Записки диванного архівіста

У Львові влучання шахеду в будинок біля ЦДІАЛУ 😡

От я й натрапив на найскладніший випадок в генеалогії: "Інвентар села Калинівка" без будь яких інших згадок про адміністративну приналежність. Калинівок в Україні просто таки сотні, чи не кожен район має свою Калинівку, а деякі навіть не одну. Не уявляю як ідентифікувати цей населений пункт

​​Товариство, пропоную провести перші “Диванні посиденьки” у вівторок, 24 березня 2026 р. о 19:00. Цього разу вашої допомоги потребую я сам. Працюю над справою про розмежування маєтків Тишкевичів і Острозьких і вперся в проблему, яку самотужки поки не можу подолати. Тож спробую коротко розповісти про неї, а далі — спільними зусиллями влаштуємо невеликий мозковий штурм із локалізації топонімів XVII ст. на сучасній карті. Бо, як відомо, на дивані з картою і старим актом у руках географія XVII століття раптом стає дуже творчою наукою. Регіон дослідження: межа між Київським і Брацлавським воєводствами — Пиківська, Глинська, Махнівська та Бердичівська волості. Орієнтовний час розмови: близько 1 години (або поки не переможемо топоніми, або вони нас). Збираємося тісним колом - підписники Монобази + дослідники команди Інвентаріуму Посилання тут: https://base.monobank.ua/p/202603232BJSJXQDtJzTfF

​​П'ятнична генеалогічна мудрість

Друзі, за годину стартує наша розмова про використання ШІ в генеалогії. Це буде зустріч “для своїх” — без зайвого пафосу, зате з максимально прикладними речами. Поговоримо про ключові виклики, які зараз стоять перед генеалогією, і чи може ШІ реально підвищити продуктивність дослідника, а не просто красиво “поговорити”. Розберемо: — які інструменти ШІ дійсно працюють у генеалогічних задачах — як правильно з ними взаємодіяти, щоб отримувати релевантні результати — коли відповідям ШІ можна довіряти, а коли варто вмикати режим скептичного архівіста Тож готуйте чай або каву — і приєднуйтесь. Буде по суті. https://base.monobank.ua/p/20260319513jm2Cb6iNqF2

​​13000 інвентарів у реєстрі Інвентаріума. Давайте ще раз. Повільно. З паузами, як у серйозних архівних відкриттях. Тринадцять тисяч записів про інвентарі. 1–3–0–0–0. Я досі не до кінця в це вірю. На початку 2025 року я знайшов 82 інвентарі й подумав: «Ого, це вже чимало. Майже колекція». А потім почав обережно мріяти: ну, може, їх є ще… тисяча? Ну добре, максимум дві — і то, якщо дуже пощастить і ніхто нічого не загубив у фондах. Ага. Звісно. Тепер у нас 13000. І це той рідкісний випадок, коли реальність не просто перевищила очікування — вона їх акуратно описала, пронумерувала і склала в окрему справу. І тут важливий момент: це не «само якось назбиралось». За кожним із цих інвентарів стоять живі люди — волонтери-дослідники, які замість серіалів вечорами відкривали описи, переглядали справи, сумнівалися, перевіряли і вносили в реєстр. Ті самі люди, які знають, що «швидко подивлюсь один інвентар» — це мінімум на три години і легку втрату відчуття часу. Фактично, це 13000 маленьких перемог. І трохи втомлених очей.

​​“Нам треба серйозно поговорити” подумали ми з паном Олександром, розробником славнозвісних генеалогічних інструментів “Справної Качки” та “Качиного Інспектора”. Говорити будемо про штучний інтелект і його використання в генеалогії. Як сучасні алгоритми допомагають знаходити предків, обробляти архівні дані та будувати родові дерева? Чи можна довіряти автоматичним висновкам і які підводні камені приховують чат‑боти та LLM? Якщо ви дослідник‑генеалог і ще не використовуєте ШІ у своїй роботі — саме час виправити це. Якщо ж ви вже індексували не одну метрику за допомогою ШІ, теж приєднуйтесь — ми поділимося для вас новими цікавими кейсами. Цей стрім буде корисний усім, хто цікавиться історією родини, архівними документами або сучасними технологіями. Коли: Четвер, 19 березня 2026 р., 19:00 Розмова буде приватною: запрошені гості — спільнота «Генеалогічне ІТ», волонтери проєкту «Інвентаріум» та підписники Монобази каналу «Записки диванного архівіста». Вони зможуть брати участь у дискусії та обговоренні. Для всіх інших відео буде доступне у записі приблизно за тиждень-два після стріму. Якщо бажаєте взяти участь у дискусії, ще встигнете підписатися на Монобазу: https://base.monobank.ua/5QffSX4mrAAkH1#subscriptions

