Постісторичний

Постісторичний | Пропозиція

🚫 Ставлення до Росії в країнах світу 🗣 Цікава статистика з різних опитувань людей з різних країн світу щодо їх ставлення до Росії. Як я зрозумів, до уваги були взяті усі соціальні та вікові категорії. Ну і щоб полегшити сприйняття результатів, були виділені два основних варіанта відповідей – негативно та позитивно. 🇬🇪 Найбільш русофільною країною світу виявилось квазідержавне сепаратистське утворення «Південна Осетія» – станом на липень 2022 р. 86% опитаних виразили позитив щодо Росії. 🇺🇦 Очікувано, що Україна є найбільш русофобною країною з цього переліку – 82% респондентів відповіли, що негативно ставляться до Росії. Однак навіть станом на травень 2025 р. в Україні знайшлось більше людей, які позитивно налаштовані до Росії, аніж в Литві. 🇧🇷🇵🇸 Дещо здивували Бразилія (станом на квітень 2024) та Палестина (станом на жовтень 2023) - тут до Росії ставляться здебільшого негативно (56% та 60% відповідно). Звісно, з негативізму до Росії логічно ще не витікає підтримка України, але, як мінімум, це може стати основою для проукраїнської позиції. Якщо пройтись по Балканам, то за спаданням від найбільш русофільних до найбільш русофобних країн (за критерієм негативу) картина виглядає наступним чином: 🇷🇸 Сербія – 60% позитивно, 25% негативно; 🇧🇬 Болгарія – 32% позитивно, 34% негативно (грубо кажучи, ситуація 50/50); 🇲🇪 Чорногорія – 42% позитивно, 36% негативно (теж 50/50); 🇬🇷 Греція – 36% позитивно, 41% негативно (50/50); 🇲🇰 Македонія – 38% позитивно, 43% негативно (50/50); 🇧🇦 Боснія і Герцеговина – 33% позитивно, 51% негативно; 🇭🇷 Хорватія – 25% позитивно, 60% негативно; 🇸🇮 Словенія – 16% позитивно, 69% негативно; 🇦🇱 Албанія – 9% позитивно, 75% негативно; 🇽🇰 Косово – 10% позитивно, 78% негативно; 📝 Тож, однозначно русофільною країною на Балканах залишається Сербія. Однозначно русофобними країнами є Косово, Албанія, Словенія, Хорватія, Боснія і Герцеговина. Невизначена ситуація з русофільною тенденцією спостерігається в Чорногорії. Невизначена ситуація з русофобною тенденцією спостерігається в Македонії, Греції та Болгарії. Джерело #македонці #бошняки #Балкани #литовці #серби #греки Постісторичний | Пропозиція

День, коли вперше довели, що вміємо перемагати росію: 11 річниця бою за звільнення Маріуполя Командир Третього Армійського Корпусу Андрій Білецький: «Півмільйонне місто було в заручниках у бойовиків більше місяця. Вони укріпилися в центрі міста на вулицях Грецькій та Італійській, замінували банк та підходи до своїх позицій». На світанку 13 червня 2014-го загони добровольців без досвіду і важкого озброєння розпочали штурм противника. Більшість — добровольці з Донеччини, Луганщини, Харкова. Футбольні фанати й ті, хто до того ніколи не тримав зброї. Операцією командував Андрій Білецький. Задля звільнення міста, яке ворог вже затаврував «частиною днр» головним ресурсом стала не зброя, а ідея, вольові люди й готовність діяти. Так 150 бійців щойноствореного Азову з боєм просувались кварталами, вибиваючи окупантів. А вже до обіду над Маріуполем здійнялися жовто-блакитні стяги. Це було перше українське «неможливо» у війні проти більшого за нас ворога, яке стало реальністю. У складі тепер Третьої штурмової бригади ми продовжуємо нищити окупантів, щоб одного світанку знову зайти на вулиці нашого Маріуполя. З пам'яттю про всіх побратимів, які віддали для цього життя. 3ОШБр | Instagram | Facebook | YouTube | ab3.army | TikTok | Підтримай Третю штурмову🇺🇦

✉️ Лист лейтенанта Є. Попова – командира взводу 305-го стрілецького полку 248-ї стрілецької дивізії 28-ї армії Південного фронту (майбутнього 3-го Українського фронту).

