Храм поезії (🖤)

суми у мовчання та оніміння нема статі адже що скажеш коли не вперше зло в холоднокровній агонії здійснює злочин за злочином немов волосинами на голові їх перелічує котам сьогодні не змивається кров із шерсті — вони теж документують ординські дії а тим часом в Єрусалим входить подоба месії котрому до ніг кидають керовані ракети та авіабомби 13.04.25

Суми. Вербна неділя кривава Вербна неділя Ісус проїжджає на дитячому трьохколісному центром Сум страсті Господні виглядають як дві балістичні російські ракети, набиті металом, щоб завдати якомога більше смертей з інтервалом у 4 хвилини, щоб убити ще й тих, які прибіжать рятувати поранених першим ударом Боже, твій син, що був на дитячому трьохколісному, де він тепер? у тремтячих обіймах батьків? в невідкладній, що мчить до лікарні? в новонабраних ангельських хорах? чи пройшов він твій квест? чи воздасться убивцям за смерті? чи ти чуєш молитву про помсту тих, що більше не вірять в захмарне твоє милосердя?.. тих, що більшає з кожним ударом... тих, що біль... Галина Крук #галина_крук

Вербна неділя. Вербниця. Пальмова. Вхід Ісуса в Єрусалим, до Золотих воріт, де Оливна гора. В Україні знову розірвані тіла цивільних вкривають золотом фольги. Не благословіння сипались, а ракети на голову тим, хто сів у сумський трамвай. "Осанна на висоті". сьогодні вкотре біль і біда. Тричі хрестом до брами чи вибухами до скронь. Антифон воєнного часу. Ризи священників та дияконів мають бути червоні, бо свято, але червоні від крові. Літургія святкова стає поминальною, а кажуть, що мир майже настав, кажуть, режим тиші, кажуть, що все гаразд... Сину Господній, славили та стелили тобі листя, а потім... вбивали дітей. То за кого ти вмреш на Голгофі? 13.04.2025 @olesya13r

Вербна неділя. Вербниця. Пальмова. Вхід Ісуса в Єрусалим, до Золотих воріт, де Оливна гора. В Україні знову розірвані тіла цивільних вкривають золотом фольги. Не благословіння сипались, а ракети на голову тим, хто сів у сумський трамвай. "Осанна на висоті". сьогодні вкотре біль і біда. Тричі хрестом до брами чи вибухами до скронь. Антифон воєнного часу. Ризи священників та дияконів мають бути червоні, бо свято, але червоні від крові. Літургія святкова стає поминальною, а кажуть, що мир майже настав, кажуть, режим тиші, кажуть, що все гаразд... Сину Господній, славили та стелили тобі листя, а потім... вбивали дітей. То за кого ти вмреш на Голгофі? 13.04.2025 @olesya13r

місто понівечене штормом пісок та камінь замість схвильованих вулиць я кохав тебе відчайдушно до перших крапель просоленої вологи до соковитих паростків зголоднілого світанку сліди на полях вдихи та виходи залишені за полями мітки почервонілих ліній позбавити тебе позбавитися самому єдине що мало зміст коли двоє проникають всередину це більше ніж злочин досліджуючи шляхи засипаємо дороги назад не буде вогні безладно опіками родимками всесвіт тримається на твоїх стегнах не ворушись в моїх руках твої німі питання тліють останньої затяжки хрип мистецтво берегти вимагає залишити сподівання будь зі мною у тиші безпеці від чужих очей липких безбожних пісень така чиста губи твої лілові так витікає скрапує на підлогу ніжність моя щоб не дісталася більше нікому

Привіт! триває набір на 2 сезон поетичного конкурсу Чорна Перлина тут умови конкурсу

Прорости б у твій світ, але коренем тирличу́ — відсікти зайвий цвіт, гіркотою розбавити сік милих слів, від яких я не втік, та уже й не втечу. Я — мішок із ногами, знервований злетами МіГ. Де м’якіша земля, там мій шелест дрімотно приліг. Обтрусити б листки, ще й з гілля́м, як уміє амла́. Це луска — не кора. Аскорбіновий щит від манер. Мій душевний дорослий помер від осколкових ран. Я — дитина з брудним літачком у рапатих руках. Почуваюсь живим в оболонці від сотень мурах. Не згоріти б мені, та Мойсея нема, і це не Сінай. Говори, говори, щоб вороже дзижчання розчув роздратований боєм/тобою мовчун, що шукає свій рай. Я — світлина в обіймах сім’ї, бо в посадці стирчу. Лікувати б цей світ, але чим? Хіба коренем тирличу. © Олена Галунець 🍃 @virshoplitkarka #олена_галунець

