намішано всього тут справді багато: історія міста, геральдика, архітектура, журналістика, ресторації, література та галицька кухня та міські легенди. Подано це теж доволі цікаво – не лише через неформальні розмови на вулицях, а й через переписки в месенджерах, меми, пошукові запити в гуглі та спілкування з чатом гпт. Постійно виринають згадки про сучасних письменників, акторів, музикантів і політиків. Від Клопотенка з Фреймут до Семківа з Джозефін Джексон, від Паліндрома й «Один в каное» до гуртів 1914 та «Мертвого півня». Місцями це справді виглядає як зріз нашої сучасної культурної епохи, запакований у дещо похмурий львівський нуар із присмаком сирника. За всі ці відсилання – окрема подяка. І сам Радецький мені теж сподобався. Він простий і справжній. Із купою болячок, комплексів та почуттям провини. Розслідуючи цю справу, він водночас ходить колами навколо власних неправильних рішень і ніяк не може забути колишню дружину, з якою йому доводиться співпрацювати. І якраз ця особиста лінія добре заземлює всю історію, додаючи їй чогось щемкого й дуже людяного. Під кінець ця заплутана темна історія доволі несподівано переходить у гостросоціальні теми: переселенців, «правильних» українців і ще щиріших галичан. І тоді Львів у книзі постає ще дещо іншим – темнішим, нервовішим і втомленішим. Містом, яке зараз дуже швидко змінюється, бо війна посунула людей, мови, звички, страхи й уявлення про те, хто тут «свій», а хто «чужий». Класна історія для тих, хто хоче зануритися в трохи нуарний осінній Львів, поблукати його темними вуличками й дізнатися про це місто щось нове. Або ж засумніватися в тому, що вже знали раніше.

Чисто моє письменницьке, можна не читати. Із перших відгуків про дві нові книжки зрозумів, наскільки складно, навіть маючи шалений бекграунд у маркетингу, сегментувати й анотувати власні книжки. За задумом, "Орден Лева та Ключа" — це саспенс, загадки і доволі складні та болючі проблеми. Насамперед — стосунки між (умовно) місцевими та (умовно) переселенцями. Межа між ситуаціями, коли багато людей з іншими досвідами приносять розмаїтість, барви, смаки, нові ідеї, і тим моментом, коли багато "інакшого" починає розривати саму ідентичність міста. І з іншого боку, ідентичність, яка за визначенням передбачає постійну зміну, мозаїчність, стертість меж. Мультифронтир. Натомість "Коньяку для містера Черчилля!" я звик подавати як легку книжку без особливих вибриків, просто смаки, люди й історії з не завжди очікуваними фіналами. Роман мав би бути провокативним, збірка оповідань — сентиментальною. Але в результаті раз за разом читаю про те, що "Орден Лева та Ключа" — "затишна історія", з цього починається дві треті відгуків. Натомість про "Коньяку для містера Черчилля" як написала пані Альона зі "Сповіді книгоманки", що "то реготала бєлугою, то щиро плакала", так і в принципі коментують далі люди, яким книжка зайшла. І зрештою ті, кому не дуже, теж не кажуть, що це легке чтиво. Одне слово, досвід і знання не означають, що ти вхопив бога за бороду, кожна нова справа і ніша вимагають роботи над собою, заглиблення, часу, щоб розібратися. Інструменти ті самі, але працюють вони по іншому. На практиці, наприклад, я думаю, що частково помилився з блогерами/лідерами думок, яким надсилав ту чи іншу книжку, і міг краще сформулювати повідомлення в комунікації у своїх соцмережах, задавати очікування більш точно. Це останнє мене найбільше непокоїть, бо для мене як у маркетингу, так і в письменництві найгіршим є відчуття, що ти когось обманув своїм текстом. Не те, щоб я ніколи нікого не обманював у житті, але тут це зовсім інше, інша відповідальність. Мабуть, десь при нагоді перечитаю четверту книжку, хоча уже завершилися і робота з альфами, і з бетами, і редірки чутливості і навіть редактор. Але вже суто з точки зору меседжу і настрою, щоб нормально працювати з очікуваннями надалі. Ну і хочу сказати, що ще більше заповажав самвидавних авторів: самому сегментувати, меседжувати, промувати власну книжку — це дуже, дуже складно. Я от навіть маючи солідну підтримку класних команд у хороших видавництвах, маючи реально купу досвіду — не справляюся.

