LL | Lessons Learned – Такмед

«Міфи тактичної медицини». Публікація №20. • Опіки.

Не наносьте на опіки мазі, жири: вони затримають тепло і погіршать травму. Нанесення пантенолу (піни) можливе тільки після якісного охолодження опікової поверхні. Опіки призводять до набряку, який може порушити циркуляцію крові. Вчіть курсантів оцінювати пульс на обпечених (а краще взагалі на всіх травмованих) кінцівках.

• Переломи.

Тему шинування нерідко ігнорують, оскільки перелом не розглядається як життєзагрозлива травма, є останньою літерою «MARCH PAWS» і, відповідно, однією з останніх тем курсу. Водночас невиконана або неякісно виконана іммобілізація перетворюється на серйозну проблему у випадку тривалої евакуації: перелом може негативно впливати на кровообіг в кінцівці, а рух уламків кістки спричиняє додаткову травматизацію, посилення болю і, в подальшому, ускладнює реабілітацію. Якісне накладання шин можливе лише після належного тренування. Використання ж імпровізованих засобів вимагає ще більшого досвіду: спершу роботи зі стандартними шинами, а потім додаткових вправ з імпровізованими. Не ігноруйте практику шинування на курсах CLS.

• Фіксація сторонніх тіл в рані.

Стороннє тіло має бути зафіксоване настільки якісно, щоб компенсувати рухи важелем такого стороннього тіла. Для цього може знадобитися більше, ніж 2 фіксуючих елементи. Використання симуляційних поранень з великим стороннім тілом (наприклад, EP) дозволить відпрацювати таку ситуацію. Іноді чуємо «бинт для фіксації не підходить, бо він набере на себе кров та розмякне». Спочатку зупиніть всі наявні кровотечі, а потім займайтесь фіксацією. Якщо рана зі стороннім тілом знаходиться на кінцівці – не ігноруйте її шинування. Для якісної роботи знадобиться допомога, руки двох рятувальників.

• Проводьте роз'яснювальну роботу щодо неконтрольованого самолікування НПЗП.

Ібупрофен, аспірин розріджують кров, збільшуючи ризики кровотеч. Передозування НПЗП несе ризики ушкодження слизової шлунка, що може призвести до шлунково-кишкової кровотечі, а передозування парацетамолом – ризики гострого токсичного гепатиту, печінкової недостатності та смерті. Найкраще рішення – звернутися до медичного персоналу за безпечним лікуванням.

• Додайте до вашого курсу техніку iCover.

Вона є в наказі №436 МОУ, який регламентує обсяги надання допомоги на полі бою і включає розпізнавання та надання допомоги при гострій реакції на бойовий стрес.

• Якщо у ваш курс входить тема 9-line, не починайте її з «дивіться, в Україні це не працює».

Опишіть як працює. Адже здатність назвати локацію, себе, кількість та важкість поранених, необхідне обладнання, рівень транспортабельності поранених – це дуже важливо. При цьому врахуйте, що розмова про евакуацію не потребує обов’язкової згадки про 9-line.

• Ввідні на ваших сценаріях мають бути якомога реалістичнішими.

Немає сенсу відліплювати оклюзійну наліпку, яку рятувальник використав 20 секунд тому, чи клапан якої якісно працює. А від прильоту ВОГ навряд чи буде висока двостороння ампутація. Уніфіковані і продумані заздалегідь сценарії полегшать вам роботу «в полі» і дозволять уникнути необхідності швидко (та потенційно неякісно) імпровізувати.

• Не знижуйте важливості учасника курсу ASM/CLS в системі тактичної медицини.

Приклад: «Травма голови не лікується на догоспітальному етапі, це не ваш рівень, з пошкодженням тканин мозку ви нічого не можете зробити». Запропонована альтернатива: Травма голови небезпечна тим, що призводить до кисневого голодування тканин мозку (про шок/кисень курсанти вже знають). Завдяки якісній допомозі, яку ви вже надавали пораненому, зупиняючи кровотечі та забезпечуючи дихання, ви вже вигравали час та не допускали швидкого розвитку проблем. Тепер ви можете допомогти медикам на наступному етапі евакуації, зібравши симптоми (HEADS), розташувавши пораненого в коректне положення, проводячи переоцінку. Не кажіть людям, що це не їх рівень. Саме рівень ASM / CLS обґрунтовує собою модель тактичної медицини в сучасних війнах.