Квітень почнеться і не скінчиться потім ніколи. Сливи і вишні цвістимуть в твоєму дворі й в моєму, птахи на світанку після вечірки кричатимуть як безумні. Не буде снігу з дощем і ожеледі, не подорожчає долар, спека не стане нав’язлива, задушлива, неприємна. Ні за ким не буде боляче, ні без кого – сумно. Квітень почнеться – шибки будуть прозорі, наміри щирі, усміхнені кур’єри доставлятимуть квіти, задоволені діти повертатимуться з весняних канікул у світлі школи. Ніколи речі твої не зникнуть із моєї квартири, і стоси найкращих книг і платівок не треба буде ділити, і бордюри, насвіжо вибілені, не зблякнуть ніколи. Квітень почнеться і буде завжди тривати квітень. Проросте й не зів’яне зламана взимку гілочка глоду, вдома буде завжди достатньо алкоголю, фруктів і спецій, без причини, коли захочеться, можна буде тобі дзвонити. Можна буде більше не мріяти про те, що станеться згодом - А просто завмерти, видихнувши, і дякувати за все це. Катерина Бабкіна #бабкіна

На відновлення житла Сергія і Оксани Приходченко 🔗 Посилання на банку https://send.monobank.ua/jar/7gzb6omBL 💳 Номер картки банки 4441 1111 2392 4759 (при натисканні копіюється)

нагадую про збір, ще можна долучитись

десь між ребер моїх обдертих сухих проростає весна буйним квітом назбирай сон-трави і додому неси щиро зрощені мої першоцвіти десь на дні у душі в каламутній воді забринить любові джерельце із долоней своїх напувай і бери моє тріснуте надвоє серце… 2024

ми не рими вони з нами не у одній кімнаті миру не хочуть рими абсолютно трясуться у агресії у агонії у деструкції у деконструктивних графічних елементах н е р о з у м і н н я поки ти заставляєш їх з'являтися у твоїх нотатках вони піднімають нову революцію вила-лексеми із фонетичними смолоскипами

* * * * * * * * * * * * рима рима рима рима рима рима рима рима рима рима рима рима рима рима рима

тікай із своїми верлібрами якнайдалі рими вже тут рим па лає

Кожен із тих, хто хотів осудити та стратити: Болем різок, гільйотин, електричним стільцем, Трійлом, петлею, сокирою, іншою карою... Жодного разу не знав, як це – витліти вщент. Як це – боятися звуків і світла ліхтарного, Мовчки чекати, зі шмаття складати себе. Як це – тримати за руку, а під простирадлами Рідна людина схолола. Це точно? Підтвердь. Як це – приклеїти скотч на вікно та емоції, Бо на одрузки розсиплешся, що не збереш. В серці – діра із космічну галактику розміром: Знову життя обірвалось під звуки сирен. Як це – на м'юті триматися в місті-мільйоннику, Паузи ставити не на секунду – на рік. З Богом сваритися й все ж сподіватися потайки: Зглянеться скоро. Він теж за цей час постарів. Той, хто ганьбить, пропонуючи вирок й знекровлення, Знає, як жити тобі та куди далі йти, Взує нехай ботильйони, війною оздоблені, Хай забере твої втрати, розриви і шви. Сядете поряд? За келихом? Може постилися – І до Причастя на Праведний суд? Не для вас... Як хоронила, прощалася з домом і силами, Жоден із суддів над прірвою руку не дав. 07.04.2025 @olesya13r Вірш, що пройшов відбір у перший тур у "Лізі поетів". Перший кошик: 31 бал, третя сходинка по балах, шоста в таблиці

пизда ці ваші поетичні конкурси, ні ногою більше

епоха постпоезії коли метафора себе не виправдала бо я у твоєму полоні вибухом пристрасті зносить голову кожна хвилина без тебе тортури нині писати — ходити по мінному полю епоха непереносимості значення що є метафора як не привілейована брехня тебе не замінить chatgpt якщо ти в піхоті @bozhkoistyping #божко

