Гарбузове намисто

Памʼятаєте, як на початку квітня зачинялося видавництво Pabulum? Тоді всі книжкові канали кричали: агов, мчіть, скуповуйте! Коли я «помчала», пройшло кілька днів. На сайті залишилося чотири книжки. Обрала ці дві. Проте ціни були такі, що я потім жалкувала, що не взяла чотири по чотири — на подарунки було б саме те. А коли відкрила вдома коробку і взяла в руки ці гарнющі, важезні, у твердих обкладинках книги, мені стало тааак сумно. Як авторці. Це ж скільки праці, а на розпродажі вони коштували рівно суму послуг НП. За дві 😞 Вкрай рідко купую саме паперові книги. Бо електронні завжди поруч, можна читати посеред ночі, та й узагалі будь-де. А головне, не думати потім, куди їх складати. Це, певно, переїзди далися взнаки… Та віднедавна хочеться мати більше красивих паперових книжок. От як ці. Читатиму й ділитимусь із вами файними слівцями. Певна, їх буде чимало 📕🧋

Коли надіслала рукопис видавцеві і цілими днями перевіряєш джимейлівський застосунок — чи не прочитав бува вже 🤭 Насправді зловила красиве світло і хизуюся ☺️

Якщо запитати, яка моя улюблена книжка, то безсумнівно ось. Не буквально цей словник синонімів, просто у мене такий. Придбала його у Львові, коли з чоловіком гостювали у його бабусі. Десь у тих місцях, що на світлині, і придбала. Шукала тоді красивий словничок, який почесно покладу на свій робочий стіл, де вже лежить правопис і ще кілька фахових книжок. Щоб одразу було видно — філологиня сидить. Та знайшовся лише такий. От і взяла на згадку про ту поїздку. Бо так собі придумала. Сьогодні, у День філолога, тато сказав, що філологи — чарівники, які вміють творити зі слів цілі світи. А я ж і справді створюю світи, як письменниця, і як філологиня. Бо маю таки чуття і смакую кожну словознахідку. І серце щораз пришвидшується, коли шукаю, як ще можна сказати, а знаходжу справжній скарб. Бо пожбурити — це не просто кинути, зирити — не просто дивитися, а кривавий — не просто червоний. Відчуваєте ж різницю? Знаю, що відчуваєте. Інакше, як би ми тут зібралися однією бандою 😎 Зі святом, усіх причетних ❤️‍🔥

Я дописала рукопис Хотіла розповісти про це у день народження каналу (20 травня), та не встигла доредагувати, щоб вважати процес завершеним. Хотіла розповісти про це вчора, але російські ракети влучили в типографію «Фактор-Друк» у Харкові і це було б збіса недоречно. Мені й досі це здається недоречним і через це я ще більше ненавиджу росію. Учора всі закликали купувати книжки видавництва Vivat, якому і належить зруйнована друкарня. А сьогодні компанія «Фактор» відкрила збір: усі кошти буде спрямовано на підтримку постраждалих та на відновлення поліграфічного життя. 👉 Збір ось тут 👈 Любі гарбузинці, закликаю донатити і купувати книжки ❤️‍🩹 Ну і мені кілька добрих слів закиньте. Я ж рукопис дописала 😇

Ми починаємо приймати рукописи українських авторів 💙💛 Пишете художні твори чи дитячу літературу і хочете співпрацювати з нами? 😊 Підготуйте фрагмент вашого рукопису, короткий синопсис і заповнюйте відповідну ґуґл-форму: ✅ Анкета для подачі рукописів для авторів художньої літератури ✅ Анкета для подачі рукописів для авторів дитячої літератури *** Насамперед зацікавлені у співпраці в межах наших існуючих серій художньої та дитячої літератури. *** Ми сконтактуємо з авторами, які заповнять форму, електронною поштою протягом 10 робочих днів 🙌

А раптом просто зараз ви думаєте, кому показати свій рукопис, то ось кому 👇

Приємно, звісно, але з контексту не зрозуміло, чи це я гідна, щоб з мене писали шедевр, щось на кшталт дами у квітах… Чи цей шедевр, якесь умовне картʼє для мене… Ааа то, певно, йдеться про рукопис, який от-от закінчу 😅

Гляньте, яке гарне надіслали з БараБуки. Я не чекала на сертифікат, тому по-дитячому тішуся. Обовʼязково поділюся враженнями, але трохи згодом. А поки хочу сказати, що якщо ви теж відвідували заняття, то ви — молодець. Бо завдяки вам БараБуці вдалося поповнити гонорарний фонд на 60 тисяч гривень 💪🏼 А це — купа цікавих і глибоких матеріалів про дитяче читання. Раптом так сталося, що ви дуже хотіли потрапити на навчання, але не змогли, чи просто з голови вилетіло, то цей курс і всі попередні можна придбати у записі як повністю, так і окремі лекції. Навчаймося і творімо сучукрліт разом 🧡

Днями перебирала канали. Від якихось відписувалася, бо ніколи не читаю, якісь залишала, щоб відписатися наступного разу ) І знаєте що? Виявилося, що у мене взагалі не залишилося виключно контентних. Таких, де просто якась інформація і за тим шаблонним контент-планом зовсім немає людини. Натомість є живі блоги, повні життя впереміш із корисностями. Один такий принесла і вам. 📔 Щоденник українки — це канал з нотатками про мову, зокрема про перехід самої авторки на українську, думки про буденність і просто цікаві життєві історії. Це теплий, безпечний, толерантний і затишний простір для тих, хто любить українську мову чи просто хоче спілкування з однодумцями. Наше знайомство з авторкою каналу розпочалося з цього вірша. Памʼятаю, як мене тоді вразила історія її хлопця, який через свої погляди опинився за ґратами й досі перебуває в білоруському СІЗО. Вона, напевно, прибʼє мене за те, що я це тут розповідаю, проте вважаю таких людей героями нашого часу, гідними, щоб ними захоплюватись і розповідати про них. 📔 Щоденник українки ще зовсім маленький, але ж ви в нього як повірите і яяяяк попідписуєтесь, так щоб одразу +500 читачів. Дуже вас прошу 🥺 Підписатись можна тицьнувши ось сюди 👉 https://t.me/Moji_notatky

З Великоднем, гарбузинці! 🐣🌿🧡 Я не напекла пасок, і не підготувала для вас допис із файними слівцями, бо цілими днями ходжу попід річкою і… І вже маю понад 110 тис. символів рукопису, який, сподіваюся, скоро віддам видавцеві. Виходить, що за три тижні я подвоїла результат, яким ділилася в середині квітня. Зараз хвалитиму сама себе, але ж як інакше сказати, що вважаю це фантастичним результатом. Раніше я думала, що не маю часу і попередню історію ледве написала за два роки з довгими перервами. А зараз знаю, що можна знайти час, навіть якщо це всього годинка, поки дитина спить. Головне тримати фокус і виспатися. Прості істини, проте нехай вони стануть Великоднім дарунком для всіх, кому це потрібно почути — все-все можливо, якщо дуже хотіти. Побігла писати далі. Накидайте серденьок, вогників, будь-чого, щоб коли забракне сил на чергову порцію кілознаків, я зазирнула у цей допис і набралася снаги. Бо читачі ж чекають! Всіх обіймаю і зичу смачнючої паски 🧁🫶🏼