Всі опубліковані міфи та рекомендації зібрані в єдиному документі, що оновлюється, за посиланням. Це та інше на каналі Lessons Learned.

«Міфи тактичної медицини». Публікація №19. Блок: Методологія. Між-інструкторське. • Повне розслаблення тіла має бути обов’язковою ввідною інструктора для умовних поранених під час відпрацювання стабільного бокового положення.

Переведення в СБП людини з відсутнім або зниженим тонусом (як у реальних умовах при порушенні свідомості) принципово відрізняється від роботи з тим, хто під час вправи самостійно утримує підняте коліно. «Поранений» з тонусом м’язів формує хибне уявлення про необхідні зусилля, баланс та контроль маси тіла, тож не допускайте цього.

• При викладанні маневру розгинання шиї не варто акцентувати надмірну увагу на ризиках «вбити» постраждалого з травмою хребта.

Про це прямим текстом просять нотатки інструктора ТССС: «під час тренувань, як правило, виведенню нижньої щелепи приділяється надмірна увага, і це може відволікати військовослужбовців. Спробуйте звести випадки, коли курсантам слід думати про травму шиї, до мінімуму. Реальність така, що більшість травм шиї трапляються внаслідок удару, і максимальна шкода вже буде завдана». Також ми іноді чуємо як інструктори радять рятувальникам «пощупати шию» для ідентифікації перелому. Перелом шийного відділу підозрюється через механізм травми, а за будь-яких сумнівів застосовується маневр «виведення щелепи». Не витрачайте час і увагу курсантів на маніпуляції, які не є інформативними – їх поранений досі не дихає. Тут автори дослідження приходять до висновку, що «клінічний огляд (CE) є ненадійним для встановлення або виключення перелому шийного відділу хребта», при цьому пальпація є лише 1 з 5 елементів клінічного огляду і в рамках дослідження виконується медичним персоналом. В умовах обмеженого часу, ми рекомендуємо обрати для викладання один маневр, і якісно відпрацювати його.

• При навчанні курсантів порядку висування нижньої щелепи використовуйте манекени. При необхідності залучити в якості умовного постраждалого людину, пам’ятайте про правила безпеки:

- Попросіть умовного постраждалого порухати своєю нижньою щелепою самостійно. - Не дозволяйте рятувальнику агресивно поводитися з щелепою. У постраждалого без тонусу м’язів її висування не буде супроводжуватися опором, який буде наявний на тренуванні з живою людиною в свідомості. - З усіх можливих положень рятувальника по висуванню щелепи найпростіша (і найбезпечніша) – це положення рятувальника за головою постраждалого, з розташуванням обох рук по боках від нижньої щелепи та скроневої кістки, з упором рук в землю або власні стегна. Якщо ви маєте причини викладати інші положення – коментуйте їх після якісного відпрацювання базової.

• Якщо ваш тренінг CLS містить рішення по фіксації таза не нехтуйте темою протипоказань до цієї маніпуляції.

Достатньо розповсюдженим є явище викладання фіксації таза БЕЗ протипоказань. Це помилка. Протипоказаннями до застосування пристрою для компресії таза є: відкриті переломи таза, розриви промежини, внутрішньочеревні ушкодження, що потребують хірургічного втручання, опіки, тяжкі супутні ушкодження м'яких тканин таза.

• На етапі Circulation доцільно вибудувати послідовність викладання таким чином, щоб спочатку розглянути тему шоку, а вже потім переходити до інших питань.

Викладання тем немасивних кровотеч, переміщення, конверсії тощо передбачає згадку про стан шоку, тому на цьому етапі курсанти вже повинні розуміти, про що йдеться.

Всі опубліковані міфи та рекомендації зібрані в єдиному документі, що оновлюється, за посиланням. Це та інше на каналі Lessons Learned.

«Міфи тактичної медицини». Публікація №18. Блок: Методологія. Між-інструкторське. • Як тільки ви перейшли до TFC, починайте формувати у ваших курсантів звичку до використання медичних рукавичок, наголошуючи розраховувати на власні.

Не формуйте вправ з застосуванням рукавичок з аптечки пораненого. Або рукавички будуть в кишені рятувальника, або вони ніколи не будуть використані.

