поезіяОК 🔥

почуття моляться при свічках очі правду речуть навіть в масках моя пасія неба дочка будь зі мною щоночі будь ласка простір звабою хворий набряк тіло мокне впускаючи таїн обертає повсталий маяк виром збудження зірку чіпляє зорепад неба хіті кольє лине шкірою з краплями поту хоч і падають зорі тобою навпроти кожну ніч менше їх не стає поезіяОК © 2026

одяг терпіння білими нитками зшитий розійшовся ненадійний шов вбрання тримає обіймів гармидер я в тебе увійшов входом штовхнули ми двері закриті стегна об стегна жаром об нерв два тіла назустріч в єдине тепер рве трусики хіті твої стискання між ніг тонші одежі я не витримую там я тобі належу це переконливіше наук геть усіх глибше у рваному пульсі поезіяОК © 14.06.2026

Наш сором * Задоволення присмак прискорює сором. Відчуттями тіла доповзають до краю. Ми наважуємось і події прискорим - Один крок робить сором, за краєм ступає. Так, ми падаєм в прірву пропащих обіймів, Відчуваючи присмаки адреналіну... Кров холоне, а серце палає постійно, Швидко зраджує в звабу повільну. На коліна сідаєш мені, у спідниці, Отим краєм вкриваючи сором - для кроку. Там рукою проводиш, спокусу глибоку, Вона чарами повна сочиться... Край білизни відтягує зваба безкрайня, Упирається плоті моєї повстання... Я в тобі... Каву й сором нарешті відкинь, В гостроту безсоромних падінь. поезіяОК © 2026

обожнюю голос твій навіть в мовчанні промову спокусливості молоду від інших слова усі інші звичайні звичайно твоє кожне слово краду краса більша мислення янгол у плоті очима твоїми осяйний гіпноз не знаю що далі мені відбулось ти стала сиреною відьмою потім є в кожного серця історія ніжна книгарня мого лише твої цитати мовчиш ані слова десь протягом тижня щоб на вихідні піді мною мов кішка так дико кричати поезіяОК © 2026

тіло оголений нерв нерви розлилися маслом ягода хіті виразна вариться нами тепер одяг пожмаканий геть спіднім в'яжу її руки нерви холодної леді ягода жаркої суки ніжна погибель у ній вийти метафора вмерти хіті политі десерти фалос стікає у лоні твердий нервом так солодко впертий поезіяОК © 08.06.2026

бажання двох обом священне молитва зваби наш обряд злиття однакові патерни стягають інколи до зрад волосся наче твоє довге що ним петлею горло жмеш і важко дихати авжеж чаклунка з присмаком вологи пророче дивишся так п'янко ці очі наче індіанки гіпнотизують близько двоє тонкої усмішки гострої кусає хіть плює на грудь тіла ялозяться взнають захмарний пік не назагал ти мій священний ідеал поезіяОК © 2026

Ти загадка! Диво... Моя щира вдача... Холодна така, недоступна в кав'ярні... Та вдома... Ах... Кішко... Коли тебе раком... Коли на мені... Ти... Пекельно гаряча! поезіяОК © 2026

я закоханий у її плоть відкривається плоть піді мною оп'яніло шепоче - Заходь! я заходжу увесь з головою проникаюча похіть гостра затискаюча лоном нещадно чоловіче тяжіння повстань витікаюча ніжності клятва блудить хльопає піниться клей ту закоханість не відпускає між ногами злучає навзаєм між засосами губ і грудей ребра м'язу любують тонку пелену зізнання її лона заграється кусається хижість любовна там на члені мов на повідку поезіяОК © 02.06.2026

Зіграй моїми нервами ще раз - Закохану вдаючи, потім стерву... Жіночності даруючи прикрас, А потім викрадаючи майстерно. Гарячими обіймами торкнись, Байдужістю очей катуй нещадно, Лиши горизонтальним простирадло, Земну схиливши натяками вісь... Весь час мені лукаво відмовляй, Тінь кинувши до мого покривала... Ти граєш на емоціях, нехай, Яка без них мелодія цікава?! поезіяОК © 31.05.2026

Дозволяючи все * блудить зонами збудження ніжність гóстра з язика твого знята закоханість щойно доторкається ніжності голодом страв і заковтує поспіхом жадібно пойло моє збудження коренем плідно сочить розростається стовбур нахабної плоті блудить зонами пестощів глибоко в роті по краплині висмоктуєш з мене всю хіть ось валяється плаття обіля стільця в ньому цнота дівоча лишилась капризна має вирізи й отвори чорна білизна увійти блудом звуження зве до кінця поступово напружено слабне контроль божеволіють зміни чуттєвості й пози мокрий отвір білизни тілами ялозить до конця там лишитись дозволь поезіяОК © 2026

