Притчі

Будда і його гаманець Кілька противників буддизму паплюжили одного разу Будду, коли він проходив повз них. Але він відповідав їм лише посмішкою і бажав здоров'я. Хтось запитав його: — Ти посміхався і бажав їм здоров'я, хіба ти не відчував до них гніву? На що він відповів: — Я можу витрачати тільки те, що є у мене в гаманці. @prytcha

Майстер навчав учня стрільбі з лука. Учень узяв лука, дві стріли і приготувався до виконання вправи. Однак Майстер підійшов, забрав у нього одну зі стріл і кинув її убік. — Чому ти відібрав у мене другу стрілу? — Я відібрав у тебе не другу стрілу, а першу, бо вона все одно пішла б повз мету. — Але чому? — Бо, стріляючи, ти знав би, що в тебе є ще одна спроба. @prytcha

​Поспішай повільно — Учителю, чому ви не даєте мені більше завдань, тоді як інші отримують мало не кожен день нові? — запитав учень Вчителя. — Я відповім тобі, але тільки не зараз. Зараз давай пообідаємо. Учень погодився, бо ж і він був голодний. — Тільки дозволь мені самому тебе годувати? Учневі це здалося дивним,однак, він погодився, думаючи, що так Учитель проявляє до нього більше уваги, ніж до інших учнів. Принесли частування. Учитель набрав в ложку смачного, ароматного і соковитого плову і підніс її до рота учня, який з апетитом почав їсти казкову страву. Від задоволення він захитав головою, закрив очі і хотів було в захопленні похвалити вміння кухаря, але як тільки він відкрив рот, щоб сказати: «Вай, вай, яке це диво», як чергова ложка опинилася у нього в роті. Він почав пережовувати, але, не встигнувши дожувати, його рот поповнився ще однією ложкою чудової страви. Він жував все швидше і швидше, і, незважаючи на це, ложка з пловом все частіше і частіше виявлялася у нього в роті навіть перш, ніж він встигав прожувати попередню. Нарешті учень не витримав і з повним ротом вигукнув: — Ми що, кудись поспішаємо? Чому ви наповнюєте мій рот перш, ніж я встигаю прожувати і насолодитися смаком цього чудового плову? Невже не можна їсти не поспішаючи, за приємною бесідою? — Можна, але ж тобі так подобається, — сказав учитель. — Мені? Ви що? Хто вам це сказав? — Ти сам півгодини тому. — Я? — здивовано запитав учень. — Ну не я ж просив давати тобі нові уроки, коли колишні ще не пережовані і не засвоєні тобою. Давати тобі нові завдання, перш ніж ти виконаєш і зрозумієш попередні, все одно, що наповнювати їжею повний рот. Не квапся набирати багато завдань і не поспішай виконувати їх. «Поспішай повільно», говорили древні, щоб не прогавити життя. Виконуй їх з радістю і старанністю, а не з поспіхом. Не перетворюй життя в погоню. Відчуй смак життя і насолоджуйся їм! @prytcha

Осел на весіллі Прилетіла ластівка звати осла на весілля: — Мене послали за тобою. Ідемо швидше на весілля! А син осла спитав: — Чому це звуть тебе, старого, а мене, молодого, не звуть, хоч я й співаю і танцюю краще за тебе? — Мабуть, їм треба дров привезти чи води натягати, — відповів батько. Сербська притча @prytcha

🍂 День осіннього рівнодення — астрономічна межа між літом і осінню в Північній півкулі. Та осінь — це не лише зміна положення Землі відносно Сонця. Менше світла й прохолодніші дні природно впливають на наш ритм життя та настрій. А коли навколо стільки тривог і невизначеності, особливо важливо берегти свої сили, підтримувати близьких і знаходити хоча б маленькі моменти спокою та звичайного життя. Хай ця осінь буде теплою і світлою для вас. 🍁 Мирного неба! Більше про День осіннього рівнодення на нашому сайті. Щодня з вами, daytoday.ua Приєднуйтесь до нас в Instagram 👉 https://www.instagram.com/reel/Ddnlbr7sd9Y/?stkn=aGcwdGp3cHZqc2Mw

