Подземный полёт

И, хотя война по-прежнему продолжается, зима неизбежно заканчивается. А мы - наоборот) Слава нашей Украине! #старый_грузин

Всім упоротим свідкам неготовності до повномасштабного вторгнення нагадую: рівно чотири роки тому наша бригада ВЖЕ була в районі зосередження ЗА Купʼянськом, де за два дні зустрічала ворога вогнем. Також маю нагадати: НІХТО достовірно не знав, ані з яких саме напрямків буде нанесено головного удару, ані загальну кількість тих напрямків, ані реальних пріоритетів та намірів ворога. Саме звідти ті наслідки, які ще й досі закидають навіжені співгромадяни владі й військовому керівництву. І головне: панове зрадойоби, памʼятайте, що і досі маєте можливість лаяти злочинну зєлєнь та решта сирських не в далекому екзилі, а у рідному Конотопі чи то Чорткові. Тримаємо стрій, їбашимо ворога, не всеремось. Слава Україні! #старый_грузин

С тех пор, как я впервые увидел свет, небольшой зеленый шарик в кромешной тьме пятьдесят раз облетел вокруг желтого шарика размером побольше Странно ощущать себя пятидесятилетним Где-то глубоко внутри я по-прежнему дерганый подросток с ломающимся голосом и стереотипами; где-то, чуть ближе к поверхности, - невежественный молодой бунтарь, прожигающий талант и харизму в бесплотных попытках насладиться бренным существованием; где-то - остепенившийся семьянин, рвущий жилы на благо семейства; где-то совсем уже близко - циничный и жестокий военный, много лет назад начисто отморозивший эмпатию и обрубивший все лишние "хвосты" Но при этом я же - тот светлый и наивный мальчик, которому мама с папой утром приносят в спальню нехитрые подарки и по очереди целуют во взъерошенную макушку То, что нам дана эта жизнь - Божье чудо, и в день рождения чувствуешь это особенно остро Happy Birthday to me) Все, кто желает, поздравляйте меня сюда : Приват 4731219654631773 Моно 4441111011694852 Стоим, работаем, победим Слава нашей Украине! #старый_грузин

Продолжается активное освоение мрачных ебеней)

⬆️⬆️ за роки Великої війни я охопив десятки, якщо не сотні (враховуючи разові потреби) старих. наразі в мене їх лишається близько ста - й вони мерзнуть, бідно харчуються, зазвичай не можуть покинути свою хату, хворіють хронічними хворями, хворіють сезонкою чи нападами «погодного» тиску, мають борги, не мають перпектив й майже усі розуміють, що топтати цю задубілу землю їм лишилося не так багато. але від жодного з них - чуєте, від жодного - я не почув, що він заїбався чи не вивозить. хуйні типу «я б поїхав звідсі» я взагалі не чув, вочевідь з-за обмеженої фантазії респондентів. тож я буду продовжувати токсично наполягати, що якщо ти не у норі на ЛБЗ та ти не покинутий у Харкові старий, то давай ми заїбемося трохи пізніше, бро, окау? от як переможемо, то й заїбемося. бо зара ми не маємо на це права, поки навіть старі - на питання, чого їм би хотілося - кажуть: - до нашої перемоги хочу, дітино, дожити. й поки деякі зайобуються, я оголошую черговий збір, бо минулий дав лише близько 30k - цього вистачило, щоб закрити частину дрібних ліків й щось на хорчову докупівлю, але наближається розвоз по хроніках, а ось цього мій бюджет вже не вивозить, не залізобетон. як завжди, кожна гривня, кожен репост працюють. кожна копійчина піде тому старому, який би напевно й хотів заїбатися, але навіть цього не може. карти будуть у коментах. й не робіть так, як та дівчина. втомилися - їдьте мовчки, не ексгібіціоніруйте на увесь інтернет своїма рефлексіями. не втомилися - допомогайте голосно й доручайте інших. ми не нація втомлених, ми - нація дійсно незламних. до цього доведеться звикнути, навіть якщо залізні обладунки боляче натирають плечі. встоїмо. навіть сумнівів немає.