Вкотре дивуюся наскільки ж сильно польська генеалогія відстала від української в сфері ІТ... Авторський (sic! що б це не означало) додаток для індексації з ключем активації, щоб ключ отримати треба комусь писати якийсь запит. Додаток працює офлайн, тому забудьте про всі ці модні AI i LLM, дід індексував вручну і ти індексуй вручну 🙈 Хто хоче більше почитати, велком сюди https://www.facebook.com/groups/483927925655815/?multi_permalinks=1842502956464965

Підсумки першого місяця Інвентарного марафону За перший місяць нам вдалося досягти справді неймовірних результатів: - 82 інвентарні проєкти створено - 48 інвентарних проєктів завершено Крім того, маємо й значні технічні досягнення. 🗺 Мапа прізвищ - https://cobook.today/surnames-map - пошук доступний по 14794 згадках прізвищ - дані охоплюють 57 населених пунктів 📚 CoBook Archive - https://t.me/cobook_archive - вже 43 інвентарні проєкти експортовано в архів - вони доступні кожному для вільного завантаження Щиро дякуємо кожному за вашу наполегливу працю! Разом ми робимо важливу справу — відкриваємо джерела і створюємо корисні матеріали для себе та інших дослідників.

​​П'ятнична генеалогічна мудрість

Я давно кажу, що у нас катастрофічно мало так званої “побутової” історії — чогось такого, що оточувало б нас щодня, тихо нагадувало про минулі події і при цьому мало приємний локальний присмак. Бо історія — це не лише підручники, дати й портрети суворих дядьків у шапках, а й те, що лежить на кухонному столі поруч із чашкою чаю. Але, на щастя, трапляються й приємні винятки. Наприклад, Гощанська кондитерська фабрика випускає чудові цукерки “Слава князів Острозьких” — тут вам і смачно, і історично. Справжній синтез гастрономії та краєзнавства. Таку коробку можна подарувати з тонким натяком: “Нехай слава князів Острозьких надихає і тебе на великі справи”. А можна підійти до питання більш дидактично — подарувати вже порожню коробку зі словами: “Якщо не виправишся, будеш як москалі під Оршею — битий і без цукерок.” Одним словом, як не крути — приємна річ. І цукерки, до речі, справді дуже смачні. А які ви знаєте бренди, пов’язані з історичними подіями? (Окрім горілки “Гетьман”, звісно) https://gzpt.com.ua/catalog/shokoladni-tsukerki/frukti-v-shokoladi/korobka-tsukerok-slava-knyaziv-ostrozkikh-420-g/ P.S. А взагалі ж ідея! Такі цукерки можна буде дарувати переможцям наступних Інвентарних марафонів. Історична мотивація, так би мовити.

Шанс поглибити родовід з правого берега Дніпра👀 Якщо Ваше генеалогічне дерево корінням іде у придніпровське правобережжя, то Ви напевне вперлися в 1780-ті роки - документи давніше поодинокі і глибше родовід не побудувати. Однак, не поспішайте здаватися! Можливо, ваші предки «прийшли з того боку». Друга половина XVIII століття характеризується міграціями з одного берега Дніпра на інший. У фондах ЦДІАК є справи про розшук втікачів, де можна знайти не просто списки, а відомості звідки пішов, куди саме оселився, як давно. Нижче зібрано посилання на оцифровані справи фондів 6 і 51: -ЦДІАК 6-1-4 -ЦДІАК 6-3-31 -ЦДІАК 51-3-10052 -ЦДІАК 51-3-10052а (ч.2) -ЦДІАК 51-3-16831 Також є неоцифровані справи з фонду 59. Що це дасть? Якщо Ваш предок у цих списках - знайдете звідки він переселився, як правило збереженість джерел по Гетьманщині дозволить ще трохи поглибити родове дерево в цьому напрямку. Бонусом замість селян серед предків матиме козаків👌 Якщо знаєте ще такі справи - надсилайте в коментарі, доповнимо.

