Храм поезії (🖤)

пара 2, тур 1 ☄ учасник 1 Interstellar Гравітація пилом кодує послання в моїй кімнаті. Нам не можна, не можна було не зустрітись, крім нас тут нема вже нікого. Стрілка годинника на циферблаті Безжально відіб'є незнанні твої координати. Час не лінійний, ця сингулярність здатна мене забрати у нетутешню галактику чи просто так для азарту. Ступені наших придуманих правил давно самі ж стратили у соромі стратосферних самонадуманих страхів ми. Кільця Сатурна занадто туго стягують пальці без імені, Та не належать моє тобі так само твоє не мені буде. Лінія Кармана для нас якось занадто низько вже. Як поцілунки, якими вкривали тіла мов намистом ми. Із висоти падали у червоточину днів своїх. Та Чорна діра з кожним подихом всотує всіх туди. Швидкість цього польоту давно зашкалює, обійми мене. Мій Всесвіт без тебе безжалісний. Обіцяєш, що це мине?

пара 1, тур 1🎷 учасник 2 Сузір'я суцвіттями рясно розсипані на полотні антрацитовому. Безмежжя навколо та не почуваюсь самотньо, естетика сипле нову, Втім, трохи пошарпану збірку думок, неодмінно, в кишеню духовну мою. Нових не існує витків, бо життя Уроборосом в'ється, потворний Баюн Нашіптує дикі ідеї без змісту, бедтріпи у торбу, стежини до сюр- Уготована втіха для хтивих титанів, вони вередують, палкіше танцюй. Пожертви на зміни свого агрегатного стану, розпечене его в утиль. Дарма недовершене демо мутив, вже не винайти сенсів. З Едему у тир, Бо невпевнений, демотивований, тихий. Століттями не ремонтована стрі- Хабарі кому дати, бо космос мовчить та і мій комутатор із ладу вже вий- Шов аж надто нерівний та кати коріння пускають у серці, я ледве живий. Мені ще зарано, я тут недоречний. Прошу, мене звідси, мій Легбо, жени.

пара 1, тур 1 🍒 учасник 1 Космічний тато У Олега немає тата. Коли маму він смів питати: "Мам, чому я не маю тата?" Чув у відповідь: "Космонавтом був твій тато. Літав понад обрій, де пліткують замріяні зорі. Де хвостаті комети, планети, космоптиці... Десь там і лишився." Буває, що перед сном Олег є, та його немає. Він закриває очі, немов на замок, і опиняється на борту космічного лайнера. Лайнер названо "Maxim-A", може, бо тата Олега звали Максим, а може, бо то була остання модель, з максимальною комплектацією. "Maxim-А" прошиває чорну ряднину неба, щоб син міг зустріти тата. За цим дивовижним польотом розкішного зорельота спостерігали допитливі сузір'я, загадкові чорні діри, метеори та метеорити, астероїди та гуманоїди, зоряний пил та глядачі каналу "Космос 24/7". Олег зустрів батька на Плутоні, дев'ятій планеті Сонячної системи. Щоправда, не факт, що Плутон планета, як і не факт, що Олег зустріне тата. Очі тата-Максима небесно-сині, руки працею зміцнені, сильні, випроміняє порухом силу, ще й літає без гравітації, мов позаду у тата крила. Олег торкається батька пальцями, бо ціле життя вони не бачились, хоч одне для одного стільки значили. Тільки Олегу час прокидатися...

Тиша в бібліотеці - Буркотун Анонім - Блакитна рись Евердін - Маяк Броколі - Топінамбур Baby Shark, do do do do do - М'ятний пряник Стрічай на світанку - Чорна скриня Магда Бурга - tomorrow yesterday Ніка - Галл Поліанна - Гамма спалах Сіріус - Місячний лис Дірка від туманності - Ґіллан Ельде - Килимок Симфоніст - Шеклі Акуна Матата - Космея Mustela putorius - Сироїжка Карен - Воллі