«23.9.43 г. Добрий день, мама, Вова! Привіт з Южного фронта! Ваші листи я одержую часто. Одержую від тьоті Олі, Колі, Берези. Нашот бумаги не турбуйся у мене є все.. Воюємо славно. Писать є про що тільки немає часу, треба гнать поганого німця з нашої України. Мій брат на Мелітопольському напрямку мстить за рідну Україну, ох і мстить проклятим, скоро орден одержить. Скоро рідний Дніпро. Україна зустрічає нас, навіть описать трудно. Два роки ходила по спині плітка, мордобої і т. д. Пишіть, жду. Ваш Женя. Привіт "Колхозу" д. Вані, Міші, Пузіну, Конон, Кивилову»

Лист хоч і короткий, але сильний. Хоч що б не казали противники меморіалізації українців, які воювали в лавах Червоної армії в роки німецько-радянської війни, однак реальність від цього не зміниться – люди воювали не за «вождя», не за «союз», не за партію, а за Україну, свій дім та родину. Джерело: Україна. Хроніка визволення: дослідження, документи, свідчення / Редкол.: Л. Легасов, В. Литвин, В. Смолій та ін. Київ, 2014. С. 297 Постісторичний | Пропозиція

✉️ Батьківський лист молодшому сержанту В. Ходченку – радіотелеграфісту 49-го окремого полку зв'язку 6-ї гвардійської армії Воронезького фронту (майбутній 1-й Український фронт).

«25/VII 43 р. Москва Дорогий Вова! Насамперед сердечно поздоровляю тебе й всю нашу героїчну, славну Червону Армию з великою перемогою над проклятим ворогом. Такий радий, що рідний Харків знов наш, радянський, що над ним знов плещуться наші радянські червоні прапори, здобуті Великим Жовтнем, – такий радий, що й сказати не можу. Слава, слава, рідні ви наші! Бажаю й надалі таких славних успіхів. Бийте, трощіть коричневу чуму, виганяйте остаточно мерзенних падлюк з рідної України, топіть у Дніпрі, не давайте пощади мерзотникам. А тепер прошу пробачити, що довгенько таки не відповідав на твій лист, надісланий разом з малюнками. Це тому, що хотілося відповісти тобі щось цілком певне. Сьогодні про це можу вже сказати достоменно. Правда, мати, здається, писала, що малюнки деякі прийняті редакцією журнала "Україна". Та то були попередні відомості: зараз же сповіщаю остаточні. Дійсно з надісланих 9 малюнків – 4 прийнято для журнала саме: "Полонені під зруйнованою стіною", "Полонених гонить озброєна дівчина", "Факельщик" та "Ринок невільників". Факельщик уже друкується в №6 журнала, як ілюстрація до статті Еренбурга, останні 3 будуть видрукуванні в №7. Журнал тобі вишлю. Оригінали малюнків, після їх сфотографування, редакція поверне. Так що не турбуйся – будуть в схованці. З малюнками знайомився і відіслав для журнала художник Дайц (він працював у Харкові, в дит. видаві). Дуже сподобались. Взагалі вас редакція хвалила. Казали: от це – дійсно мистецтво. Сьогодні т. Дайц передав мені, що він малюнки показував т. Пащенко - заступнику начальника відділу мистецтва (Київського). Пащенко тебе знає. Малюнки сподобалися. І він висловив бажання про те, щоб ти свої малюнки надсилав, – їх відділ мистецтва буде забирати і вміщувать на виставках та видавати в альбомах. Дайц каже, що крім того, він буде поміщати в журналах. Отже надсилай – зарисовки і композиції. Привіт тобі від мами і Льоні. А я обнімаю і міцно цілую. Твій батько П. Ходченко»

Джерело: Україна. Хроніка визволення: дослідження, документи, свідчення / Редкол.: Л. Легасов, В. Литвин, В. Смолій та ін. Київ, 2014. С. 296 #Новітня_історія_України #Друга_світова_війна #ідентичність #ХХ_століття Постісторичний | Пропозиція

