interfaces.prjctr

Відразу скажу: я не буду робити тиждень поштучного інтелекту. Минулий тиждень був без цієї теми, і я розумію чому. Але чесно, для мене ШІ вже є частиною щоденної роботи і навіть побуту, тому повністю ігнорувати його я теж не зможу. Він просто буде з'являтись там, де він з'являється в моїй реальності. Вибачте, але це канал інтерфейсний, тож мушу.. І от що мене останнім часом чіпляє. Навколо ШІ зараз куча всякого крутиться, народ різне говорить про поштучку, і для себе уявляю 3 типи людей зараз: ті хто боїться, ті хто знецінює, і ті хто переоцінює. Хтось каже "воно нас замінить завтра", хтось каже "це просто хайп, нічого серйозного, щоб вартувало", хтось вже оголосив себе AI-дизайнером після двох промптів😡, вкинувши якусь всрату картинку. І всі три позиції заважають головному: спокійно подивитись що працює, а що ні Мені це нагадує кожну попередню зміну інструментів. Люди сиділи у Photoshop і не хотіли йти в Sketch, бо "ну воно ж сире, і взагалі я звик". Потім сиділи у Sketch і не хотіли йти у Figma, бо "та що там нового, ще один редактор". А потім раз, і всі у Figma, і назад ніхто не хоче. Щоразу одне й те саме: страх нового, звичка до старого, і потім різкий перехід, коли вже неможливо ігнорувати. З ШІ, мені здається, відбувається те саме. І саме тому страх чи скепсис можуть реально погіршити адаптацію. Не тому що ШІ ідеальний, він не ідеальний, я з ним працюю щодня і бачу де він програє повністю і ругаюсь на це, але відмахуватись від нього це приблизно як говорити наприкінці 19 століття, що автомобілі не замінять коней, бо ну як так)) і я зараз не про замінити людину, а замінити один інструмент на більш ефективний, інший. Тож цього тижня буду писати про те, з чим працюю: продукти, ресьорч, процеси, меми, психологія-філософія, і так, іноді ШІ. Без євангелізму і без страшилок, але дісклеймер я проговорив)) Просто те, що бачу і як це використовую, будні мої будні. Тож будемо розбиратись разом. Аааа і ще, дуже хочу загорнути деякі речі в інтерактив, тому ваша активність на цьому тижні може отримати винагороду, поки не придумав яку, але щось буде) Понеслось 🚘

Привіти, цього тижня я буду вашим прочитаним сповіщенням в цьому месенджері✌️Зараз невеличкий лонг, щоб донести думку.. далі веселіше, текстікі, відосікі, круглики, все як положено, згідно і відповідно

Цього тижня з нами справжній душний тіп (як він себе описує), який будує продукти соло за допомогою ШІ — від ідеї до працюючого коду й продуктового ведення. Але без рожевих окулярів про те, що ШІ врятує світ.

Просимо вітати — Олександр Головко, Product Lead у Lazarev. instagram Олександр постійно копається в ресерчі й не може пройти повз жоден інтерфейс, щоб не розібрати його на частини й молекули. Куратор курсу UX Design Advanced, менторить мідл-дизайнерів. Останнім часом цікавиться психологією, тому контент буде на стику продуктів, ШІ та того, як працює людський мозок. Про це Олександр пише у своєму особистому каналі та говорить у новоствореному подкасті «Це теж дизайн». Олександре, ми вже чекаємо побачити, як проходить твій робочий день, тому передаємо тобі всю владу в каналі 💙

У цьому місяці ще можна встигнути доєднатися до таких курсів: Product Design — 21.05 Design Management — 25.05 UI/UX Design Beginning — 29.05

Аліно, ми дуже вдячні тобі за цей тиждень. Це було не лише цікаво, а ще й дуже гармонійно. Ти нагадала нам, наскільки важливо думати про сенс своєї роботи й уміти правильно говорити із собою. Дякуємо за тиждень саморефлексії та спокою. Будемо дуже чекати ще 🪽

