Храм поезії (🖤)

Якби ти знав, рудий мурахо, Як страшно серед коноплі, Зустріти роги й тіло куцелапе Якоїсь травоїдної біди? Тим більше, коли ти Красунчик шоколадний 💜💜💜💜💜 Олеся Репа

*** Збайдужіло у натовпі скажуть: "Страшна то статистика", Пробивач і листки в алфавітно - німому підчищені І суха паперово - безлика вся звітність, - без сутності, Чиєсь горе, трагедія, зламані долі - відсутні всі... *** Відкриває перелік школярка замучена. Хай для когось це просто буденне завдання-доручення, Відчуваю, що серце розчавлять емоції болісні. На папері холоднім - обірвані розділи повісті. *** Прошивається болем і грифом: "Цілком утаємнено!" Та ламаються стіни глухі і завіси сталеві ті, У підвалах - набат. Зачекались німі дати свідчення, Затаврована правда жива, знову в одязі світлому... *** За школяркою слідом ідуть ненароджені ангели. Обірвали життя їхні покидьки, варті анафеми. Реєструю прибулих за звичними всім ритуалами. Не збагну все ж чому не усіх дітлахів врятували ми? *** Ті реєстри і списки земні лиш папір проштампований, Поіменно: хто вбиті, окремо всі зниклі - у розшуку. Безневинні - у Рай, хто в гріхах, тим давно заплановано, У Геєну іти, канцелярія жде обговорення. *** І небесні міняють закони життя, постулати, Нашвидкуруч, бо рішення звикли фатальні приймати. Ну, а поки покійників хвилі чекають на сплату, Запитаю укотре: коли ж це закінчеться тату?... @sashkonehrych та @Raramina

Петиція за те, щоб змінити рубрікацію на Amazon, і українські книжки не потрапляли в категорію "російська та радянська література", бо це навіть не смішно вже. https://www.change.org/p/add-ukrainian-literature-ukrainian-poetry-as-categories-on-amazon?signed=true

*Дисклеймер для людей з алергією на вірші про кохання. Так запаморочується серце, коли крýгом від тебе крутиться голова. Вже не стіна, а покірлива м'ятна глина і лиця на мені нема. Торкалась травинкою тріщинок твоїх губ, а тепер лечу, підхоплена вітром, по тротуарах. Ніби слово злетіло і кулею увірвалось у вуличну тишу, туман від самотніх труб, осяявши силуети сріблястим світлом. Неважливо чому нас навчали у різних вишах. Речі стають прозоріші, сни — відвертіші, коли темрява ділить колір на чорне й біле. Найцінніше, що варто знати — світ сьогодні в твоїй кишені, з'єднався теплом долоні з моїми пальцями. Як розгублене мишеня, що зимою шукало сонця. Віриш? Я не боюсь кінця, бо просила натхнення і радію, що все збулося. Тримаю цю мить за лікоть, тулю до серця, Мій останній ковток повітря в закритій камері, що по вінця наповниться мулом картонних днів із першим промінням безжалісного світанку. Наостанок лишивши спогад інеєм на волоссі та маленьку паспортну фотокартку. @snigpoetry

В понеділок - королева. У вівторок - дружина. У суботу - мрія лева. І ніхто вже не спине. Розтопила всі серденька, розливала по глині. На розкішній ніжній шиї маками поросли ми. Ola 🖤 ❤️❤️❤️ @OleXandr09

доля - німа, не кричить, не говорить, доля - сліпа, доля - хрест, доля - вік, доля - магніт, доля - смерть, доля повінь, дивиться завжди, не сплющить повік доля тебе погризе, як собака, доля ж тебе і оближе, як пес, доля - чаклун, доля - лікар й рубака, доля опустить на землю з небес доля не любить та й кинуть не кине, кожен би втік, тільки доля не йде, доля не вмре, не розквітне й не згине, доля - не дощ, а весняний потік щоб не було, щоб не сталось й не втнулось, доля ліниво за руку веде, навіть в той день, коли все похитнулось, доля вела і мене і тебе доля - про все, про погане й хороше, доля - це жах, доля - сміх і недоля, з долею ми такі різні та схожі доля - це сплеск, доля - бій, доля - воля @ppihul