ну шо, вже усі поїли отого хайпу з тредсу, де харків‘янка нарікає на токсичність наративів #Харківнезламний та #залізобетон? поговоримо про незламність? по-перше, одразу вкажу, що кожна людина має право заїбатися та висловити це у ефір. це беззаперечне право, як й право її опонентів на закладення пенісів за комір. але коли ситуація набирає певного публічного резонансу й з приватного пойнт оф в‘ю перетворюється на соціальний тред, людина в мені вмирає, а просинається медійник. й от зараз як медійник я вам розповім, аткуда готовилось нападеніє (с). [для немісцевих синопсіс: жителька Харкова виклала в тредс емоційності пост, де заявила що вона заїбалась від незламності, й що у +7 у хаті навіть залізобетон лускається, а у собаки з дупи пара йде, й ось типу ми, звісно, тут усі харковопатріоти, але я буду валити]. так от. я чотири роки їжджу регулярно по покинутим старим. це доволі спеціфічний розріз, але дуже репрезентативний у даному контексті: #бабусікостенка це найбільш незахищені й не маючі перспектив люди. якщо стисліше - це найперші кандидати на «заїбатися та не вивозити». тому коли я порівнюю їх лиха та злидні з лихами умовної 30-річної здорової рукоспроможної особи похуй якого гендеру, навіть в медійника в мені починає пригорати. прикинь, ти кожен день просинаєшся й в тебе щось болить. й не одне. й тиск 90/70 чи навпаки 180. й до чайника на кухні ти дійдеш через раз, бо кружиться голова чи в очах. а від того кружляння тре пігулочку, але вони закінчилися, й невідомо, чи той Саша ще привезе чи він назавжди зник. а ще підшлункова скручує так, що подих спирає, але то нічєво, то звично, вже п‘ятнадцять років як. тут би саме заїбатися. а ще ти не можеш увімкнути екофлоу - бо в тебе його нема, а коштує він трохи менше ніж твій борг за опалення. та й за світло теж набігло, той Саша електропростирадло ще у 23-му привозив, але так й лежить, бо вмикати певно дорого, ну нічого, старе пальто вдягла, зверху шалок, зверху ковдру. павербанк? це щось накшталт Сбєрбанку, дєточка, та? й до кав‘ярні не можна збігати, де погрітися за чашкою кави; й у Нікольський не затусиш, хоча там тепло й, кажуть, навіть телефона дають зарядити, й навіть в автівці не посидиш, де пічка, музон та акумулятор. бо в них немає ані автівок, ані грошів, щоб підфарбувати сірість безвихіді, а з усіх Нікольських вони ходять лише у аптеку та АТБ - якщо дійдуть по цій ожеледі. заїбатися б тут, га? з їжею в них, з її різномаїттям, скажімо так, теж не дуже - яку консерву Саша привіз, те й споживаємо. вони майже не готують (за винятками), не чули про делівері-сервіс та забули, що таке їсти за смаком, а ні за сашиним списком. а головне - що нічого з переліченого не має шансу покращитися, тільки погіршитися. от тут би їм припинити вивозити, агов? #Харківнезламний, мила юна дівчино, це не «нормалізація страждань». це констатація факту, що у місті лишається доволі багато людей, які допомогають іншим, й доволі багато тих, хто дісно на цю допомогу потребує, але не скавчить з помиральної ями. #залізобетон - це не про заборону відчувати себе безсилою, це нагадування, що за 30 км від ЛБЗ працює геть уся цивільна інфраструктура, й, як справедливо каже Данільченко, в яких обложених містах Другої світової ви могли випити арабіки на безлактозному? та, здебільшого уся ця інфраструктура працює на кредитоспроможну мобільну молодь, а не на старих, але не вивозять чомусь саме перші. харчових талонів на вас немає, ось блдяь що. тож я абсолютно не проти, щоб людина, яка заїбалася, їхала з Харкова туди, де вона не заїбеться. тільки нащо ти розносиш свій сум та тугу на увесь інтернет? не можеш допомогати - їдь, але не так, щоб про це писали геть усі pycнявi телеграм-канали (ага, саме звідти я дізнався, як «заїбавсь незламний Харків»). ⬇️⬇️

