Укр Культ

Одеська кінстудія була заснована в 1919 році під назвою "Укркінофабрика" та вважається однією з найдавніших кіностудій в Україні. Студія відома своїми історичними фільмами, такими як "Бунтарка" (1936) та "Звіринець" (1939), які здобули велику популярність в українському кінопросторі. Славетний український режисер Олександр Довженко працював в Одеській кінстудії. Він створив деякі з найвідоміших українських фільмів, таких як "Земля" (1930) та "Арсенал" (1929). Під час Другої світової війни студія була важко пошкоджена, але після війни була відновлена і продовжила свою діяльність. Сьогодні Одеська кінстудія продовжує працювати та створювати як історичні, так і сучасні художні фільми. Вона відома такими роботами, як "Кіборги" (2017), "Захар Беркут" (2019), "Атлантида"(2019), "Людина з вулиці Інститутської("2019), які отримали визнання як в Україні, так і за кордоном. Одеська кінстудія часто використовується для зйомок фільмів з участю відомих акторів та режисерів із різних країн. Укр Культ

«Позбувся шапки – готуйся й голови позбутися» Ще декілька століть тому з’явитися на людях з непокритою головою було чимось нечуваним. Це стосувалось і чоловіків, і жінок. Були, звісно, й винятки, як похід до церкви на службу, наприклад. Але, майже і усіх інших випадках до «простоволосих» ставились з осудом. Вважалося, що втратити шапку – до легкого божевілля викликаного сильним почуттям. Ось така неуважність пророкувала колись закоханість до повного самозабуття. Знайти чужу шапку й використовувати її за призначенням не можна було ні в якому разі. Вважали, що чужі думки в голову лізтимуть. Якщо ж жінка знаходила й приміряла чоловічу шапку – це пророкувало їй швидке розчарування у коханій людині та вінець безшлюбності. До головних уборів протягом п’яти століть ставилися з особливою пошаною. Вони були не тільки частиною образу або елементом гардеробу, а й несли в собі сакральний сенс та виконували роль оберегів. Укр Культ

Жертви голоду на вулицях Харкова — столиці УСРР, 1933. Автор фото — Александр Вінербергер В контексті наших реалій варто повернутися до сторінок історії України, де відсутність мобілізації, а відповідно й сильної армії мала трагічні наслідки, а саме – прихід радянської влади. Радянський режим вживав заходи для придушення будь-якої опозиції чи незалежності. Це включало арешти, депортації, політичні репресії та інші форми насильства проти українців, які виступали проти нового режиму. Радянська влада проводила політику примусової колективізації сільського господарства, що призвело до голодомору в Україні в 1932–1933 роках. Мільйони українців загинули від голоду. Політика СРСР ставила за мету асимілювати українське населення в радянській системі та придушити національну свідомість українців. Сталінський режим здійснював примусові міграції та депортації етнічних груп, зокрема українців, до віддалених регіонів СРСР, що часто супроводжувалося тяжкими людськими стражданнями та загибеллю. Укр Культ

Стрітення Господнє, Федуско маляр з Самбора, с. Наконечне, 2 пол. 16 ст. Стрітення — це християнське свято, яке відзначають на 40-й день після дня народження Ісуса Христа. Цього дня вшановують пам’ять про те, як Діва Марія принесла свого сина до єрусалимського храму та подякувала Богу за первістка. За часів язичництва Стрітення знаменувало зустріч зими та весни. Та в народі чимало людей вважають так і донині. Вже після хрещення Київської Русі свято набуло релігійного характеру, оскільки вважається, що цього дня зустрічаються Старий та Новий заповіти. Існують певні традиції: -На Стрітення освячували воду та свічки. Вважається, що поки горить освячена на Стрітення свічка, доти вона оберігає від горя, біди та хвороб. А Стрітенську воду використовували для зцілення. -Щоб дізнатися чи врожайним буде рік - на ніч виставляли на вулицю тарілку з зерном. Якщо зранку на зерні буде роса - рік буде врожайний, якщо зерно буде сухе - очікуй поганого врожаю. Укр Культ

Гончарна столиця України - Старовинне козацьке містечко Опішне (Опішня) Зіньківського району Полтавської області - це унікальний осередок керамічного виробництва в Україні з власним творчим обличчям і неповторним історично сформованим асортиментом ужиткових та декоративних виробів. Віковий доробок гончарів – одне з джерел формування національної культури, зафіксована в глині духовність. На початку ХХ століття тут було майже 1000 гончарів. Їхні вироби розходилися по навколишніх селах і далеко від Полтавщини. Найбільші музеї країн Європи, Російської імперії та Америки відряджали спеціальні експедиції до Опішного з метою формування власних колекцій. У 1894 році в Опішному відкрито першу в Лівобережній Україні земську зразкову гончарну майстерню, що стала до сьогодні єдиним осередком розвитку гончарного шкільництва в Україні. Укр Культ

