Вірші до свята ✝️

(На день Жнив) Ти мій Творець, ти Мій Спаситель Ти дав усе, й додав, ще до того Тобі я вдячна за цей рік прожитий За жнив дозрілий колосок Ти дав усе; і хліб й до хліба На поле рясний дощ пролляв Щоб мала я, та вся моя родина Усе, що тіло потребує для життя Жнива - така відповідальная частина Зібрати з поля й заготовити усе Щоб потім взимку нагодована була родина Й ніхто немав потреби, бо все є Жнива....Жнива бувають різні І добре коли є, ще Божа благодать Бо коли її не буде,  буде пізно До Бога в небо, руки піднімать Задумайся, мій брате, сестро Допоки є ще на це час Бо час прийде, жнива дозріють І Бог прийде серпом пожать О як важливі ці хвилини І які ж відповідальні є вони для нас Ти не марнуй свій час, людино Прийди до Бога в покаянні  поки є час Допоки, ще годинникова стрілка Не зупинилась, а біжить Прийди до Бога, в роскаянні щирім А Він дасть  прощення тобі Він дасть тобі нове життя й нову надію А в нагороду вічнеє життя О, як давно Бог тебе кличе Він так хоче твого каяття Схили свої коліна перед Богом Прийди до Нього в простоті І він почує слова серця твого Й пробачить гріхи твої усі Автор(Лєра) @virsh_online

В осінній день,дарований Тобою, Мій добрий Батьку,я прийшла в Твій Дім Схилитись вдячно й щирою душею Хвалу віддати серцем всім своїм. За ті нелегкі пройдені дороги. За ті падіння й злети у житті. За пережиті труднощі й тривоги. За сльози пораховані мої. За те,що мої виходи і входи Ти вірно і надійно бережеш. Нелегкі простилаються дороги, Та я щаслива,що зі мною Ти ідеш. Ти вчасно подаєш дощі і сонце. І мої ниви родять врожаї. І кожен ранок у моє віконце Ти посилаєш милості Свої. Терпляче вислуховуєш молитви І не баришся з відповіддю Ти. Життя біжить,пришвидшуючи ритми, І в круговерті днів і суєти Несу Тобі тремтячими руками Подяку серця,вмиту у сльозах. Ти знаєш все,несказане словами. Ти знаєш все,що в мовчазних думках. Ти знаєш те,чого не знають друзі І найрідніші люди на землі, Бо на життєвій чорно-білій смузі Все потаємне довіряю лиш Тобі. І лиш Тобі Творець усього світу Несу ту жертву вдячної хвали. Ти знаєш,скільки мною пережито, Щоби її сьогодні принести. Ти знаєш все... Тому в цей день осінній Хай підійметься фіміам хвали Простий і щирий і направду цінний За те,що ми Твоїми є дітьми! За те,що в вирі війн та епідемій, Хвроб,нещасть і суперечних віх В Тебе незмінний і один сценарій - Спасти,провести,зберегти Своїх. То як Тобі не дякувати,Боже?! То як мовчати на любов Твою?! Допоки серце моє битись може, Тобі нестиму вдячність я свою! (Оксана Гудзь) #подяка #жнива