Хтось справді служить і воює, а хтось живе своє творче життя в статусі військового. Хартія за ̶в̶л̶а̶с̶н̶и̶й̶ ̶п̶і̶а̶р̶ Харків, авжеж. #старый_грузин

С самого раннего детства очень любил географию, и, видимо, эта любовь сыграла со мной злую шутку: несмотря на отсутствие в роду представителей кочевых народностей, я кочую и никак не могу остановиться вот уже скоро как тридцать пять лет Географию ставшей родной страны очень активно пришлось изучать с первого года контракта, а по состоянию на сегодня вдоль и поперек пройдена добрая половина областей и многие десятки всевозможных населенных пунктов Сколько за всё это время потеряно близких, угроблено здоровья и нервов, упущено альтернативных возможностей, наделано ошибок - и не перечесть Но, несмотря ни на что, я люблю эту землю, этих людей и даже эти ужасные погодные условия Мы всё равно непременно сумеем пройти через все испытания, победить и вернуться домой Уверен в этом абсолютно и беспрекословно Слава нашей Украине! #старый_грузин

Потрібна термінова допомога на операцію та подальше лікування батька моїх близьких. Діагнози: гострий холецистит, жовчнокам’яна хвороба, ураження підшлункової залози та судинні проблеми (стеноз судин). За висновками лікарів, оперативне втручання є обов’язковим і невідкладним. 🎯 Ціль: 180 000 ₴ 🔗Посилання на банку https://send.monobank.ua/jar/9h7DJCu7bK 💳Номер картки банки 4874 1000 2375 4594 Щиро дякую кожному, хто підтримає збір. #старый_грузин

Хотите, я вам расскажу, что такое внезапное перемещение подразделения? А я всё равно расскажу. Это когда ночью вокруг вашего расположения в полуразрушенном селе ложится несколько кабов, а ещё через полчаса этот же квадрат плотно накрывают кассетами. Чудом без погибших. 300-х везут на стаб и в больницу, остальной личный состав до утра дрожит в оставшихся домах без окон и погребах. По серяку новоиспеченные бомжи спешно собирают все, что возможно, и откатываются буквально в никуда, "с колёс" ищут хоть какое-нибудь жилье там, где немного потише, и затрамбовываются по полтора десятка человек в дома без удобств (в лучшем случае), после чего часть коллектива по возможности обживается в новых "времянках", другая часть одновременно организовывает эвакуацию уцелевшего имущества/воды/дров etc. с развалин, а кто-то, высунув язык, начинает судорожно метаться по окрестностям в поисках хотя бы относительно приемлемого места для размещения людей и техники. Часть самого нужного - по закону подлости - конечно же оказывается уничтоженной или утерянной, в связи с чем сразу же начинаются поиски зарядных устройств, генераторов, инструмента и прочего подобного, крайне необходимого в экстренных ситуациях такого рода. Спасибо огромное тем, кто всё ещё помогает, хотя их всё меньше и меньше. На этом нелегком пути ищущих ждут: сараи, набитые всяческим хламом, без электрики и водоснабжения в близком доступе, очумевшие от ежедневности головы сельских громад, ушлые бабушки, сдающие глинобитные норы по ценам пентхауса в Вегасе, страх и ненависть в глазах местных, предвкушающих все прелести грядущего сосуществования, совершенно конские ценники в хозяйственных магазинах, антисанитария плюс вирусные инфекции. Их постоянными спутниками будут мороз, ветер и снег (либо грязь, слякоть и дождь), регулярные ебуки от начальства, вечно ломающиеся корчи, печальный фастфуд под плохой кофе вёдрами, перманентный стресс и постоянная угроза с воздуха. При том, что организацию и выполнение основных боевых и рабочих задач никто не отменяет, все улючевые вопросы, как обычно, должны быть решены ещё вчера, а что принесёт новый день не ведомо вообще никому. И, когда ты, перевернув в течение недели месячный объём напряженной работы, забиваешься вечером в спальник, на "зелёнку" падает сообщение "Валера в госпитале 200", и это тот самый трехсотый, которому ты бинтовал в ночь прилетов пробитую насквозь осколком голову. Но всё, что ты при этом чувствуешь, - тупая усталость и вялое раздражение от далекого жужжания за окном - то дежурный "шахед" нарезает круги над очередным местом твоего обитания. Ты беззлобно материшь заедающую на мешке "молнию", ворочаешься и почти моментально проваливаешься в темную воду сна без сновидений, не зная, проснешься ли, да и не размышляя об этом. #окопная_правда #старый_грузин

