Сучукрлітр

Русоріз буде у Львові! Що це таке? Русоріз — прекрасний чай (взимку) або лимонад (влітку), на який я заходив щоразу в Києві в Сенс. Гроші з нього йдуть на збір Сергія Стерненка з такою ж назвою. А буде він у Львові, бо у Львові буде книгарня Сенс. І це бомбічна новина. Мені особисто дуже сподобалося презентувати Фантастичну історію української кухні в Сенсі на Хрещатику, і тепер я хочу ще презентацію у львівському Сенсі для Ордену Лева та Ключа. А можна і ще одну презентацію першої книжки , бо ж узимку не всі дійшли 🤗 Одне слово, не дарма я рік довбав у Тредсі Олексія Ерінчака питанням "коли нарешті Сенс у Львові". Ось він мене і послухав. А більше деталей є в матеріалі моїх друзів Реве та стогне ресторатор

несу кілька допоміжних банок від українських авторок, залишається тільки задонатити: банка Олени Кузьміної: https://send.monobank.ua/jar/3srrWF91r4 банка Ясі Білак: https://send.monobank.ua/jar/8ENATwEoNE банка Ріни Есмерай: https://send.monobank.ua/jar/78GyhwbNtC банка Юлії Нагорнюк: https://send.monobank.ua/jar/A4B8uRo3et

Сьогодні мені нагадали про те, що почався Місяць прайду, а я згадав, що читав лише три українські книжки з виразною присутністю теми ЛГБТІК. Одна — це скандально відома (точніше, тут радше скандально відома зірвана презентація) "Майя та її мами" Лариси Денисенко, "Межова осінь" Дивної Пташки, а також "Хто любов та мужність поєднав. ЛҐБТІК+ ветерани в російсько-українській війні" (Аліна Сарнацька). Про "Майю", думаю, вже всі все знають, про "Межову осінь" згадував в огляді самвидавів отут Чи напишу про книжку Сарнацької, не знаю, книжки про війну розвалюють дуже сильно, я реально зміг написати про Дроневого "Гемінгвея" лише, тому що він терапевтичний, і навпаки, збирає тебе зі шматків. Але раніше чи пізніше варто такі книжки читати. Ще не читав, але оце понаривав у різних переліках і частину планую читати: — Підлітковий роман "Закоханий" Наді Білої, — янгедалт-проза "Майже хороші хлопці" Дар’ї Чайки, — квірна наукова фантастика "Однією ногою під Києвом" Сергія Скришевського, — епічне фентезі "Зірки й кістки" Ірини Грабовської, — гумористичне фентезі "Діва, матір і третя" Юлії Нагорнюк. (П. с., як мені підказують у коментах: — У книзі "Мавка і Ко" Вікторії Дорофеєвої є романтична лінія між Мавкою і відьмою. — Також тему розкривають Батьковбивця Олени Кузьміної, Чаклунка і Культ Валерії Савотіної, оповідання Іржава Осінь Олега Краюхіна). Щонайменше Грабовську і Нагорнюк, точно читатиму найближчим часом і в не дуже далеких планах є Батьковбивця, Мавка і Ко та Чаклунка і культ. Ну і звісно, як би то я не згадав про себе. У моїй збірці "Коньяку для містера Черчилля", яка оце скоро вийде в ВСЛ, тема ЛГБТ згадується в кількох оповіданнях, а в найбільшому з них геєм є власне головний герой, при чому український націоналіст. І це важливо для історії. В "Ордені Лева і ключа" від Віхоли вона буде, але дуже-дуже побіжною. Ну а от саме зараз (відкволікся, щоб відпочити від інтенсивного писання) добиваю передостанній розділ книжки, де головні героїні — лесбійки, і це максимально важливо з точки зору історії, розвитку персонажа і кута зору на тему сексуального та побутового насильства. Сподіваюся, ось-ось завершу і скоро розповім більше. А ви пишіть у коментах, якщо знаєте ще книжки українських авторів ЛГБТК-тематики.