Вересневе поле 1/2 Часами траса.А в вікні, в проміннях сонця, Вітри буяють в золотистім полі. Вдягнута в шовк і в золото, шумить пшениця І листям Богу плескають тополі. Не дивлячись на грізний вид і всю суворість, Могутній дуб гілками гладить горизонт. Пейзаж хмелить і я рішила скинуть скорість, Я так давно таких не бачила красот. Ось кукурудза, a ось там дозріли сливи, Ось спілий яблуневий сад, ось виноград! А ось і соняшники підняли свої гриви І ніби з небом безперервно гомонять. Стоять всі гармонійно і як один,слухняно, До ранку сонного свої голівки потягнули, Все іще спіють, дружньо ждуть і разом рано Сонячному півколу посміхнулись. Як дивно оце так. Вони знаходять погляд, Чудесним світлом наповняючи нутро, Не дивлячись по сторонам, стоять всі поряд І тільки так в них зберігається тепло. Oсь би і людям так вміти триматись Бога І добрих діл трималась би кожна людина, Тоді, куди би не вела нас всіх дорога, Його основа в нас була б міцна й єдина. Приклад про соняхів, наочний і постійний... Про їхні здатності я думала весь путь. Та згодом постав образ чіпкий й мимовільний, І нагадав мені в них вложену всю суть. І ось я знов лечу по тій самій дорозі І знов соняшники, але вже без отих грив. Уже розкидані й ледве тримають ноги До землі. Певне був вітряний порив. Ні, то не вітер винен є, а тяжкість зерен, Вони так ждуть труда трудящої руки.... Тут урожай такий, що не росте між терен, З малої жмені у стократ–готуй мішки. Вони дозріли.І уже можливо завтра В оці безкрайнії поля приїде жнець. І довгожданна для усіх наступить жатва, А який плід на смак? То вияснить кінець. Я швидко їхала.Іще чуть більше часу, Раптом в посадці одинокій,в стороні, Соняшник спілий, викривленим краєм ока Ледве помітила в високім бур'яні. Я зупинилась.Із машини вийшла в поле, Все жито переорано тут теж. А він в амброзії–як партизан в неволі! Дивлюсь, насіння,що під ним все,не збереш. Соняшник тут встрічав і заходи й.світанки, В ньому тепло, як і в інших, іще живе. Стоїть.Готовий.Також жде напевно жатви,... Та ось комбайни сюди навряд чи заверне... Він не засох.Хоч був один в далі від рідних, Його сюди напевне вітром занесло. Я сіла на колоду там... Сукня пилилась, А в серці Боже одкровення пекло: «Багато жатви. О, як ниви побіліли, Дивись на них! Це є не зоровий обман. Та ось, працівників так мало. На постелі Лежать жнеці, вп‘явивши очі у екран. Свої соняшники по світу свіжим вітром Я в грунти різні якось всіх їх розкидав, Поїв росою,зігріває Своїм світанком, Не раз роками багатьох Я піднімав. Вони Мої.Хоч і не всі ростуть на полі, Та їдуть робітники мимо по ділам. Куди спішать? О, зупиніться ви? Ще скільки? Ще скільки Мені звать вас стати по рядам? Ліниві стали? Чи пішли на оті жниви? Хто для Мене з землі всі зерна підбере? Дозріли душі.Там і тут Мої посіви, Хто їх достигне? В кропиві хто їх найде? Наступить час і всю цю жатву покаяння Окремо в жатву днів останніх Я зберу. Тоді, дотримуючись всіх правил зростання, Я всіх в турботливій Руці переберу. Я Сам провірю вашу віру, відповідність, Та жатва зважить всі мотиви і діла ... І якщо раптом віднайду у вас беззплідність, Так і засохнете до приходу вогня!». Мене як ніби попекло... Озноб пробився... Змішались відчуття, в машину побрела. І бачу, що хтось з краю поля появився, Уздовж там якась бабуся тихо йшла. «Звідки ви тут?»–спитала я, відкривши двері, «Я поможу. Сідайте поруч. Підвезу!». Вона підсіла. Бачу, сльози заблистіли: «Шукаю я свою загублену козу»... Вона ніби чекала з ким поспілкуватись, Ніби роками мовчки стискалась в комок, Що я несміла в монолог її вмішатись, Все так багато накопилось для думок... Про синів, що забули, про тяжке смирення, Про те, як спать їй не дає щеня–дзвінок, Що нема сил тепер закатувать варення, І як без ніг зостався її дідок. Як часто молиться іконкам про підмогу І що не знає, що нас після смерті жде, Що мало чула зрозумілого про Бога, А з церкви батюшка–сусід... Багато п'є. Біля воріт ми.І бабуся замовчала І знов заплакала ідучи,не спіша... А я весь шлях в очах душі її читала: «Та ось же я–уже дозрівша є душа»... @virsh_online