Друзі, продовжую занурюватися в темні глибини інвентарів на всіх можливих платформах. Щойно вийшла моя розмова з паном Ярославом на каналі “Хроніки генеалога”. Ми обговорюємо, чому інвентарі — це не просто старі папери, а справжні скарби для тих, хто любить копатися в родинних таємницях, як їх шукати, і що можна знайти, якщо дивитися уважно… іноді навіть між рядками. Переглядайте відео, залишайте коментарі, поширюйте, бо хороші інвентарі люблять компанію: https://www.youtube.com/watch?v=yFH7A9uTlQ8 І, якщо ви ще не підписані на “Хроніки генеалога”, саме час це виправити — бо де ще ще можна так невимушено блукати минулим і відчувати себе справжнім мисливцем за скарбами родоводу?

У кожного генеалога є кілька задач, які вперто повторюються знову і знову. І рано чи пізно настає момент, коли замість черговий раз їх вирішувати, починаєш думати — а чи не можна змусити когось робити це за тебе. Одна з таких задач - ідентифікація населених пунктів в інвентарях. "Що це за Калинівка?", "Яка саме це Олександрівка" це болючі питання для кожного з команди Інвентаріуму. Тож я трохи помізкував і переклав цю непросту роботу на ШІ, адже його залізні мізки не шкода. Що таке "Історичний локатор" і як він допомагає в дописі: https://base.monobank.ua/p/2026030864zAJGpVKahRwr

​​Пʼятнична генеалогічна мудрість

​​Поки я у відпустці й не пишу жодних серйозних генеалогічних текстів, пропоную товариству невеличку філософську дискусію. Як ви вважаєте: чи справді “все тече, все змінюється”, чи, можливо, історія все ж любить ходити по колу й час від часу повторювати старі трюки? От, наприклад, у XVI ст. фортеця Тустань контролювала добру третину гірських перевалів. Кожен, хто їхав ними з товарами, мусив сплатити мито — 14 злотих. Сума, між іншим, була доволі відчутна. Але вибір у купців, особливо тих, що везли сіль, був невеликий. А саме вони найчастіше користувалися цими шляхами. Правило було просте й зрозуміле ще в ті давні часи часи: хочеш їхати — плати. Минуло якихось пів тисячі років. І що ж ми бачимо? Сьогодні за вхід до Тустані мандрівник (себто я) заплатив 180 грн. Якщо перевести цю суму у злоті — виходить майже те саме. Роки минають, держави змінюються. Фортеці вже немає, але скелі стоять, сіль усе ще цінний ресурс, а мито… підозріло мало змінилося. От і сиджу я тепер, дивлюся на ці підрахунки й думаю: то, може, історія й справді циклічна? А як вважаєте ви?

📸 Новий розділ на OpenHeritage — Фотоархів Останнім часом від нас було менше повідомлень — але це лише тому, що ми активно працювали над розвитком платформи. І тепер можемо показати один з результатів цієї роботи. Ми запустили Фотоархів — новий розділ OpenHeritage, де історичні фотографії стають не просто зображеннями, а частиною дослідження історії. Ми прагнули зробити не просто галерею, а повноцінний архів історичних фотографій з дослідницькими інструментами. Що вже доступно 👇 🗺 Дослідження фотографій на мапі Фото можна відкривати через карту і бачити де саме був зроблений знімок. Це дозволяє досліджувати історію місць через фотографії. 🔎 Метадані та пошук Кожна фотографія може містити: • місце зйомки • дату або період • опис • джерело • автора • інші історичні деталі Тобто фото стає повноцінним історичним джерелом, а не просто зображенням. 👤 Відмітки людей на фотографіях Можна позначати людей на фото. Це дозволяє: • знаходити одну і ту ж людину на різних фотографіях • допомогти комусь випадково знайти своїх родичів там, де він цього не очікував • поступово формувати зв’язки між фотографіями, людьми та історією. 🖼 Зручний перегляд Фотографії відкриваються у повноекранному режимі з масштабуванням, щоб можна було уважно роздивитись навіть дрібні деталі. 📚 Розділ джерел та сховищ Ми також додали структуру для організації джерел інформації. Тепер можна вказувати: • джерело (книга, альбом, архівна справа, колекція) • сховище (архів, бібліотека, онлайн-ресурс, приватна колекція) Це допомагає правильно зберігати походження інформації і робить архів зручнішим для досліджень. 🏛 Збереження візуальної спадщини Фотоархів — це також спосіб зберегти візуальну історію та культуру регіонів. Фотографії допомагають зафіксувати вигляд міст, сіл, будівель, людей і подій — інколи аж до рівня конкретного населеного пункту або навіть однієї вулиці. Такі зображення з часом стають цінними історичними свідченнями життя місцевих громад. 💬 Пропозиції, уточнення та впізнання людей Користувачі можуть надсилати пропозиції, виправлення або додаткову інформацію до фотографій. Наприклад: • якщо хтось впізнав людину на фото • знає деталі про подію, місце або час зйомки • помітив помилку в описі Це дозволяє спільно уточнювати історичні дані, і цей функціонал ми ще будемо розширювати. Також за цей час ми зробили багато виправлень та покращень у різних частинах платформи. 🔐 Тепер усі дані OpenHeritage додатково резервуються у хмарі, щоб внесена користувачами інформація була максимально захищена і не втрачалась. Протягом цього місяця ми також плануємо додати більше інформаційних матеріалів на сайті, щоб детально пояснити: • можливості платформи • підходи до роботи з даними • як правильно додавати та досліджувати інформацію А поки що можна спокійно досліджувати новий розділ і знайомитися з його можливостями. 🌐 https://openheritage.online/uk/photo-assets Можливо саме на одній з фотографій на вас вже чекає чиясь історія.