• Навчайте курсантів накладати турнікет іншій особі з розкритого положення, а не петлею.

Найбільш ймовірною проблемою з петлею буде дуже висока ймовірність зачепити розрізаний одяг під турнікет при накладанні на голу шкіру в TFC. А не завжди на тренінгах (тим паче ASM) курсанти здобувають достатньо досвіду взаємодії з одягом, тим паче коли він розрізаний, зім’ятий, брудний і мокрий. Окрім того, петлю доведеться проводити через поранену, часто деформовану, кінцівку. Накладання з відкритої форми є набагато більш контрольованим і швидшим, тому звичка використовувати петлю – шкідлива.

• Не ігноруйте ЗІБЗ.

Для військовослужбовців на тренінгах з тактичної медицини це ще одна можливість ознайомитися з різними типами спорядження, в т. ч. бронежилетів, правилами їх зняття (а іноді навіть правилами їх носіння).

• Контролюйте правильність виконання курсантами десмургії.

Тримати рол бинта необхідно близько до тіла пораненого – відвід кулака, що тримає рол бинта (бандажа) на десятки сантиметрів від шкіри веде до помилки. Також не допускайте розміщення декількох турів фіксації один на одному. Про це робив відео член комітету ТЕСС (Proper Bandage Application).

• При відпрацюванні використання тиску на нижні вузлові з'єднання закінчуйте вправу зв'язуванням ніг.

Це зменшує ймовірність зміщення тиснучого елементу або падіння тиску, а відпрацювання цієї деталі руками збільшує ймовірність, що про неї згадають.

• Фіксацію тампонування при високому пораненні ноги не варто кріпити до елементів одягу.

На деяких курсах інструкторами пропонується вправа із фіксації тампонування для високого поранення ноги, коли накладання турнікету вже неможливе. Зазвичай бандаж додатково фіксують навколо таза для надійності. Ніколи не кріпіть бандаж до тактичних штанів (їх лямок, фурнітури чи РПС), бо штани будуть згодом дорізатися й видалятися, і вони ніяк не мають бути поєднані із фіксацією тампонування. Зазвичай достатньо циркулярного використання пов’язки навколо ноги.

• Якщо ви викладаєте теми, в склад яких входить слово «імпровізація», обміркуйте методологію такої теми.

Приклад: фіксація тампонування в ділянці паху (нижнє вузлове з'єднання) за допомогою імпровізованого елементу. Не надавайте такий елемент в руки рятувальнику готовим. Найкращий метод – дати обрати самостійно з різних, ліпших та гірших, варіантів. Пізніше обміркувати переваги чи недоліки різних варіантів. Ніколи не переоцінюйте імпровізовані методи в тактичній медицині.

Всі опубліковані міфи та рекомендації зібрані в єдиному документі, що оновлюється, за посиланням. Це та інше на каналі Lessons Learned.

Подекуди (майже завжди?) час на якісне навчання з тактичної медицини доводиться «виборювати». Зважаючи на це, справедливим є питання вибору пріоритетів: «збільшити обсяг знань і навичок, які будуть лише проговорені, чи взагалі не витрачати час на те, що не буде відпрацьовано, а натомість присвятити його додатковій практиці для інших навичок?» Фізичне виконання дій під час навчання призводить до значно кращого запам’ятовування, ніж лише вербальне чи візуальне навчання. Це явище відоме як ефект виконання (enactment effect) перевірене на практиці, зокрема і в навчанні медичних працівників (системний огляд та мета-аналіз на цю тему). Ефект виконання є ще більш вираженим, коли мова йде про навички, що мають застосовуватися в умовах високого стресу. Причина полягає в тому, що під стресом мозок перемикається з декларативної (усвідомленої) памʼяті на процедурну/звичкову. Тобто люди гірше «згадують інструкції», але краще відтворюють те, що багато разів робили руками (дослідження на цю тему). Очевидно найкращим рішенням буде – знайти час для повноцінного навчання і регулярного донавчання (правдами і неправдами). Але в умовах, коли достатнього часу абсолютно точно немає, не витрачайте його на те, що не буде закріплено практикою. Натомість, використайте цей час для додаткового відпрацювання базових навичок тактичної медицини. Це та інше на каналі Lessons Learned.