Небо спускалось на землю неспішно: крапля за краплею. Висіло в повітрі тишею, сутінками розграфлене. Кутало своєю сірістю, котилось під ноги килимом, ловило світло, а потім - назад відпускало хвилями. Ховало у собі душі, що впали в холодну воду. З безодні темної, кажуть, назад ніхто не виходив. Чотири секунди, а далі назавжди закриється брама, що золотом зовсім не сяє, а лиш залишає шрами у пам'яті тих, хто зостався на іншому березі Стіксу. Тут наша валюта не ходить, а дим до ранку вже стік весь. Небо. Верталося назад на землю, торкалось її туманом, змочило осінню куртку, насипавши повні кармани холодного листопаду. Небо. Ледь човгаючи ногами, опиниться на зустрічній, покотиться краєм обочини. Вернеться увись до сходу, залишивши червоточину. Катя Цимбал t.me/katrin_tsymbal

Етер почався

етер з жеребкуванням десь на 13:30 instagram.com/uapoets

Судді Тата Пі Онофріюк Оксана Мовчан

Розбита тарілка. Роздерті надії. Розтрощені плани. Суттєво ніщо не змінилось, хоч весну таки дочекались. Тарілку купила, все решта я спробую склеїти, та Невідомо лиш як. Якби ж то побільше веселого сміху, поменше би страху, Я впевнена — плани й надії самі б вже в пучечок зібрались. Сиджу вишиваю намітку, бо творчість це мій антистрес — Забуваю про все. Об'єднує ниточка хрестики, плани й надії докупи. Легкий візерунок поглине, хоча й не надовго, весь смуток. За хрестиком хрестик... Спокій тече по долонях моїх Джерелом кольорів. Не склеїла, зшила раніше розбиті надії і плани. Багато змінилось всередині, й весну таки дочекались. За хрестиком хрестик, за хрестиком спокій, надія, що все Небезпечне мине.

Магда Бурга Буркотун Тиша в бібліотеці Евердін Місячний лис Mustela putorius Шеклі Гамма-спалах ҐІллан Сіріус Baby Shark, do do do do do Анонім Стрічай на світанку Карен Сироїжка Космея Чорна скриня Дірка від туманності Маяк tomorrow yesterday М'ятний пряничок Блакитна рись Ельде Симфоніст Топінамбур Поліанна Ніка Броколі Килимок Галл Пруденс Воллі * якщо не знайшли себе, то напишіть

і для жеребкування потрібні псевдоніми, надішліть хто цього не зробив, бо потім не дивуйтесь як вас підпишуть

‼️Терміново для потреб евакуації на Донецький напрямок бригади мого брата потрібен мотор для човна на 50 к.с. такий або приблизно https://lodka5.com.ua/ua/1139-suzuki-df-50atl/?gclid=EAIaIQobChMI9O7ogPmehQMVypVoCR3zdQYEEAQYECABEgLShvD_BwE Час на збір маємо максимум 2 тижні🙏🏻 Або ж якщо хтось має в хорошому стані бу, або має звʼязки де купити дешевше Буду дуже вдячна 😘 Посилання на банку https://send.monobank.ua/jar/9hV75LLUZJ Картка банки 5375411215141891 #фронт

Вогні Марсу docs.google.com/spreadsheets/d/1kMx3rzcCG021G3ItRjgc9Ue4LPtoF3tVeNP6VfBkukE/edit?usp=drivesdk

*** Шепіт у темряві чую твій дуже сміливий, Руками-тентаклями здавлюєш дужче шибарі. До «перемоги» рахую відверті хвилини, Між тим, в голові, сторінки Камасутри гортаю. Я просто сьогодні відволікаюсь тобою. В темні години, як завше, потрібні обійми. Пеклом обпалюють тіло вологі долоні, Ти мною керуєш наче смиренним кормилом. Через відсутність вай-фаю вмикаю уяву, Ти допоможеш мені це відчути скоріше. Жити в постійному стресі не зможу, я знаю, То‌му лишається нам смакувати у тиші. ….. Опісля оновлені нерви згадають минуле: Було «не на часі» і так ми прожили третину. Тепер розумію, той пострах мене баламутив І повністю лютого привид мій потяг поглинув. *** вірш написаний за спогадами перших місяців війни 2022 на марафон #інтимнірядки позаконкурсом♥️ © @ola_poetry_ua Конкурс проходить у інстаграм @poetry_ua