Коротко про наболіле

Відкрию вам секрет. Я не читаю піратки не тому, що дуже чесний, а тому, що не можу придумати нормальної відмазки, чому я не маю платити за книжки, а їх обов'язково треба красти. Такої, ну щоб залізно і переконливо. Ну типу "якщо я купую книжки, я наближаю глобальне потепління, а коли читаю крадені, то я глобальне потепління віддаляю". Тільки щоб у це хтось повірив. А позоритися відмазками на кшталт "буду піратити книжки, бо видавництва надсилають промобокси блогерам" якось бляха не варіант.

Є мало книжок про теперішню нашу війну, які я зміг дочитати. Але письменники, які долучилися до ЗСУ та інших сил оборони, мають у доробку не лише такі книжки. Тому до Дня захисників і захисниць зібрав купку книжок авторів/авторок, що служать, які сам читав і рекомендую. Учора, на жаль, не встиг дописати через вибрики організму, але думаю, не буває дня, коли зайве подякувати захисникам і захисницям. Отже,  Аліна Сарнацька,  Хто любов та мужність поєднав. ЛҐБТІК+ ветерани в російсько-українській війні. Те, що варто розуміти про наше суспільство і наше військо. Андрій Горбунов, ГЛІЛ. Зла сатира на льівський громадський транспорт і галицьку релігійність, замаскована під химерне міське фентезі. Мій відгук тут Андрій Любка. Мої улюблені — "Карбід" та "У пошуках варварів". Один автор, два протилежні настрої, чорнющий гумор "Карбіду" на тлі контрабандних сумних 2000-их в Закарпатті, і тепла, смачна, запашна історія з Балкан.  Артем Чех. "Пісня відкритого шляху".  Описувати Чеха комусь, крім Чеха, складно. Якщо коротко, це гімн свободі, запакований у прозу, яка везе тебе історією, наче скрипучий віз, ще й підстриби на камінні постійно дають підсрачника, але злізти не можеш.  Артур Дронь. "Гемінгвей нічого не знає". Ну, ви знаєте. І заодно "Лікарню святого Пантелеймона" беріть. Богдан Коломійчук. Збірка оповідань "Хороші передчуття" (мій відгук тут) і серія львівських ретро-детективів про Адама Вістовича. Як на мене, завдяки знанню Львова та цілісній натурі самого автора ці історії значно глибші за ретро-Львів інших письменників  Влад Якушев. "Карателі" та "Сірі археологи". У Влада набагато більше книжок, легкий стиль, чорний гумор без комплексів і бойовий досвід з 2014-го року. Такий собі мікс Остапа Вишні, Насті Зухвалої та Рікі Жерве. Іларіон Павлюк. Усі знають його книжки. Мені особисто найбільше сподобався "Білий попіл". Катерина Зарембо.  "Схід українського сонця. Історії Донеччини та Луганщини початку ХХІ століття", нонфік. "Євшан", роман авторки, я ще не читав, а от "Схід..." дуже потужна книжка про те, що пропаганда назвала Донбасом, а насправді мозаїка українських спільнот із "нюансами". Маркіян Прохасько. Мрія про Антарктиду. Репортажна книжка про подорож в Антарктиду від єдиного письменника, який проводив на українській арктичній базі літературні вечори. А добирався до Антарктиди ледве не автостопом. Остап Українець. Алхімічний діарій Зенона Броваря. Ця майстерна містифікація, історичний роман, захований за кулінарною книгою, з надзвичайно тонким (хтось назве його "снобським", але я не хтось) гумором настільки вплинула на мене, що в моєму "Ордені Лева і Ключа" важливу роль грає книжка письменника Галичанина "Бестіарій Мирона Шинкаря". І так, мій гумор далеко не такий тонкий, як в Остапа. А тут відгук на книжку  Павло Белянський. Бабуся вмирати не любила. Дуже гостро відточене слово й історії, створені, аби бити читача мішком по голові. Павло Дерев'янко. "Літопис сірого ордену". Думаю, всі в курсі. Сергій Жадан. Мої улюблені -- Депеш мод, Біг мак і майже вся поезія. А так то без коментарів. Багатьох авторів іще не читав, але планую, а хтось може не зовсім моє за стилем, але від того не менш вдячний Віталію Запеці, Єві Тур, Павлу Вишебабі, Артему Полежаці, Ірмі Петровій, Олександру Гоменюку, Валерію Пузіку і ще багатьом-багатьом. Ну і порекомендую проєкт Фронтмени, присвячений усім письменникам та письменницям, що служать чи служили в силах оборони України: Instagram П. с. Завдяки колезі зі Сповіді книгоманки згадав, що читав і вподобав химерну фантастику Валентина Поспєлова та горори Дімки Ужасного. Рекомендую теж.

