𝑺𝒂𝒎𝒂𝒓𝒔𝒌𝒂 🇺🇦

"Шукати людину більшої моральності, яка для цієї країни зробила стільки всього, буде досить важко знайти", - адвокат Людмила Куса. Судове засідання перенесли на 05.06.2024 о 10:30 Кіровоградський районний суд Кіровоградської області. Судді Гершкул І.М.,Бойко І.А., Квітка 0.0. м. Кропивницький, вул. Кільцева 36-Б Приєднуйтесь до групи підтримки та поширюйте інформацію 🙌

Дискредитація ЗСУ - єдиної сили, здатної безкомпромісно протистояти орді - ротом безумної безуглої йде повним ходом.

Передивилася відео, де Стефанчука бомбануло у Раді, і він вимагає вибачення від Порошенка перед Василевською-Смаглюк за давній інцидент. Перед тією самою «слугою народу» Смаглюк, яка закликала жителів Бучі на початку вторгнення НЕ евакуюватися. І це колишня «журналістка» 1+1. Ці безуглі василевські переслідують пʼятого президента на постійній основі, ганяються за ним по пʼятах, як скажені тварини, провокують, досікуються, не дають спокою ні на робочому місці, ні на відпочинку - памʼятаєте ще одну дурналістку, відому штучними персами і домахуванням до родини Порошенка за обідом у ресторані? І те, що отримують відповідь від людини - живої людини, у якої вривається терпець - виноситься з фирк-фирк-фирканням на загал. Стефанчук, коли людина вашої статури так запопадливо стрибає на цирлах перед людиною зі статурою вашого найвеличнішого шефа, це лише підкреслює жалюгідність першого і нікчемність другого. Ви огидні, Стефанчук. Невже у вас немає ні краплі гідності? Навіщо аж так знецінювати себе на кожному кроці? Як ви бачите своє майбутнє? Думаю, воно буде забезпечене фінансово. Ви його забезпечуєте собі безвідмовним і неперебірливим язиком. Поза тим, вами будуть гидувати усі. Як втіленням підлабузництва у футболці із Зе-Геварою, яка була, до того ж, на вісім розмірів меншою, ніж потрібно.

Корови на привʼязі, собаки на ланцюгу… Ну, як можна таке зрозуміти? Святі відчайдухи продовжують вивозити все живе…

💔 Похорони загиблої Анжеліки Таран - прекрасної дівчини, яка була на сьомому (!) місяці вагітності. Жінка готувалася стати мамою хлопчика… Тоді, 19 травня, в результаті атаки на Харківщину, загинули семеро людей. Проклята русня, нехай її заковтне її пекло живцем! Стільки болю, крові і горя вона приносить впродовж віків на нашу землю! Її треба викреслити з біологічного виду людей. Це людоїди. 📸Фото - Костянтин Ліберов

Вікторія Сюмар: Потяг Київ-Кишинів. Їду в дводенне відрядження. Практично скрізь в потязі російська мова. Сусіди знизу - пара літніх людей, що прямують на відпочинок до Туреччини. Після кількох моїх питань пробують відповідати українською, але якось дуже сутожно. В Вінниці на сусідню верхню полицю сідає дівчина, яка бачить, як моє обличчя трохи перекочується від фрази: «Ето Вінніца? Меня даже тут із магазіна виставілі за то, что я по украінські нє розговаріваю». В цей момент я пригадую скільки зневаги в моїй родині отримували навіть в радянські часи родичі, що в тій же Вінниці віддавали своїх дітей до російської школи. Тому я розумію, про що говорить пані знизу). І все це явно написано на моєму обличчі. Дівчина з розумінням мені підморгує і я тішуся яка в неї прекрасна українська. Ми з нею, сповнені порозуміння, говоримо про маршрут і тд. На кордоні прикордонник запитує куди прямуємо, і дівчина каже: «В аеропорт, потім в Єреван, а звідти в росію». І дає йому свій російський паспорт, мовляв, там батьки. В моіх сусідів знизу культурний шок і питання, а як вона так змогла українську вивчити? «Вийшла заміж за українця і приїхала в Франківськ в 2021, а як почалася війна, то мене перемкнуло і більше російською не говорила», відповідає вона. І в її говірці жоден звук не вказує, що її рідна мова - інша. «А от ми так і нє смоглі пєрєстроіться», каже жінка і запитує в дівчини, чи не могла б вона як росіянка порадити їм, як переоформити за російськими законами квартиру в окупованому Бердянську на їхню дочку, що в росіі проживаю. Я слухаю цю розмову крізь читання «Саду Гетсиманського» Івана Багряного, мого улюбленого автора епохи українського розстріляного відродження, і думаю, як же точно він описує те, що великі репресіі і нелюдські знущання над українцями робили саме «маленькі українці», які просто зробили такий свій вибір… Вибір насправді ми робимо щодня. І те, як діяти, і те, якою мовою говорити. А ще думаю про те, наскільки ж значною є мова в структурі ідентичності… Доізджаю в Кишинів, тут російська скрізь, і таксист, який російською розповідає, що «со всємі надо дружить» і «євросоюзу ми нє нужни»… Це прям до болі знайомі міркування, які видозмінилися у багатьох українців лише завдяки російським ракетам на наші голови… … Щоб відірватися від імперії найперше маємо припинити говорити в себе вдома мовою цієї імперії. Бо саме це робить колонією. Залежність завжди починається з імперської мови. Незалежність - з власної. Просто вкотре пересвідчуюся в цьому в ході таких от подорожніх спостережень…

«Полетів далеко-далеко тато…»

Можна вік прожити, але не перестати дивуватися цинізму цієї потвори! «Пять лет правления этого человека» Ти за срібняки «етава чєловєка» душу продав, богослов ти недопечений!