На праздник Жатвы 💙💛❤️🙏 А жизнь моя, сплошная милость Божия... И если бы не Бог, не знаю где бы я была. Берёг меня Он с самого раннего возраста И лишь по милости Его сегодня с вами я. И в этот день прекрасный, праздник жатвы, Хочу я вместе с вами, от души, Прославить имя Бога нашего, Лишь Он достоин Славы и Хвалы! Лишь Он достоин благодарности и поклонения, Такой прекрасный, чудный, дивный Бог! Пусть в этот день усе земли творения Из благодарностью предстанут в Иисуса ног. Не перечесть всех милостей Господних К нам, грешникам, мне в этот час. Ну кто осмелится сказать сегодня Что Бог не любит, не благословляет нас?!? Мы видим Его милости повсюду, Мы видим это каждый день и час. Конечно же перечислять я всё не буду, - Давайте скажем Слава Богу мы сейчас! Вся Слава и Хвала, благодарение... Тебе..Тебе лишь Иисус, Спаситель наш! Благодарю Тебя, мой Бог, за этот день осенний, За то что так обильно Ты благословляешь нас! От сна нас пробудил, собрал всех вместе, Любовью нас Своею окружил... Мы слышим Твоё Слово, поём песни, Стихи рассказываем, молимся и говорим. Вот перед нами стол с плодами, - Всё это также Твоя милость до всех нас. Я знаю что не заслужили этого мы сами. За что, за что так любишь Ты всех нас??? За что, Господь, за что меня так любишь??? Быть может я грешнее всех сидящих здесь. За что Ты, Боже, так меня голубиш??? Я вспоминаю милости Твои.. и не могу их счесть. Спасибо, мой Иисус! Спасибо, мой любимый! Я не устану это повторять. Ты мой Единственный, неповторимый... Я счастлива с Тобой... и этого не описать! Благодарите Господа все люди! Благодарите Бога все концы земли! О как велики Божьи дела и чудны, Как много милости Он дарует, любви! Если б не милость Божья то я знаю На этом месте не было б всех нас. Поэтому сейчас прошу я, призываю, - Прославьте Господа, ведь Он так любит Вас! А жизнь моя сплошная милость Божия И этого не рассказать, не описать! Всё потому что с Ним секунда каждая Счастливая... И это - благодать!

❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️ Автор: Ольга Скоропад Отсчёт окончен, время наступило Ты в трепете пред Господом стоишь, И стрелки на часах бегут неумолимо Ты должен отвечать, но ты молчишь. Такой простой вопрос и смысл понятен, Что сделал ты, и как ты в теле жил, Как шёл земным путем, другим ли был приятен Себе ли угождал иль Господу служил? Но ты молчишь не зная что ответить От страха скованы твои уста. Господь лишь смотрит с жалостью и болью Но в сердце у тебя звучат Его слова: "Мой сын, где был ты когда Я в тебе нуждался Когда мысль Духа в сердце посылал? А ты молчал, а где-то может и терзался Но продолжал в заботах ты свои дела. Болел Я, ждал тебя, но ты был занят, Я жаждал, но ты в это время отдыхал. Я наг был, с дома к дому Я скитался, Но ты Мне двери не открыл и не позвал. Любил тебя, мой сын, до боли в сердце И так хотел общения с тобой в тиши. Но ты спешил, бежал и ни минуты, Ты не заботился, что лучше для души. Для плоти много ты собрал эдесь урожая И житницам твоим уж не вместить всего, Ну а душа, душа твоя без Слова угасала, Ты не питал ее от Духа Моего. Ты пробуждаясь пять минут в молитве Просил благословения на весь день И дальше шел ты на сражения и битвы И много раз урон и порожение терпел. Ты открывая Мое Слово -забывал все, Ведь почву сердца своего не удобрял. Не поливал ее любовью и терпеньем Враг приходил и это Слово похищал. Бежал ты в Дом Молитвы на собранье, А сердце, сердце в это время было далеко, Ты ставил галочку, но не было желания Во Мне пребыть и Слово взращивать Моё. Что Я тебе не дал? В чём ты нуждался? В твоих скорбях всегда Я близок был, Но ты Меня не звал, в пустыне сам скитался Решил что Я как ты, что Я тебя забыл. Но Я стучал, стучал неумолкая Я ждал плодов от твоего труда, Но ты себе служил, себя приподнимая В глазах других, а Мне ты не принес плода." Сегодня, пока время не настало Давайте Богу принесем скорей плоды. Те самые, что Дух Святой оставил в Слове Плод духа и плоды святой любви. «Плод же духа: любовь, радость, мир, долготерпение, благость, милосердие, вера, кротость, воздержание. На таковых нет закона» (Гал. 5:22-23).

