Книжкова хвиля ☻

Друзі, цікаво дізнатися: Яка книжка є найбільшою (за кількістю сторінок) із вами прочитаних? Чи можливо серії книг.

У Чарлза Дікенса незвичне прізвище. Слово Dickens використовується в англійських вигуках на кшталт What the Dickens! як евфемізм чорта, дідька, біса. Фразу What the Dickens! можна перекласти українською як: «Якого дідька!».

Новий історичний роман Кейт Аткінсон “Храми веселощів” запрошує читача в лабіринти нічного життя і кримінального світу міжвоєнного Лондона. У місті, яке тільки починає оговтуватися після Першої світової війни, ті, кому пощастило вціліти, намагаються взяти від життя все. У лондонських нетрях королева нічних клубів намагається зберегти свою кримінальну імперію від наступу конкурентів і руки закону. Бібліотекарка з драматичним минулим розшукує зниклих дітей. Чесний поліцейський розслідує низку загадкових убивств і бореться з корупцією в наскрізь прогнилій лондонській поліції. Через збіг обставин їхні шляхи перетинаються, внаслідок чого зміниться кілька доль і карта кримінального світу Лондона.

Залізний генерал, легендарна постать, Герой України, Головнокомандувач Збройних Сил України (2021—2024), воєначальник, якого історія запам’ятає людиною, яка зламала план російського «бліцкригу» й розвінчала міф про непереможність російської армії, один зі 100 найвпливовіших людей 2022 року за версією журналу Time. Який він насправді? Якою є історія становлення великого воєначальника, відомого загалу як залізний, а близьким — як щирий, скромний, вимогливий і водночас турботливий? Книжка Людмили Долгоновської дозволить зазирнути за лаштунки доленосних подій, почути голоси тих, хто стояв пліч-о-пліч із Валерієм Залужним. Як очевидиця й радниця Головнокомандувача зі стратегічних комунікацій авторка розповідає, хто підтримував генерала та що додавало йому наснаги просто «робити свою роботу», — а насправді керувати й уособлювати легендарне українське військо, кожного воїна, який тримає оборону й звитяжно виборює для України можливість бути.

Охматдит. Наші діти 💔 ⠀ Якщо ти почуєш музику окупанта, пам‘ятай - вони тут. Якщо ти побачиш пам‘ятник комуністичним загарбникам, пам‘ятай - вони тут. Якщо ти проходиш повз московського патріархату, пам‘ятай - вони тут. ⠀ Байдужість, мовчання та небажання відірвати від себе, аби просто напросто бути вільними = смерть наступних дітей. Це дорівнює знищенню наступного Охматдиту.

Вилучення української літератури та заборона історії України: росіяни приймають закон, яким офіційно легалізують українофобію

кремль на законодавчому рівні забороняє книги про українську історію та будь-які, де розповідають правду про незалежність нашої країни. Особливу увагу приділятимуть окупованим територіям – там «пропагандистська» тобто будь-яка українська література має бути взагалі заборонена. На захоплених територіях окупанти та зрадники вже вивезли з бібліотек і знищили всю українську літературу. А цей закон посилить терор щодо мешканців ТОТ, у яких виявлять заборонені видання.

Факультет історії і права Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди продовжує надавати допомогу своїм випускникам, які у лавах ЗСУ. Наразі до нас звернувся випускник, військовослужбовець 61 ОМБР Батальйон безпілотних систем з проханням допомогти закрити його збір на ремонт автомобіля. 🎯Ціль: 100 000 грн 🔗Посилання на банку https://send.monobank.ua/jar/9eGZGWbjki 💳Номер картки банки 5375411202011974 Канал звітів @reportgroupzbir

Поширюйте своє божевілля в іншому місці. Нам тут власного вистачає.

Краще не буває, 1997рік

Неотримана Нобелівська премія

Відгуки на нову книгу були неймовірно суперечливими. В політичних колах, близьких до нациської партії її не сприйняли, а у її лідера — гітлера — пацифізм твору викликав лють. Безглуздість звинувачень на адресу Ремарка сягнула абсолютної вершини, коли Гітлер зарахував письменника до французьких євреїв Крамерів (саме так читається прізвище Ремарк з кінця наперед). Почалося цькування письменника націонал-соціалістами. По всій Німеччині видання Ремарка кидали у вогнища, звинувативши письменника в антипатріотизмі. 1931 року Ремарка номінували на Нобелівську премію. Проте, через опір з боку політичних сил Німеччини, Нобелівський комітет нагороди йому не дав. 1933 року невідомий прихильник письменника, рятуючи йому життя, передав клаптик паперу з написом «Негайно покинь місто». Ремарк, що й сам відчував небезпеку, сів у машину й того ж дня перебрався до Швейцарії. З приходом Гітлера до влади в Німеччині Ремарка примусово позбавили німецького громадянства.