Про пріоритети
Уявіть світ в якому в червні паралельно з Peace summit відбувається не третя Ukraine recovery conference, яка присвячена важливому питанню відбудови, а Stand with Ukraine conference, яка присвячена якомога швидшому настанню нашої перемоги. І давайте задамо собі питання, що зацікавлені сторони в Україні ще не зробили, щоб фокус уваги був на головному пріоритеті?..
Ми ж розуміємо, що без завершення війни якось передчасно говорити про відновлення. Окрім як про фаст реквері, щоб забезпечувати життєдіяльність та функціонування критичної інфраструктури.
Як бачимо цьогорічне URC у Берліні дійсно виглядає не пріоритетним заходом. Окрім млявої медійної уваги, яка більше прикута Самміту, про другорядність конференції з відновлення говорить відсутність профільного віце-премʼєр-міністра, а також міністрів з інфраструктури та регрозвитку й самоврядування. Всі зусилля влади зосередженні на початку маятникових перемовин про мир. І це логічно, але хтось має чесно сказати нашим партнерам, що відновлення не на часі. Щоб в них не було завищених очікувань. Це питання демонстрації поваги до їх зусиль.
Варто визнати, що наші офіційні оцінки термінів війни і фокусування наших зусиль і зусиль західних союзників на відновленні після війни було передчасним. Вся увага та всі зусилля сьогодні має бути прикута забезпеченю перемоги, або іншими словами «прийнятного для нас миру».
Бо дисонують періодичні новини про бажання відкрити аеропорт, бо це добрий сигнал для інвесторів, з одночасними офіційним меседжами, що нам бракує належних зразків ППО.
Виникає легке відчуття, що права рука не знає про те, що робить ліва.
І тепер давайте ще раз задамо собі питання, — а що ми ще не зробили, щоб фокус уваги був на головному?..
P.S. На мою думку тема відновлення не є не важливою, якраз навпаки. Просто головною рушійною силою в цьому питанні має бути місцеви самоврядування, перемога у війні для якого не є їх сферою відповідальності.
Профільне міністерство мало б жадати рамку, визначити пріоритети і дати поле для мріяння про якісно краще майбутнє та його стратегування громадам.
Держава має сформувати розуміння які спроможності для цього будуть потрібні і пріоритезувати видатки донорів на них. В тому числі на приведенні у відповідність інститутів, регламентів, процедур та підготовки належних управлінців.
А для цього сильно бракує належного Міністерства регіонального розвитку та самоврядування.