⋮⊗hul'cism⋮

Трохи про сексі арсенал бурів: У Другій англо-бурській війні складався переважно Mauser 1895 (7×57 мм), а також Martini-Henry (.450), Lee-Metford (.303) та інша трофейна зброя. Із короткоствольної зброї використовували револьвери Colt, Webley та Smith & Wesson, різні пістолети, зокрема Mauser C96. Бури мали кулемети Maxim (7,92 мм) та автоматичні гармати Maxim-Nordenfelt «Pom-Pom» (37 мм). Артилерія включала важкі французькі Creusot «Long Tom» (155 мм) та польові гармати меншого калібру. Найхарактернішою зброєю бурських коммандо залишався саме Mauser 1895 — точна магазинна гвинтівка, особливо добре пристосована до мобільної кінної війни.

«Le Général Dewet échappant aux Anglais» – французька газета Le Petit Parisien, 30 грудня 1900 року. «Генерал Девет вислизнув від англійців».☠

Я волів командувати десятьма людьми, готовими битися, ніж сотнею тих, хто ухиляється від свого обов’язку.

7 жовтня 1854 року, в Оранжевій Вільній державі, народився Християн Рудольф Девет – найімбовіший ватажок бурських повстанців, за плечима якого було лише кілька місяців навчання в школі й жодного дня у військовій академії. У одинадцять років він уже ходив із батьком у похід проти африканських племен озброєний рушницею. У Першій англо-бурській війні бився під Лінгс-Нек, Інґоґо та Маюбою. А під час Другої, розпочавши війну рядовим бюргером Гейлбронського коммандо, за кілька місяців став головнокомандувачем силами Оранжевої республіки та людиною, яку британське командування вважало однією з головних цілей війни. Його сила була не в чисельності, а в непередбачуваності та швидкості атак вершників із далекобійними рушницями. Під Ніколсонс-Нек 30 жовтня 1899 року близько трьохсот людей Девета відбили атаку британців, які переважали їх за чисельністю приблизно в чотири рази. У лютому 1900-го, коли армія британців на чолі з лордом Робертсом замикала кільце навколо військ Піта Кроньє під Паардебергом, Девет із кількома сотнями бійців і парою гармат обійшов головні сили противника та вдарив по обозу на річці Ріт — сотні возів і тяглова худоба дісталися бурам, а сам він вийшов з оточення. 31 березня біля Саннас-Поста засідка на колону бригадного генерала Бродуда коштувала англійцям близько шестисот людей і семи гармат. У квітні відбулося оточення британців під Реддерсбургом, а 7 червня біля Роодеваля – розгром великого складу постачання на залізниці. Британці були далеко не такими мобільними та намагалися контролювати величезну протяжність захоплених територій, через що розтягували свої сили. Цим зрештою й користувалися бури. Що показово, британці приблизно таким самим чином програвали американським колоністам ще за 125 років до цього. Девет брав із собою рівно стільки вершників, скільки було потрібно, і не більше. Сліди загону ретельно замітали. Попереду та на флангах рухалися легкі мобільні заслони: спішившись із коней, бійці розосереджувалися на широкому фронті, вели щільний рушничний вогонь і змушували противника кидати в бій основні сили, оголюючи фланги. У цей момент ядро загону било в слабке місце й швидко розчинялося на місцевості. Збір відбувався поодинці, у заздалегідь обумовленому районі, часто в горах, куди британським колонам було важко дістатися. Він знав місцевість удень і вночі, читав рельєф, розташування води та втому коней краще, ніж штабні розрахунки. Головнокомандувач Робертс кинув на «перше полювання за Деветом» близько п’ятдесяти тисяч людей. У серпні 1900-го той вислизнув від них через Магалісберг. Пізніше, маючи близько двох тисяч бюргерів, він місяць за місяцем дурив британців, які багаторазово переважали його загін за чисельністю. Кітченер переслідував його до кінця війни, але так і не спіймав. За сухим списком боїв стоїть фермерська біографія, яка погано узгоджується з легендою про «непереможного». Його дружина Корнелія Маргарета Крюгер народила йому шістнадцять дітей; на війну він вирушив разом зі старшими синами. Його брат – Піт, також успішний генерал, пізніше перейшов на бік англійців і служив у National Scouts – проти власного брата. Через плачевне становище бурського населення, яке загнали до концентраційних таборів, а його ферми грабували та спалювали, 29–31 травня 1902 року Девет, уже як виконувач обов’язків президента Оранжевої Вільної держави, поставив підпис під мирною угодою у Ферініхінзі. У 1902–1903 роках вийшли його записки «Три роки війни» — особисті мемуари Девета та його розповідь про Другу англо-бурську війну. Девет помер 3 лютого 1922 року в окрузі Дьюетсдорп — містечку, названому на честь його батька. Ефективність не означає стратегічної переваги: британці зрештою виграли війну завдяки концентраційним таборам, тактиці випаленої землі та блокаді. Але бура без мундирної військової школи так і не перемогли в жодній польовій битві, яку він сам нав’язував противнику. Це рідкісний дар — воювати й перемагати інстинктивно.

