Lastivka_думає ✙

Земля, якій личить СВОБОДА де твориться історія, «гримить над світом люта битва за Твоє життя, Твої права», та разом з тим виконується Заповіт «і вражою злою кров’ю волю окропіте», де минає наша молодість, де загинули друзі і ще тисячі незнаних мною героїв, де шляхетні серця з усього світу злітаються, щоб послужити нам або ж поборотись зі злом, де щира молитва і радісні зустрічі, де прекрасні заходи і сходи сонця, де ми воюємо збройно з перемінним успіхом, але точно перемагаємо багаторічну ментальну московсько-комуністичну окупацію і у важких муках Донеччина пробуджується до свого національного життя, до Правди і Свободи, за які дуже дорого заплачено. Ну і ще — це мій другий дім. Дім неможливо не любити. Ps: добре знаю, що боротьби ще перед нами дуже тяжкої дуже багато, і роботи духовно-культурної, але вірю що все тут проросте, як ось ці колоски, соняхи і всяке добро на нашій землі. Нам лиш би сіяти.

Ще один Велет Духу на Небі Британець, що з початку повномасштабної війни служив українцям з усією щирістю та відвагою, з глибокою вірою і любов’ю Бойовий медик Пітер Фуше Нема слів, щоб достойно сказали Вам дякую! Дякую, що билися за нас! За Правду! За свободу! За життя! У цій епосі є лицарі, є герої і святі… нехай знаємо їх хоч посмертно: https://youtu.be/crjM_r9Jv_w?si=8-RDO3o8rCw1MCkT

Євр. 11, 33 – 12, 2. 33. Браття, всі святі вірою підбили царства, чинили справедливість, обітниць осягнули, загородили пащі левам, 34. вогненне полум'я гасили вістря меча уникали, ставали сильні, бувши недолугі, на війні проявили мужність, наскоки чужинців відбивали. 35. Жінки діставали назад своїх померлих, які воскресали. Інші загинули в муках, зрікшися від них звільнитись, щоб осягнути ліпше воскресіння. 36. Інші зазнали наруг і бичів, кайданів і в'язниці; 37. їх каменували, різали пилою, брали на допити; вони вмирали смертю від меча, тинялися в овечих та козячих шкурах, злиденні, гноблені, покривджені; 38. вони, яких світ був невартий, блукали по пустинях, по горах, по печерах та земних вертепах. 39. І всі вони, дарма що мали добре свідчення віри, не одержали обіцяного, 40. бо Бог зберіг нам щось краще, щоб вони не без нас осягли завершення. 1. Тому й ми, маючи кругом себе таку велику хмару свідків, відкиньмо всякий тягар і гріх, що так легко пристає до нас навколо, і біжімо витривало до змагання, що призначене нам, 2. дивлячися пильно на Ісуса, засновника й завершителя віри, який, замість радости, що була перед ним, витерпів хрест, не звертаючи уваги на сором, і возсів праворуч Божого престолу.

««Царство небесне здобувається силою, - сказав Ісус, - і ті, що вживають силу, силоміць беруть його» (Мт. 11, 12). Добре це чи погано? Будемо надіятися, що тепер ви бачите глибинну і священну якість чоловічої агресії, і це допоможе вам зрозуміти слова Христа. Порівняйте Його слова з твердженням: небесне царство відкрите для бездіяльних, занудних чоловіків, які по-траплять туди, лежачи на дивані перед телевізором. Щоби потрапити до царства Божого, каже Ісус, вам доведеться докласти усю вашу пристрасть і силу. Ситуація ставатиме ще запеклішою, ось чому вам дано палке серце». Книга Джона Елдреджа «Дике серце. Таємниця чоловічої душі» точно надихне до життя за серцем, а отже у великій пригоді, небезпечній битві, з глибокими стосунками з Богом і палким коханням! Читала її вдруге. Згодом радо прочитаю ще. Щиро раджу. Цитати додаю у коментарях.

Меморіал козакам-добровольцям У Холодному Яру відкрили чотири пам’ятні горильєфи загиблим військовослужбовцям. Вони розташовані біля пам’ятника загиблим військовим 93 окремої механізованої бригади “Холодний Яр”. Разом цей комплекс назвали “Меморіал козакам-добровольцям”. Відкриття меморіалу відбулося під час двадцять дев’ятих вшанувань героїв Холодного Яру. Нові горильєфи відкрили на честь чотирьох військових. Історичний клуб “Холодний Яр” встановив на меморіалі козакам-добровольцям пам’ятники Олегові Куцину – “Куму”, Героям України Андрієві Жованику – “Татарину”, Дмитрові Коцюбайлу – “Да Вінчі” і Тарасові Бобаничу – “Хаммеру”. Пам’ятники встановлювали за кошт холодноярської спільноти, черкащан, військовослужбовців та родин загиблих військових.

Марія Савчин «Тисяча доріг»безцінні спогади про наміри і настрої УПА з початків і до 1954го року, про героїв і простих наших людей, які вчинили великий подвиг залишившись Людьми до кінця. Хоч це коштувало їм життя, страждання, заслання. Про трагедію, яку заподіяла нам комуністична москва у минулому столітті – найбільшу фізичну і духовну розправу над життям, буттям нашого народу; над правдою. Про тих, які поборолись до кінця, хоч знали що не виборять зараз свободи, бо сили не співмірні, покине думали покинути боротьбу. Попри нестерпні умови і безконечні смерті, що точно виглядали на поразку - вони вірили в Божу справедливість. Не припускали сумніву, що Україна буде, що імперія зла впаде і їх жертва - проросте свободою і правдою. Я певна що завдяки ним маємо шанс на життя. В останніх хвилях боротьби - їх місія була стояти у Правді серед імперії брехні. Бути свідками Правди у своїм народі. На кожній сторінці спогадів новомученики своєї епохи. Надто мало ми знаємо і надто мало думаємо про них. Тож «прочитайте від коми до коми і спитайте тоді себе: хто ми?» Дорога Марічко, важко уявити ті всі твої дороги, на кожні сторінці карається серце, але кожне слово відчуваю кожною клітинкою. Дякую за звитяжне життя і безцінні спогади!

О смерте, вчителю мій суворий під твоїм холодним поглядом стаю прозора: зазираєш в душу — вимагаєш кришталевої чистоти; пильнуєш, щоб дух завжли переважав над плоттю: «вона ж нічтоже - Він животворить»; пригадуєш, що «мов трава дні життя мого, як цвіт польовий, що рано відцвітає»; бажання мої змінюєш на шляхетні поривання: жити кожну мить змістовно, жертовно, у посвяті; показуєш красу людей, що поруч: радість зустрічі; у тиші твоїй чую неповторний момент буття, що гучно промовляє шепотом трав і шумом дерев, безмежжям неба і лагідною посмішкою друзів; марноту - викриваєш і висміюєш, щоб ненароком не викрадала мої думки чи дні; лишаєш тільки любов - вона ж бо єдина варта, бо ніколи не перестає: навіть коли ти приходиш - не маєш над нею влади; ставиш питання душі: чи віриш у Вічне життя? Чи готова? О смерте, будь другом мені — провідником до Христа, щоб від життя до Життя, від любови до Любови.