Соболичка вєщає

Про скандал з білизною. Добре, що в мене подружка задрот і ще й не любить 95 квартал, тож сіла і розібралася в темі. Ми подискутували і я тут прийшла вєщати)) Головне: бренд білизни взяв цитати військових жінок і приліпив ці цитати медійним жінкам, щоб привернути до кампанії більшої уваги. Вони можуть тисячі разів виправдовуватися, що все це для того, щоб зробити добру справу і тд. Бо медійна жінка збере більше уваги, ніж військова, а отже принесе більше результату. Але це про мислення. Поки ми так будемо вважати, то так і буде. Продовжувати давати рупор відомим обличчям заради охоплення – це продовжувати героїзувати не тих. Але, люди, акценти в країні уже змістилися. І шкода, що не всі це розуміють. Жодна відома жінка не зрівняється сенсом, і можливістю донести цінність, із чесною цитатою військової з своїм справжнім обличчям. Тут і зараз. Що мені не так в срачах. 1. Бренд збрехав, він сказав, що взяв дозволи у військових жінок, де вони? 2. Як би хтось там не любив Кравець, я так і не зрозуміла, де вона не права? Якщо їй сказали, що жінки не хочуть виходити з цими цитатами… Бо дивіться вище: бренд збрехав. 3. Витратитися на все, окрім людини, яка вам зробить літературну вичитку – це трешнях. Особливо, якщо врахувати, що літредактор – це найдешевша позиція з усіх витрат. P.S. В мене в журналі була колись історія. Ми три дні чекали на якусь рекламу і не здавали в друк номер, а потім прийшов готовий макет, на ньому було 3 речення, в цих трьох реченнях було 4 помилки. Ніхто правити нічого не хотів, лиш я істерично верещала, що ми не йдемо в друк, ми міняємо макет. Я цю історію розповідаю, щоб пояснити, що навіть три речення треба вичитувати. Навіть, якщо у вас був червоний диплом з української філології, то є таке поняття, як замилене око. Якщо ви пропустили, то тут.

Що я маю на увазі, коли кажу, що будь-які жарти, про ухилянтів, це не ок. Бо то виходить, що ти хочеш просто посміятися, а насправді робиш все, що бізнес, який виготовляє футболки з цими надписами, розвивався. Хтось військовим в жарт купує горнятка чи футболки з надписом «ухилянт», хтось з військових жартує про ухилянтів. Бо втомлені, бо треба з чогось сміятися. Але не смішно, бо тема дуже болюча для великої свідомої частини країни.

«Мене нервує, що як загинув представник лгбт, то всі новини виписують. Як загинув націоналіст, то так новини не розходяться», — такі слова недавно почула. Давайте розбиратися. 1. Дуже залежить від спільноти, до якої належить людина, її громадської активності та яку роль вони приділяють тому, щоб про них писали. Не всім це ок. 2. Ми тригеримося на ті новини, які нас зачіпають. То може тобі лиш здаватися, що всі навколо написали про представника лгбт, а це взагалі не так. Зокрема, нині подумала про це, коли підстрибнула від новини про те, що на Прикарпатті судили священника за домашнє насильство над донькою. Мої упередження говорили, що це священник МП, але зʼясувалося греко-католик. Подумала про те, що вразливі до релігії люди можуть образитися на цю новину. Словом. Наша вразливість до новин дуже залежить від наших болючих тем та упереджень. А вигрібати це з наших голів не вийде за один день чи навіть рік.

Трансформація в моєму житті. 1. Спершу сама любила засрати всіх підряд. Як зараз можна казати кенселити 😅 2. Вже просто хотіла дати всім спокій і нарешті закцентуватися на собі 3. Спостерігаю? Що кенселінг іноді дає норм результат. Бо на це дивляться інші. Грубо. Якщо б Пренткович пробачили цю історію, то ще багато б взяло з неї приклад. P.S. Я цих блогерів знаю мінімально і приблизно. Тобто лиш чула, що вони є.