«Міфи тактичної медицини». Публікація №17. Блок: Методологія. Між-інструкторське. • Поважайте питання курсантів.

Більшість з них будуть для вас передбачуваними. Та навіть якщо ви чуєте запитання в сотий раз – не знецінюйте його. Ваша задача – вислухати курсанта, подякувати, та дати відповідь (в сотий, для вас, раз). Працюйте над створенням на тренінгу комфортної атмосфери, яка мотивуватиме уточнювати всі моменти, що викликають труднощі. Адже єдине питання, яке не має цінності під час тренінгу, – це питання, яке не було поставлене. Те саме стосується відповідей курсантів на ваші питання. Поважайте їх, навіть якщо вони неправильні або неточно сформульовані.

• Задавайте курсантам питання, відповіді на які потребують логічних міркувань, а не дидактичних знань.

Ставити питання групі – хороший інструмент залучення уваги, проте використовувати його варто вдумливо. Час від часу ми помічаємо, що інструктори ставлять питання без чітко визначеної навчальної мети: вони сформульовані так, що курсант без попередньої підготовки не має жодного реального шансу дати на них відповідь. Приклад 1: «Як ви думаєте, для чого перевіряти відсутність пульсу під турнікетом, якщо кровотеча вже зупинена?» – згадайте себе в прекрасні часи до появи в вашому житті тактичної медицини і спробуйте дати відповідь. Приклад 2: «Як гадаєте, чому масивна кровотеча – наш перший пріоритет?» – навіть людина без відповідної підготовки здатна зробити доволі логічне припущення. Перед тим як поставити питання, завжди думайте, з якою метою ви його ставите, і співвідносьте його зі знаннями та досвідом ваших курсантів. Хороші питання стимулюють логіку й обговорення, а не вимагають знань, яких у них ще не може бути.

• На тренінгу з тактичної медицини має бути якомога менше умовностей.

«Уявіть, що я в рукавичках» – так вдягніть їх. «Уявіть, що я накладаю бандаж на голе тіло» – так оголіть ділянку.

• Огляд «пустого» пораненого.

Якщо відпрацьовувати огляд на наявність масивних кровотеч (blood sweep) на «пустому» пораненому (тобто коли жодне поранення не знаходиться), то вміння «продовжити огляд після накладання турнікета» не відпрацьовується і не засвоюється. Так відбувається через психологічний ефект «проблема знайдена, вирішена, я все зробив». Інтегруйте в практику blood sweep проблему із обовʼязковим продовженням огляду після її вирішення, якщо таймінг не дозволяє відпрацювати обидва варіанти окремо.

Всі опубліковані міфи та рекомендації зібрані в єдиному документі, що оновлюється, за посиланням. Це та інше на каналі Lessons Learned.

Відео вивантаження з НРК пораненого бійця на точці евакуації. Грудень 2025 року. Температура повітря: -5°. Тривалість транспортування на НРК: понад 4 години. Боєць перебуває в залишках розрізаного під час надання допомоги одягу. Термоковдра та будь-які інші засоби утеплення відсутні на момент завантаження в НРК. Приблизно на половині шляху бійці іншого підрозділу, помітивши НРК, накинули зверху на пораненого спальник, як ковдру. Бронековдра була розміщена під тілом постраждалого. На момент вигрузки пораненого з НРК помічені ознаки важкого холодового ураження: чорні пальці стоп. Цей випадок – не про складні умови, а про нехтування базовими принципами надання допомоги пораненим (на позиції були в наявності засоби запобігання гіпотермії). Профілактика гіпотермії є критично важливою складовою надання базової допомоги пораненим, значущість якої багаторазово зростає в умовах низьких температур. Закликаємо інструкторів акцентувати увагу на важливості якісного зігрівання пораненого на курсах як базового, так і вищих рівнів підготовки. Нагадуємо, що ефективна багатошарова система запобігання гіпотермії виглядає наступним чином: • шар сухого одягу для відведення вологи від тіла; • термоковдра, що герметично огортає тіло пораненого (шляхи виходу нагрітого повітря відсутні, крім обличчя; ноги зведені разом); • спальник в якості утеплюючого шару; • пончо в якості захисного шару від дощу; • каремат в якості ізоляційного шару. _ Проблеми застосування військовослужбовцями термоковдри напрям LL детальніше розглядав у звіті за посиланням.

