Листи Примарного Автора
Ir al canal en Telegram
Творчий канал, українського автора, який розповідає про фентезі, історію та різні штуки з творчої кухні. Зараз працюю над своєю другою книго,"дзвінкий меч, гостре перо". Буду радий, якщо ви завітаєте. https://www.threads.com/@mishakosiuk?igshid=NTc4
Mostrar más561
Suscriptores
Sin datos24 horas
Sin datos7 días
+830 días
Archivo de publicaciones
Не буду питати, чого в чаті так багато «ельфобів». Але я вас якось покараю оповіданням про них
Repost from ВУСАТІ ПУХНАСТИКИ 🐾
Народ а що ви там розглядаєте?🦝🦝🦝🦝🦝🦝🦝🦝🦝🦝🦝🦝🦝🤣🤣🤣🐾
Не заважайте нам насолоджуватися красунею!
Ніхто цього не чекав, ніхто цього не просив, але...
Трюфельні Гончі Бретонії, або секретна зброя проти Слаанешитів
Бретонські трюфелі по праву вважаються делікатесом. Насичений, вишуканий смак робить їх бажаними гостями на будь-якій кухні чи бенкеті. Проблема в тому, що ці трюфелі ростуть під землею в лісах, жодним чином не видаючи свою присутність назовні. Саме тому для їх пошуку була виведена спеціальна порода собак.
Виглядають ці собаки як знущання над природою. Їхні морди криві й зморщені, мовби їх зліпила п'ятирічна дитина, покпучені тіла мають неабияку силу, а зуби викликають заздрість навіть у Зеленошкірих. Та все ж основною їх характеристикою є дуже гострий нюх та апетит до трюфелів, які вони можуть учуяти на відстані в півсотні метрів. Зачувши запах, вони з усіх сил біжать на місце, аби вирити гриб і з'їсти його.
Це погано з двох причин. По-перше, трюфель з'їдений. По-друге, з'ївши його, самці Трюфельних Гончих стають неймовірно параноїдальними щодо того, що інші самці заберуть у них усіх самок. Неважливо від їх видової належності. Тож ці гончі скажено кидаються на джерело цієї загрози і розбираються з нею найрадикальнішим і найдієвішим чином. Мисливці на трюфелі з писклявими голосами можуть гарно пояснити, яким.
Багаті мисливці, аби запобігти таким випадкам, відправляються на промисел із двома такими псами. Коли вони відчувають трюфель, мисливець прибиває ланцюг одного з них до землі, відходить з іншим в сторону, теж прибиває і копає там, де їх маршрути би зустрілися. Ті ж, хто бідніший, і може дозволити собі лиш одного пса, мають чекати, доки пес підбіжить до трюфеля, почне копати, і тоді вже відтягувати пса та прибивати на місці. У цих випадках собака опиняється дуже близько до трюфеля, тож трапляється всяке. Ці мисливці покладаються на свою силу, спритність, молитви до Леді та сталевий гульфик із шипами.