🔥 ДАРУЄМО ЗБІРКУ "КІБЕРПАНК. КОД МАЙБУТНЬОГО" В ДВОХ ТОМАХ ☀️Умови участі доволі прості: 1. ​Бути підписаним на канали: •книжкова коза •Книжковий токсік 2. ​Залишити порядковий номер в коментарях під оригінальним дописом (1, 2, 3 тощо). Будьте уважними! 3. Написати, чи читали ви вже щось з цього жанру. Якщо ні - чому хочете ці книги 4.​ Поширити цей допис друзям або на канал 📍Всі умови перевіримо. ☀️Дата завершення розіграшу: 07.06

Не зміг стриматися, як фанат короткої форми та амбасадор українського самвидаву

До Дня Києва, на сайті у Євгенії Кужавської зʼявилась безкоштовна екскурся для інтровертів за мотивами роману «Боги мого краю дуже люблять кров»🔥 ☘️ 16 зупинок на маршруті, який ви можете пройти самостійно у комфортному темпі ☘️ аудіо-гід, що розповідає цікавинки про визначні локації з роману і події з життя Рони Черняхівської ☘️ повне занурення в історичну атмосферу роману і знайомство з тими з персонажів, хто існував реально Все отут за посиланням у відкритому доступі. Пару років тому я гуляла із Женею по Чернівцях по локаціях з її іншої книги, і це був незабутній досвід, тож я точно планую пройтись і цим маршрутом у найближчі дні.

А от тільки запостив розпаковку (зокрема) книжки Євгенії Кужавської "Боги мого краю дуже люблять плов кров", а тут бачу екскурсію Києвом за нею. До речі, у Світлани Тараторіної є екскурсія Києвом за "Лазарусом". І не менш до речі, усіх киян з Днем міста, хай життя вам смакує малиново-маковою булкою від Завертайла ♥️

Особливий момент. Я зазвичай не роблю такого, не розпаковочна я людина. Але це вперше мені прийшли книжки на огляд від видавництва за весь хай короткий час існування цього скромного каналу. Як великий фанат першого Лазаруса дуже сподіваюся, що не розчаруюся його продовженням, ну й щодо іншої книжки, від непозбуввно скандальної авторки, теж маю великі сподівання. Спокійною в цей момент вдалося залишитися лише моїй Бриндзі.

Той момент, коли треба бути у Львові через лікування, а тим часом у Києві на Арсеналі події, яких хотілося не пропустити. От буквально скоро Юлія Лаба, авторка найкращих у світі ромкомів, а потім Вікторія Фещук, яку я ще не читав, але планую, як мінімум тому, що я людина книжки і їжі, а вона написала книжку зі словом "пиріг" у назві. І ще я б залюбки сходив на дискусію про культурну колонізацію о 14.00 А що ви сьогодні ловите / пропускаєте з жалем на Книжковому Арсеналі?

Бляха, забув нагадати, що підписав на Книжковому Арсеналі на стенді видавництва Віхола кілька Фантастичних історій української кухні. Так, ніби мені їх не треба рекоамувати і продавати. А мені ж капець як треба, бо оце вчора з Видавництвом старого Лева затвердили обкладинку збірки історичного фудфікшн "Коньяку для містера Черчилля". Влітку вийде і треба буде ще й її просувати. А при цьому ж уже майже погодили верстку детектива "Орден Лева і Ключа. Путівник Львовом для тих, хто не боїться темряви". Вийде восени, знову у Віхоли. І ще десь цього ж року вийде моє оповідання "Релепесник" у збірнику міфологічної еротики "Химераріум 3" (курує Мирослава Кривуца). А оповідання "Надія" — в українсько-бритагському проекті Witness, який курує номінантка Букера Елісон Маклеод. Ну а якщо дуже пощастить , ще цього року вийде мій феміністичний роман, передостанній розділ якого почну писати просто відразу, як тільки закину цей допис. А поміж тим ще плануємо зробити влітку спільну подію у Києві з Євгенією Кузнецовою та видавництвом Віхола. До речі, я вже вам казав, що Євгенія редагувала одне з оповідань у збірці "Коньяку для містера Черчилля"? Так от, кажу. Там загалом багато допомоги від чудових українських авторів та авторок (крім Жені, також Дереш, Бабкіна, Лозовик, Безкрай, Душар), а також від письменників з Британії та Австралії і крутих українських шеф-кухарів (кожне оповідання можна з'їсти, якшошо). Хочеться сподіватися, що я їхні правки та поради не звів на пси.

Коли хотів написати коротке перше враження про Книжковий Арсенал, а вийшло щось схоже на мем 🤪

Оце так попердолило на темі Кідрука. Побачив я в Енн з зелених дахів, що якийсь читач став популярним у Тредсі, бо мотлошить Кідрука. Але бляха, мотлошить він його за те, що росіяни на Марсі живуть як свині, їхня долина називається орк, а їх називають свинособаками. І я точно так само не знаходжу у цьому мінусів 🤷 . . . А, ну і на противагу, може хтось іще не дивився інтерв'ю з самим Кідруком. Навіть якщо ви не любите Кідрука, інсайти про видавничий ринок там цікаві.

