Щоденник депресушника

Створив новий канал, приєднуйтесь https://t.me/balakylka_37

Ви як?

Всім привіт

​​День 365  Ну що, ось воно, завершення.  Я стільки всього тут писав, що здається мали б закінчитись слова.  Але ось, точно останнє звернення. Пийте воду Щоб здоровля було нівроку Пийте вина Тільки з близькими Щоби більше кохання було.  Дихайте більше  Біля моря, річки і в лісу.  Дихайте коханням Вдихайте її чи його.  Депресуйте, псіхуйте менше Ну ви цейво, чого?  Лежали з депресією  Тепер від неї біжіть.  Прийміть душ Нехай змиє агресію Не чіпай без прохання, не пуш Лети своєю траєкторією.  Повторю ці слова тобі і собі  Знову і знову, як мантру. Розпалю вогонь світла, любові  В тобі і собі.  Всіх обіймаю і дякую 🎩  Відкриваю своє обличчя тут: https://www.instagram.com/oleksandr17dan?igsh=MTJjNXIxMmIzenI1aw== Хоча деякі з вас вже підписані))) До нових зустрічей в інших просторах.  #день365 - завершення  # щоддеп

День 364 Помічаю, що відтягую написання останніх сторінок. Наче вже ресурсу і бажання немає писати, але все одно сумно завершувати. Щоденник працює. Неважливо публічно або ви пишете для себе. Це інструмент.  Багато всього відбулося за цей рік. Чи змінився я? Так. Став доросліше і цей процес продовжується.  Пройшов через депресію. Ніяка хвороба не сильніша за мене. Тепер це точно знаю.  Не можу не дякувати вам. За присутність, ваші обійми, підтримку і відкритість. Маю надію, що моя відкритість допомогла вам.  Буду продовжувати писати, але поки для себе. Пам’ятайте, все минає. І депресія теж. Що далі? Темну сторону життя, вже побачив, дякую. Тепер запит на світло. Іду на тепло, іду на світло 💫 #день364 - ідунасвітло #щоддеп

​​День 363  Відпочинок йде на користь. Пару днів бездіяльності. А бажання на пару місяців… Що ще хочеться сказати тут? Все має властивість закінчуватися. Депресія, служба в армії, ті чи інші відносини, все це колись закінчиться. У всього є той самий вихід. Терпіння, те що мені іноді не вистачає.  На руках маю відношення для переводу. Місце наче непогане, хоча теж бойова бригада. Спочатку командир дав добро, коли зрозумів, що я серйозно налаштований, то дає задню. Побачимо, чим ця історія завершиться.  Дописую цю сторінку з 3го разу. Не з першого так з третього.  Може з переводом так само ? 😅 #день363 - зтретього  #щоддеп

​​День 362  Знову бажання поїхати на дурку. Цього разу заради відпочинку. Там тебе ніхто не чіпає. Є можливість побути наодинці з собою. Цього дуже не вистачає. Побути в тиші. Побачимо, можливо так і зроблю. Треба перезавантажитись.  Хоча зараз і так на відпочинку. Вже декілька днів без чергування. Не дуже вірю, що декілька днів допоможе.  Зараз про депресію річ не йдеться. Втома? Цей етап пройдено. Відчуття згорівшого до попелу.  Понити зранку ☑️ #день362 - нию #щоддеп

​​День 361  Почав рухатись в напрямку змін. Не знаю, як там буде, але відчуття приємне. Не знаю чи вони взагалі відбудуться і як саме, але відчуття приємне. Ще подобається і основний маркер, що мені туди, це легкість.  В іншому все стабільно. Навіть не знаю про, що писати. Думаю про майбутнє і повернення в професію. Трохи, зовсім скучив за цим світом.  Життя продовжується.  #ден361 - скучив #щоддеп

​​День 360 Деякі ситуації виникають знову. Навіщо це коло знову 🔂. Намагаюсь зрозуміти навіщо? Що я не зрозумів на першому? Навіщо?  Ну ось на друге коло депресії, точно не готовий.  Хоча ось поїхати на дурку, десь місяць полежати, я б залюбки. Відпочинок, те що мені зараз потрібно.  Здається історію з армією пора завершувати. Тепер залишилось зрозуміти як. Як там: є вхід, значить є і вихід.  Буду шукати його. Ауууу. Ти де?  #день360 - вихід #щоддеп