Французький репортаж INA Société від 7 січня 1995 р. про святкування православного Різдва у Сараєві. Рекомендую до перегляду. #Югославські_війни #бошняки #культура #Балкани Постісторичний | Пропозиція

🫡 Під час святкування 1 березня (День незалежності Боснії й Герцеговини) у 1995 р. президент Алія Ізетбегович дав промову перед штабом Армії БіГ у Сараєві, завершивши її такими словами:

«Наша мета – це Боснія з вільним народом, Боснія, в якій будуть поважатись люди та їх права. Ми проти концепту моноетнічних, моноконфесійних та однопартійних квазідержав – в множинному числі – стоячи на нашому концепті вільної та демократичної Боснії. Ми проти ненависті та нетолерантності, протиставлячи цьому демократію та толерантність... Кожна нація має свою землю обітовану. Наша земля обітована – це Боснія. Я звертаюся до вас, щоб ви боролися за це та принесли перемогу!»

Історія повторюється. #Югославські_війни #бошняки #Балкани Постісторичний | Пропозиція

🇧🇦 Спогади бошняцького журналіста Мірко Шаголі про становище мечетей, православних церков та католицьких костелей в Боснії і Герцеговині та, зокрема, у місті Сараєво у роки війни:

«Поки я обходив православні церкви, мені постійно поставала перед очима сцена, яку я днями спостерігав із тераси "Oslobođenje" в Неджаричах. Навпроти, на пагорбі Сокольє, стояла мечеть із двома шерефе на мінареті. Немає рахунку снарядам, які четники Караджича випустили в неї, аж поки не зруйнували мінарет. Робили це, очевидно, з пристрастю і великою ненавистю – як і з усіма іншими мечетями по Боснії і Герцеговині, які були їм доступні. Вони залишили по собі культурний і релігійний злочин, якого людство не пам’ятає, і який увесь сербський народ носитиме століттями як велику ганьбу. А от усі православні церкви в Сараєві залишилися цілими і неушкодженими. Їх не лише не зруйнували сараєвські бошняки-мусульмани, а й охороняли, як і всі інші важливі об’єкти міста, щоб жоден екстреміст не підірвав їх у відповідь на те, що з бошняками-мусульманами чинили Караджичеві серби, намагаючись будь-якими засобами знищити сліди ісламської культури та бошняцько-мусульманського народу. Стан православних церков у Сараєві, у порівнянні з мечетями, якраз і символізує поведінку сторін у цій війні. Сараєвські мечеті були зруйновані або сильно пошкоджені з четницьких позицій, тоді як православні святині залишилися неушкодженими. За таку поведінку караджичівці понесуть у майбутнє велике ярмо ганьби, а сараєвські бошняки-мусульмани – світле ім’я. Хочу додати і те, що всі католицькі церкви в цій частині міста також залишилися на своїх місцях. Так, вони мають значні пошкодження, але виключно внаслідок четницького обстрілу. Я ще не знаю всіх подій трагічного і нещасного конфлікту між хорватами й мусульманами в БіГ і які наслідки він де залишив. Але знаю одне – в Мостарі було зруйновано Старий міст як символ ісламської культури й цивілізації, і що на цей варварський вчинок надійшло лише засудження. Кілька днів тому в Лівні зруйнували мечеть, а сараєвські бошняки-мусульмани й цього разу залишилися гідними – відповіли на цей вчинок цивілізовано: зневагою і засудженням. Вони не підняли руки ні на одну католицьку церкву. У майбутньому й у цьому випадку суд історії буде справедливим і невблаганним. Всі знатимуть, хто нестиме тягар ганьби, а хто – світле ім’я»

Поки у Сараєві та інших містах Боснії та Герцеговини православні церкви продовжували діяти на благо сербського населення, то на окупованих територіях практично не залишилось жодної мечеті. #Югославські_війни #бошняки #Балкани #серби Постісторичний | Пропозиція