Нас якщо шо тут двоє адмінів. Звертайте увагу на ніки внизу.

Перед нами гірський хребет, за ним Австрія. Вода ніжно бірюзового кольору, під ногами біла глина, сонце не палить, лише ласкаво гріє Ми із приятелем виплили на середину озера, почався легкий дощ і він із радістю й щирістю в очах питає: – Ти міг би уявити рік тому що опинишся зараз тут? Ні, не міг. Рік тому, у жовтні, ми вперше відчули на собі що таке КАБи в 30 метрах від тебе. Що таке детонація БК і як це, коли хтось поряд гине. Я пишу це не заради контрасту. Просто ніколи не знаєш як поверне життя. І жодна з наших метаморфоз не є кінцевою. Нашим складом ми забрали сотні життів. І, мабуть, найголовніше що я усвідомив: якщо ти береш на себе право забрати чиєсь життя — духовно або ж фізично, — ти маєш знати його ціну краще за багатьох. Мусиш любити саме життя. Розуміти його крихкість, складність і велич. Інакше все це не матиме жодного сенсу.

З того ж дня: озеро Кохельзее, Баварські Альпи

У неділю вертались з Октоберфесту (тверезі!) і нас зупинив поліціянт для перевірки ОбЛіКовИх документів… Із собою паспортів не брали, отож кажу йому, є Дія – документи онлайн На його вельми справедливий і здивований погляд я весело продовжив: – У нас сучасна країна, цифровізація! Знаєте що це? Коротше жарт не зацінив, провели ще хвилин 40 у відділенні, пояснюючи німцям, що це не карточки з бравл старс, а документи

У неділю вертались з Октоберфесту (тверезі!) і нас зупинив поліціянт для перевірки ОбЛіКовИх документів…😀 Із собою паспортів не брали, отож кажу йому, є Дія – документи онлайн На його вельми справедливий і здивований погляд я весело продовжив: – У нас сучасна країна, цифровізація! Знаєте що це? Коротше жарт не зацінив, провели ще хвилин 40 у відділенні, пояснюючи німцям, що це не карточки з бравл старс, а документи

У неділю вертались з Октоберфесту (тверезі!) і нас зупинив поліціянт для перевірки ОбЛіКовИх документів… Із собою паспортів не брали, отож кажу йому, є Дія – документи онлайн На його вельми справедливий і здивований погляд я весело продовжив: – У нас сучасна країна, цифровізація! Знаєте що це? Коротше жарт не зацінив, провели ще хвилин 40 у відділенні, пояснюючи німцям, що це не карточки з бравл старс, а документи🙃

У неділю вертались з Октоберфесту (тверезі!) і нас зупинив поліціянт для перевірки ОбЛіКовИх документів… Із собою паспортів не брали, отож кажу йому, є Дія – документи онлайн На його вельми справедливий і здивований погляд я весело продовжив: – У нас сучасна країна, цифровізація! Знаєте що це? Коротше жарт не зацінив, провели ще хвилин 40 у відділенні, пояснюючи німцям, що це не карточки з бравл старс, а документи 🙃

