Журнал "Господарник"

Господарник в самому широкому розумінні це той, хто повністю розпоряджається тим, що називає своїм – хатою, волею, думками. А оскільки в своїй хаті своя правда, сила й воля, господарники само собою будуть відрізнятися, в когось ікони зі свастиками в углу, а в когось вожді пролетаріяту. Спільність полягає саме в прагненні до збереження свого. Ну і в повазі до хати свого брата. Українці, ставши на захист спільного дому, проявили саме свою індивідуалістську натуру господарників, оскільки кожний захищає своє - від села до візії державності. А от прогресуючий колективізм всередині країни треба роздавити. Нехай розквітають сто квітів – жевріє незалежна думка, стоять старі пам'ятники, будуються нові, зносяться режими, а замість них постають індивідуалістичні спільноти. Ця держава ніколи не буде належати українському народу, а українців стане ще менше, проте якщо наше плем'я збереже вільність духу, як зберігали його пахаючи на панщині наші прапрапрадіди, тримаючи дулю в кармані проти порядків антинародних режимів, українство все одно проросте. З днем державної незалежності, якої не було і не буде. Але чому б і не відсвяткувати? З днем Незалежності духу, що завжди рятує наш народ.

У Радянській Україні завжди співіснували три державні моделі:   Реальна політика в кабінетах з рішаловом між партійними угрупованнями; Радянський науковий «діпстейт» Корольових, Глушко та Глушкових, що створювали штучний інтелект і підкорювали атом та космос, немовби надихаючись футуристськими гімнами українських червоних поетів 20-х років; Ну а обслуговували цю величну державну машину пиздуни-комсомольці з плакатами на партійних зборах – насправді ж подібна нечисть знищила Багряну Україну своїм лицемірством. Звісно ж, батьками-засновниками Третьої Української Республіки були саме вони. Нині плакатне лицемірство і подвійна мораль комсомольців повністю абсорбована жидвою, що замінює герби та перейменовує вулиці та кладе асфальти під час війни. Фортелем села й міста набувають – ті, хто більше кричав і кричить про декомунізацію, дерусифікацію, деколонізацію і тд перекручує під себе суспільство найбридкішими методами держапарату Червоної Вкраїни.   І як би аморально не було все те, що творять жидофеодали, завжди радіє душа коли бачиш українського робітника. Який хоч і за наказом жидви закачує криваві гроші в асфальт і ніколи проти цього не підніметься, та все одно нікого краще таких робітників ніколи не було і більше не буде. Вони, як і сільські мужики, поляжуть в посадках Донбасу, захищаючи те, що самі збудували власними мозолистими руками, а не намалював архетиповий комсомолець маленькими жидівськими ручками у своєму кабінеті.

Жид з українських диких степів, що колись були запродані Катериною його предкам та німоті, знищив старий та створив сучасний світ. Тільки в Дикому Полі могла розпалитись пожежа світової революції, саме в цих краях Троцький взяв усю миттєву красу погрому жидівської лавки православним мужицтвом і відтворив її у погромі старого порядку. Не тому що хотів помститися за своє плем'я, а тому що відчув красу погрому, проте громив на своєму рівні - світовому. Чи відчуємо цю красу ми? Поки що ми чуємо лише відлуння сміху демона революції. Його сміх з потойбіччя йдосі стрясає планету.

В останні тижні серпня 1939 відбувалося укладання пакту Молотова-Ріббентропа. Напевно, єдине вірне рішення гірського селюка Сталіна і також одне з нечисленних правильних рішень Гітлера - австрійського селюка, що перехитрив самого себе. Сталін не любив білих людей, Гітлер не любив молоде європейське мистецтво та консервативну революцію. Обидва вожді не любили і не розуміли красу. Але любили та розуміли дипломатію. Дипломатична гра радянського єврейства та буржуазно-бюргерського нацизму, як не дивно для них самих, давала можливість врятувати Європу від кривавої війни, але британський довгий ніс як завжди завадив побудові адекватного світового порядку. Все ж таки, цей епізод в історії дипломатії - договір, підписаний сидячи під портретом Ілліча, дав змогу Україні об'єднатися в її соборних кордонах, роздавив масонський філіал у центральній Європи - міжвоєнну Польщу і подарував два роки короткої дружби між ідеологіями, що ламали людську особистість. Ламали, не в меншій мірі, ніж нинішні засуджувачі Пакту.

