«Щоденник Джексона»!

З Днем Піхоти! Брати та Сестри! Честь Маю!🫡

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

Служу Народу України! 🫡🇺🇦

Є моменти, які не награні і вони торкаються глибини душі… Знаходячись на відстані, в постійному стресі і відчутті тривоги — такі моменти, просто гріють…❤️‍🩹 Дають сили боротись і жага до життя, ще більша…💙💛 Я жертвую собою, дитинством донечок, часом — заради їх вільного майбутнього…! В Біблії сказано: «Немає більше тієї любові, як коли хто покладе душу свою за друзів своїх.» (Ін.15: 13)

Що для Вас стало найбільшим розчаруванням? Найбільшим обманом? - Не все так просто…. - Чому? - Ні, це і є найбільший обман. «Не все так просто»... Цю брехню, тобі повторюють постійно... Намагаються вселити не впевненість, розчарування... -А що не так просто? - Усе…. Абсолютно всі… Просто всі хочуть, щоб ти здався… Кажуть: - "Не Все Так Просто, Джекі" ... — А в чому тоді правда? — Насправді, Все просто… Якщо говорять про те, що ти не зможеш, просто візьми і зроби! І тоді ти зрозумієш, що насправді просто… І Так Було Завжди… Ми це розуміємо тоді, коли перебороли не впевненість, страх… На виходь — Завжди Перемога… «Не скаржся на життя - хтось мріє про таке життя, яке живеш». Оноре де Бальзак

#вокзал_ранкове Вокзал… Десь посеред черги, стою за ранковою кавою… стою на тактике… Тут молодий хлопчина, в пікселі розпихує всих і до каси… — значить так! Дві кави,круасан, та води… На удальонке стоїть його дівчина… ( включив мачо)… Завʼязався діалог: — дружище! Тут мабудь черга? — Слишиш… Поки ви тут відпочиваєте, я за вас кров приливаю і втрачаю побратимів… (Мене зачіпило)… — друже… в новому пікселі і на вокзалі? — та я від початку війни на війні… — ті, хто від початку війни — вони себе так не поводять … по заду мене в черзі стоять також хлопці в засмалльцовому пікселі, один без ноги… Починає хлоп нервувати і психувати… Відвожу в сторону, проводжу бесіду з ним… Зʼясовується що місяць, як його мобілізували… Прийшов до черги і вибачився перед усіма… Мораль цього допису проста: — Людина, має бути людиною… — Військовий,має бути військовим… «І якби на те моя воля, написала б я скрізь курсивами: — Так багато на світі горя, люди, будьте взаємно красивими!»… Ліна Костенко

Питання , яке часто задають військовим: — За що ви боритесь? Відповідь,проста… Якщо ми перестанемо боротись, то ви все дізнаєтесь і більше скажу, відчуєте на собі…! Стоїмо! Честь!🫡

Ті хто зараз в Польщі. Ви кричите, що держава наша не така і дії її також не такі. Не такі, бо вам не зручно!!! Ану згадайте. Коли блокували кордони ви не стали навіть там на захист! А ми, по яйця в болоті, мерзнучи в окопах і переносячи аномальну спеку - СТОЇМО на захисті країни, та не кричим : — влада, ви нарушаєте наші права Конституції … Але ж для вас забавки це все, спір чи войнушка у дворі… Ви прикриваєтесь зараз донатами (хоча я вважаю, що це обовʼязок кожного свідомого українця) і тим, що працюєте, перераховуєте. Згадали про податки. Але той хто знає трохи банківську систему, то заробляють на цьому всі, окрім тих, хто на фронті. Ви донатите 5-20€ і вимагаєте те, від чого біжите … Звістно що не всі закордоном такі, але більше ніж нормальних… Ви спокійно відпочиваєте - гріючи свої дупи на сонці, розпиваючи пиво під музику ворога, дозволяєте собі гнати на політичні рішення, які приймаються щодо вас. Але вихід завжди є! З будь-якої ситуації. З цієї також. «Мамкині черешні», повертайтесь додому. Для кожного з вас є посади, є місце, є робота. Заробітня плата +/- та сама, як і роботах на які ви там повлаштовувались. Але давайте бути чесними. Вам пофіг на країну, от і все. Тому, ми маємо повне право вважати, що це не ваша країна. А владу тоді можна просити взагалі заборонити і лишати громадянства таких «патріотів». Нас 3-5 людей тримають посадки. Нашу землю. А вас за паспортами прийшло 300 мамкиних спартанців і ви ниєте, що вас там ображають. Ми закінчуємось… Але … Вам і на це пофіг…

Шлях, який тримає життя… Кожен день, шлях життя… За 24 годи, на цьому шляху більше сотні військових… Скалічені судьби, поранені душі… Але кожен з нас знає, заради чого він стоїть тут… Втомлені, депресивні, агресивні - але ж той же час рідні,кохані, такі свої … Стомлені, але не зламані … Побиті життям, але живі… Жертвуючи всим, заради всієї країни і всього людства… «Чужа душа — то, кажуть, темний ліс. А я кажу: не кожна, ой не кожна! Чужа душа — то тихе море сліз. Плювати в неї — гріх тяжкий, не можна». Ліна Костенко Не забувайте підтримувати тих, хто зараз здобуває свободу для вас, підтримуйте, станьте другом…! «Історії ж бо пишуть на столі. Ми ж пишем кров’ю на своїй землі». Ліна Костенко

#Мама.... Найдорожча людина в світі... Людина,яка знає тебе так-як ніхто за життя і не дізнається... Вона радіє твоїм перемогам,вона горює з твоїми помилками... Завдяки їй,ти з’явився на світ! Ти не знаєш як їй було важко при народженні,ти не пам’ятаєш-як ти був маленьким і вона раділа що ти в неї є,вона плакала-коли мріяла і думала,як тебе поставити на ноги... Як дати тобі освіту,як допомогти тобі поїхати на змагання,як вдягнути,як нагодувати тебе і твоїх братів та сестер,як ти проходиш службу в армії і приїхати до тебе на присягу,як знаходишся на війні і коли тебе поранило... Ти починаєш розуміти це тільки тоді,коли ти зустрічався з смертю,коли тобі виповнюється 30 років, коли ти сам батько,коли твоїй донці вже 5 рочків і ти хочеш щоб було більше дітей в тебе... «В своєму житті — Батьки роблять вклад,а потім отримують свої дивіденти»... Я вдячний мама тобі!!! Ти народила найкращих синів і донечек.... МАМА,ти завжди поряд... Ми Дуже Любимо Тебе!!!💙💛