Кажуть: ти ж не сама народжувала! А хто тоді прокинувся з пустим і замороженим нутром, відчуваючи себе метеликом, прип'ятим шпилькою? Наче виснажливий марафон бігла не сама, а просто підвезли на машині. Подумаєш. Але чи не я стою на фініші, тримаючи стіни тремтячими руками без підтримки потужного палива окситоцину? Кажуть: раз — і готово! Заснула, прокинулась. Тобі добре — легко відбулася! Мені добре? Наче просто обрала не той смак цукерки. Не той. Наче мій особистий тріумф — несправжня підробка, бо недостатньо страждала. (На їхню думку). Кажуть: дитина народилася. А хто народив? Кров'ю платила, отримала білу мітку. Лінію, що розділяє мене і тих, хто каже: «Ти народила не сама». Вони бачать просто штрих білим лайнером. Не вони пам'ятають смарагдовий оскал несправджених надій на власній шкірі. Не бачать, що це свідоцтво моїх перемог. Моя нагородна стрічка, пов'язана на все життя, що тягнутиме м'язи і фасції почуттям провини через тих, хто мимохіть протягне: «Ааа, ти ж не сама народжувала...» Присвячується всім жінками, що народили через кесарів розтин. ТИ НАРОДИЛА. Вітаю і обіймаю. @lysychkazlisu

Друзі, нарешті публікую детальний звіт щодо масштабного збору на човновий мотор для 81 аемб мого брата на потреби евакуації🇺🇦 Ми зібрали майже 142000 грн🔥 Мотор бу обійшовся в 127500 грн + доставка 2120 грн, залишок 12380 грн я відправила хлопцям на потреби(бензин, олива та інші матеріали), де 6700 грн вже пішло на ремонт старого мотору, який буде резервним. По можливості вони будуть надавати чеки, але ви повинні розуміти, що частіше за все бензин купують з рук. Висловлюю всім всім всім хто долучився до збору донатом та поширенням і не пройшов повз, підтримав з-за океану, свою безмежну вдячність😘 Дуже дякую людям які відкрили допоміжні баночки: Олені Галунець, Тані Удод, Олі Зарувній, Саші Хопті, Джессі, спільнотам «Owl Hub» та «Котолиси», а також окремо я висловлюю величезну подяку Дмитру Васильєву який дуже нас виручив з пошуком перевіреної техніки, уклав угоду і взагалі безвідплатно, від щирого серця допоміг із цією важливою справою🤗 Це безцінно, ви неймовірні і гідні найкращих у світі слів♥️ #фронт

Вірш на конкурс "Космос" від https://t.me/uapoets На варті пустель та забутих замріяних зір Мій меч, загартований сяйвом остиглих сузір'їв, Мій щит, що витримував лави кометних дощів, Не витримав затишку квантосвітів і згорів, Чи я загубився у часі і просто зневіривсь? Заплющуєш очі й думками летиш...а куди? На кожній планеті – у пошуках крихт розуміння. На струнах орбіт та у плямах вишнево-брудних Колишній герой бурштинóвим став пилом і зник, Нові покоління безликі приходять на зміну. Долаючи долі, що креслили псевдобоги, Кульгавими псами роздертий до блиску пороку, До Альфи й Омеги, де тілом і духом – нагий, Тримаючи нить в лабіринті по сходах могил, В нікуди кричав у пітьмі під багряним покровом. І скільки ще треба згорнути в сувої імен? І скільки парсеків ще треба засипати сіллю? Де жевріли тіні, та плахи розкидував смерч – Де сам собі роніном став, коли воїн помер, Щоб наново краяти простір загублений – вільним. березень 2024, ЮІ