«Людина з чутливим травленням хапається за те й інше, але за надлишкового розмаїття їжа тільки дратує, а не живить. Тож завжди читайте перевірених авторів, і якщо навіть ви відхилитеся від них, завжди повертайтеся назад. Щодня приймайте трохи засобу від злиднів, смерті та інших прикрощів. І якщо ви щойно поспіхом охопили одразу кілька тем, зупиніться на одній із них, щоб упродовж дня осмислити її та перетравити.» Сократ @prytcha

Бог зліпив людину з глини, і залишився у нього невикористаний шматочок. — Що ще зліпити тобі? — запитав Бог. — Зліпи мені щастя, — попросив чоловік. Нічого не відповів Бог, і тільки поклав людині в долоню шматочок глини, що залишився. @prytcha

"У ті дні говорили: «Від дерев'яних черевиків до дерев'яних черевиків - шлях у чотири покоління», тобто перше покоління наживає, друге примножує, третє - тринькає, четверте - повертається на фабрику." Вінстон Черчіль @prytcha

Коштовність Одна мудра жінка, мандруючи, знайшла дорогоцінний камінь у струмку. Наступного дня вона зустріла мандрівника, який попросив їжу. Жінка відкрила свою торбинку, щоб дістати їжу. Мандрівник побачив у торбинці дорогоцінний камінь і попросив жінку віддати йому цей камінь. І жінка віддала камінь, не вагаючись. Мандрівник пішов своєю дорогою, не вірячи такій несподіваній удачі. Він знав, що вартість цього каменю така велика, що, продавши його, він зможе жити безбідно до кінця днів своїх. Однак через кілька днів він наздогнав мандрівницю і сказав: — Я все думав про вартість каменю і вирішив повернути його вам, сподіваючись, що зможу отримати від вас щось цінніше. Поділіться зі мною і навчіть мене тому, що змусило вас віддати цей камінь мені, незнайомцю, без вагання. @prytcha

Якось король пішов в свій сад і виявив зів'ялі і вмираючі дерева, чагарники і квіти. Дуб сказав, що він помирає тому, що не такий високий, як сосна. Обернувшись до сосни, король виявив, що вона гине від того, що не може давати виноград. А виноградник вмирає тому, що не може цвісти так само прекрасно, як троянда. І король знайшов лише одну квітку, братки, квітучі і свіжі як завжди. Йому було цікаво дізнатися, чому так відбувається. Квітка відповіла: — Я прийняла за належне, що коли ти посадив мене, то хотів саме братки. Якби ти захотів бачити в саду дуб, виноградник або троянду, ти б посадив їх. А я — якщо я не можу бути нічим іншим, крім того, чим є, — я буду намагатися бути цим якнайкраще. Ви тут тому, що існування потребує вас такого, яким ви є. Інакше тут був би хтось інший. @prytcha

Кульбаби Один чоловік дуже пишався своєю прекрасною зеленою галявиною. Одного разу він побачив, що серед трави зацвіли кульбабки. Чоловік не сіяв ці кульбаби, і, тому, сприйняв їх як бур’ян. Він одразу вирвав їх руками. Через деякий час кульбаби знову з’явились. І як тільки чоловік не намагався позбавитися них, кульбабки продовжували з’являтися на галявині та бурхливо рости. Нарешті він написав листа відомому агроному. Докладно перерахував всі використані методи, застосовані для боротьби з кульбабами. А лист закінчив питанням: — Я випробував всі методи. Порадьте, може є ще якийсь метод, якого я не знаю? Невдовзі він отримав відповідь: — Так, є такий метод, який ви ще не випробували: пропоную вам полюбити  їх. @prytcha