🇲🇰 Доля Македонії в першій третині ХХ ст. була дуже важкою. Як і Україну, Македонію поділила між собою низка іноземних держав – Греція, яка окупувала Біломорську Македонію, Королівство Сербів, Хорватів та Словенців (КСХС), яка захопила Вардарську Македонію, а також Болгарія, яка окупувала Пірінську Македонію. 🇬🇷 🇷🇸 🇧🇬 Македонія ще не раз перерозподілялась між згаданими країнами впродовж двох Балканських війн та під час Паризької мирної конференції 1919-1920 років. Однак не змінювалось одне – політика іноземців щодо македонців. Оскільки про грецьку політику я вже писав не раз, здебільшого наголошуючи на етнічних чистках та депортаціях в Біломорській Македонії, то на цей раз буде доречно згадати про те, що ж відбувалось під владою сербів. 🚫 Влада Королівства Сербії, а потім й КСХС, не проводила політику агресивних депортацій македонського населення, як Греція, але все ж поступово витісняла македонців з усіх сфер життя. Перш за все ще у 1913 р. сербська влада заборонила будь-які македонські політичні партії й товариства. Згодом у македонців фактично відібрали право володіти будь-якою власністю, що було закріплено «Резолюцією про поселення на нових південних регіонах» від 24 вересня 1920 року. Першим і єдиним пріоритетом земельної політики в Македонії стали, власне, самі серби. Усі найкращі орні македонські землі віддавались сербським офіцерам, які пройшли Македонський (Салоніцький) фронт Першої світової війни. Після офіцерів йшли держслужбовці: бюрократи, судді, поліціанти та інші. Уся адміністрація працювала на колонізацію та економічну експлуатацію краю. Влада не допускала та не здійснювала ніяких інвестицій в Вардарську Македонію, але при цьому обкладала селян великими податками та штрафами.¹ Вардарська Македонія була найбільш занедбаним та неписьменним регіоном. 🇲🇰 Вже нескладно здогадатись, які справи були в національній політиці. Македонська мова одразу потрапила під удар, будучи забороненою у 1913 році. Заборона була підтверджена едиктом від 30 грудня 1920 р., що у зайвий раз легалізував переслідування проти усіх македонських громадських, культурних та профспілкових організацій. Македонська топоніміка перейменовувалась, а з македонців намагались зробити «південних сербів». Це також було відображено в адміністративному поділі КСХС: Вардарська Македонія була включена до провінції Вардарська бановина, яка не враховувала етнічних кордонів між сербами та македонцями, адміністративно простягаючись аж до сербського міста Лєсковац. Перед македонцями поставили жорстокий вибір – «жити як серб» чи «померти як македонець». З македонських дітей протягом цілого покоління намагались виховати «младосербів», впроваджуючи денаціоналізаційні практики.² Наприклад, традиційне закінчення македонських прізвищ «-ов» змінювали в документах на сербське «-іч».³ 💥Чи була якась реакція від македонців? Так, була. У червні та вересні-жовтні 1913 р. відбулось два повстання проти сербської влади: Тиквешське та Охрид-Дебарське повстання. Як й Іллінденське повстання проти турків, Тиквешський та Охрид-Дебарський виступ були організовані македонськими революціонерами з колишньої ВМОРО, яка тоді вже не існувала як єдина структура. Повстання були жорстоко придушені. 🇲🇰🇺🇦 Тут також можна прослідкувати паралель з українською історією. Так само, як багато українців спочатку радо зустрічало нацистських загарбників, пам'ятаючи Голодомор, політичні репресії та колективізацію, так й чимало македонців встріло болгарських окупантів в 1941 р. не без симпатії, бо сербська влада банально повністю себе дискредитувала терором, асиміляцією та аграрним витісненням. Звісно, влада Бориса ІІІ показала себе з такого ж боку, що закінчилось Другим Іллінденом та відродженням македонської державності у 1944 році. ¹ History of the Macedonian People. Skopje, 2008. P. 217-218 ² M. Serapfinoff, C. Stefou. This Land We Do Not Give. A History of Macedonian Resistance to Foreign. 2008. P. 152-153 ³ Д. Миколенко. Македонське питання у 1878-1919 рр. Харків, 2011. С. 109 #македонці #Балкани #сербив #греки Постісторичний | Пропозиція

Зворотній бік прапору македонських повстанців з Куманово, які брали участь в Іллінденському повстанні 1903 року. #македонці #культура #Балкани Постісторичний | Пропозиція