​​День 359  Відмовився від переводу. Якщо це вже робити, то краще в тил і не зараз.  Останні дні тут, на сторінках. Приємно завершувати цей щоденник. Приємно більше не думати про смерть і бажання вмерти.  Хоча вона, як і раніше поруч. І справа навіть не у війні. Я і сам десь раніше думав, що я все встигну, що можна відкладати на потім, що все ще буде. Банально і наївно.  Ніт. Дещо втрачено безповоротно: час, люди і можливості. Це не добре і не погано, факт.  Від цього і сумно і радісно, хоча більше сумно.  Передевляюсь курси, які проходив нещодавно. Хочу піти далі в навчання більш усвідомлено.  Життя продовжується.  #день359 - продовжується  #щоддеп

День 358  День закоханих. Одне бажання. Всього навсього одне. Закохатись і покохати себе. Щиро, без претензій, таким як є. Відчувати кохання 24/7. До себе, інших тварин і людей. Ділиться ним. Без очікувань, без бажання отримати щось в обмін. Просто так. Тому що його багато і їм хочеться ділитися з тими, кому потрібно.  Якщо є кохання, яка може бути депресія? Їй просто не буде місця всередині. Можливо депресія це і є відсутність кохання?  Обійми, це те чого не вистачає. Це теж про кохання до себе. Про відчуття своїх потреб.  Вони поки тільки віртуальні.  Обіймаю вас. Кохайте.  #день358 - кохайте  #щоддеп

День 357  Зміни. Вони підʼїхали дуже швидко. Поки притримаю їх на паузі. Зʼявилась якась байдужість. А може це прийняття і просвітлення?  Не знаю, що писати. Якась порожнеча. Без полюсів на добре чи погане.  Признаюсь собі, що втомився. Відчуваю, що це не моє середовище.  Точно був готовий на рік, вже більше. Що далі? Торг, торг і ще раз торг з самим собою.  Так, вийшло, що у взводі я багато вислуховую. А сам з посмішкою кажу: що у мене все добре. Заєбала ця посмішка. Заєбали ці питання: а що сталося? Чому такий сумний? Я не можу завжди бути з посмішкою. Я замахався.  Тому і зміни потрібні. Можливо і дарма тримаю їх на паузі.  Розкисаю тільки тут. Хоча вже і хочеться ввести до гарного завершення. Залишилось вже не так багато часу тут, на цих сторінках.  #день357 - нацихсторінках #щоддеп

​​День 356 Завершення все ближче. Сумно. Зовсім трохи.  Знову зібрався. Знову на чергування. Знову однотипність.  Бажання, щоб мене не чіпали. Побути наодинці. Можливо поїхати в нове місце. Бажання чогось нового. Чогось гарного-нового. Досвіду вже вистачає.  Турбує думка, що мобілізації не буде. Навіть не хочу думати про це. Одразу відчуття, що я раб.  З гарного:  потроху читаю; скачав пропущені(тобто всі) лекції по військовій психології;  іноді пишу вірші; є вільний час писати тут, поки не більше.  Намагаюсь відмічати усі кольори, що мене оточують.  #день356 - вистачає

​​День 355  Щось все харить. Ну ладно, не все. Місце де я знаходжусь, військова форма, однотипність.  Однотипність. Я роблю одну і ту же роботу 9 місяців. Останні 2, як в офісі, тільки умови трохи гірші, немає кулера, кондиціонера і інших атрибутів офісу.  Я не з тих людей, які все життя будуть займатися чимось одним🤮🤮🤮.  Я не можу і не хочу сидіти на одному місці. Не моя фішка.  Шукаю собі нове місце. Вчора запропонували один варіант. Поки здається, що це шило на мило. Побачимо.  Зараз трохи по нию і далі працювати.  Рятуєте думка: якщо є вхід, значить є і вихід.  Я його точно знайду.  Чудово фраза, яка дає надію зараз.  #день355 - вихід #щоддеп