Агітаційні плакати більшовиків 1920р. Радянська влада поширювала ідею, що Петлюра продав Україну Польщі. Це було повʼязано з підписанням Варшавської угоди, згідно якої в обмін на визнання незалежності УНР і військову допомогу Петлюра погоджувався визнати українсько-польський кордон по річці Збруч і далі по Прип’яті її гирла. До Польщі мала відійти Східна Галичина та 5 повітів Волині. Варшавський договір був засуджений і найближчими прибічниками Симона Петлюри. Проте, військова конвенція Варшавської угоди дозволила майже розгромленій армії УНР відновити свою боєздатність і ненадовго продовжити боротьбу за державність. Та все ж, у жовтні 1920 року, по закінченні польсько-совєцької війни, польський уряд визнав УСРР і уклав з нею Ризький мирний договір 1921 року, що фактично анулював Варшавський договір.  Укр Культ

"Бій під Крутами" відбувся 29 січня 1918 року під час Української революції. Це була битва між українськими національними військами та військами Центральної Ради проти більшовиків та військ Центральної Ради, які перейшли на бік Більшовицької Росії. Бій завершився поразкою українських національних військ. Але ця подія в історії України є важливою, оскільки вона підкреслила боротьбу за незалежність та вплив інших політичних сил на українську революцію. На жаль, ця поразка визначила подальший хід подій, але боротьба за незалежність все одно тривала і триває. Багато українців продовжували боротьбу за незалежність проти радянської влади і ця боротьба тривала протягом декількох десятиліть. Пізніше, під час Другої світової війни та після її завершення, в Україні відбулися події, що мали великий вплив на історію країни. Підписуйся|Розвідка Ноєм

Ольга Таратута – найвідоміша українська анархістка, що була засновницею анархістських організацій в Україні у 1903 р., та одним з останніх лідерів анархістського підпілля в СРСР у 30-х роках. Почала боротьбу у 18 років і 12 разів заарештовувалася за часів царату та «совєтів». Нестор Махно казав: «В Україні є тільки три анархіста - я, Аршинов та Ольга Таратута». Читати статтю Укр Культ

​7 цікавих фактів про українську мову 1. Найдавніша згадка про українську мову датується 858 роком, а вперше українська мова була прирівняна до рівня літературної мови в кінці XVIII століття після виходу у 1798 році першого видання “Енеїди”, автором якої є Іван Котляревський. Саме його і вважають засновником нової української літературної мови. 2. Українська мова є однією з найпоширеніших мов в світі, і за кількістю носіїв займає 26-те місце в світі. 3. Український алфавіт являє собою один з варіантів кирилиці, число букв в ньому дорівнює 33. Порівняно з російською мовою, в українському немає великої кількості церковнослов’янських слів. З точки зору лексики найближчими до української є білоруська (84%) і польська (70%) мови. 4. Першим букварем, виданим в Україні, був «Буквар» («Азбука»), надрукований у 1574 р. у Львові першодрукарем Іваном Федоровим. Книжка складалася з абетки, складів, зразків відмінювання і короткої читанки. До нас дійшов лише один примірник, який знайдено в Римі 1927 р. Зберігається в бібліотеці Гарвардського університету (США). Факсимільне видання було здійснено в Києві 1964 та 1974 рр. 5. Найбільшу кількість синонімів має слово «бити». Згідно з «Коротким словником синонімів української мови» їх нараховується 45. 6. Найбільш вживаною літерою в українському алфавіті є літера “п”. Також на цю літеру починається найбільша кількість слів. Тоді ж як найрідше вживаною літерою українського алфавіту є “ф”. В українській мові слова, які починається з цієї літери, в більшості випадків запозичені з інших мов. 7. Дослідники доводять, що чимало вживаних сьогодні українських слів та мовних коренів були поширені ще у часи трипільської культури, про що свідчать топографічні назви, народні пісні сонцепоклоннецьких часів та значний слід у древньо-індійській мові — ведичному санскриті, джерела якого дійшли до нас з давнини у 5 тисяч років.

​Микола Вороний - український поет, театрознавець, перекладач. Народився в сім’ї ремісника. Відрахований із Ростовського реального училища за зв’язки з народниками та поширення забороненої літератури, три роки перебував під наглядом поліції. Заснував у Ростові «Українську громаду». Навчався у Віденському і Львівському університетах. Працював режисером у театрі «Руська бесіда», актором трупи Марка Кропивницького, в театрі Миколи Садовського. Близький друг Івана Франка. Рано почав писати вірші. Вважається зачинателем українського модернізму. Один із засновників Української Центральної ради та Українського національного театру. Як писав у спогадах сам Микола Вороний: «В революції 1917 року брав дуже енергійну участь, особливо на початку (при моїй участі організовувалось ядро Центральної Ради)… Були перспективи вступити до уряду, я воздержався, захоплений театральним хаосом. Далі: голод, морози, пайки і ускладнення моєї хвороби неврастенії кишок». Емігрував у 1920-му, мешкав у Варшаві (видав збірку поезій «За Україну» у 1921-му) і Львові. В Україну повернувся в 1926-му. Працював у Харківському музично-драматичному інституті, у Всеукраїнському фотокіноуправлінні. Заарештований у 1934-му за звинуваченням у «контрреволюційній діяльності», засуджений до трьох років заслання. Повторно арештований в 1938-му за «компрометацію заходів партії та уряду» («дискредитував методи стаханівської роботи», «вів шкідницьку роботу по пониженню урожайності» тощо). Розстріляний 7 червня 1938-го в Одесі. Микола Вороний в робітні львівського художника Олекси Новаківського