Давно не був розчарованим настільки. От пишеш, пишеш ті книжки, а в списку під назвою "найкращі письменники України", які сфррмували 20-ку суперзірок BestsellerFest у Львові 7-9 серпня, чомусь не ти, а Чех, Дронь, Павлюк, Дерев'янко, Карпа, Кідрук, Кузнєцова, Безпала, Белянський, Агеєва, Горіха Зерня, Крапивенко, Криштопа, Курико, Лаюк, Люко Дашвар, Лягушонкова, Мокрик, Станчишин та Стяжкіна. А якщо серйозно, тішуся, що знову буде Бестселер фест і там буде стільки крутих людей. А я оце видам до кінця цього року тои художні книжки — і вже наступного року буду плакати, якщо не потраплю у список 🙈 Зірок фестивалю обирала незалежна експертна рада від “Читомо”, а критерієм були книжки, які стали подіями. Окрім їхніх виступів та автограф-сесій, BestsellerFest 2026 — це публічні дискусії, зустрічі з книжковими блогерами; ярмарок за участю понад 50 видавництв; концерти під відкритим небом, фудкорти, майстер-класи та розваги для дітей. Традиційно фестиваль підтримує українське військо. Цього літа фестиваль проведе великий збір для бригади “Азов” у межах масштабної кампанії АЗОВ.ONE — “Східний Бар’єр”. Ще одна важлива складова фестивалю - книжкова підтримка для бібліотек України. Квитки можна придбати тут. Плануєте похід/поїздку на фест?

Після такої ночі гріх не задонатити, а в дівчат тут ще й розіграш https://t.me/bezkhvosta_books/6268 Посилання на банку: https://send.monobank.ua/jar/78GyhwbNtC

Книжки, які я буду нещадно критикувати й одночасно всім наполегливо радити, а також обов'язково читати всі інші твори авторки — дилогія Леобург Ірини Грабовської. По-третє, стиль і мова. Чудовий баланс простоти і зрозумілості (що особливо важливо при стімпанковому сетингу, де й без складної мови є багато термінів і понять, які вимагають пояснення, виходячи з самого жанру) із дозованим використанням зворотів, порівнянь і метафор, які нагадують, що сполучення "художня література" складається з двох слів. По-друге, побудова альтернативного світу і його взаємозв'язку з нашим, тут тупо нема до чого домахатися, хоча я дуже хотів, бо як автор відверто заздрю успіхам і таланту Ірини. Особливо ж — зараз уже мало хто знає, але я вісім років вивчав міжнародні відносини і три роки працював журналістом-міжнародником і політичним оглядачем — я прокайфував від геополітичної карти тамтого світу. Австро-Боснія — це красота, Українське Королівство — бімба-ракета, та і все решта тупо рогалики з вишнями. Єдине (обережно, починається критика!) чого я не зауважив, а хотілося б — пояснення, як і чому Українське королівство нормально (і навіть позитивно) сприймає наявність на історично українських землях мультинаціонального вільного міста-держави. Адже українці у книжці не описані як якісь добродушні теці-пеці, а радше як бультер'єри, котрі за своє в шию вгризуться. Може, я чогось не помітив, а може "щось мав на увазі автор", але це здалося певним пробілом у логіці. Але давайте по-перше, що мене захопило у книжці. Це робота з персонажами. Їх доволі багато, їхні долі, думки і банально "я" в кількох ситуаціях переплітаються, це дуже, як на мене, складне завдання — зробити таких героїв легко розрізнюваними, особливо тих, яких сам світ намагається зробити тотожними. Я захоплений тим, як із завданням впоралася Ірина Грабовська. Нюансування Феді та Тео, Джекі та Агнеси — просто філігранна робота, наче японські скульптури з рисових зернят. Десь рука могла би здригнутися і давайдопобачення, персонаж без половини шарму, чи страху, чи надії на його здібності. А тут же ж не просто окремі скульптури, а складна композиція, яка ще й має рухатися завдяки тому, що ці нелінійні об'ємні образи зачіпаються один за інший, як шестерні в механізмі, от тільки дуже непрості, з купою випуклостей та вдутостей шестерні. Це справжнє мистецтво, яке потребує не лише таланту, але й терпіння, наполегливості і щирої любові (часом в суміші з ненавистю) до персонажів. Щодо інших моїх питань. Окрім політичної ситуації, описаної у "по-друге", я зачепився ще за два моменти (далі обережно, я намагаюся не спойлерити, але навряд чи вийшло) Перший — це поява в другій книжці "ширм" у свідомості. Вони дуже вибиваються з того, що розповідається про співіснування двійників у першій книжці і на початку другої. Трошки попахує "богом із машини". Утім, мене перестало це відволікати, коли авторка через якийсь час подала пояснення, чому так. Формально це не можна вважати якоюсь "діркою". І взагалі, може я просто домахуюся. Другий — герої вирушають в альтернативний світ задля того, щоби врятувати одного персонажа та повернути певні артефакти. І ось ти читаєш-читаєш-читаєш другу книжку, доходиш до 62 відсотків (я читав у читалці Якабу), а тут жоднісінької згадки що про персонажа, що про артефакти. Герої влаштували революцію, війну і ще хз знати що, а про те, заради чого переміщалися в інший світ — не згадують і не згадують, аж поки це не стало ну вже зовсім необхідно для розвитку сюжету. Оце вже я крутив і так і сяк і воно мене все одно бентежить. Класно було б якось поговорити про це з авторкою, або може хтось бачив пояснення від неї (я не знайшов). Утім-утім, це нюанси, які хіба на одну тисячну відсотка зменшили задоволення, яке я отримав від книжки. Як я й написав на початку, я й сам планую перечитати всі книжки авторки, і вам раджу. П. с. Забув згадати про серцедавильні відсилки до Майдану і до нашої війни. Це також дуже сильний момент.