друзі, проект #поштадронамидля92ї, на який ви сумлінно донатили останні півроку, сьогодні поставлений на паузу з технічних причин. колись - й нажаль це обов‘язково станеться - бійцям у «норі» на ЛБЗ знову знадобляться дрібниці, що можна донести лише дроном, але сьогодні наперед виходять інші потреби. проект «пошти» на паузі, але адресати, що були в ньому, нікуди не поділися. й нині, в контексті сьогодняшньої карти театру бойових дій, вони постійно переміщуються з локації на локацію. а кожен переїзд (окремо того, що переїзд апріорі це пиздець) - це облаштування на новому місці. тобто зрозуміло? зайшов, закопавсь, стіни вигнав, утеплювачем забив, дроти кинув, якусь воду хуйову кинув, розклав увесь військовий мотлох, плівкою затягнув - й тре знову переміщуватися, бо так тре. й на новому місці - закопавсь, стіни… ну й так по колу. кожне таке коло витягує не дуже великі, але постійні гроші, не передбачені ані у яких бюджетах. плівка, цвяхи/скоби, гідроізол та теплоізол, якась сантехнічна фурнітура, що дозволяє протягти воду з найближчої точки (якщо є), монтажна піна, мотузки, стяжки й охуліон інших дрібниць, яки вкрай необхідні, щоб серед випаленого, зруйнованого «чиста поля» створити собі хоча б мінімально гідні умови для подальшого розпилення niдapiв. й, доречі, одна з найвитрачальніших статтів бюджету - постійна заправка постійно ломаючогося транспорту. бенз та автозапчастини - це витрати за вмовчанням. щоденні, обов‘язкові, неминучі. бійці попросили, щоб поки дрон-пошта тимчасово неактуальна, зборів не припиняти, а її бюджет скеровувати саме на отакі потреби, які палають вже сьогодні. облаштування умов у таких ось погодних сранях потребує грошів щодня, й я вважаю, що ці двадцять тисяч ми зможемо збирати й далі, щоб хлопці не сиділи на найгарячіших напрямках дупою у мокрій землі. тож, збір - не знаю, як його назвати - «на термінове облаштування позицій, які постійно змінюються». напрямок - Запорізський; бюджет - 20k. знаю, що грошів нема, але їм дійсно треба. дякую, френди, що не припиняєте донатити. так переможемо! реквізити банки у коментах.

>Країни ЄС пропонують розгорнути до 30 тис. миротворців на заході України, — Le Monde Франція і Британія — основа контингенту, Туреччина — безпека в Чорному морі, США — логістика та розвідка. Стесняюсь спросить - а на кой ляд нужны миротворцы на Западе, если война - на Востоке? Профанация здравых идей порой выглядит непригляднее злонамеренности.