​​День 354 Дякую, що були тут поруч. Для мене важливо було не залишатися наодинці. Дякую за цей шлях разом.  Ще мабуть доведеться усвідомити все, що відбувалося за цей рік. Я зміцнів всередині, став доросліше(хоча ще є куди рости), зайве відпало само, були завершення і нові починання. Все було: від трешу до спокою і радості.  Що допомогло мені?  Моя сміливість. Моя ідея зробити публічний щоденник. Зараз не хвалюся цим( може зовсім трохи), а привласнюю собі свій досвід, щоб рушити далі.  Кожен раз відкриваючи свою слабкість, я ставав сильніше. Парадокс, правда? Чи завжди було легко це робити? Ні, звісно ні. Іноді взагалі неможливо, іноді я це і не робив.  Десь недавно почув: якщо є вхід, значить є вихід. Ця фраза підходить для опису депресії. Вихід теж є.  #день354 - вихід є #щоддеп

​​День 353 Вже трохи чекаю завершення. Мабуть тут вже поділився всім чим міг. Плюс хочеться усамітнитися зі своїми думками. Хочеться бути відвертим, тільки наодинці.  Прокинувся без будильника вперше за довгий час. Навіть виспався і мав час, тишу, ранок для себе. Зробив медитацію, яку хотів дуже давно. Попив чаю. Читав. Майже ідеальний ранок.  Що ще можливо? Як може бути краще?  Сумно, що це скоріше виключення, ніж правило. Воно не цінувалось, як було.  Знову хочеться змін. Не повернення назад, а рух вперед. Готовий до цього.  #день353 - готовий  #щоддеп

​​День 352  Мені щось сподобалось бути командиром. Зараз я більш адекватний і готовий до цього. Приймати рішення, брати відповідальність і організовувати роботу. Так є огріхи, десь не вистачає трохи зупинятись і подумати. Хоча цей раз краще ніж в 21. Тоді вів себе, як хлопчисько і влада трохи підірвала мій дах. А зараз коли кажу: в мене корона не впаде, мені кажуть: а вона в тебе є?  Більше бажання жити. Саме цивільним життям. Армія набридає. Думки перевестись кудись в тил. Бісить, що немає визначеного строку служби. Хочу служити, як в 2014му, відчергував і додому. Було круто.  Дива не сталось. Проект Тека поки не знайшов свого читача. Реклама поки не дає результату. Буває, рухаюсь далі.  #день352 - жити  #щоддеп

​​День 351  Забагато втоми в моєму житті. Залюбки обміняю на силу і енергію. Втому спущу в унітаз, щоб нікому не дісталась.  Стресовий день чи доба. Лежу видихаю. Відклав роботу на завтра.  Сьогодні медики організували масаж. Не встиг попасти, на жаль. Хоча не вистачає чогось тілесного.  Короткий огляд за сьогодні))) #дерь351 - огляд

​​День 350  Все більше дратує армія. Терпіння і сил мені. З самого початку розраховував тільки на рік. Більше для мене в цій структурі овер дохуя.  А це ще я повернусь знову в чергування і вільного часу знову не буде. Парам-пам-пам… Тримає творчість: випадкові вірші. Тримає син і бажання бачити, як він росте. Тримає бажання повернутися в цивільне життя. Воно колись настане. Це знаю точно. Хоча іноді не думати скільки ще прийдеться служити. Іноді взагалі краще не думати.  Ще тримає думка що в мене є вибір. Або його ілюзія.  Короче, щось не в гуморі сьогодні. Просто бісить армія. 🤮🤮🤮🤮 #день350 - бісить

​​День 349  На курсі дали завдання відслідковувати почуття дня. Останні дні це сум. Намагаюсь проживати його через пісні.  Сьогодні зранку добрався до медитації. Давненько не медитував. Хоча саме з цього починався мій день років 4-5 поспіль.  Хапаюсь поки є час за це. Ще 9 днів «відпустки». Потім знову в стару колію. Хоча не хочеться.  Я взагалі не звик займатися чимось однотипним довго.  Працює вже реклама на Теку. Поки що без результату. Чи розраховував, що буде? Ні. Чи мене засмучує, те що не відбулося дива? Трохи. Основна ціль була зробити смачну цукерку. Це зроблено. Мені подобається. Я кайфонув від самого процесу. Те, що ця цукерка, не знайшла, поки що, свого адресата, це вже зовсім інша історія.  Чи зупинить мене це писати вірші, вигадувати щось нове. Ні, звісно ні. Я кайфую від творчості і це мій спосіб самодопомоги, самовираження.  Як завжди, просто йду далі.  #день349 - трохи #щоддеп