У неділю вертались з Октоберфесту (тверезі!) і нас зупинив поліціянт для перевірки ОбЛіКовИх документів…😀 Із собою паспортів не брали, отож кажу йому, є Дія – документи онлайн На його вельми справедливий і здивований погляд я весело продовжив: – У нас сучасна країна, цифровізація! Знаєте що це? Коротше жарт не зацінив, провели ще хвилин 40 у відділенні, пояснюючи німцям, що це не карточки з бравл старс, а документи 🙂

«… Герой Советского Союза подполковник Я. Горошко по прибытию в часть украинских офицеров для замещения вакансий, образовавшихся после увольнения всех неукраинцев, спрашивал «в лоб»: “С москалями воевать будешь?” В списки части зачислялся только офицер, давший положительный ответ.» (С. Козлов, «Спецназ ГРУ: 50 лет истории, 20 лет войны») 4 жовтня 1957 року в селі Борщівка Тернопільської області народився Ярослав Горошко. Після закінчення 10 класів він намагався вступити до Хмельницького вищого артилерійського командного училища (ХВАКУ), проте не набрав достатньо балів і пішов працювати на завод. Його військовий шлях розпочався зі строкової служби, а в липні 1977 року він вступив до ХВАКУ, яке успішно закінчив у 1981 році. Перша ротація до Афганістану відбулася того ж 1981 року. Продемонстрував себе як справжній бойовий офіцер і був призначений на посаду командира десантно-штурмової роти. За виявлену мужність під час бойових дій Ярослава Горошка нагородили медаллю «За відвагу» та орденом Червоної Зірки. Друга ротація в Афганістан у 1987 році була ініційована самим Ярославом Горошком. Він у 1986 році написав рапорт із проханням знову відправитися в зону бойових дій. Так і сталося — цього разу він потрапив до 186-го загону спецназу. Під час цієї ротації він здійснив 40 бойових виходів. За бій у кишлаку Дурі, який відбувся 30 жовтня 1987 року, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 5 травня 1988 року Горошку присвоїли звання Героя Радянського Союзу із врученням ордена Леніна та медалі «Золота Зірка». 1988 року Ярослав Горошко вступив до Військової академії імені М. В. Фрунзе в Москві і мав можливість після закінчення там і залишитися, проте Ярослав Горошко вирішив повернутися в Ізяслав, де був призначений командиром загону 8-ї окремої бригади спеціального призначення. Після проголошення незалежності України почався час формування власних військ розвідки та спеціального призначення. За свідченням, наведеним у книзі С. Козлова, під час відбору українських офіцерів до частини Горошко ставив пряме запитання про готовність воювати з «москалями». Саме цей епізод сьогодні привертає особливу увагу, адже він демонструє, наскільки рано в середовищі українських військових могло формуватися розуміння потенційної загрози з боку росії. Також описаний Козловим епізод мав продовження вже в грудні 1991 року: після надходження телеграми про прийняття присяги українському народові між Горошком і командиром бригади полковником Леонідом Поляковим виникла суперечка, а на офіцерських зборах навіть розглядалося питання «О недостойном поведении майора Горошко Я. П.» . Говорячи про основи, на яких гартувалася українська розвідка та Сили спеціальних операцій, не можна оминути той факт, що дуже багато українських фахівців набували професійних навичок пліч-о-пліч із тими, проти кого зараз ведуть війну. Українська військова школа не виникла з нуля у 1991 році. Значна частина її офіцерського корпусу отримала освіту, досвід і бойову практику в радянській армії. Питання полягало не в тому, щоб стерти цей досвід, а в тому, щоб переосмислити його й поставити на службу вже незалежній українській державі. Ярослав Горошко мав безпосередній досвід радянської військової системи та бойових дій, а згодом продовжив службу вже в українському війську. Його біографія добре показує складний процес переходу від радянської військової школи до формування власної української військової традиції. Пишатися службою у спеціальних військах — це розуміти, що ти є послідовником таких постатей, як Ярослав Горошко. «Перший розвідник» сучасної України, батько українського спецназу, таємно заприсяжений ОУН (1993 р.) і водночас Герой Радянського Союзу — Ярослав Горошко «Вовк», чий військовий чин і принципи служби стали орієнтиром для тисяч сучасних українських воїнів.