Як би це поделікатніше написати, бо людина, про яку піде мова, прочитає) Перші дні війни, яка підійшла впритул. У підвалі мороз, на вулиці темінь, у будинку порожньо. Вибиралася на вулицю на кілька секунд з собаками. Зустріла знайому, затрималася трохи: орки поряд з Києвом, що робити, куди тікати… і все таке. Раптом щасливе: «увидела случайно в интернете как Пороха один парень фуесосит(Максим Ярош), так насмеялась…» Тоді я економила емоції, тоді їх і не було. Тому я спокійно сказала, що в ті дні, коли пʼятого президента «фуєсосіл парєнь», він з усіх доступних трибун і майданчиків попереджав про неминучу біду! Але нарід тоді готував маринад, щоб себе замаринувати у вигляді шашликів, і реготав, як гідну людину неадекват «фуєсосіт». А з перших годин цієї біди почав озброювати, забезпечувати, закривати пройоби.. Співбесідниця була у шоці, по ходу. По ходу, за багато років вона почула єдину альтернативну думку. І запамʼятала її. Надалі ми уникали цю тему. Аж раптом на днях вона сама мене ошелешила: - Ты мосейчук слышала? Тварь такая. А про то, как орки свободно зашли в Харьковскую область? Они же специально это делают, подонки, они убивают страну. А к этому ничтожеству жена, наверное, приходит только с разрешения Ермака… Я отетеріла. У мене буквально з рук вихоплюють звання чи не єдиного порохобота у наших краях!) Далі я дізналася, що людина дивиться усі відео Лапіна і Луценка, матюкається, що Пороха не випускають за кордон, посилає у відомому напрямку мараХвон… І цей увесь двіж почався темного лютневого вечора 2022 року, коли я, дивлячись в очі, спокійно сказала свою думку про справжнього зрадника. Скоріше за все, відшукалася моя сторінка у соцмережі..)) У тій родині не одна доросла людина, а кілька. Не думаю, що вони залишилися при колишніх переконаннях. У мені зажевріла надія. Надія на те, що зелена жаба таки опиниться на палі, як та, яку ми носили на акціях протесту.

Олександр Сапронов: Спочатку вони вб’ють твоїх митців. Заб’ють за гаражами художниць, доведуть до самогубства поетів, згноять у таборах журналістів та істориків, розстріляють священників, а музикантів змусять співати їхні пісні. Потім вони відкриють кінотеатри, літературні школи і консерваторії. Ти будеш дивитись кіно в кінотеатрі імені Пушкіна, вчитись в консерваторії імені Глінки і слухати оперу в театрі імені Маяковського. А ще вони завалять твої книгарні і музичні магазини своєю продукцією. Ти й не помітиш, як в тебе на книжковій поличці з’явиться «Золотая серия русской класики», а улюбленою музичною групою стане «Алиса», яка буде розривати колонки піснею про «Небо славян» Ти будеш дивитись «Грозовые ворота» і "9 роту", ненавидіти «чеченів» і думати, що наші ніколи таке не знімуть. Одного разу ти будеш в Києві і підеш в музей Булґакова, бо музей «шістдесятництва» буде здаватись тобі провінційним і непривабливим. А якось в книгарні тобі трапиться на очі самотня книга українською мовою, з дешевою обкладинкою та невідомим тобі автором, і ти подумаєш, що з літературою в нас зовсім не вийшло. Вони завжди казатимуть тобі, що їх культура – «вєлікая», а твій Шевченко – то так, провінціал, що випадково підкорив столицю. Ти точно подивишся кілька серіалів про Пушкіна і Єсєніна, і навіть не знатимеш, що існують Панас Мирний чи Валер’ян Підмогильний. Потім вони зруйнують твій будинок і вигонять тебе з дому, знову вбиватимуть твоїх письменників, руйнуватимуть книгарні, церкви та бібліотеки. І ти зрозумієш, що все почалося спочатку. Тільки цього разу ти застав новий початок і можеш його усвідомити. Консерваторії ім. Глінки і театри ім. Пушкіна – це брехня, в якій ти жив. Улюблені розповіді Чехова і пісні Висоцького – це обман, в який тебе втягнули. Але ти не застав того початку, бо народився в місті імені Кірова і вчився в школі імені Толстого. Ти був впевнений, що це нормально, що так і має бути. Ти точно думав, що «не вийшли ми літературою», таке буває, не всім же літературам бути великими. Але ти помилявся. Єдиною правдою, яку ти колись побачив, була та одна українськомовна книжечка серед сотень російських, яка тримала цю країну в той час, як її топили в Достоєвському.