Вчора працював в "відділі рукописів" Наукової Бібліотеки ЛНУ, знайшов там досить багато документів, що можуть бути цікавими генеалогічній спільноті. Написав коротенький матеріал про рукописи, які можна знайти в бібліотеці https://base.monobank.ua/p/20260303CnwMXBqXsophSt

Друзі, як казав класик, πάντα ῥεῖ καὶ οὐδὲν μένει — усе тече, ніщо не залишається незмінним. І хто ми такі, щоб із цим сперечатися? Світ змінюється шаленими темпами — і навіть наша улюблена генеалогія, яка, здавалося б, могла застигнути, як комаха в бурштині, насправді постійно розвивається й ускладнюється. Дослідження стають комплекснішими, вимогливішими до часу, знань і ресурсів. Працювати «по-старому» означає автоматично відставати від тих, хто впроваджує нові методи, цифрові інструменти та сучасні підходи. А «диванна архівістика», як відомо, має бути на вістрі прогресу. Саме тому канал «Записки диванного архівіста» відкриває власну Монобазу! 👉 https://base.monobank.ua/5QffSX4mrAAkH1 Принцип простий: ви обираєте комфортний для себе рівень щомісячної підтримки — а я натомість створюю ще більше якісних матеріалів про історію, краєзнавство, генеалогію та застосування інформаційних технологій в архівній справі. У теорії ігор це називається win-win — і це саме той випадок. Зараз для вас доступно три рівні підтримки: 1. Друг архівіста — обравши цей рівень, ви покажете свою підтримку й отримаєте такі переваги: - ранній доступ до всіх відео та матеріалів; - закриті дописи з історіями, які не виходять публічно; - доступ до записів минулих стрімів; - ваше ім’я у списку меценатів проєкту. 2. Архівний детектив — це рівень для серйозних дослідників, який надає такі переваги: - усе з попереднього рівня; - щомісячний закритий стрім-консультація; - доступ до добірок джерел, генеалогічних гайдів та інструкцій; - можливість ставити запитання для розбору на стрімі; - закритий чат для обговорення складних випадків. 3. Магістр генеалогії — для тих, хто хоче бути всередині процесів, дізнаватися найбільше і найшвидше; переваги на цьому рівні найцікавіші: - усе з попередніх рівнів; - пріоритетний розгляд запитань і кейсів; - участь у тестуванні нових генеалогічних інструментів і сервісів; - запрошення до спільних дослідницьких міні-проєктів. Майбутнє вже тут. Воно стукає у двері, пропонує нові можливості й водночас кидає виклики. І лише від нас залежить, чи скористаємося ми цим шансом. Підтримайте проєкт і станьте частиною спільноти, яка рухає генеалогію вперед: 👉 https://base.monobank.ua/5QffSX4mrAAkH1

Щоб по-справжньому зрозуміти епоху, яку ви досліджуєте, замало просто перегорнути сторінки історичних книг. Її потрібно всебічно вивчити — відчути фактуру часу, його світло й тіні. І найкраще це робити через живопис. Якщо будете у Львові, зайдіть до галереї ZAG і подивіться на оригінали картин Тараса Шевченка. Це той рідкісний випадок, коли «занурення в джерело» не означає черговий архівний опис на 300 аркушів. І, можливо, саме там XIX століття перестане бути просто «ст.» і стане епохою, яку можна відчути.