Із циклу «Місто» Гідропарк Шукаю речові докази у столітніх європейських кленах, у їх могутніх кронах, які тримають сонце, мов атланти. Уявляю їх гіллясте коріння, що підіймає острів на поверхню, де живуть їжаки. Вони одна істота, як і ми. Я бачу їжака з невеличким кленом на спині. Дерево вже розпустилося і їжак уривчасто дихає його киснем. У них загальна система повітропостачання, як і у нас з тобою, коли твій «паровоз» входить у мене і виходить із мене: у гору, міст, спадень. Я шукаю речові докази в шашличних гуляннях з ароматом крематорію. Його запах проникає в кожен потяг метро, ділиться на 24 двері, заповнює собою носи і в кожній голові синхронізується думка: «О, Гідропарк!». Так навіть узимку. А потім чародійне святокрадство: «Обережно, двері зачиняються» і тимчасовий егрегор осипається сотнями дрібних потоків і кожен повертаються до себе. Аромат смаженого м’яса ефективніший за «Українську правду». Шукаю речові докази в ресторанних спорудах 90-х і 00-х з азіатським прагненням до європейських ремонтів і Тадж Махалу. Все це є у нас. Просто вийди і прямуй до води, повз стомлених червоних і веселих синіх, повз оголених пенсіонерів і випадково заночувавших. На острові немає будинків, але тут живуть, як і ми з тобою. Повз ревіння атракціонів і дискотечний тверк я йду шукати речові докази хоча б якогось сенсу. @ankolesan

Гвинтокрилі Над вогнем в мутній ложці буяє священне море. Чиїсь руки натужно стискають жгути, ніби фал. А на дні того моря заховане те непотворне Сприйняття цього світу, біжить за строфою строфа. Як біжить битись серце при вигляді вигнутих «весел» Мовби якір встромляється голка, все ніби у сні… Його мапа медична вела в кабінет номер десять. З перевернутим набік числом в крижаній білизні. І цей острів не складно знайти первітин первіти первіт перві перв пер пе п пр при прип припи припин припини Запинатись нарешті, слабкий та безвольний кретин! Коридор у місцевий лікарні, як завжди, забитий Криком чайок та скрипом назавжди закритих вікон. Тут нестача вина компенсується запахом спирту Дефіцит провіанту поповнить півмертвий лікар. Два десятки безусих безумців лежать юрбою Дух цинічних циклонів в каюту до них вліта. Капітан в білосніжнім халаті, вмиваючись кров’ю Вимовляє тихеньку причину-наказ: «від гвинта» @murkametoff

ніхто не бачить як недолюблений квітень рубає хвости безхатнім ночам де твої інстинкти отупілі від еволюції зуби довго жують пуповину нікому перевести годинник в інший підрозділ і час зупиняється дисоціюється від тривожного пульсу це гроза чи тахікардія рахуй удари ракетні звук пишемо смерть в умі звук пишемо смерть в умі тримай міцно бий влучно вчать на прощання твої руки на лівім плечі чортеня махає правицею дружньо немов нам по сім ми граємо в індіанців не чувши про культурну апропріацію з балкона сурмлять до вечері а завтра гра продовжиться з того ж місця чи можна поцілувати тебе у щічку вождю розбите серце чи можна з тобою піти бодай на несправжню битву аби поріднити племена наші квітень рубає хвости безхатнім ночам весна іде красу несе й ненароком наступає на равлика животи кішок напинаються приреченістю моя ніжність випадає з гнізда @bozhkoistyping

Присвята Дніпру Вітаю, мій мінливий, мільйоноликий друже! Тобою неможливо насититися вдосталь. Нехай співає злива, крізь  каламутний простір Ходімо разом нині. Ти охоронець дужий. Нам щось нове постійно в стосунки час приносить. Давай, неначе вперше, веди мене по схилах, Нехай води нашестя бруківку умиває, Як вершниця сучасна здолаю на трамваї Крутий підйом, де свідки історії застигли. У них сплелись події щасливі та криваві. У згадку лине, як ти ховав мене з коханим У лоні парку. З тактом у бесіду втручався, Коли являв на очі скульптури незвичайні. Дніпро хвилястий розчерк виписував старанно, А тишу відганяли нахабно-спритні чайки. Твої ракети-гірки колись шукали радо. Дитячим щирим сміхом просякнуті подвір'я. Від обстрілів хоч гірко, у силу світла вірю. Очистимо від скотчу шибки, зашиєм рани, Тобі, мій невгамовний, подекуди манірний. Хай кажуть: "Промисловий". Та стільки тих куточків, Де запашні розмови підсніжники заводять. Де неводи із віття в небесну синь-безодню Закидують столітні дерева. Місяць точно Не раз в них попадався, не раз і дим заводів. Пробач, що на побаченнях усміхнена не завжди. Буває, що розпачливих мелодій ллється більше Ніж зараз крапель. Знаю, що підкажеш низку рішень. Зберу думки у зграю я, на зміни врешті зважусь, А ти мене фасадами із жабками потішиш. @literospletinnia

