СИРОТЮК Олег

#що_подивитися 🎞«Позивний «Тамада» - військова трагікомедія, в якій одну з головних ролей зіграв наш побратим, офіцер секції S 3 3-го батальйону «Свобода» бригади наступу Національної Гвардії України «Рубіж» з позивним «Артист» Володимир Ращук. ☝️В якомусь з інтерв’ю він акцентував, що історія «Тамади» - це історія про нього, людину, яка ніколи не була пов’язана з військовою справою, армією, але коли прийшла війна взяла до рук зброю та разом з першими добровольцями пішла воювати. А ось роль, яку зіграв, - то він теперішній. 🎬Самопроби «Артист» записував під обстрілами, у підвалах і бліндажах. Допомагали побратими. Знімався в період між ротаціями. Був не тільки актором, а й консультантом, а якось навіть …рефлекторно вистрілив у актора, що грав росіянина. Добре, що набої були несправжніми. ✨Родзинкою мінісеріалі є жарти родом з передової. Саме гумор, на думку Володимира, рятує та війні. 📽«Позивний «Тамада» - про майже 40-літнього безтурбтного ведучого весіль Артема, який марнує своє життя. Наречена кинула його, через випивку – втратив роботу. Початок повномасштабної війни він сприйняв як шанс почати все заново й самому собі довести, що чогось вартий. Через нюанси зі здоров’ям до армії не беруть, але повістка прийшла його приятелеві, молодшому лейтенанту, за плечима якого військова кафедра. Ось тільки служити він не збирається, тож Артем на якийсь час стає ним. В учбовій частині знайомиться з досвідченим капітаном ЗСУ, роль якого виконує Володимир Ращук. Так складається, що удвох їм доводиться визволяти доньку майора, що опинилася в пазурах ворога на тимчасово окупованій території… Виконуючи завдання, потрапляють у різноманітні нестандартні й, здавалось би, безвихідні ситуації, з яких виплутують за допомогою хитрості й гумору. Таємницю «Тамади» згодом розкривають, і знову його рятує випадковість та гумор… А ще …кохання. 🔥Як і тисячі інших українських воїнів, «Тамада» не народжувався для того, щоб бути Героями, але волею долі став ними… Дивіться своє, українське!👇 «Позивний «Тамада»

#календарукраїнця ☝️74 роки тому, вранці 7 червня 1950-го, емгебісти оточили невеличкий будинок Михайла Гірака на тодішній вулиці Леніна, а нині - Степана Бандери, 33. У ньому на горищі була облаштована криївка, що слугувала явочною квартирою для референта служби безпеки УПА Романа Дячуна на псевдо «Марко». 🔥Між упівцем і зграєю до зубів озброєних емгебістів зав’язався нерівний бій. «Марко» відстрілювався, кількох офіцерів і солдатів поранив й убив, а зрозумівши, що виходу немає, спалив усю документацію та останню кулю пустив собі в підборіддя. 💢За іронією долі Роман Дячун загинув у власний день народження. Саме 7 червня 1924-го він з’явився на світ у Смиківцях. Змалку хворів на туберкульоз кісток, мав проблеми з ногами, але це не завадило пройти спеціальний вишкіл й потрапити до СБ ОУН. 🔹Після звільнення Смиківців від німецьких загарбників, перейшов у підпілля й продовжував знищувати більшовиків, виконуючи накази керівництва СБ. Мешкав здебільшого в криївці, облаштованій на городі в батьків. Надвір виходив тільки вночі, щоб вдихнути свіжого повітря та зустрітися зі зв’язковими. 🔹Від весни 1949-го перебрався на явочну квартиру в Тернополі. Розповсюджував антирадянські листівки, провадив заходи для здобуття зброї, планував і готував знищення керівних правоохоронних органів краю. Зв’язок зі світом тримав через свою наречену й зв’язкову водночас «Осипу». Через неї кагебісти й вийшли на Романа. Влаштували стеження, а відтак – облаву. ⚡️Той бій був одним з небагатьох, що відбулися в Тернополі між чексітами та Героями ОУН-УПА. Власника будинку Михайла Гірнака більшовики вислали на Сибір. Туди ж після катувань відправили й «Осипу». Хату зруйнували. На її місці згодом звели новий будинок у кілька поверхів. У жовтні 2005-го на ньому встановили пам'ятну дошку про референта СБ УПА Романа Дячуна на псевдо «Марко». А тепло його незламної душі береже вишита сорочка, що зберегіється в експозиції Тернопільського обласного краєзнавчого музею.

❗️Збір коштів для придбання авто нашому побратиму, члену Лановецької міської організації ВО «Свобода», бійцю 49-ї окремої штурмової бригади «Карпатська Січ» ім. Олега Куцина Любомиру Касянчуку оголосив свободівець, голова громадської організації «Рух ветеранів Лановеччини», ветеран російсько-української війни Дмитро Харчук на псевдо «Грім». Авто вартує в районі 5000 €. Половину цієї суми вже зібрано паралельними зборами., але авто скоро треба забирати, тож вся сума потрібна ще на вчора. ❗️Будь-яка Ваша допомога, донат чи репост - це ціна якнайшвидшого отримання хлопцями такого необхідного транспорту! Після закриття збору, всі кошти будуть передані брату Любомира - Мирослав Касянчук . ❗️Кошти надсилати на волонтерську картку: 4731 2196 5987 2513, Харчук Дмитро Миколайович. ☝️Пам'ятайте, малих сум не буває, разом – сила!

