Grumpy readerka

у лютому просто таки проситься поговорити про романтичну літературу. думала, що в мене буде можливість зняти відео про свої улюблені роменси (може ще й буде), але я нині кашляю через кожне слово і в мене облазить ніс 🥺 принаймні зараз розповім вам про 4 прочитані за цей рік книжки, а далі побачимо 💅🏻 про першу з них я вже згадувала на каналі, це "The Nightmare Before Kissmas" Sara Raasch, спершу книжка була по-дурацькому чудова, а потім дуже і дуже скучна. здавалося б як можна знудитися на історії про різдвяного і гелловінського принців, але в мене вийшло! подруга подарувала мені "Шах і мат" Алі Гейзелвуд, моя перша книга авторки українською. а ще це її єдина книга про YA героїв, мені сподобалося. сподіваюсь, коли Алі знудиться з еротичними романами (швидше б 🙏🏻), то знову повернеться до чогось такого. "Романтичну комедію" Кертіс Сіттенфельд я слухала на абуці переважно торік, але закінчила вже в січні, тож рахуємо сюди. це не буде моя улюблена історія, але книжка перевершила очікування (доволі низькі). важко було витиснути з себе співчуття до американців, знуджених під час ковіду, але в цілому незле! і останній з роменсів це "The Truth According to Ember" Danica Nava. мене привабило, що авторка за походженням нейтів американка, і пише, власне, про таких самих героїв. тут у центрі сюжету дівчина змішаного походження, що дуже сильно забрехалася, аби зробити кар'єру в корпоративному світі. а потім в якийсь момент ця брехня зачіпає не лише професійне життя, а і особисте теж, шок. добре, що, озирнувшись, Ембер виявляє за собою небайдуже ком'юніті, яке здатне допомогти. знаю, що доволі багато людей ставляться до роменсів критично (з презирством), але для мене це фан, розвага і копі-механізм, від яких я не планую відмовлятися 🤭

о, друзі, дякую за турботу, усе нормально 😌 вибачте, що зникла, просто на цьому тижні вся енергія пішла на те, аби закінчити тривалий проєкт, а на вихідних я ще й захворіла, неприємно 🥲 скоро повернуся у велике контентовиробництво, а поки ось вам смішна фотка біблотекарки на робочому місці ❤️

вежа з нечитаних друкованих журналів стала зависокою, тож я витягнула з неї примірник "Локальної історії" про Шевченка. дуже цікавий номер, багато інсайтів✨ спробую розповісти вам про нього детальніше і, можливо, зацікавити: 🗞 репортаж Любки, що номер розпочинає, доволі зверхній і неприємний, але, можливо, я просто упереджена 🗞 текст про козакофілів абсолютний топ, я у захваті від безумства знуджених шляхетських синків, що косплеїли запорожців та шикували жеребців і кобил перед дзеркалами, аби ті не нудьгували. неочевидні плюси цієї субкультури: "Мазепа" Байрона 🗞 детальні описи борщу з карасями, захотілося 🫦 також виявилося, що Шевченко міг подужати сто пельменів за вечір 🗞 десять жінок Шевченка або чому він так і не женився 🗞 грайливий віршик з матюками про археологічні розкопки скіфського кургану! 🗞 канівський некрополь, де - неприємний шок! - досі з почестями похований Гайдар. натомість біля Чернечої гори покоїться частина праху Віри Річ, британської перекладачки Шевченка 🗞 вдам, що колонки Портнікова просто не існує: несмак, патос і Тора. єдиний плюс - вона займає одну сторінку 🗞 провокативна поезія Семенка і "метро до Кибинець" 🗞 смішна помилка у есеї Діани Клочко, де обговорюється колір зіниць Шевченка 👁👁 справді було захопливо читати: і серйозне, і смішне, і сумне. шкода, на гудрідз не відмітиш 🤭