«Міфи тактичної медицини». Публікація №16. Блок: Методологія. Між-інструкторське. • Тактична складова медицини (наприклад, концепції CUF) легше описується, якщо до викладання в якості прикладів буде залучений рельєф, приміщення та тактичні умови, що оточують ваш навчальний клас.

Є навколо будівля, бліндаж, посадка? Використайте їх. Переконайтесь, що створені вами тактичні умови відповідають реаліям сучасної війни.

• Кожна навичка має бути відпрацьована в контексті.

Наприклад: упевнившись, що курсанти засвоїли ізольовану навичку накладання турнікету побратиму, витратьте час на відпрацювання в рамках симуляції тактичної ситуації (спочатку: власна безпека, вогнева перевага, комунікація з пораненим тощо, а тільки потім – надання допомоги).

• Впливайте на максимально можливе залучення на практичні відпрацювання засобів індивідуального захисту та іншого спорядження бійців.

Накладання турнікетів, дії в CUF, переміщення поранених – має відпрацьовуватися у повному спорядженні. Зважайте, що слухати лекційну частину в бронежилеті і шоломі – не варто, якщо це не обумовлено міркуваннями безпеки.

• Пояснюючи тему, не починайте із заперечення.

Наприклад, інструктор каже: «однією з ознак масивної кровотечі є фонтануюча кров, але я бачив ситуацію, коли кров не фонтанувала…». Міркування інструктора: розкажу, що бачив навіть таке, це підкреслить мою досвідченість. Міркування групи: ця ознака може не працювати, не будемо запам'ятовувати. Не надавайте групі інструмент одразу згадуючи приклад з його неефективністю.

• Не лякайте курсантів.

Думку можна адекватно донести і без шокуючих фраз. Приклад, фраза інструктора: «Деякі військовослужбовці підривають себе, тому зрізайте гранати». Міркування інструктора: закцентую, що треба забирати зброю. Міркування групи: поранені небезпечні, не буду надавати допомогу. Замість мотивації діяти ви створюєте страх перед ситуацією. Доносьте важливу інформацію спираючись на конструктив, а не на шокуючі фрази.

Всі опубліковані міфи та рекомендації зібрані в єдиному документі, що оновлюється, за посиланням. Це та інше на каналі Lessons Learned.

«Міфи тактичної медицини». Публікація №15. Блок: Методологія. Між-інструкторське. 5. Інструкторська група з самого початку знаходиться у невиграшній позиції (обмежений час, відсутність мотивації, втома групи). Для досягнення успішного результату ви маєте сконцентрувати увагу людей та сприяти появі у них довіри до інструкторів.

Що заважатиме? • Надмірний гумор. Гумор іноді використовується інструктором як спроба завоювати довіру курсантів («я – свій»). Наслідком цього може стати втрата робочої атмосфери і низьке засвоєння інформації. А один недоречний жарт на тему, чутливу для курсантів, може призвести до повної втрати сприйняття. З іншого боку, гумор допомагає встановити неформальний звʼязок, який дозволить курсантам почуватися розслаблено, задавати питання, не боятися зробити помилку. Інструктор має знайти правильний баланс і точно не має бути основним джерелом гумору в навчальній групі. • Неповага. Не переходьте на «ти» там, де це недоречно; проявляйте належну повагу та увагу до запитань курсантів (навіть поверхневих), а також до їх відповідей на ваші питання (навіть помилкових); поважайте особистий час курсантів; давайте їм робити самостійний вибір там, де це не впливає на якість навчання; не створюйте зайвих «затягів». Що допомагатиме? • Рівність, безпристрасність, прозорість правил та вимог, здатність адаптуватися до досвіду групи.

6. У гарно підготовленої інструкторської групи не може відбуватися ситуації, коли більше немає чим заповнити тренінг для конкретної групи учасників.