є таке відчуття — feel seen це коли відчуваєш себе почутим і побаченим всі ми його шукаємо свідомо чи підсвідомо, в зовнішньому великому світі, в маленьких ком’юніті: на роботі, з рідними, друзями чи партнерами це не про публічність, визнання чи похвалу, ні, це про тепле людське — відчуття, що я є і цього достатньо дякую вам за затишний простір писати 🤍 якщо було цікаво читати мої розповіді цього тижня — поставте будь-яку реакцію, так я знатиму що ця пригода комусь відгукнулась для написання текстів не було використано жодної ai, і жодного поста не написано про клодкод, автоматизацію і оце от всьо.такий був план — трошечки вас заземлить і розслабить, нагадать, що поза компуктлером є життя з вами цього тижня була Аліна Король, мій контакт @noticelittlethings, а тут я пишу @noticelittlething побачимось 👋

а ще розповім вам історію, яка мене нещодавно розчулила і надихнула водночас, і якою зі мною поділилась Аня (пощу з її згоди) все почалось з того, що вона робила різдвяний адвент-календар для свого сина і зрозуміла, як складно придумувати подарунки, які справді мають сенс так з’явився advent land, mvp вона зібрала в lovable, а візуали створила в midjourney. сайт був для того, щоб бyло легше менеджерити весь цей процес потім повісила кишеньку над ялинкою, куди кожного дня клала подарунки для сина. cеред них була і друкована книжечка, яку ви бачите на фото в пості. там були не просто подарунки, які можна помацати, а ще й досвіди ☺️ наприклад поїздка на двоповерховому автобусі в лісі якщо вам цікаво глянути більше як то всьо виглядало, ось тут в неї на сайті є міні кейсик про це а ще діліться тим, що надихає вас? або можливо little things, які ви робите?

ось моя улюблена стаття про це build something silly 👀

Yuval Noah Harari was asked a few years ago what the most important skill for the coming decades would be. His answer wasn’t coding. It wasn’t AI literacy. It was adaptability.

привіт, на звʼязку Аліна 👋 суботній пост буде про важливість робити маленькі штучкі не думаючи при цьому про гроші як ви вже зрозуміли цей тиждень проходить без бізнекс метрик, челенджів і того, щоб міряти якусь успішність. такий був план 😬 трохи пожить, подихать. не відписуйтесь! далі то всьо буде, в мене тут ще 2 дні залишилось восени, коли я була на акторських курсах, я зрозуміла, що забула, коли востаннє робила щось просто так, без думок про гроші. коли ти 13 років працюєш над KPI, монетизацією, сетапами всіляких процесів для команд, то в якийсь момент приходиш до питання «а де я?» з розвитком аішки ми все більше не вилазимо з компуктлерів, крафт стає новим лакшері, а живі зустрічі з людьми чимось особливим. прикиньте, вже існує таке явище як «вигорання від АІ» – це коли ти вже не можеш дивитись на того клод кода і починаєш задавати собі питання чи тим взагалі в житті займаєшся так от я помітила, що робить silly little things хоча б іноді, працює як класна профілактика від вигорання. про що ми сьогодні і поговоримо а ще, нагадаю, що в коментарях можна лишати питання👇 я сьогодні прям налаштована для розмов, можу вам і міні подкастік записать

раз ми тут заговорили про квіти, я згадала міні історію, яка на мою думку гарно описує правильний підхід до лідершіпу чи менторства

один чоловік запитав у свого садівника, чому його рослини так гарно ростуть садівник відповів: “я не змушую їх рости. я просто прибираю те, що їм заважає”

в коментарях запитували як створювати в такі часи, у мене немає універсальної відповіді мій ранок почався з висадки нових квітів на балконі не знаю чи допоможе це мені шось створить, я і не вимагаю цього від себе сьогодні, але принаймні зробить цей день трошечки краще

cьогодні контенту буде небагато, прийшла просто нагадати як важливо після таких ночей попіклуватись про себе пийте більше водички обійміть когось сьогодні з'їжте щось смачне погладьте якогось песа особливо ліди команд, це ваш кайндлі ремайндер зробить шось хороше для себе сьогодні 🌳 знаю як часто ви про це забуваєте

якщо раптом шукаєте, де брати кольорові палітри пару моїх віжуал стилів для апок так і були зроблені, піпеткою по фоточкам заходів сонця

якось я працювала над створенням брендингу для бігової апки, і процес дуже погано рухався, все що виходило мені не подобалось, а дедлайни піджимали я почала ходити кожен день на київський велотрек і просто спостерігати за людьми спочатку зачепилась за форму стадіона, потім додала до неї людину, що біжить і з цього бам... чарівним чином намалювалась R тепер коли довго варю щось і нічого не виходить, вибираюсь зі свого равлика походить, щось поспостерігать. працює завжди!