несподівано розсміялася над "Пачінко", дуже вже вишукане порівняння 🤭

"І все ж вона заповнювала ними свій розум, як наповнювала б свинячу кишку начинкою для кров'янки"

у супроводі відданої компаньйонки я нарешті дочитала "Біснуватого" Лі Бардуґо ❤️ друга половина книги настільки жвавіша й цікавіша за першу, що годі й сказати, Пекло точно пішло тексту на користь. мені навіть було трохи шкода дочитувати. з приємного: Дарлінґтон зрештою вдягнув штани 🤭 з неприємного: вампіризм на мій смак був зайвим 🫣 шкода, що третьої книжки ще треба діждати, так би я на ентузіазмі і з нею впоралася. але нічого, очікування теж важлива частина читацького досвіду 😌

всього триста сторінок і в "Біснуватому" нарешті почало відбуватися щось цікаве (герої спустилися до Пекла!) 🥹 мені вже здавалося, що авторка знущається, отець Річинський вмер швидше!

фарбувати волосся = кілька годин спокійного читання, в які мені ніхто не відволікатиме 😌

новина про те, що "Одержимість" Баєтт уже приїхала з друкарні і скоро буде в продажу, мене надзвичайно потішила 🥹 скоро день книгодарування і я зможу скласти безпрограшний вішлист з одного пункту, бо до святкової нагоди завжди хочеться підібрати the книжку 🤌🏻 інформацію і фото взяла з каналу видавництва "Темпора" 😌

вчора ввечері зустрілися з буктюберками на книжковий клуб за романом "Голландський дім" від Енн Петчетт. я щоразу не можу натішитися наскільки вдала компанія у нас зібралася, і кожне обговорення не лише поглиблює задоволення від читання, а і виводить розмову на якусь геть несподівану доріжку 😌 "Голландський дім" чудово пасує для неспішної розмови, дуже клубна книжка, де багато неоднозначних об'ємних героїв, що здатні як на неправильні рішення, так і на виправлення помилок. є про що поговорити! ще люблю ту частину клубу, де ми позичаємо книжки одна одній, чудова нагода допастися до чогось цікавого ❤️

цей день настав, у поштомат приїхала посилка від Creative Women Publishing! а там альманах "Перший вінок" 🫦 і книжка есеїв про кожну з його 17 авторок. абсолютно мій контент. скажу чесно, дуже чекала і навіть не уявляла, що вийде аж так красиво, люкс 💖

нейтрально ставлюся. особисто мені воно геть не треба, бо не приносить жодної радості, але я не раз чула, що великій кількості людей якісь такі додаткові штуки піднімають настрій. ще можна поглянути на мерч з точки зору комерції: якщо видавництво N, продавши малюнків із крилатими юнаками на певну суму грошей, зможе найняти працівників, що не перекладатимуть "caucasian man" як "кавказець", то безумовно всі в плюсі 😉 інша річ, що дуже часто арти для цих оверлеїв, закладинок тощо здаються мені сумнівними з естетичної точки зору. інколи настільки сумнівними, що я щиро не розумію чому хтось готовий за це платити гроші, але, очевидно, у різних людей різне сприйняття краси 😌 форма для питань: https://ngl.link/dariiach