Чудова ідея марафону позитивних відгуків про українських авторів від письменниці Олени Кузьміної. Цитую повністю:

Мене засмучує гучність негативу, гучні обговорення недоліків книжок і те, що позитивні моменти отримують значно менше уваги. Тому в жовтні я проводжу марафон читацьких відгуків на книжки українських авторів та авторок, які вам сподобалися. Розкажіть про них, закохайте в них і отримайте призи — серед усіх, хто залишить відгуки розігруємо: ▪️на сайті Yakaboo — сертифікат на 500 грн ▪️ на сайті «Книгарні «Є» — сертифікат на 500 грн ▪️ на сайті Readeat — книжку бажанку у межах 600 грн ▪️ на сайті видавництва «Віхола» — 5 книжок-бажанок від видавництва. Правила: ✅ Марафон триває з 1 по 31 жовтня включно У марафоні беруть участь відгуки на дорослі (14+) книжки українських авторів та авторок виключно на сайтах Yakaboo, «Книгарні «Є», Readeat та видавництва «Віхола» ✅ Один і той самий відгук можна залишати на різних платформах ✅ Можна скопіювати відгук з блогу або з інших платформ ✅ Відгук має складатися мінімум з 3-4 повниз речень ❌Це марафон відгуків на книжки, які вам сподобалися, тому негативні відгуки участі брати не будуть ❌ Не приймаються відгуки, написані ШІ Як проходить марафон 1️⃣ Ви публікуєте відгук, робите скрін і приносите його в коментарі до цьогодопису про марафон (буде закріплено) 3️⃣ Я додаю його в таблицю за посиланням 3️⃣ Ваш відгук отримує номер і бере участь у розіграші Буду дуже-дуже вдячна за поширення!

Оригінал допису, куди носити відгуки: https://t.me/kuzminasays/1636 Закладемося, що ви не зможете принести більше позитивних відгуків на українських авторів, ніж я? 😎

Слава Аллаху, Лєна Кравєц поки що не письменниця, то мене не звинуватять у наїздах на колег. Якщо коротко, Лєна створила щось на кшталт книжкового клубу, де вона читає уривок вголос, а її фанатки дочитують до певної дати ще скількись сторінок. У такий спосіб роблячи свій нечитун позбувним. Ну щось таке. Але оце пані Любов із каналу Книготерапія зауважила, що на фото-анонсі Лєна Кравєц тримає в руках російську книжку. Хтось уже дописав у коментах, що це кацепешне видавництво аст. Якщо коротко і по суті, то: 🤮

Нобель для України. Не ясно, що там у головах учасників Нобелівського комітету, а от у букмекерів Курков з'явився як претендент на премію. Цікаве спостереження: автором матеріалу Читомо про те, що в Андрія Ккркова шанси на Нобеля вищі за Джоан Ровлінг, зазначений сам Андрій Курков. Метамодерн як він є.

🙏Немає слів, аби виразити вдячність захисникам і захисницям України за все, що вони роблять. Проте є дії: ⚡Колективний збір на потреби підрозділів — https://send.monobank.ua/jar/7efuAqTYZH ⚡Збір Олени Кузьміної — https://send.monobank.ua/jar/9tptLoizvF ❤️