Наш секретний чат https://t.me/+0zLJkxuJ2iNmMGQy

Між іншим, в колекції поповнення. Моя нумізматична географія поступово розширюється. Тепер маю монети Монголії, Ізраїлю, Угорщини, Болгарії, Литви, Греції, Сербії та Туреччини. Турецькі 50 куруш і 50 польських злотих часів Пілсудського, мабуть, найліпші з цієї підборки. Да, якість фото не дуже, але я постарався 🙏🏻 #колекції Постісторичний | Пропозиція

До нас завітав унікальний пацієнт з роздвоєнням особистості. >ты москаль >пиши на русском, не удобно на свинячий переходить #шизи Постісторичний | Пропозиція

ОТРИМАЙ ШОПЕР РУЧНОЇ РОБОТИ ЗА ДОНАТ ❗️Любі хохлєткі, маю до вас безпрограшну пропозицію. За донат від 150 ГРН на цей збір ви гарантовано отримаєте презент – торбу/шопер ручної роботи. Це акція від моєї дівчини, тож як задонатите – можете просити у неї будь-яку торбинку на ваш смак. Це реально крутий шанс отримати унікальний продукт, який підкреслить вашу індивідуальність. Акція триває до кінця збору (тобто час фактично необмежений). ⚡️👜 Отримуй торбу своєї мрії 👜⚡️

Нормально сміятись з покійного воїна, який приніс країні більше користі, ніж уся туса півнів з "думи хохлів" разом узята? По-моєму не дуже. Мало того, ще й якийсь гнилий базар розкрили проти азовців. Сподіваюсь, з тими півнями, які залишились в Україні, проведуть відповідну виховну бесіду. Подібне у них на каналі з'являється систематично та регулярно. #шизи Постісторичний | Пропозиція

🇺🇸 Сьогодні 81 річниця висадки американо-британо-канадського війська в Нормандії, яка започаткувала Західний фронт проти німецько-нацистських загарбників. 🇺🇦Цей день є пам'ятним також для українського народу, десятки тисяч синів та дочок якого воювали в лавах армій США, Британії та Канади. Світ побачив мужність українських героїв в лавах американської армії вже під час висадки в Нормандію. Одним з таких героїв був Вільям Костяк, члена Українського Народного Союзу, про якого написали окрему статтю у випуску газети «Свобода» в секції «Український щотижневик» за 2 вересня 1944 року:

«Коли визвольні сили союзників висадились в окуповану нацистами Францію в довгоочікуваний "День Д" 6 червня 1944 р., офіцер авіації Вільям Костяк, син містера та місіс Костяк, які проживають на R. D. 2 у місті Монровіль, що в штаті Нью-Джерсі, був серед перших, які пілотували військовими планерами [американські транспорті літаки без озброєння – прим. Постісторичного], що найпершими приземлились на французьку землю. В якості відзнаки за цей видатний політ та за свою мужність офіцер авіації Костяк був представлений до нагороди "Повітряна медаль". В неповній цитаті читаємо: "Величний дух та ентузіазм, які випромінював офіцер, поєднані з вмінням, мужністю та відданістю боргу відображені в його блискучій операції, коли неозброєний планер з легкою конструкцією на мінімальній висоті та швидкості польоту, в несприятливих погодних умовах, пролітаючи над водою, прямо перед обличчям потужних позицій ворога, без можливості здійснити маневри, а також в його успішних перемовинах щодо небезпечної висадки на ворожій території, аби очолити вторгнення союзників на континент. Його завдання, яке він виконував разом з іншими пілотами транспортних планерів, було виконано таким чудовим чином, що цій операції приписують виняткову результативність в найбільшій та найуспішнішій повітряно-десантній операції в історії світової авіації"»

🇺🇦🤝🇺🇸 Попри усю ту вакханалію, яку творить Трамп та його адміністрація, я вірю, що американо-українське братерство по зброї усе ще існує. Тоді українці віддавали своє життя за Сполучені Штати та майбутнє вільної Європи, а зараз віддають своє життя американці, які в лавах Інтернаціонального легіону боронять Україну та демократію. Джерело: Svoboda. Ukrainian Daily. №171. The Ukrainian Weekly. How Air Medal Was Won. 2 September 1944. P. 3 #Друга_світова_війна #ідентичність Постісторичний | Пропозиція