Ситуація, коли вам надали курсантів на настільки тривалий час, що вам більше немає чому їх навчити – неможлива. Результати у вогневій підготовці потребують певного настрілу. Так само, результати у тактичній медицині будуть покращуватися з «настрілом» сценаріїв, накладання турнікетів тощо. Якщо курсанти справді добре засвоїли матеріал і виконують завдання швидше, ніж ви планували – це не означає, що тренінг закінчився. Збільшуйте «настріл» – майте під рукою варіанти ускладнень: змініть умови, додайте фактори стресу, обмежте ресурси, скоротіть час на виконання. Нехай курсанти міняються ролями – рятувальник, поранений, командир. Результативність курсу визначається не тривалістю навчального часу, а якістю засвоєння навичок, що напряму пов’язана з обсягом і різноманітністю практичних відпрацювань.

7. Побудова ефективних сценаріїв.

Сценарії – основний інструмент відпрацювання навичок в умовах наближених до реальних. Ефективна сценарна робота має бути: • Безпечною. Зброя, піротехніка, транспорт, переміщення, сходи, ноші – головні джерела небезпеки. Мінімізуйте ризики травмування. • Продуманою. Підготуйте документ з описом сценаріїв (ситуація, грим, оцінка тощо). Це спростить і пришвидшить підготовку і зворотний звʼязок. • З поступовим збільшенням складності. Якщо ви хочете, аби ваша група мала успішний результат в сценарії «Апокаліпсис» з активною загрозою, зміною етапів надання допомоги, радіозв'язком, сортуванням, нічними умовами, світломаскуванням, транспортом і так далі… Тоді вам доведеться зробити для цієї групи декілька простих симуляцій, потім симуляцій на сортування, окремо на нічні умови, окремо на активну загрозу, окремо на зв'язок, окремо на взаємодію з транспортом. І тоді можливо, на 15-тій симуляції ваша група зможе отримати об'єднаний сценарій «Апокаліпсис» і показати на ньому притомний результат. Якщо група повністю завалила медичну симуляцію – це провина інструктора.

8. На тривалих тренінгах, крім протокольної послідовності, інструктор вчить курсанта приймати самостійні рішення.

Вся тактична медицина складається з діагностики та пошуку кращих рішень з можливих. Що робити, якщо вже наклав турнікет прямо поверх кровотечі? Що робити, якщо важкотравмований має проникаюче поранення зі спини? А якщо постраждалий в положенні на животі? Реальний світ створить пораненого, про якого не міркували на вашому тренінгу – ваші курсанти мають бути навчені приймати самостійні рішення.

Всі опубліковані міфи та рекомендації зібрані в єдиному документі, що оновлюється, за посиланням. Це та інше на каналі Lessons Learned.

«Міфи тактичної медицини». Публікація №14. Блок: Методологія. Між-інструкторське. Всі тренінги з тактичної медицини обмежені в часі, а отже їх вміст та організація мають бути максимально ефективними. Серія наступних публікацій буде присвячена методологічним міркуванням стосовно побудови тренінгів. Загальна методологія викладання. 1. Немає жодного приміщення в країні, що не потребує адаптації для проведення тренінгу з тактичної медицини.

Це стосується як шкіл, казарм, посадок, так і навчальних класів підготовлених полігонів. Готуючись до заняття, завжди створіть позитивне навчальне середовище: • порядок розміщення учасників та інструктора: чи всім буде видно, чути? Чи є методологічний сенс залишати парти в аудиторії? На ASM можливо й ні, на СМС скоріше так; • аудиторія – це запах, освітлення, простір, звуки, температура, безпека. Повпливайте на всі ці фактори, наскільки можете; • інвентар бажано розміщувати поза трикутником уваги групи, в доступі іншого інструктора; • підготуйте як місце для теоретичної частини курсу, так і місця для практичної. Для більшості навичок є педагогічний сенс їх розмежовувати територіально – курсанти мають перемикатися.

2. Коли створюєте презентацію, постійно запитуйте себе «чи покращує цей слайд тренінг?» та «чи він зручний для учасника курсу?».

Підпорядковуйте презентацію методології курсу, використовуйте шаблони та сучасні ШІ-ресурси. Детальніше про ці та інші поради з побудови вдалих презентацій ми розповідали в матеріалі «Презентація як інструмент навчання».

3. Кожне слово, дія чи пояснення інструктора мають бути продумані й мати навчальний сенс.