якщо ви дивилися (і додивилися🤭) моє попереднє відео про плани на 2025 рік, то там я згадую свої наміри прочитати 10 забутих книг. все як треба, написала назви вкритих пилом книжок на листочках (і навіть не занотовувала собі десь цей список, аби щоразу бути приємно враженою своїми виборами), витягла один папірчик наосліп і читаю. також вирішила встановити собі правило, що коли за місяць обрану книжку так і не подужаю, то варто її позбутися. першою мені трапилася збірка есеїв і нотаток Ольги Токарчук "Момент ведмедя". це польська нобеліатка, до того я читала у неї один роман (на книжковий клуб 🎀) і збірку оповідань. наразі "Момент ведмедя" я подолала десь наполовину, дуже вже в мене змішані враження. якщо коротко, то мені здається, тексти Токарчук, позбавлені сюжетного кістяка, перетворюється у щось вже надто езотеричне. звісно, тут все ще трапляються глибокі й оригінальні думки, але цікавіше читати ці думки між рядків у взаємодії куртизанки, масона і вченого-самітника, які є лише віддзеркаленням карт Таро, ніж особисто від авторки. і так, їй майже завжди йдеться про ірраціональне пізнання світу, про близькість з природою тощо. зі смішного: вчора читала есей, який ґрунтувався на тому, що Токарчук ось недавно сходила на дуже інтересний фільм, називається "Матриця", зараз вона нам його перекаже. есей, звісно, старий, бо "Матриця" вийшла дайбоже у 1999 році, але враження, що я провалилася у кролячу нору часу, все ж з'явилося 🤭 чи є у вас на полицях "забуті книги"? чи плануєте з ними щось робити?

забрала одну з посилок, ну просто 🫦 я непристойно довго вагалася яку з двох красивих обкладинок обрати, але результатом дуже задоволена. сподіваюсь, і книжка лишить хороші враження!

на сайті темпори з'явився кошик, пішла епоха 🥹

недовго я протрималася з графіком відео, власне, в суботу я вже стратила свій щотижневий страйк 🥺 але я забороняю собі через це засмучуватися, бо субота все ще була хорошою: я сходила на заняття з водіння, приготувала лазанью і почитала книжку. нарешті закінчила "Плющ" Ґрації Деледди, тепер дуже чекаю на клуб за нею 😌 сьогодні ж у мене багато роботи, але в поштоматі чекають кілька посилок, що стануть приємною винагородою! обов'язково ними похвалюся 🤭 ще почала "Пачінко" і якось так роздратувалася від листа авторки до (американських) читачів, що, боюсь, буду упереджена до цієї книжки. краще б того листа розмістили позаду!

нещодавно говорили з подругою про наповнення українського ринку романтичними книжками і прийшли до думки, що: 1) катастрофічно бракує історичних роменсів, буквально одні "Бріджертони" мусять віддуватися за всіх 🤭 2) було б прикольно почитати шось з польських історій, цікаво хто перший за таке візьметься 🫦 чи є якісь напрямки, які ви б хотіли побачити серед роменсів, а їх у нас нема?

продовжую відповідати на ваші питання, раптом що, то ось посилання на форму 😌 припущу, конкретно це запитання пов'язане зі скандалом щодо обкладинки до книжки Абаби. коротка відповідь: не подобається, позорище. розгорнута відповідь: мені важко повністю оцінити всі задачі, що стоять перед працівниками книговидавничої сфери. можливо, в бухгалтерії (with due respect) можна скористатися певними функціями, що пропонує ші. але коли мова йде про творчі напрямки: письмо, переклад, редагування, ілюстрацію тощо, то це просто несмак. неочевидна думка, але згенеровані пікселі чи рандомно підібрані слова, за якими не стоїть висловлювання іншої людини, ніяк не розширюють мій читацький/глядацький досвід, тож навіщо мені витрачати час, гроші й сили на відверту халтуру?