БЛАГОДАРИ ! Не забывай почаще ты молиться Богу !!! Не забывай прийти к Нему с мольбой, Ты помни ,что всегда прийдёт к тебе Он на подмогу, В любое время суток ,в день и год любой ! Не забывай ты в суете земной, Склониться и поблагодарить Творца , Просто за этот день ,за холод , зной! Просто за жизнь благодари Спасителя Христа!!! Благодари за чудное спасенье, За жизнь, которую Он после смерти подарил ! За солнца лучики ,за ветра дуновенье, За то ,что двери рая Он для нас открыл ! Благодари за то ,что у тебя есть близкие ,родные, За то, что ты не сирота , За то, что времена прошли былые И начала ты с нового листа. Благодари Христа за друга , Который может поддержать . Которым ты не просто так " подруга", А человек с которым можно плакать и молчать . Таких людей на свете мало , Ты береги их и смотри не потеряй . Не закрывай глаза свои обид туманом , За все ошибки и паденья их не оттолкни , за все прощай!! Благодари за то ,что в церковь ходишь , За то, что руки ,ноги все целы, За то, что где то под заборами не бродишь , А дома с близкими живёшь ,за это Господа благодари !! Молитесь Господу не только когда плохо ,когда тебя обидели иль ты попал в беду ! Молитесь даже если слезы счастья… Мгновенно неожиданно текут ! Молитесь каждый день ,каждое утро , Молитесь вечером иль ночью ,когда уже хотите спать , Уже не важно и когда, но уделяйте время Богу !!! И тогда поможет Он вам на пути тяжёлом этом устоять !!! ©Зиновьева Кристина

Я дякую за те, що можу довіряти Сьогодні й завтра я Тобі Мій Бог! За те що можу я Тобі хвалу віддати І славити Тебе до кінця життя мого. Я дякую за те, що чуєш Мої молитви, й сотні цих тривог! І відповідь мені на них завжди даруєш, Бо дуже сильно любиш Ти Господь! Ти дав мені життя, яким я дорожу І відчуваю кожну я секунду щастя, Бо лиш в Тобі мій Бог живу! І лиш в Тобі знаходжу радість. Я дякую за те, що не проходиш Крізь мене у важкі хвилини, Бог! Я дякую за те, що в Тобі можу Відчути спокій, і любов! За хліб, якого вдосталь в мене є! За воду, яку Ти мій Бог даєш! За всі дари схилюся на коліна, Й подякую за все, що в мене є! Я дякую за те, що я жива, Сьогодні тут, у Божім домі Я дякую за те, що в силі я, Приходити сюди без допомоги. Бо ми щасливі, зараз з вами є! Останні крихти, не збираєм по землі. А хтось натхненно молиться до Бога Щоб Бог зумів спасти життя, дорогоцінне на землі.

Я ЗНАЮ: МАЛО СКАЗАНО "СПАСИБІ"... Я знаю: мало сказано «спасибі», Тих щирих слів до Бога в небеса… А хочеться, щоб вдячність у молитві Кричала голосніше, ніж нужда. Замало ще в житті я оцінила Ту милість, що являється щодня. Нічим перед Творцем не заслужила, Це тільки благодать Його дала. Чи ж дійсно зрозуміла я насправді, Яким багатством наділив Отець? Як часто погляд в небо підіймаю І щиро дякую Йому за все ? За те, що можу бачити очима, Як різнотрав'я помережило поля, Як небо ділиться в грозу наполовину, І з вітром бавиться жовтавий листопад. А хтось лише змальовує в уяві: Яке ж воно те сонце в небесах? На що подібне яблуко духмяне? Як верби мокнуть віттям у ставках? Не чує хтось веселий сміх малечі, Як плаче скрипка — лиш торкнись її... Як зустрічають весну соловейки, І як річки тікають поміж гір. А хтось ніколи землю не відчує, І не втече самий від суєти… Стоптати трави, досвіта... босоніж... Не порахує на снігу свої сліди. Комусь не суджено дитину обійняти — Руками пригорнути до грудей… Сніжинки на долонях розглядати, Торкнутись крапельки дощу, яка паде. А хтось уже давно забув про спокій, Де вибух не тривожить тихий сон; Як пахнуть стіни у своєму домі , І будить тиша вранці за вікном. Як поділити лиш окраєць хліба, В голодні очі глянувши дітей? Чи до останнього з війни чекати сина В молитві на колінах ніч і день. Бо найчастіше це не помічаєш, Який щасливий ти серед людей. Цінуєш лиш тоді, коли втрачаєш, Того що було, більше не вернеш. Коли не зможеш пригорнутися до мами, Відчути теплоту її долонь, Не вчуєш раптом рідний голос батька І не спитаєш мудрості його. Найгірше, щоб образу затаїти, Не встигнути промовити: «Пробач». Великий подарунок з неба — жити, А ми самі вирішуємо як. Чи вмієм справді цінувати Бога, Що Сина Однородженого дав? Так небо близько не було ніколи І благодать зливалась через край... Я хочу більше, Боже, відчувати, Блаженство пропускати крізь єство, Щоб бачити в дрібницях те багатство, Яке, крім Тебе, не подасть мені ніхто!!! #ДеньПодяки