фінал 🐳 Учасниця 10 праматерí мого племені  мудрість у скриню наси‌пали:  будь, як покірне телятко   чистиш супротиву плевели,  цідиш себе через ситечко:  я маю бути терплячою   ...мій перший раз в мені вибухнув  мінною мегапелюсткою  лютого болю (терпи його!)  я помирала невидимо — наче село, що безлюдніє; ранком тортури припиняться   Бог все терпів, і ми тáкож   ...той, хто здавався учителем, був безсоромним перéвертнем звуки застрягли в гортані вихід з печери відчинений,  та я лишаюсь смиренно, бо  газове світло тьмяніє газове світло тьмяніє  він мене точно торкається?  а якщо й так — потерплю‌ це,  не відчуватиму гніву...   виріж покірливість скальпелем і рудименти ілюзій   стерпиться-злюбиться, кажете?  кинула скриню із посагом, газова лампа не блимає пнеться трава через камені,  ту‌ргор проріже безпомічність   праматерí спантеличено  морщать чоло сухорляве,  кошик пускають у воду,  мовчки приймають імпічмент   я — норовливе телятко — тягнеться порвана шворка — я відмовляюсь  терпіти @buryanpoetry

учасник 6, фінал 🐢 Ad augusta per angusta — крізь чорні діри до обіймів, нехай поглинає пустка, мій бокал наповнить шлях, як ліжко — псоріатична луска. Мовчання сузір'їв не вкаже дороги до тебе — я прокладу власноруч. За рогом кометного поля надгострі антени вишукують касіопею, у ній білі обладунки з'єднають серце і зірку. Розріжуть криваві самотні світанки, розвіють примару потворної дійсності, ніби дурний сон. Заметушаться барви у гіперстрибку через світлові роки порожнього простору, в якому всі лишаються осторонь, боронь його матерія кляксами туманності, щоб не вийшов із трансу герой, не пустився у крайнощі. Ми позичимо кільця в Сатурну, вони розтоплять Уран, котрий підло ховав почуття, кинуті в груду інших емоцій… Квазаре, якщо ти не в силах забути, то знай: місцеві відмінності для тебе — орудні, крихкі споруди вагань лише фундамент для коренів, що загубилися у мертвому ґрунті.

Всіх запрошую 6 квітня у суботу о 20:00 провести літвечір у голосовому чаті на цьому каналі🎤 Читатимемо улюблені вірші класиків(мінімум один вірш) і вірші улюблених авторів та/або свої📖 На одного учасника до 5 віршів🌷 В кінці вечора буде вільний мікрофон тому готуйте більше улюблених віршів👌 Можно просто прийти послухати 🎧 Пишіть хто дуже хоче і буде 👇

Потяг. Вільний час. Неймовірна збірка Олени Галунець "Радіохвилі" 📻 І перший вірш "ХХІ століття" (який став переможцем Віршометрії 4) для мене колись став майже таким же особливим, як для його Авторки. Коли я його декламував, то прожив кожний рядок 💔❤️. Друзі, якщо у Олени ще залишилась збірка в наявності – рекомендую придбати. Крута авторка, крутий дизайн та ілюстрації! ТГ Олени: https://t.me/virshoplitkarka Інстаграм Олени: https://www.instagram.com/halupoetry?igsh=c2F0azQ4anR5MWpr Дякую @helen_halu за можливості доторкнутись до Мистецтва ❤️🙏

=+= тут зійшло дуже багато сонць жовтогарячі колони щоденних світил і їх так бездушно щодень віншував соціум хоча кожному зірка вбезпечувала надійний тил тут народилося світло оцього дня значить, ти знову нам виборов горизонт ми не зустрічалися скільки? додав, відняв... вираховував довго, поглинаючи перемішаний кисень-азот я ковтаю щоранку промінь, а за ним іще бачу поруч людей-з-болю і людей-стріл що ж, я хочу спалити усе нанівець, приблизно дощенту і готова віддати сонце, аби ми зустрілись @revanta_notenough #revantapoetry