Той факт, що Глобальний Південь орієнтується на Росію, насправді має глибоко нас ображати. Будучи основою Радянської армії, українці були масово представлені як іноземні фахівці серед країн Азії, Африки та Південної Америки, що виборювали собі місце під сонцем у боротьбі з жидівським капіталом, який на той момент вже остаточно закував Західну Європу у свої кайдани.   Наскільки промова Хрущова в ООН, попри всю свою ідеологічність, була чудовою, настільки ж банальними є нинішні постмодерністські висери В.В.Шеломова з антиколоніалістськими радянськими плакатами на форумі Росія-Африка. Зараз Росія у тій же Африці сіє хаос, тоді ж як СРСР даючи чорним основи свободи стримував пустельних варварів і задавав їм певні рамки.   Люди з УРСР допомагали будувати державність на глобальному Півдні, але ми – їхні нащадки, максимум що отримаємо за це – орди мігрантів у повоєнний час. Але є надія, що нашим людям все ж таки дадуть знову розгулятися на цих спекотних землях після війни, принаймні з метою контролю за ветеранами, що явно буде здійснюватись нашими жидоелітами.

Революція застала наш край у сонному вигляді, розбудивши народ своєю пожежею. Її вогнища хоч і мали різні назви, але палали одним й тим самим вогнем. Багато хто в ньому згорів, багато хто кидався від одного вогнища до іншого. Так і з Волохом, що від соціальної та національної УНР перейшов до, на той час, такої ж соціальної та національної УСРР. Саме за це різні любителі потужити за УНР, що не розуміють історичного контексту, люблять облити таких як отаман Волох брудом. Якщо ж любителям історичної оптики нерозривної антикомуністичної та антимосковської боротьби since 1917 так дошкуляють контроверсійні постаті часів революції як націонал-комуністи чи махновці, то цікаво буде подивитися на їх обличчя, коли величезна кількість політизованих військових після війни опиняться у не зовсім українських, або ж навіть повністю ватних партіях. Не за гроші, а з особистих політичних переконань. А це точно буде, навіть не сумнівайтеся. Омелян Волох - ¡Presente!

Нинішні "державники" люблять полити брудом Нестора Махна, вони ж люблять брати під козирьок будь-яку забаганку жидови і тут же її виконувати. Під час повномасштабної війни всі повністю змогли переконатись, що Україну рятує лише низове самоврядування. При цьому маси все одно тягнуться до жидодиктатури та облизування чобота жидуче. А навіщо, питається? На Вільній території могли прийти козаки з нагайками та вправно проконтролювати процес побудови комуни для українських селян-середняків, то чому ж зараз, навіть через 89 років після смерті Батька Махна, українцям для державної регуляції потрібна жидівська бюрократія, чому не можна звернутися до досвіду Гуляйпільської комуни? Нестор Махно - ¡Presente!

Постмайданна соціальна інженерія в Україні зараз крутіша, ніж була у більшовиків. Здавалося б, коли у світі вже відсутня якась сакральність, хохлу, що весь час намагається наїбати сам себе, можна нав'язати важливість реформ церковних календарів. Сам Григоріанський/Новоюліанський календар може й правильний, і в переході православних на нього немає нічого такого, але ж суть взагалі не в канонічності. До того ж ми всі розуміємо, що і Київський Патріархат, і нинішнє ПЦУ своїм корінням тягнуться не до митрополії князя Володимира, а до сталінської РПЦ, тільки з декларативною прив'язкою до патріарха-петлюрівця Мстислава, що творив зовсім нову церкву як і з Малої Русі його дядько творив зовсім нове явище – Україну. Як збереження Юліанського календаря, так і перехід на нові дати, на церковне життя ніяк не впливали б і впливати не повинні, і справді вони не суперечать традиції. Але суть цих реформ, лише в тому, щоб обламати картину світу середньостатистичного українця, показати йому, що навіть церковні свята можуть змінювати жиди на Банковій. А отже пізніше одебілений бідністю, війною і поневіряннями українець прийме і цілком підтримає факт того, що ці ж жиди на Банковій у майбутньому зможуть замінити білих українців на не зовсім білих.