🌾•Степове Дитя•🌾

🤗 - взагалі, мені ще подобається полин, коли згадую за нього, люблю згадувати поему Миколи Вороного "Євшан-зілля", в основу сюжету якої лягла легенда з літописів про те, що полин повертає забуті спогади, втрачену пам'ять. Легенда про сина половецького хана, який забув рідний степ, сім'ю та батьківщину через те, що потрапив до князя Володимира Мономаха разом із ясирем, взятими в полон ворогами. Довго жив син хана в Києві, що і забув своє минуле. Хан хотів повернути сина додому, послав до Києва гудця, щоб той забрав хлопця напад до степів. Гудець і грав, і співав, але син хана був байдужий до цього - нічого йому те не говорило, він забув все. І тоді лишилася остання надія, євшан-зілля, полин, терпкий та пряний. Син хана згадав цей запах та заходів повернутися додому. Легенда легендою, красиво та поетично, але полин як дасть в носа, що і десять життів до цього пригадаєш.

🤗 - ковила українська. Така м'яка і пухнаста, квітне здебільшого в травні, ніби білі хвилі, в яких хочеться загубитися. Мені за честь було не просто бачити її, а бачити ніби цілим морем. Червонокнижна рослина, ендемік Північного Приазов'я.

😍 - можу виділити Олеся Гончара, Миколу Хвильового та Івана Багряного. Але зараз розповім саме про Олеся Гончара. Коли почалася повномасштабна, я постійно сиділа вдома, якось переглядала книжкові полиці батьків та знайшла книгу "Собор" і прочитала її десь за тиждень. Це одне з найяскравіших спогадів з того часу, мені було кріпово виходити на вулицю, тоді я ще прислухалася до відлуння артилерії з області та була готова до виїзду в будь-який момент через загострення на фронті чи "ігри" росні із ЗАЕС. Хвоста піджала та читала що знайшла вдома. Та книга так і лишилася на полиці в моїй кімнаті. Інша книга Гончара, яка мене вразила - "Людина і зброя", яку іноді називають передісторією трилогії "Прапороносці".

🎃 - я була насправді, дуже багато де, тож, це радше список "куди я хочу повернутися" По області - Мелітополь, Енергодар, Оріхів, Бердянськ та Приморськ, Василівка. Примарні спогади з дитинства, яскраві спалахи світла та тінь від листя дерев. Деякі з цих міст вже не існують, лишилися умовні точки на мапах. Щодо обласних центрів - Львів, Харків, Дніпро. Дуже багато була в Дніпрі, це година шляху і на місці, максимально легко в плані дороги туди та назад, я досі пам'ятаю цілі локації, як куди йти, що, де, куди і взагалі як. Люблю Дніпро, якби він був людиною, я би вже йому пропозицію зробила на колінах з каблучкою😨 А от де я не була - Київ. Але скажу по секрету, я ридаю від пісні Postman - "Київські вулиці" так, ніби я колись їх бачила, у мене десь кружечок був з реакцією на цю пісню, де я витирала сльози😭😭 У мене дійсно є якісь не розібрані ментальні "підводні камені", які іноді ніби "торкаюся ногою у воді", з яких я поки що зрозуміла тільки те, що я завжди шукаю щось, що відчувається як дім та теплі обійми, і коли знаходжу, ридаю як скотиняка. Шукаю щось рідне та близьке, та іноді дивуюся, що знаходжу не завжди там, де мала би це віднайти.

Про Карпати реально не жарти, це різка зміна якості повітря. Ті, хто все життя знав тяжкі викиди металургійних заводів не стануть почувати себе легше після *реально чистого повітря*, воно буде відчуватися дуже тяжким. Знайомий мого батька не витримав весь час подарованої йому путівки в Карпати, повернувся назад раніше, бо те повітря буквально душило його, не зміг звикнути.

👀 - Вайби строчок "Місто, мальоване сірим, найживіші з нас мов мерці" Mistmorn - Панельні будівлі. "ДИВІТЬСЯ ВСІ, ДНІПРОГЕС СКИДАЄ ВОДУ!!!!!!!!🤩🥴😭😓🥰🥹" *агресивно-радісні мавпячі визги мого авторства* "Чому надвечір все починає мати запах паленої гуми?" "Ах так, тут ми не знаємо, що таке здорове повітря, Карпати нас можуть вбити своєю чистотою" 🥴🥀

Фух, думаю, сьогодні ще побалакаю за питаннями з реакту. Щоб не було, щоб ви накидали купу реакцій, а я відповіла на 1-2 та забула про це взагалі😨

31 розгортка з наявних в скетчбуці 48 вже завершена, 62 сторінки та дещо більше окремих скетчів майже за місяць🥰🥹 Взагалі, я рада своїй продуктивності, поки літо, тепло а нема навчання. Це далеко не все, бо у мене ще інші скетчбуки та діджитал. Це ледь не перше літо, коли я справді схопила "вола за роги" в плані малювання. Минуло року я заповнила Art Creation за 3 місяці, тож, те літо також можна вважати продуктивним.

Доречі, дивіться, яку манюню я купила вчора. Нарешті мені на очі стали потрапляти скетчбуки з щільністю від 80 г/м² до 100 г/м², бо це те, що сміливо можна використовувати суто для скетчів.

Не так продуктивно, як останніх днів, але краще, ніж нічого🗣️ Скетчбук вже перейшов через середину, а ручка наближається до завершення. Здебільшого через те, що у мене чешуться руки щоб її завершити, я і малюю багато саме так. Може ще би намалювала, але вже починає темніти, тому піду за кавою, і може помалюю вже вдома щось із інтер'єру. Я намалювала все зі своєї кімнати, але на кухню з цим скетчбуком зайти я ще не додумалася.