Діана Макарова

Огород заростає бур'янами. Квітники гаснуть і в'януть. А що робити, коли мене не випускають з дому вдень? А вранці і увечері те саме. Санді вирізає квіти, бо їм краще буде в прохолодному домі. ТЕРМІНОВО! Шукаю фару на лоб! Не можна, щоб така краса згасла. (так, це я і про себе теж)

Нічого ж такого не робила. Просто вийшла в садок, пройшлась під деревами, дійшла до огорожу - і переставила шланг з однієї лунки в іншу. Клянусь, це була вся моя робота! Але далі я ледве встигла набрати номер чоловіка і сказати: - На портал, швидко. Портал - це в нас так зветься вихід з бічної тераси. А чому швидко - ми добре знаємо. Іноді лише від твоєї швидкості залежить, виживе твій коханий партнер чи ні. То мене підхопили і довели до ліжечка. Досі лежу, сонцем вдарена. Так ми за містом, біля лісу й води. Старі дерева затіняють садочок, нові теж вже нівроку. Бризки води по всьому саду - працюють фонтанчики розприскувачів, йде постійний полив сада й огорода. Наш дім прохолодний, навіть холодний. Навіть кондиціонери тут зайві. А що говорити про людей в місті? В квартирах у чєловейниках - квартирах, які без кондиціонерів влітку миттєво перетворюються на душогубки. Транспорт, о боже. Це ж пекло. Ну, крім метра. Бережіть там себе, люди. Шапка, водичка, курс пішки - від тіні до тіні Глядіть, не повторюйте моєї помилки. Не ходіть по сонечку переставляти той клятий шланг.

А ви чули? Ці городські! Оце миють!!! Вони навіть малину миють. Жодної ягідки не зʼїдять, доки не вимиють.

Цей світ належить людям світанку, денним господарям, все вірно. Ми, нічні люди, тут лише гості. Ми днюємо всю ніч, щоб потім спати пів дня. І звично вислуховувати докірливі спічі, які ми люнтюхи й соньки. ... моя мама казала, що коли щось складно пояснити - все можна пояснити сексуальним потягом й печерним зародженням людства. Мама Фрейда не читала, коли що. Та й Дарвіна не дуже вивчала. Так от. Відкинувши сексуальні стосунки (цього разу) ((я наполягаю - тільки цього разу!) - зануримось до печер. Ми, нічні люди, пошляцько іменуємі совами (Боже, як набридло) - ми ж були вашими вартовими, о, плем'я! Ми - ті, хто заступав на нічне чергування, коли ви вкладались спати, лишень трохи пововтузившись у ваших шкурах, зазнавши обов'язково печерного сексу, заколисавши ваших печерних дітлахів... А тоді ми прокидались, їли, що лишили ви нам, о, плем'я, оці холодні кістки з залишками м'яса на них - і заступали до збереження вогню. До чатування біля входу до печери. До оберігання вашого сну. О, плем'я! Над ким смієтесь, суки?

Зір стрімко падає. Минулого року змінила окуляри, вже знову треба міняти. На тумбочці як мінімум чотири книжки. Обрала для себе таку систему читання. Різні шрифти - очі не замилюються. Читаю по кілька сторінок кожної за один вечір. Ну, хто так читає, Господи! ... до речі, а хто ще так читає?

Птахи - дааааа Птахи - це ми понімаєм. Шо ж непонятного?

💩Щонайменше 60 ракет «Фламінго» та 100 FP-2 можуть бути використані для атаки на Кримський міст — повідомляє Z-воєнкор і публікує схему під назвою «Кримський міст як кінцева ціль блокади Криму». Згідно з цим «планом», ППО росіян на півострові буде перевантажено, і Україна матиме змогу добити енергетику, зруйнувати логістику та таким чином ізолювати Крим.

Нравицця. Звучить як план

А, так це не ШІ???

Скажи-ка, дядя - вєдь нєдаром?..

Ну, що це за знаки, що оце от ето всьо таке, аж невдобно за ваші натяки.

Ми думали, що шалений обстріл Києва і палаюча Лавра припинять нарешті Булгаковські батли в мережі? А от і ніфіга. - А от ваш Булгаков дезертирував тоді з армії… - А наш Булгаков це вже описав, він знав, знав Майстер! … - а якби в риб були блохи…

Не цікавить, куди його мобілізують. Також не цікавить животрепещущє - дали йому по пиці чи ні? Звичайно що дали. Зараз цікавить одне - що за штани? Це така модель чи йому порвали, коли затримували?

Колись з вікна поїзда побачила - темно-синє небо, під ним темно-зелений ліс. Це було в тому єдиному разі, коли я поїздом їхала з Грузії до України. Ото раз вийшла на пероні постояти, так то і все моє перебування в Росії. Ага, так я про синє й зелене. Так це все темне поєднання двох кольорів запало в очі, що довго було найулюбленішим сплавом. Все хотіла в природі побачити ще раз, аби саме такі відтінки. Ой, ну ось. Нарешті побачила на фото. І, як на замовлення, теж з Росії. Нравиця. Хай буде.

як ви проводите вечір цієї неділі? Ми, наприклад, ловимо качку. Разом з собакою і усіма котами. Сусідську качку, що забігла в сад. І ніт щоб ловити для духовки. Чи для борщу. Що ви. Ми хороші сусіди. А хто мені сплатить поламані астільби й хости, це вже інша річ і інша тема.

Що ви знаєте про пластичність...

Якісь видання написали щось типу "кияни побили рекорд, аж 41 тисяча людей ночувала в метро" Та щоб їм руці повідсихали з такою риторикою! Рекорд, кажете...

Так. Я зустріла йце в інтернеті. Цей дядя не абищо вам. Це - Верховний Волхв Бойового Гопака. Вибачайте. Розумію, що вам тепер теж жити з цим знанням.

Я ж кожен день як пташка, чи то як сонечко - така встала, швиденько перевдягнулась, каву сьорб-сьорб і до роботи. Або ото кудись їхати. І крутишся, крутишся - в смислі субота? В смислі - неділя? Нічого не знаю. А працювати коли? Неділю їм давай, ач які! ... а сьогодні встала. Почала крутитись, але повільно. Така в піжамі так і ходжу. В гарненькій, між іншим. І стало так харашооооо... Наче неділя. Зирк - і справді неділя. Наче свято. Луп очима - а й дісно свято. І якось я аж наче відпочила. А все чому? А все тому що я дозволила собі не знімати піжаму. Ось в чому головний секрет, от як було все просто. ПОняли? Будьте як я! Давайте іноді собі неділю. Тільки треба, щоб піжама була гарненька.

Гасали в справах Києвом. Спеціально побудували маршрут, щоб проїхати Лук'янівкою. Слухайте, це боляче. Слухайте, я бачила це з 2014. Танковий дім та інші руїни Лисичанська. Пєскі, все. Станіца, починаючи від Сталінграда. Після 2022 - безмежно і масово. Здавалося б, пора звикнути. Але чому Лук'янівка так боляче...