Malalitic Malice 🇺🇦

Попайка працівника сфери обслуговування номер N: не люблю, коли на роботі до мене звертаються на ім'я, замінюю імена колег на нейтральні прізвиська, категорично проти носіння бейджиків. Від неадекватних чи нав'язливих клієнтів набагато легше відпетляти, якщо вони не знають, як тебе звати, і не можуть прикинутися родичами/друзями для випитування персональної інформації.

Сьогодні день пам'яті усіх закатованих та страчених у російському полоні, тому принагідно нагадаю про існування ось такої книжки. Це водночас і документальна історія, і роздуми, і аналіз... І я не знаю, скільки заспокійливого треба випити, щоб прочитати її від початку і до кінця. Також для киян та гостей міста - вшанування почнеться на Майдані о 19:00. Приходьте. Не забувайте про аптечки, турнікети тощо, балістику від потвор ніхто не відміняв.

Блюр (автори "Секретрого рівня") в співпраці з Амазон робить повноцінний анімаційний серіальчик про Дезвотч.

Це просто свято якесь!

Мигдалин у мене вже давно немає (ммммм, флешбеки про каральну українську медицину зразка початку нульових), тому лишається тільки один варіант (дай).

Прокинувшись якось вранці після неспокійного сну, я раптом гостро усвідлмила, що так і не написала рецензію на один з найкращих біопанків "Затруєну чашу", як і на купу інших речей, на які обіцяла.=_= Паскудство, треба виправляти.

Як же ж хочеться простого людського мати пасивний дохід і спокійно брати, ееее, цар-відпустку десь з кінця березня до початку листопада, поки природа, краса, довгий світловий день. А ось з середини листопада до середини березня можна і попрацювати.

ASTARTES 2 в грудні 👀

👁👄👁

Правильно, бо ✨стиль✨!

Вийшов перший трейлер мультсеріалу «Avatar: Seven Havens». Події розгортаються після катастрофи, що докорінно змінила світ (постапокаліпсис). У центрі сюжету — сестри-близнючки, які володіють магією землі. Одна з них дізнається, що стала новим Аватаром після Корри. Прем'єра мультсеріалу відбудеться 9 жовтня на стримінговому сервісі Paramount+.

Корра все всрала, як неочікувано (ні). Виглядає цікаво, але все ж оригінальний серіал краще, як мінімум цим ✨древнім вайбом✨, хоча от перший сезон LOK був прямо кайфовим.

Серпокрильці зникають раптово - ось ще вчора вони голосними зграйками кружляли між будинками, підлітали до вікон так близько, що можна було побачити крихітні лапки, притиснуті до білих животиків, а сьогодні вранці вже тихо, лише ген-ген у височині видно самотній силует і чутно далекий поклик. Літо прямує до завершення, день скоротився на цілих 50 хвилин, з яких 23 припадає на вечір, і це болюче помітно. Хоча попереду ще вдосталь спекотних днів та природних розкошів і смакоти, але вже щось у вигорілій траві, у сюркотінні коників, у жовтеньких листочках, у тому, скільки зір на нічному небі натякає - осінь близько. І хоча це була і є моя улюблена золота пора року, тепер вона сповнена смутку. Бо вже в жовтні ракети полетять по світлу, воді й теплу, а попереду ненависна зима, холод, темрява і безвихідь. Але поки що можна жити і дихати, впиваючись спокійною красою.

Маю тільки одне питання - чому для повернення в режим "Санич, наш дуче" спершу треба наколотити хуїти, винести всім залишки нервів, а тільки потім ото робити щось хороше? Можна в майбутньому тупо скіпнути ось цей процес хуйнятворення? Чи український політикум без хуйні як янгол без крил? Господи допоможи, піду спати.

Один з найменш улюблених моїх тропів в книжках - це оця раптова ✨доленосна зустріч✨, коли одна чи обидві людини живуть собі зі своїми партнерами роками в стабільних стосунках, і тут надибують його/її, та й все. Попередній партнер летить в сраку з усіма почуттями, побутом, спільною історією тощо, його, виявляється, ніколи й не любили, зате ось ту персону, яку персонаж_нейм знає щось там приблизно тиждень - це доля. Ще й подається це як вершина, пік, база кохання Особливо дратує, коли таке вигулькує не в романтичних романах, де ти цієї хріні очікуєш, а, наприклад, в ламповому детективі про маніяка. Агов, авторе, я тут прийшла рослабитися і почитати щось там про різанину та розслідування, а ти мене годуєш санта-барбарою недоброї якості. Харптьфу!

Ні часу, ні сил, тому просто оновлене лого для потенційно найкращого серіалу (якби він існував)~

Сьогодні говорили з другом про майбутні серіали по Васі, про складність екранізації такого всесвіту, і зрештою замислилися, коли і як дізналися про еклектику, саме як архітектурний стиль. Мені він неймовірно до душі, бо поєднує непоєднуване і таким чином створює красу ще сильнішу й випазнішу, змушує зачудуватися. Для мене знайомство, здається, було під час подорожей Європою; але, виявляється, у нас в Україні не тільки доволі багато прикладів цього стилю, а є як мінімум один архітектор, Олексій Бекетов, який переважно зводив в Харкові саме такі будівлі. Тепер маю мрію вижити і об'їздити країну, відмічаючи на мапі ці місцини.

... Реально образилися. 30 ракет скопом, і не в ніч на понеділок - ну дуже рідкість.

Оце образились, аж день до традиційного передпонеділкового обстрілу не дотерпіли.

Сходити на картонки вчора було великою розрадою - як мінімум допомагає трішки розкрутитися усвіломлення, що таких же ж, як ти, дуже багато. А ще ввечері бачила супутники: один на низькій орбіті, швидкий і миготливий, а інші два на високій, повільні, вони зачаровували. Здавалося б, у наш вік технічних дивовиж таке не має викликати бурхливих емоцій, але все ж, все ж.