Зміючка Оленка

І памʼятайте, де б ви не були, я завжди з вами;)

І так. Прийшов час викладати не тіко красиві інста фоточки з одного найкрасивіших мість України, а й добавити ложку дьогтю, про який мені ну дуже боляче писати. Боляче було дивитись і ще больніше усвідомлювати що люди наші українчики те ще гімно сране. І те, що в моєму оточені люди культурні, то це тільки моя бульбашка, а більшість просто дегенерати. Які серуть там де жруть. І це в прямому сенсі слова. Бо дружбівський карʼєр, що на Житомирщині, неймовірно прекрасне місце. Його називають українськими Мальдівами. І він справді з неймовірним кольором води, скелями, дивовижними пейзажами, які могли б конкурувати з місцинами Ісландії. Але в Ісландії культурну спадщину зберігають а про природу дуже піклуються. А в нас, на превеликий жаль, людоньки такі самі свині, які нищать своє. Свою землю. Свою Україну. Розчарована. Зла. Пригнічена. Прошу, не їдьте туди. Якщо: а) не хочете стикнутися з купою людей, які сидять своїми палатками один в одного на голові, змагаються за гучність музики ( при чому в усіх один і той же плейліст, тільки в різному порядку. Дякую що без російської музики) б) Не їдьте туди, якщо ви не збираєтесь там прибіжать сміття. В) не їдьте туди, якщо бережете своє авто. Дорога там, її просто немає👌🏻

Русню

Хуй

На

Добрий вечір

🇺🇦🫶🏻

Хочу поділитись з вами відгуком на концерт який мені сьогодні поталанило відвідати. А саме концерт арфової музики. Деякі з вас, але мало хто, знає, що арфа для мене це королева поміж інструментального світу. Коли я чую арфу, неможливо передати, що всередині мене відбувається і який калейдоскоп емоцій я переживаю. Якісь струни моєї душі чіпляють струни цього божественного, струнного інструменту. Так ось, після доволі важкого робочого і не менш важкого морального дня, як подарунок з небес, мій тато випадково достав запрошення для мене на концерт, який влаштовувала його колега по оркестру, арфістка Вероніка Лемішенко. Професійна музикантка, лауреатка міжнародних конкурсів, засновниця фестивалю Арфові Барви, який відбувається у Харкові. Наразі Вероніка працює у хорватському симфонічному оркестрі. Концерт відбувся в новому камерному залі у Києві VERE MUSIC HUB. Незвичний для мене був сам концерт концерту. Бо окрім програми багато розказували про сам інструмент. Його стрій. Історію виникнення. Композиторів. Також цікаво Єва будова програми. Починаючи від класицизму закінчуючи авангардними творами. Звучали твори Миколи Лисенка адаптовані саме для арфи. Також твори сучасних українських композиторів. Музика імпресіоністів. І це все дало змогу почути арфу з абсолютно різних і до сих пір мені невідомих сторін, цікавих сторін. Складні технічні твори. Дивовижна методика звуковидобутку. Я получила надзвичайне задоволення. І пропоную послухати декілька фрагментів з концерту, які я трохи записала на свій телефон. Розумію, що звісно телефон не передасть всієї багатогранності звуку, але для звіту хочаб 🫠

Дуже багато є чого сказати і дуже мало на це сили. То ж хай просто побуде тут фото мене в робочій атмосфері.

Сон. Наче зима і я на метро ВДНГ, тільки з іншої сторони виставкового центру, годую снігом свою маленьку вівчарку з цинкового відра . Вівчарка чомусь губиться. І відро також. А я шукаю її по сугробам. І вони такі великі, на рівні шевченківських університетських корпусів. Потім я знаходжу то відро. А там повно води. І я їду в метро і до мене підходить дядько який в метро продає каблучки дорогоцінні. Знаєте, ходить по вагонам і пропонує. А каблучки дорогі. З опалами і в білому золоті. Я міряю три каблучки. І не знаю яку вибрать. Але більш за все мені подобається третя. Але вона сама дорога і сама незручна на пальці. Але опал самий сяючий… і ось ми підʼїзджаємо до станції і я кажу дядьку що я поки не готова, але візьму цю третю наступним разом Проснулась

3 години сну, ммммммм все як я люблю🫠 добрий ранок вам, мені і моїй тривожності, давно не бачились🫤

Такі думки: що я помру одинока і мене зʼїдять мої змії. Кінець

Тепер якось так. Місце робоче облаштовано, працювать за ним одне задоволення☺️

В це складно повірити але перший мій в житті ювелірний верстат😅 до цього я працювала просто за столом🫣

«Три ілюстрації, одна історія, два життя». Авторка: albina.kolesnichenko