П’ятою з 12 поштових марок серії, присвяченої родині Бандер, згадуємо матір провідника українських націоналістів Степана Бандери, дружину капелана УГА о. Андрія Бандери, Мирославу Глодзінську - Бандеру. У серпні відзначатимемо 137-річчю від дня її народження, але саме на травень припадають День Матері й День Героїв. ✨Тож, в останній день весни спільно з учнями третіх і четвертих класів Великомлинівецької початкової школи, міським головою Кременця Андрієм Cмаглюком, директором Кременецького краєзнавчого музею Андрієм Левчуком та представник АТ «Укрпошта», заступником голови обласної спілки філателістів Василем Дідух здійснили погашення унікальних поштової марки та конверта, присвячених матері Провідника ОУН. 💢Мирослава зростала у великій українській патріотичній родині. Мала трьох братів й чотирьох сестер. Здобула гімназійну освіту, вчителювала, добре грала на фортепіано, була учасницею руху українства за відродження й відбудову української держави. У 19 років вийшла заміж за отця Андрія Бандеру, народила йому чотирьох синів і чотирьох доньок. Восени 1919-го, дорогою з Ягільниці до Старого Угринова, захворіла, а 22 квітня 1921-го, потішившись лише кілька днів новонародженою донечкою Мирославою, - померла. Їй було тільки 34 роки. Через сім днів не стало й немовляти. Так вони й спочивають поруч на кладовищі Старого Угринова. Там же ж поховані батьки Мирослави Глодзінської-Бандери. Мав спочити й чоловік, але й досі не відомо, де закатоване тіло о. Андрія. 📨На поштовій марці, випущеній за прокєтом «Власна марка» «Укрпошти», до слова, – єдина прижиттєва світлина Мирослави Глодзінської-Бандери. Нині її зберігають в архівах Історико-меморіального музею Степана Бандери. Ця ж світлина розміщена й на пам’ятному значкові. ☝️На початку року Тернопільська обласна рада ухвалила рішення про відзначення в 2024-му краї Року родини Степана Бандери. Ця ініціатива стосувалася вшанування братів, сестер, батьків, родичів Степана Бандери. Бо якщо про провідника ОУН ми знаємо чимало, то про його рідних – зовсім небагато. А вони також були активними борцями за незалежність України. У лавах ЗСУ сьогодні сотні тисяч військових. І їхні сім’ї, родичі, близькі щодня допомагають їм у знищенні нашого одвічного ворога. Підтримкою, волонтерством, молитвою… Українська нація стала єдиною міцної родиною, котра завзята у боротьбі й незламна в захисті своєї державності та свободи.❗️ Родина Бандер - своєрідний символ цієї могутньої української родини, яка робить все для наближення перемоги. Вшановуючи її, вшановуємо родини усіх Героїв, які захищали незалежність України у різні часи й продовжують надійно та мужньо захищати зараз. Слава Героям!

🚀 Загарбники кидають свою техніку Підрозділ БпЛА Батальйону «Свобода» працює злагоджено: спочатку визначаємо ціль, а потім б’ємо на ураження! Зверніть увагу як перелякано тікають загарбники від вантажівки. 😉 Вполюємо кожного загарбника! Батальйони «Свобода» у соціальних мережах: 🔸TikTok 🔸Instagram 🔸Facebook🔸YouTube🔸Сайт

🕯Сьогодні вночі перестало битися серця нашого надійного побратима з Тернополя, свободівця Михайла Ухмана. Михайло Володимирович був активним громадсько-політичним діячем, невтомним борцем за українську ідею, захисником усього українського, волонтером. Разом з побратимами брав участь у Революції Гідності. Був постійним учасником багатьох масових патріотичних акцій. Тернопілля й країна втратили не тільки великого патріота, а й талановитого художника. На його полотнах - краса України та історія її боротьби за свою незалежність. Співчуття рідним і близьким від усієї свободівської родини. Вічна пам‘ять!

Привітав викладацько-студентську родину Тернопільського національного технічного університет імені Івана Пулюя з Днем науки та 64-ю річницею з дня заснування вишу. ☝️Збереження особистої та національної честі й безкорислива праця на благо свого народу – таким було життєве кредо нашого відомого земляка, винахідника, науковця Івана Пулюя. Воно стало і кредом колективу вишу, який носить його ім’я. Тут виховують справжніх патріотів, формують наукову еліту країни, потужне майбутнє української нації. ⚡️Старший син Івана Пулюя Олександр у 17 років пішов добровольцем у лави «Січових стрільців», а згодом до 1920-го воював у складі Української Галицької армії. Багато студентів й викладачів Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя сьогодні тримають над Україною небо в лавах ЗСУ. Винаходи й розробки науковців цього університету допомагають знищувати ворога на полі бою. Енергія, постійний розвиток і невтомність у волонтерстві педагогічного й студентського колективів – захоплюють. ✨Сил і натхнення у здійсненні всього задуманого, творчих і професійних успіхів, віри й нових звершень в ім’я України! Ви – у когорті кращих як в Україні, так і за її межами. На вас рівняються інші. Так тримати!