Підрозділу забезпечення терміново потрібні водії з правами та досвідом. В ідеалі - наявність "вантажних" категорій, але й звичайні "В" й "С" підійдуть за наявністю у людини бажання навчатися та працювати. Розглядаємо в першу чергу бійців, придатних до служби в тилових частинах (бувші "обмежені"), працюємо також по переміщенню, з БРЕЗами та військовими в стані СЗЧ. Також пропозиція стосується цивільних водіїв, які є придатними до мобілізації, але все ще вагаються, куди саме йти служити. Гарантуємо повний супровід на стадії оформлення, гідне ставлення, своєчасне забезпечення та нормальні - як на військовий час - умови несення служби. Усі подробиці та решта інформації за номером 068 487 54 78 (строго WhatsApp) #старый_грузин

Дело в том, что Буданов - неотъемлемая часть всё той же нашей государственной системы. Со всеми втекающими и вытекающими. Никакие личностные качества и боевые заслуги здесь, в принципе, не важны. Это не панацея, не глоток свежего воздуха и не, упаси Г-сподь, "передача власти военным". Просто подпорка для шатающейся верхушки и небольшой противовес нагулявшей лишнего жира Службе Божией. Не ждите чудес и не очаровывайтесь, не ломайте лишних копий и стульев, особенно друг о друга) Тащите каждый своё бревно. Слава нашей Украине! #старый_грузин

- Тобто, те, що ми маємо зараз, і є тією саме крихкою рівновагою, бо ця система не геть ефективно, але працює вже майже чотири роки? Саме так. Це крихка рівновага — не через професійну досконалість, а через постійне балансування трьох логік, які живуть одночасно: держава виживає, але не може повністю ігнорувати суспільство; фронт працює, але люди виснажені й ресурси обмежені; суспільство вимагає справедливості, але війна накладає жорсткі обмеження. Вона не «ефективна» в абсолютному сенсі — тобто не оптимізована по жодній з логік. Але вона зберігає працездатність системи вже чотири роки, бо: є неписані кордони, де кожна логіка тимчасово домінує; частково спрацьовує внутрішня адаптація — люди та інституції компенсують недосконалість; тримає живу комунікацію між трьома векторами (хоча вона дуже обмежена й часто непрозора). Тобто не «система бездоганна», а система, що виживає через компроміси, терпіння і поступки, навіть якщо вони не оголошені офіційно. Можна сказати: це не ідеальна мобілізація, а мобілізаційна пластичність, яка дозволяє виживати одночасно у війні, ресурсних обмеженнях і соціальних очікуваннях.