Не думав такого робити, але ось Юля з каналу На запах книги каже, нібито читачам блогів та каналів подобається більше, коли вони бачать хто знаходиться по ту сторону екрану. А я дуже поважаю Юлю, хоча вона й безжально розкритикувала мою книжку. Тому взяв приклад і свічу свою блискучу (в прямому сенсі 🤣) голову з улюбленою полтавською вишиванкою, куплену в рідній Вінниці, на тлі коханого Львова. Зі святом усіх! З Днем вишиванки!

Спочатку письменників довбали за мжичку і схожі рідко вживані, але цілком літературні слова. Потім заборонили порівняння. Тепер ось у Кідрука вимагають не шукати синонімів до дивитись, мовчати, казати, хоча це завжди вважалося базою в роботі письменника. Ви знаєте, я сам не дуже люблю метафори чи багато порівнянь, як автор використовую лише в крайніх випадках. Але я знаю, що є читачі,які це люблять, і автори, які використовують, і це просто один із варіантів норми. І так, і так правильно, питання власного стилю автора та особистого смаку читача. І до того ж, у мене є свої улюблені "фішки". Наприклад, неологізми. І діалектизми. І так, рідко вживані слова, особливо де стосується теми їжі. І я не хотів би, щоб від мене вимагали їх позбутися. Навпаки, я вважаю, що це непозбувна частина поклику письменника: творити нову лексику і повертати з забуття рідкісну, збагачувати мову та підтримувати її різноманітність. Бо так виглядає, що скоро загальноприйнятними залишаться лише комікси. Багато картинок і коротенькі тексти, для сприйняття яких вистачить 400 слів особистого словника.

Про хороше. Друг звернувся по допомогу, на День прикордонника хотілося в одному з госпіталів почати створення бібліотеки. Я якраз розмовляв про свою книжку з Наталею Шнир з Віхоли, запитав, чи вони можуть організувати трохи української класики, трохи медичного й психологічного, трохи чтива для тих поранених, які просто хочуть відволіктися. Раз, два, приїхало. Захотів поділитися. Дякую дуже 🤗

Читаю "Останню війну імперій" Ірини Грабовської, аж на 22-ій сторінці другої книжки дилогії нарешті знайшов до чого домахатися. А це, знаєте, рівень. Цитат "що мені не так" сьогодні не буде, не мрійте 😂 Усе позитивне і домахувальне напишу в одному відгуку. Поки що скажу, що книжку взявся читати, бо мені треба було перевірити дещо по деталях і сюжету, щоб зробити правильну відсилочку на авторку у книжці, яку зараз пишу. І оце десь на середині першої книжки перевірив усе, що треба, але сам не помітив, як дочитав першу і наче хтось керував моєю рукою, коли відразу по завершенню купив в аплікації Якабу (на жаль, електронка цієї книжки тільки так доступна) другу 🙈 І тепер замість того, щоб писати і писати, мушу вишуковувати час на писання поміж читанням 😂 А винна в усьому моя далека родичка Owl's reading vibes