я хотіла би бути забутою /влітку/ на лавці в старому парку лежати горілиць так щоб за спиною в мене була ціла планета а попереду все життя і безмежний простір космосу я хотіла би бути забутою але боязко з відкритим лицем раптом зорі впадуть з небес і поріжуть мені щоки і розплющені очі а очі будуть розплющені до межі так що самі почнуть плакати тоді буду плакати так щоб сльози вилітали не стікаючи з кутиків очей не лишалися сіллю на шкірі а розліталися як птахи у неосяжний світ і слід їх губився і причина їх забувалася а сльози були сльозами тільки на мить коли покидають мої очі хочу щоб світ за спиною був важким і щільним підтримував під лікті і під лопатками лежав надійною прохолодою не залишав сумнівів у своїй реальності у своїй ствердності хочу вкорінинитися спиною у лавку і крізь неї прорости /корінцями/ обійняти оповити планету в лещата любови і світлого /суму/ за втраченою цнотою наївного погляду тоді огорнула би землю міцно з прийняттям усього сплетіння щупалець ікл пазурів яке пульсує ворушиться /дихає/ під шкірою планети і проривається назовні і пробиває шкіру вістрями навіть коли її обіймають любов'ю і сумом з прийняттям що саме так все і буде я хотіла би бути забутою @lysychkazlisu #лисичка

знаєш, на руці у мене намальовано?: гомен не, ієрогліф і кавай, тарантіно, вонг карвай, хірагана, катакана, ніндзя, дзюцу і катана, сьогун, хікка і семпай, оні, осака, бонсай, три цикади, дві саку'ри, приспів опенінгу гуля, хачіроку, ронін, фудзі, три саке, чотири смузі, бусідо, кіото, храми, трохи м'яте орігамі, ассасін, містечко звуку, сюрікен, броня з бамбуку, вабі-сабі, харакірі, ахегао від дайкірі, танка, майже стерта руна, тянка, що пішла від куна, тихий стук сусідів знизу, гейша в тусі сумоїстів, суші з рисом та цукіні, кімоно поверх бікіні, хіросіма, нагасакі, мемуари міядзакі, сінкансен, уено-коен, став, хоккайдо, карпи кої, будда, зраджений бокетто, хірохіто в капцях гета, настанови всі від абе, гострий карі та васабі, онігірі, рамен, гьодза, самурай під я'сним сонцем, стилі манги, взір якудза, ліхтарі та асакуса, низький столик і татамі, капсульні доми, цунамі, йєни та кленовий ліс, чорно-білі журавлі, кандзі, манга і кокоро, очі в землю при розмовах, недосип, опале листя, в небі сплячий напівмісяць, дрифт на гострих поворотах, траса "токіо-кіото", на узбіччі там мадара, — арігато — сайонара замикає ж весь цей стрій ямауба на горі. @murkametoff

Ви дуже давно не бачили, тож за 15 донатів від 50 грн я покажу вам своє свіже фото) https://send.monobank.ua/jar/84Ub9bgKFj Погнали)

гралися з тобою, перебирали молекули від тендітно-близького до червоно-далекого я вода ти вода просочимося поміж формули доклітинно-фотонними теплими формами ізотопи довго живуть серед проникаючих сховай мене в свій широкий рукав, буду тобі росою, сльозами, туманом я вода ти вода інших поруч немає почергово дихати - народимо солоне зайве перетече крізь нас мінорними актиноїдами в глибоководні сенси першоматерії доторками хвилями проривним стерео принцип народження — подих, слово, електрика виплюнув нас, мов риб — мертвих, солоних, даремних з шансом на соті піднятись нестримною силою дамб, де два на два вода @viknapoetry #верле

⚫️▸ Black Дивишся в очі. Торкаєшся повік, розмазуючи чорні тіні навколо очей. по щоках і навіть ставиш малесеньку чорну крапку на носі. Питаєш: "Нащо це тобі?" А я мовчу. Хіба потрібно щось казати? Хочу відчувати... Цей світ Себе Людей Єдиним цілим. Такими, як є. Можливо? Дурна ідея.. Як і малювати очі чорним, Чи співати пісні собі під ніс, Або ж жити так, як цього вимагають інші. ─ ────────── ↷ #yrboo_тексти @liliums_swamp *щось зі старого*