Проміжний висновок: Адекватність — це обмеження прав із чітко поясненими межами і правилами, а не хаотичний примус. Найгірше — коли обмеження є, а пояснення немає. 4. Економічна доцільність vs логіка воєнної економіки За збереження цивільної економіки Аргументи «за»: Без економіки не буде війни в довгу. Податки, експорт, виробництво — це теж фронт. Повне згортання галузей створює післявоєнну катастрофу. Аргументи «проти»: Частина галузей об’єктивно несумісна з воєнними потребами. Економіка не може бути «як завжди». Дефіцит кадрів на фронті зростає. За жорстку воєнну економіку Аргументи «за»: Максимальна концентрація ресурсів на виживанні. Пріоритет оборони над прибутком. Прозоріша логіка «все для війни». Аргументи «проти»: Руйнування соціальної тканини. Втрата професійних кадрів. Після війни — економічна пустеля. Проміжний висновок: Адекватність — це селективна воєнна економіка, а не тотальна. Але для цього потрібне планування, якого об’єктивно бракує. Загальний висновок (без пафосу) Проблема не в тому, що не існує «адекватної» системи мобілізації. Проблема в тому, що слово “адекватна” різні сторони наповнюють взаємовиключним змістом. Держава діє з логіки виживання тут і зараз. Суспільство — з логіки справедливості і майбутнього. Фронт — з логіки фізичного виснаження. І жодна з цих логік не є хибною. Але відсутність чесного проговорення, якій саме логіці надано пріоритет і чому, і створює те відчуття хаосу, яке люди називають «неадекватністю». Це не знімає відповідальності з керівництва. Але пояснює, чому простого рішення тут не існує в принципі. - Але яким чином тоді можна сумістити ці геть різні за визначенням та повністю різновекторні "логіки", враховуючи те, що вони існують одночасно в рамках одного суспільства та ще й накладаються одна на одну? Коротка відповідь: їх не можна “сумістити” як єдину гармонійну систему. Довга — нижче. 1. Ключове уточнення Ці три логіки — логіка держави (виживання тут-і-зараз), логіка фронту (фізичне та психологічне виснаження), логіка суспільства (справедливість і майбутнє) — не є частинами одного механізму. Вони виникають з різних точок реальності й відповідають на різні запитання. Тому спроби: “збалансувати”, “узгодити інтереси”, “знайти золоту середину” — завжди закінчуються або брехнею, або імітацією. 2. Що реально можливо замість “суміщення” 1) Чітке розмежування сфер дії Не компроміс, а кордони. Держава має право діяти жорстко у визначених межах. Фронт має право на пріоритет у рішеннях, що стосуються війни безпосередньо. Суспільство має право знати, де саме його права обмежуються і чому. Адекватність виникає не з м’якості, а з передбачуваності. 2) Відмова від універсальної риторики Одна з головних помилок — говорити з усіма однією мовою. Фронту не потрібні гасла. Суспільству не підходить військовий наказ. Держава не може керуватися етикою окопу. Поки одна мова намагається накрити все — виникає відчуття фальші. 3) Пріоритет не “логіки”, а часу У різні моменти війни пріоритетною має бути різна логіка. Пік загрози — домінує логіка держави. Стабілізація — логіка фронту. Періоди виснаження — логіка суспільства. Проблема не в зміні пріоритетів, а в тому, що це не визнається відкрито. 3. Що критично важливо: інституалізований конфлікт Це непопулярна, але ключова думка. Ці логіки повинні конфліктувати публічно, а не приховано. Коли фронт мовчить — він платить кров’ю. Коли суспільство мовчить — воно отримує репресії. Коли держава не чує — вона втрачає легітимність. Конфлікт — не збій системи, а ознака її живості. 4. Чого робити не можна (і це вже сталося) Не можна вдавати, що всі “по один бік”. Не можна підміняти вибір моралізацією. Не можна вимагати жертовності, не називаючи ціну. Саме тут і виникає відчуття “неадекватності” — не через рішення, а через мовчання про їхню справжню природу. 5. Реалістичний підсумок Суміщення можливе не як злиття, а як: постійне тертя, відкритий конфлікт, чесне проговорення втрат, визнання, що безболісного варіанту немає. Адекватна система — це не та, де всім добре. А та, де зрозуміло, чому саме зараз комусь погано і заради чого.