Нашими вогнями * життя коштовне завдяки емоцій вогнищам сліпучим полюєм їх мов хижаки крізь очі в серце вони влучать примусять битися і кров підніме збудження статеві не у лампадах ватрах небі чуттєве сяйво я знайшов на плоті голод як набрид пора насичення приходить м'яка іскра твоєї вроди свічки облизуючі піт блищаннями твоїх очей кохання паливо розпала цілунком шкіру обпече крізь збудження твій спалах поезіяОК © 26.05.2026

Цілуючи тебе – я хочу ще... А далі є пустеля і криниця. В середині заковтую натще, Голодні та жаркі довкола лиця. Пісок нам протікає поміж тіл, Піщаного годинника фігури. Ми в ньому не поділені навпіл, В бажанні, поміж часу авантюри. Ти дивишся на мене звідусіль, Так бавиться із п’яним ота спрага. Давай не будем жадібні при всіх? Хоча хай дражнить їхняя увага. Піски помастить щільно алкоголь, Липкі вуста твої, вже не байдужі. Я хочу ще... Тому мені дозволь, Сухе зігнати в райськії калюжі. То медом вони сповнені тепер, І ти у спраги – тіло і основи. В криниці п’яно будиться лікер, Цілунками тверезості відмови. Ми їх поновим ще, І ще поновим... поезіяОК © 2018

що з нами коїться скажи куди дістанеться людина тяжіє пристрасті вершин при цьому ставши на коліна поміж кімнати темноти так само ти мені припала нам самоти було замало сильніше просиш увійти на пік пролазити разом шлях вивільняє дещо хиже стікає плоть в небесний сон тяжіє до принижень поезіяОК © 2026

скажи ім'я своє і хто ти хазяйка плаття з краму цноти стягнула чиста нить межу фігуру твого "Не скажу!" від заборони стиглі форми зрадливо пестить плаття скромне засіла в мозок форма усна білизну виткала розпуста сп'яніло маже спіднє наше я розірву сукно для втіх ти п'яна з натисків моїх вино усе розкаже поезіяОК © 2026

Побачення в спальню зайшло - В червоному платті й костюмі. Хвилюється шкірою шовк, Тріпочуть серця наші юні, А руки за ними звело... Дорослі цілунки все нижче, Очима таємне огнище - Випалює хіті тавро. Зап'ястя в кайданках помуч, За спиною звівши до злуки. Зусиллям стягну свої брюки, Охопиш долонею Ключ. Тверді його ребра і гладь! Лишися у платті, лиш трохи - Схилися, розводячи ноги... Як ноги з руками тремтять!.. Метелики ваблять красунь, А плаття - задертим подолом. Відкрию сьогодні тебе Невідому, Впираюся... Просиш - "Просунь!". поезіяОК © 17.05.2026

жіночність згубна полуниця стигло солодшає від спеки гарячим дотиком сочиться натхненням сонячним далеким на свіжий дощ росте в грозу погода схожа на повію стаю навколішки хворію до ягоди повзу! поезіяОК © 16.05.2026

Безум * із глибини мого єства сочиться таїна рікою твоєю звабою тонкою повстала плоть моя товста ти нею мажешся щільна кохання звужуючи нервом жадана воля і тюрма жива водночас і померла який розгублений цей стан поміж вустами що впиваю ріка тече таємна з Раю в безум ось там... поезіяОК © 2026

невольник пристрасті голодний правління грішної краси корону знімеш подаси її блищання надприродні поцілувати впити плоть стікає плоть чуттям гірким липко шепочучи "Заходь..." стягнувши трусики і солодко охоплює ланцюг раба жилаву палицю до пристрасті уперту Влада!.. заманює розігруючи жертву ковтає жертва хижака хіба?! поезіяОК © 12.05.2026

Твоє обличчя * ти любиш жар мого ручаю стікає ніжно манівцем твоїм схвильованим лицем після злиття коли кінчаю пізнавши нерв краси твоєї від форм жіночих збожеволів я вириваюся з неволі обличчя зваби в зваби клеї з мене випорскує і любиш клейку оцю кохання суміш як потім липне без кінця лиця цілунок до лиця поезіяОК © 2026

Краса втирається в довіру - Повільно стегнами, слизька! Вона підглядує як гину, Закривши очі, під оскал Фігури іншої твоєї... Щось тут вселяється в красу, Мене ковтає мов трофеї, Ти одержима тим, розсунь Красу для тверді плоті мужа! Бажання набряком кортить, Нерви натягуються в нить, Шарує швидше, небайдужа - Роздатий жилами екстаз... Ти хижаком від нього стала. Я повно твій... А тобі мало... Щось поселилось серед нас, Сусіди чують зараз... поезіяОК © 2026