Ukraine WAR [photo]

День памʼяті. Сьогодні рівно о 9:00 вся Україна завмерла. Люди, машини, все життя зупинилось рівно на хвилину, щоб вшанувати памʼять тих, хто вже віддав своє життя за нашу свободу. За нашу можливість жити. Ми зустріли цей день в столиці, на Майдані Незалежності. Серед тисяч і тисяч маленьких жовто-блакитних прапорців, кожен з яких уособлює полеглого Героя. Кажуть, час лікує і з часом стає легше. Як би не було, ми, як нація, ніколи не забудемо, і ніколи не пробачимо. Фото та текст: Костянтин і Влада Ліберови

Обличчя тих, хто йде на штурм, знаючи, що може не повернутись. І обличчя тих, хто виходить з пекла, розуміючи, що тепер воно навіки з ними. За кожною відбитою посадкою, за кожним відбитим бліндажем та міліметром землі - кров наших людей. За півтори роки війни ці слова вже майже ніхто не сприймає, звучить як просто банальність. Але твоє ставлення різко змінюється, коли ти стоїш перед цими людьми і дивишся їм просто в очі. Відчуваєш весь той біль та страх, який здається просто неможливим опанувати, але вони його здолали. І долають щодня. — Вони кажуть бути нормальними. Як після такого будеш нормальним? Це слова важко контуженого хлопця. Ще сорок хвилин назад він був в самому пеклі, впевнений, що не вийде звідси. Рушаючи медеваком в бік стабпункту він починає говорити і не може зупинитись. Слова важко розібрати, в нього порушена координація та артикуляція, але ця фраза вкарбовується в свідомість. — Ті, хто кажуть, що їм не страшно - брешуть. Страшно всім. Кожного разу страшно. Але ж ми тут, - каже водій машини, якою вночі ми заїжджаємо разом з піхотою просто на нуль. Хлопці заступають на позиції. Напругу можна різати: треба в лічені хвилини вигрузити бк та провізію, ми стоїмо просто на відкритій місцевості в 200 метрах від ворога. Кожен «вихід» - всі на мить завмирають. Чуємо «прильот» десь в 300 метрах від нас. — Швидше, швидше! Машина забирає поранених та полеглого побратима. Їдуть всі разом. І мертві, і живі, в тісному кузові. Голова загиблого хлопця всю дорогу бʼється об мою руку. Це лише один день, один маленький епізод. — Найважче те, що ми більше не відчуваємо тієї підтримки. Хтось в теплі, вдома з сімʼєю, а ми тут. А там ми вже майже нікому не потрібні. На фото - героїчні учасники штурму та медики @10brygada_edelveys Фото та текст: Костянтин і Влада Ліберови

18-та бригада тактичної авіації України здійснила ракетний запуск позицій росії з українського вертольота Мі-8 у Донецькій області на сході України. Льотчики та екіпажі 18-ї бригади оперативно-тактичної авіації, однієї з чотирьох авіаційних бригад української армії, кинули виклик шансам вижити проти переважаючої техніки та чисельності росіян. Фото: Heidi Levine для @washingtonpost

Від Національного реабілітаційного центру @unbroken.ukraine, де українські військові та цивільні особи, які постраждали від російської війни, отримують усі види лікування, від фізичного до психологічного. 1. Михайло Бакалюк, 41 рік, український військовий-ампутант, який отримав поранення під час контрнаступу українських військ у Запорізькій області, на станку вчиться ходити з протезом ноги. 2-3. 29-річний Максим Марченко, український військовий, який минулого року втратив ногу в боях у Соледарі Бахмутського району, лежить, поки хірурги роблять йому операцію на ампутованій нозі. 4. 27-річний Віталій Біляк, український військовий, поранений від протитанкових мін 23 квітня під Кремінною Луганської області, отримує медичний масаж. 5-6. Поранені українські військові, більшість з яких – з ампутованими кінцівками, відвідують сеанс фізіотерапії. 7. Незламаний жезл робить протез. 8. Михайло Бакалюк, 41 рік, український військовий з ампутованими ногами, який отримав поранення під час контрнаступу українських військових у Запорізькій області, чекає перед тим, як піти на заняття на спецмашині, щоб навчитися ходити з протезом ноги. 9. Вадим, 52 роки, поранений український військовий, на сеансі у фізіотерапевта. 10. Картина українського солдата, який перебуває на лікуванні в психіатричному центрі Unbroken National Rehabilitation Center. Львів, західна Україна, вересень 2023 р. Фото: Roman Pilipey для @afpphoto

Фото: Manu Brabo для @wsjphotos @wsj