Постійно актуалізуйте свої приклади, покращуйте формулювання, ставте під сумнів власні дії. Не варто проводити тренінги однаковими словами, якщо їх можна зробити більш зрозумілими й ефективними. Приклад: Учасник курсу (ASM, 16+ годин) виявляється медиком та ставить питання щодо доцільності вентиляції оклюзійної наліпки, якщо він вміє «ставити голку». Питання ставиться з метою уточнення, з метою самореалізації на тренінгу («я вмію, інші ні»), з метою порівняння рятувальних дій. Хороший інструктор не може дозволити собі відповідь типу: «давай на перерві», «став голку, це швидше», або «ми на ASM». Хороший інструктор обере відповідь на кшталт: – Провентелюйте наліпку, бо це безпечніше, ніж ставити голку, провентелюйте, бо це менший розхід майна, провентелюйте, бо це відповідає алгоритму надання допомоги; якщо захочете більше аргументів – дочекайтеся перерви. Така відповідь не лише правильна, а й показує іншим курсантам важливість навички, що вивчається. Для них незнайома інвазивна дія (голка) стає менш значущою, ніж знайома (вентиляція), увага до теми зростає, ймовірність запам'ятати деталі збільшується. Кожне слово на тренінгу має бути продуманим і доречним.

4. Є два підходи до побудови тренінгу інструкторською групою. • Або збільшити кількість теорії та навичок, що надаються. • Або збільшити кількість та якість практики. Обирайте практику. Тактична медицина – це сфера знань, що викладається виключно через побудову практичної вправи.

Ми вчимо представників високоризикової професії, організми яких обмежені в сні, цукрі, їжі, воді та інших потребах. Свідомість перевантажена міркуваннями щодо субординації, стосунків в групі, планами та іншими дисциплінами. І на їх навчання нам відводиться дуже обмежена кількість часу. Ви можете їх навчити виключно практикою, не гайте час. Не витрачайте час на розповіді про те, що не буде закріплено практикою – залишковість таких знань мінімальна («не відпрацьовано – не засвоєно»). Найпростіший приклад – евакуаційні стропи. Якщо на вашому тренінгу у курсанта не буде можливості використати їх своїми руками, тоді немає сенсу витрачати час на пояснення принципу дії.

Всі опубліковані міфи та рекомендації зібрані в єдиному документі, що оновлюється, за посиланням. Це та інше на каналі Lessons Learned.

«Міфи тактичної медицини». Публікація №13. Голова. Очі. 63. «Розташуйте щиток для ока тільки таким чином і ніяк не інакше» – міф.

Щитки для очей (що металеві, що пластикові) мають адаптуватися під форму черепа постраждалого, щоб лягти на кістки навколо ока. Для цього можна зігнути крильця металевих щитків або обертати навколо осі пластикові. Застосуйте їх так, аби вони не чинили тиску, захищали від пилу та бруду.

64. «Використайте ложку для імпровізованого очного щитка» – міф.

Це дуже розповсюджена порада, по якій ми бачили 0 випадків реального використання. У багатьох випадках розмір ложки виявиться меншим, ніж необхідний для досягнення країв орбітальної частини черепа по колу. Набагато раціональнішими рекомендаціями будуть використання окулярів, або дна стакана, як імпровізованого захисту.

65. «Закрийте обидва ока, навіть якщо поранене одне, щоб запобігти подальшій травматизації від його рухів» – міф.

Закриття обох очей не запобігатиме їх рухливості: поранений досі буде реагувати очима у відповідь на зовнішні фактори – наприклад, звук. Одночасно з тим, закриття обох очей унеможливить самостійне пересування такого постраждалого та його здатність реагувати на зміну тактичної обстановки.

між-інструкторське • В інструкціях до щитків зазначено, що отвори необхідні для забезпечення циркуляції повітря. Частину кисню рогівка ока отримує з зовнішнього середовища, але не перебільшуйте цей аргумент для військової травми ока. Вентиляція не дає запріти вмісту всередині. • Моксифлоксацин дуже гарно проникає в очі. Фторхінолони (група антибіотиків, до складу якої входить моксифлоксацин) є єдиним класом антибіотиків, які проходять через склоподібне тіло у терапевтичних концентраціях. Гарною ідеєю буде запропонувати рятувальнику додатково переконатись, що поранений з травмою ока прийняв свій pill pack. Зважайте, що ліки в око з проникаючим пораненням не можна капати. Всі опубліковані міфи зібрані в єдиному документі, що оновлюється, за посиланням. Це та інше на каналі Lessons Learned.