- Багато хто навколо закидує нашому вищому керівництву (до якого я, до речі, ставлюся доволі скептично й навіть, скоріш, негативно) нездатність створити та налагодити, зокрема, якусь "адекватну" систему мобілізації. Маю питання. Чому саме має бути "адекватна" така система? Зовнішнім викликам чи очікуванням громадян? Спроможності реальної адаптації і навчання Силами Оборони чи арифметичної необхідності юнітів для виконання завдань? Здатності силового апарату держави контролювати процеси чи відповідності громадським правам та свободам? Економічної цілеспрямованості припинення діяльності цілих галузей чи умовам "військової економіки" з усіма "витікаючими"? За можливості - без зайвого пафосу, переходів на особистості, дитячих образ та "общих фраз" за все хороше проти всього поганого; також з урахуванням тих реалій та ресурсів, які ми - як держава - дійсно маємо станом на зараз. Далі трохи аналізу та міркувань від чату GPT (aka Шива) 1. «Адекватність» зовнішнім викликам vs очікуванням громадян За орієнтацію на зовнішні виклики Аргументи «за»: Війна — це об’єктивна реальність, а не соціальний договір. Противник не коригує свої дії під наші суспільні настрої. Затримка або «пом’якшення» мобілізації через непопулярність рішень напряму коштує втрат на фронті. Держава в екзистенційній війні змушена діяти асиметрично до мирного часу. Аргументи «проти»: Повна ігнорація очікувань громадян руйнує легітимність влади навіть у війні. Люди — не безмежний ресурс; демотивація знижує реальну боєздатність. Зовнішній тиск змінюється, а внутрішні соціальні наслідки залишаються надовго. За орієнтацію на очікування громадян Аргументи «за»: Добровільна участь і довіра завжди ефективніші за примус. Соціальна стабільність — теж елемент обороноздатності. Без мінімального відчуття справедливості система починає саботувати сама себе. Аргументи «проти»: Очікування громадян неоднорідні й часто взаємовиключні. Суспільство не завжди готове приймати необхідні, але жорсткі рішення. Війна не може бути «зручною». Проміжний висновок: Адекватність тут — це не баланс 50/50, а пріоритет зовнішньої реальності з мінімально необхідним урахуванням внутрішньої. Проблема в тому, що держава часто не пояснює, де саме проходить ця межа. 2. Реальна адаптація й навчання СОУ vs арифметична потреба в юнітах За пріоритет якості, навчання й адаптації Аргументи «за»: Погано навчені люди — це втрати без результату. Сучасна війна вимагає навичок, а не лише чисельності. Адаптація під реальні умови фронту зменшує навантаження на медицину і логістику. Аргументи «проти»: Навчання потребує часу, якого часто немає. Фронт не чекає, поки система стане ідеальною. Навіть добре підготовлені підрозділи фізично виснажуються. За арифметичну необхідність Аргументи «за»: Є ділянки, де потрібна проста присутність, утримання, ротація. Без маси немає маневру і немає резервів. Людський ресурс — частина стратегії, подобається це чи ні. Аргументи «проти»: Кількість без якості швидко перетворюється на «м’ясо». Падає мораль, якщо люди бачать системну неготовність. Витрати зростають експоненційно. Проміжний висновок: Адекватність — це грубий компроміс, а не оптимум: мінімально достатнє навчання + необхідна чисельність. Проблема в тому, що система часто продає це як «якість», а реалізує як «арифметику». 3. Контроль силового апарату vs права і свободи За пріоритет контролю Аргументи «за»: Без примусу мобілізація у затяжній війні не працює. Контроль дозволяє швидко масштабувати процес. В умовах загрози держава має право на жорсткі інструменти. Аргументи «проти»: Контроль без довіри породжує корупцію і насильство. Репресивні методи демотивують навіть лояльних. Виникає відчуття несправедливості й вибірковості. За пріоритет прав і свобод Аргументи «за»: Права — це те, за що формально ведеться війна. Збереження прав підтримує моральний фундамент держави. Людина, яка відчуває повагу, воює інакше. Аргументи «проти»: Абсолютні свободи несумісні з тотальною війною. Система легко паралізується зловживанням правами. Частина суспільства користується свободами за рахунок інших.

Вашими усилиями банка на воскрешение Клауса наполнена и разбита! По итогу транспортировки, закупки запчастей, восстановления и ремонта дам полный отчет здесь же. Всем причастным - низкий поклон. Всемерная благодарность - отдельно пану Владимиру. #старый_грузин

На исходе двадцать пятый год двадцать первого века и четвертый год большой войны Пошел шестой год трехлетнего контракта, а мне самому, если доживу, скоро пойдёт шестой десяток Что я думаю и чувствую по этому поводу? Внезапно, вообще ничего Не хочется писать ни банальностей про отсутствие новогоднего настроения, ни шариковщину в стиле "желаю, чтобы все" Про мои обстоятельства и состояние знает узкий круг родных и близких, всем прочим - "посторонним в..." Добрых людей - с наступающим, кто бы что ни вкладывал в эту немного нелепую формулу И - несмотря ни на что - слава нашей Украине! #старый_грузин

Зверніть увагу на середній вік ваших захисників в конкретному підрозділі І ріжте далі своє олівʼє #окопная_правда #старый_грузин