Привіт, мій найкращий друже. Ще з дитинства твій голос мої очі замружив Ще з дитинства я засинав під мелодію твоїх няньок Ще з дитинства я мріяв зібрати бажання в кулак і... Злітаємо. На сьогодні твої кротові нори прошивають лише дві точки мого горо́ду. На сьогодні твої зірки, не більше ніж купка пилюки на поверхні монітора. На сьогодні твої планети...тарілки у галактиці кухня. — Друже, ти спиш? — Мої мрії протухли. Мабуть, хтось зурочив... Але я давно вже не хочу зустріти тебе, випадково, на вулиці. Мої ноги повільно пливуть по обочині. Мої вії твій живіт лоскочуть... Раніше ми були хорошими друзями, але зараз твій пояс астероїдів — мій пояс від протрузій, Зараз усі твої планети помістяться на моїх браслетах Раніше... до тебе рукою дістати Зараз задалеко... І ніч, твоя дружина, крилом лелечим Обіймає тихо за плечі. — Ми ще почуємося-побачимося заливаючи у банку вечір. — Ми ще довіримося-дізнаємося про щомісячну втечу. Втечу зірок через водопровідну систему неба, друже, ще не пізно... Просто, інколи проблеми тиснуть занадто сильно... піднятися важко, дихати важко і як би не просили... я не хочу виходити з дому щоб торкатися чолом небозводу. Навіть тоді, коли дихати важче ніж не дихати. Наші зірки через труби шукають виходи.

вулиці міста в мільйонах однакових віршів порівнюють із артеріями. я ж твої артерії, вени та капіляри порівнюю з проспектами, вулицями, провулками, на яких тріпотливою пташкою мешкає щастя, обійми порівнюю з квітучою аркою, що веде до чогось чарівного між пилу рутини та смогу тривог. а раптовий поцілунок — із кульбабкою посеред січня, що розквітла коло фундаменту багатоповерхівки: подумала, що весна. чому не дозволити й собі розквітнути «не в пору цвітіння»? адже завтра — воно таке примарне... @tettios

якщо особисті кордони не заблокують, мій літак долетить ще до весни нам з тобою блукати повітряними коридорами в пошуках корид, іншої колібряної екзотики, де рожевість фламінго лише суміш крові та штучного молока яким годують нас, як койоти своїх дітлахів - від мертвої енергії шкалить радар, нервово смикаючись норд-ост норд-норд блок/пост ми застрягнемо десь між стовпів світлового шуму зависнемо десь в безінформаційному просторі двома сонцями зі слабкою оперативкою хтивка <х> хтивка <х> хтивка <х> і бог, як мама, дивиться з-за плеча /дитино, та не соромся вже, якщо хочеш, вивчай/ наші соціомеланоми орхідеями розквітнуть бо ядерка — це не жарти так високо над своїми бажаннями ще не літав ніхто надтрадиційна межа надзвукові життєвбивчі хвилі коли світ перевертався догори дном, наш літав, скеровуючи розпечену морду до сонця ковзав змією між кам'яних планет злизував залишки білого порошку з теплих долонь зірки-праматері колись він неодмінно повернеться й до нас світлою стороною нам лишиться пробігти лише сто метрів під градами метеоритних дощів до наступного березневого @viknapoetry

ще є час долучитись

Радію дуже, що спільними зусиллями збір закрили і купили мотор для брата Олі🥹🥳❤️ Дякую величезне усім, хто допомагав, донатив, поширював. Сьогодні о 14:00 Оля проведе розіграш мого вірша у прямому етері свого інстаграму, присвяченому прикрасам. Мені вже дуже хочеться дізнатися, кому я писатиму вірш😁 Розіграш буде тут: https://www.instagram.com/inspiration_style_ua?igsh=MXJzN2x6a244czF1Mg==