❗️Друзі, допоможіть зі збором, який висить аж з кінця квітня. Дівчину попросили зібрати 10к, а за весь час назбирано менше 2к. Ви зможете піджати, бо знаю ваш потенціал. "До «БФ Олексія Нужненка» звернулися військові одразу з 2-ух підрозділів ЗСУ, маємо зробити достатньо, аби швидко закрити ці потреби. МОЯ ЦІЛЬ – 10 000 ГРН 🎯 Збираємо 340 000 ГРН для: ▪️ Окрема президентська бригада імені гетьмана Богдана Хмельницького: 📱 Планшет Samsung Galaxy Tab A9+ (8 шт) 🔋 Зарядна станція Bluetti AC180P (4 шт) ▪️ 54-та окрема механізована бригада імені гетьмана Івана Мазепи 🦅 Квадрокоптер дрон DJI Mavic 3 Pro" ✅ ЗБІР ЗАКРИТО

Розвідник УПА🇺🇦🐎 на коні на Закерзонні, 1946 р. #УПАЗХ Ласкаво просимо, друже ➡️🇺🇦

🇺🇦 Справка-звіт від штабу 70-ї гвардійської стрілецької дивізії від 2 лютого 1946 року про діяльність підрозділів УПА на Івано-Франківщині (колишня Станіславська область). Зі збором даних допомагали також районні відділення НКВС, НКДБ, а також обласне відділення НКВС. Висновок звіту наступний:

1. Особовий склад банд бойовок це здебільшого молодь, уродженці місцевих районів. 2. Зараз банди ведуть відчайдушну боротьбу проти заходів СРСР з метою зірвати майбутні вибори до Верховної Ради СРСР. 3. Після виходу гарнізонних частин дивізії до районів помітно розпорошення окремих бойовок на невеликі групи та для дій наодинці.

Цікаві, звісно, висновки. Можна так подумати, що упівці тільки і воювали заради зриву фіктивних виборів до Верховної Ради совка 😃 #Новітня_історія_України #більшовики #ХХ_століття Постісторичний | Пропозиція

🇷🇺 Микола Березін (1866-1938) – російський географ, письменник та мандрівник. Здебільшого залишив спадщину, присвячені своїм мандрам по Карелії, однак є також й окрема книга про Україну – «Украина (малороссы, их страна, быт и прошлое)». 🗺 Зокрема, можна знайти інформацію про різницю в ментальності не тільки між українцями та росіянами загалом, а й також між українцями обох берегів Дніпра:

«В Малоросії [автор розуміє під цим поняттям саме Лівобережну Україну – прим. Постісторичного], де у володінні землею та власністю переважало не общинне начало, а приватна власність, якщо й існували ті ж негативні явища, то в найменшій мірі. Особистість людини не страждала від таких знущань над собою. Чи не тому, що поряд простягався вільний степ, куди можна було піти козакувати або чумакувати, чи тому, що кожний має право вільно розпоряджатися своєю власністю, не підкорюючись волі громади, "міра", тільки малорос почуває себе вільною особистістю набагато сильніше, ніж великорос. Це почуття видно на кожному кроці. Тут, наприклад, абсолютно неприйнятно казати "ти": усі звертаються один до одного на "ви", якщо, звісно, люди не мають дружніх відносин. У стосунках з паном, чиновником малорос тримає себе, якщо не шанобливо, то не раболіпно, за виключенням населення тих губерній по той бік Дніпра, які до кінця залишалися під польським впливом, і де мешканці сильно забиті польськими панами»

🤔 Наскільки ця інформація відповідала дійсності, можете судити самі, але не думаю, що усе було настільки погано. Та ж сама Коліївщина є яскравим прикладом бунтарства правобережних українців. Все-таки, мені здається, що правобережці якщо й отримали певні «раболіпні» риси, то у ході інтенсивної деполонізації краю в 1830-1840-х роках. Джерело: Н. Березин. Украина (малороссы, их страна, быт и прошлое). Санкт-Петербург, 1907. С. 99-100 #ідентичність #XIX_століття #культура Постісторичний | Пропозиція