Про ТЦК. Вже тут писала, ще раз напишу, я не горда. 1. Так, є погані випадки їхньої поведінки, яку розтиражували через ІПСО. Але й своїх ідіотів без ІПСО багато. Бо страшно. Розумію. Не засуджую страх аж ніяк, бо не знаю й своєї реакції, якби щось таке. 2. Цих випадків не так багато, щоб кричати, що всі копчені. Тому я прошу вас: думайте, що хочете, просто перестаньте це писати в коментарях, говорити подружкам по телефону і тд. Бо, якщо взяти статистику, що в нашій країні десь 200 тцк і вони кожен день роблять свою роботу, то 20 скандалів — це 0,000001%. І так, вони дуже кончені, я їх не виправдовую. А чим ви можете виправдати свою поведінку, коли один скандал вам затуманив мозок? 3. Я прошу не говорити / не писати / не розповсюджувати ці новини з кількох причин: а) повага до тих, хто служить; б) повага до тих, хто розуміє, шо його час настав і йде чемно в тцк. Невже мені треба пояснювати, що ваші негативні коментарі роблять гірше? Прийняли рішення стояти збоку? Я не маю право засуджувати, бо теж стою збоку. Я прошу не триндіти, не демотивувати, не знецінювати. Будь ласка. Перечитайте три рази, якщо до вас не дійшло з першого разу.

Цікаві думки. Для власних рефлексій. Я ще думаю про це все.

Лачен написав вчора пост про інформаційну політику, хочу відрефлексувати. 1. Совкові підходи в армії — це якраз претензія ще до Залужного, та й попередників (з 2015 року) і те, що нічого не змінюється є вина всіх по трошки. Мене це теж розриває останні 2 роки, але давайте чесно: хтось розуміє, як це змінити? Якось слухала Чмута, то він казав: на це має піти мінімум 10 років реформи. Всі інші, хто вважають інакше, просто не розуміють проблеми. 2. Ніхто нічого не робить з ІПСО. А що робити? Це ж садити у вʼязницю треба кожного третього. Боюся, як почнемо щось робити, то ше гірше буде, бо ж будемо робити через сраку. 3. Офіс президента. Це просто біль, який не мож коментувати, бо відчай якийсь. Таке враження, що нема адекватності взагалі, але ніхто й не планує щось змінювати.

Дивилася шматочок інтервʼю Тані Микитенко і почула дуже гарні слова: у випуску вона розглядає багато різних тем і дає наживу іншим людям копати/ колупати більш глибше ті теми, які їм відгукуються. Я аж вдихнула. Бо от недавно не витримала і влізла у фб-срач, де Віку Смереку звинуватили у плагіаті лиш за те, що вона зробила пост на таку ж тему, як хтось там. Ще раз. Дівчина взяла тему, не доведено навіть, що взяла в них і зробила пост. Люди це роздули, як плагіат. Wtf? Я написала, що це вони від невпевненості і нічогоробіння таке пишуть. Бо теми літають в повітрі. Неможливо доказати, хто в кого старив. Часто теми вилазять із спілкування з підписниками. Грубо: підписниця могла і в них питати, і в Смереки одне і те саме. Відтак норм, що кожен зробив про це пост. В мене іноді теж бувають думки, що хтось надихнувся мною і зробив пост чи сказав щось у сторіз. А іноді я надихаюся кимось. Так і відбувається обмін думками. А звідки у твоїй голові мають братися ідеї? Спостереження — це один із способів збору інформації. Тепер вертаюся до Микитенко. Гарна відповідь. Здорова голова. Впевнена позиція. Бажаю кожному не перейматися тим, хто там вами щиро надихнувся чи нагло спер у вас щось. Навіть якщо це дуже болить. Краще свій ресурс витрачати на пошук нових тем та ідей. Тоді ніхто не добіжить за вами. Бо не встигне.

Дуже гарне питання і така собі відповідь 😅 На 1 місці має бути дружина. Бо ти її обрав і живеш саме з нею, маєш бути на одній хвилі розуміння, спільні плани, побут. На другій — дитина. Її не треба напрягати собою аж настільки, як жінку, бо треба розуміти, що скоро її відпускати. І аж на третьому — мама. Це доросла жінка, яка давно мала тебе відпустити, як фізично, так і морально. І ти її теж.

Якби ви знали, як задрали ці тупі рекламні агенції. Листування може тривати тиждень. Вони випитують все — ціни, дату розміщення, оплату. Вони хочуть твої цифри. Вимагають твого ресурсу, повних відповідей на всі питання. І ти чемно відписуєш. Бо це потенційний клієнт, бо йому треба купу інформації. Вкінці він видає, що його клієнт — казино. В мене одне питання: от не цінуєш ти мій час, але ж свій час ти маєш цінувати 😡