Кадри перешкоджання ураженню НРК ворожими FPV-дронами за допомогою встановлених позаду сіткометів. Достеменно не відомо, чи робота імпровізованого комплексу захисту доведена до автоматики, чи оператор вручну використовує сіткомет, але рішення цікаве, і як видно, дієве. cred

🇺🇦 Сьогодні Україна відзначає День захисників і захисниць. Дякую всім причетним🫡

Про 1 та 14/10. 01 жовтня 2003 на базі 7 бригади спеціального призначення було сформовано 73 Морський центр Спеціальних Операцій ім. Кошового Отамана Антіна Головатого. Це достойне свято, щоб розпочати жовтень. Покрова, День козацтва, День УПА, День захисників/захисниць - 14 жовтня. Все інше від лукавих. Хто з властьпрідєржащих почне розповідати про різницю в календарях - хай родичів своїх привітають з Днем народження на 14 днів раніше.

«Якщо я йду вперед — йдіть за мною. Якщо відступаю — вбийте мене. Якщо помру — помстіться за мене».

30 вересня народився Анрі дю Верж’є – один із головних командирів вандейських роялістів. Йому було лише двадцять один рік, коли він очолив селянську армію, що повстала проти кривавого революційного режиму Франції. Сьогодні його часто згадують як героя, що спробував відвоювати бодай клаптик землі на своїх умовах, залишившись вірним присязі королю. У юності він служив у королівській армії і 1792 року захищав Тюїльрі, коли натовп штурмував королівський палац. Після падіння монархії Анрі не виїхав за кордон. Навесні 1793 року у Вандеї селяни підняли повстання проти закриття церкви, яке він очолив. Його сила як командира полягала в особистій хоробрості та вмінні надихати людей. Він майже завжди бився попереду всіх: врізався в стрій противника, переслідував армії, навіть поранений не залишав поля бою. Вандейскі болота і складний ландшафт самі робили боротьбу зручною на користь повстанців. Завдяки цьому погано озброєні селяни успішно перемагали в сутичках і навіть брали міста – Брессюїр, Фонтене, Сомюр, – захоплювали гармати й полонених, і до повстання приєднувалося дедалі більше людей. Республіканський генерал Клебер згодом казав, що в графа Ларошжаклена були і чуття, і натиск. Але була й слабкість: після перемоги багато бійців розходилися по домівках, і армію було важко довго тримати вкупі. Восени 1793 року двадцятиоднорічного Анрі обрали головнокомандувачем усієї Католицької і королівської армії. Він повів людей через Луару на північ – це був похід, який називають «Virée de Galerne». Вандейці взяли кілька міст, але не змогли закріпитися і були розбиті під Ле-Маном і Савене; допомога англійців виявилася запізнілою. Селянським військом було майже неможливо зберігати темп наступу і блискавично брати міста одне за одним. Зате він не дав опору одразу розсипатися і ще кілька місяців бив республіканців на болотах і в лісах. 28 січня 1794 року біля містечка Нюайє його вбив солдат що здавався в полон, вистріливши майже впритул. Його головний внесок у повстання Вандеї полягає в тому, що він перетворив місцевий селянський бунт на велику війну з обличчям і легендою, яку вже не стерти пропагандою. За ним ішли люди переважно з нижчих верств населення – ті, кого нова влада позбавила всього, у що вони вірили. З ним вони отримали командира, якому вірили, і історію, яку у Франції пам’ятають досі.

Back to school🏹 Фото від кєнта.

🇨🇭Листівка з репродукцією фрески «Клятва на Рютлі» (Der Rütlischwur) за мотивами роботи доктора Ернста Штюкельберґа.