давно не писала нічого про книжки, тож ви можете подумати, що я нічого не читаю. звісно, це не так 😌 розпочала купу книг, але сьогодні розповім про ті, що в найактивнішому читанні: 📚 у "Піяння півнів, плач псів" Войцеха Тохмана йдеться про Камбоджу та її мешканців. Тохман - знаний автор репортажів, що спеціалізується, якщо спростити, на геноцидах. вчора дочитала першу частину про Камбоджу, де автор разом з благодійною психіатричною місією їздив селами: психічно хворих людей там тримають у клітках чи навіть прикутими на ланцюг (інколи заради їхньої власної безпеки). правління Пол Пота лишило камбоджійців бідними, неписьменними і дуже травмованими. на шістнадцять мільйонів населення у Камбоджі близько 50 психіатрів, послуги яких більшість населення все одно не в змозі оплатити. мені подобається чесність письма Тохмана і його спокійний підхід. він говорить про такі страшні речі, що тут немає місця надмірній драматизації. 📚 для книжкового клубу читаю "Плющ" Ґрації Деледди, за свою творчість авторка отримала Нобелівську премію. спочатку книга читалася важко і здавалася нудною, але потім я непомітно втягнулася. траплялися сцени, від яких сироти по шкірі. тут ідеться про збіднілу сардинську родину, в якої доволі мало варіантів як їм не піти старцювати. разом з ними з дитинства живе служниця Аннезе, яка прихилилася до них що той "плющ". 📚 і для хорошого настрою на кіндлі я маю роменс "The Truth According to Ember" Danica Nava. мене привабило те, що головні герої тут нейтів амеріканс, я такого ще не читала. сюжет загалом невибагливий, бідна дівчина змішаної раси мусить збрехати про свої походження і досвід роботи, аби влаштуватися в корпорацію. разом з тим мені цікаво спостерігати за її життям в офісі, історією її родини та павутиною брехні, яка неминуче вийде Ембер боком 🫣

1) якщо це запитання про те чи любить мій чоловік читати так само як і я, то ні, в нього інші захоплення. але він завжди підтримує мене, слухає і навіть не дуже сердиться, коли настає час переїжджати і всі ці книжки треба запакувати і знести/підняти сходами 😌 2) це цікаве питання, думаю, що ні, не з багатьма, але кількох блогерок я радо назву своїми подругами. в першу чергу через те, що вони чудові чуйні кицюнічки, а не через те, що вони блогерки 🤭 натомість я знайома і товаришую з доволі великою кількістю людей, які ведуть свої книжкові блоги. завжди рада можливості побачитися й поспілкуватися, але "дружба" для мене вузьке і важливе поняття, не спішу ним розкидатися. чи є серед книжкових блогерів люди, що здаються мені неприємними і токсичними, і я хотіла б не перетинатися зайвий раз? та звісно що є, але це нормально для будь-якої спільноти, ба більше, це означає, що спільнота живе 💅🏻

почну з цього питання 💅🏻 це правда, канал став активніший, бо я стараюся 😌 на жаль, у мене не виходить знімати достатньо відео на ютуб, бо це вимагає справді багато часу і сил, тож намагаюся компенсувати це дописами тут. і це підводить мене до наступної теми, про яку часто думаю: яким я хочу бачити цей канал? відповісти на нього простіше, відкидаючи всі варіанти, що мені не підходять. так як я вже визначилася, що блог - моє хобі, то можу сміливо відмовлятися від усього, що здається хоч трошки нецікавим. тому я не беруся за рекламу, бо вигадувати способи щось "продати" мені просто не хочеться. якщо я показую ✨щось✨ на цьому каналі, то виключно тому, що мені це ✨щось✨ подобається. не всі хобі повинні монетизуватися. я надзвичайно рідко беру книги на огляд, але завжди дуже вдячна видавництвам, що погоджуються на співпраці. на цьому каналі майже не з'являються анонси чи знижки, мені не хочеться перетворювати його на стовп для оголошень (без агресії). лишаються опінії, відгуки на книги, фото Мухи і якісь дрібні буденні моменти. інколи вдається знайти щось захопливе, смішне чи обурливе і кортить поділитися ❤️ і я вдячна вам, своїй авдиторії, що цей формат вас влаштовує, ціную це. мене приваблює можливість спілкуватися про книги з людьми, які люблять їх так само як. ймовірно, можна старатися більше, писати краще, але принаймні я з вами щира і чесна. у мене немає потреби вдавати з себе бозна яку інтелектуалку чи, навпаки, гайпити на популярній книжці. (ви написали багатенько питань, тож відповідатиму поступово, але якщо є ще щось, то не соромтесь 🥹)