я переважно працювала з віжуалом для мобільних застосунків, а також маю трохи кейсів айдентики та комунікаційного стилю. збір інспірейшенів у мене зазвичай починається з пошуку слів та сенсів, які ми будемо туди закладати кольори, форми та шрифти йдуть наступним кроком, але до того моменту я стараюсь себе ні в що не фреймити і дати ідеї проявитись, можливо зі словами мені то простіше відчути насправді ми ніколи нічого не вигадуємо з нуля, ми намагаємося проявити те, що нам впіймалось а для цього потрібен час і простір, і деякі ідеї потребують дуже багато простору і одночасно системи, яка допоможе довести цю справу до кінця. в тому напевне і є головний конфлікт: подружити невизначеність і систему.

слухала зранку лекцію Любко Дереша про психологічні аспекти творчого процесу і подумала про те, що ми все частіше в інтерфейсній роботі стикаємося з тим, що нічого великого візуального створювати з нуля не потрібно є вже готова дизайн система, вона працює і ти як білочка просто загортаєш шоколад (компонентики) у фольгу буває у вас таке, що починаєте хвилюватись, що втрачається ui скіл? я помітила, що то працює як мʼяз – якщо його не тренувати, то наступного разу коли ми його включимо в роботу, через 10 хв ми вже здохнем, а через годину тренування будем потім 3 дні крепатурить. це спонукає частіше ходить в зал дивитись на щось красиве та створювать якщо чесно, то я не готувала якийсь контент план на цей тиждень, мій підхід go with the flow і раз життя мені підкинуло лекцію Любко Дереша, то наша з вами середа буде днем створення. шо скажете?

сьогодні ще порекомендую вам фільм на вечір, його перегляд я організовувала десь тричі в попередній компанії, в захваті були навіть девчики це фільм про Олафура Еліасона із серії Abstract, його можна глянути на Netflix цей чувак моє натхнення по роботі з кольором, формами і простором ☺️ відколи мені пощастило побувати на його виставці в Києві якщо раптом будете організовувати перегляд в своєму офісі, кличте! готова дивитись цей фільм безкінечно

наступний пункт нашої подорожі — це книги, ця лежала в моїй бібліотеці десь 4 роки. я давно захоплююсь архітектурою, але постійно відкладала книгу Крістофера Александера Як будувати на віки. ну бо зараз осьо ми ще пару книг по дизайну і лідершіпу почитаєм, ця буде наступна і от час настав, а книга виявилась досить терапевтичною, про шаблони, cистеми і мій рдужний мозок просто в захваті, в яку подорож можна вирушить в процесі читання. натягнути потім те все на команди і на процеси, і на створення будь-чого….мммм…та ви шо…пісня!

Стіна йде зі сходу на захід, персик тягнеться вгору з південного боку. Сонце дає дереву світло і нагріває цегляну стіну, а стіна віддає тепло дереву. Нічого особливого, все дуже тихе і спокійне. Дерево, привчене терпляче витися по стіні; тепла від сонця цегла; персики в сонячному промінні; дика трава під деревом, де зустрічаються земля, коріння і стіна. Саме ця фундаментальна властивість лежить в основі всіх речей. Ідеться про тонку річ — про відсутність внутрішніх суперечностей.

подумала, шо вівторок у нас буде днем натхнення, і почнемо з людей. у мене це Іван Уривський — режисер-постановник, я ходила майже на всі його вистави після них я завжди знаю, що дні три як мінімум буду створювати багато всього на хвилі натхнення. його підхід нетиповий для українського театру: емоція часто передається тілом акторів, місцями дуже гіперболізовано, він вкладається в якісний музичний супровід, а ці всі емоції постійно підсилюють другорядні актори на сцені. тобто одночасний мікс кольору, звуку, відчуттів та повної присутності. він не став масовим, він просто став настільки сильним у своєму нішевому підході, що ніша розширилась. і тепер всі ловлять роками квитки на Конотопську відьму та Калігулу. нехай вам сьогодні зустрічаються добрі, світлі люди ☀️ і діліться, хто надихає вас?

ще ось цей епізод подкасту Lenny's Podcast How to make better decisions and build a joyful career дуже класний, з екзек'ютів коучинею, рекомендую послухать