Нотатки орієнталіста. Orientalist notes

🎥"У пошуках ідентичності" тепер доступний у широкому прокаті на ресурсі MEGOGO. Поруч з дуже цікавими спікерами, у серії міні-лекцій я ділюсь своїми думками про Крим, деколонізацію, ідентичність та кримськотатарську спадщину. Звісно ж, натхненний досвідом втілення виставки «MİRAS. Спадщина», в #Скарбниця_НМІУ. Хто ще не дивився на ютубі, запошую до перегляду. #відео #музей #деколонізація #постколоніалізм #виставка #Крим #кримські_татари #MIRAS_Спадщина https://megogo.net/ua/view/23913586-pro-identichnist-vid-oleksiya-savchenka.html?

Поки сидимо без світла, розбираю свої нотатки. Перечитував кілька місяців тому біографію Джона Р.Р. Толкіна (1892-1973), проф. Оксфордського університету й автора знаменитого «Гобіта», «Володаря перстнів», «Сильмаріліону». Цікавий факт, до слова: ✍️У родині Толкінів існувала легенда про походження їх прізвища, яку на Різдво любила розповідати тітка Ґрейс. За її словами, далекий предок Толкінів служив у Ґогенцолернів та воював з османами на Балканах. Під час Віденської битви 1683 року він самовільно пробрався до турецького табору й захопив там знамено. Цей подвиг був щиро оцінений, а пращур здобув прізвисько «відчайдушний» - тобто «Tollkühn». Сам професор скептично висловлювався про цю легенду, але визнавав, що його рід таки має німецькі корені. 📌Генеалогічна схема родини Толкінів з видання «Дж. Р. Р. Толкін. Біографія», від Гамфрі Карпентера (переклад українською в-ва «Астролябія», 2022). #текст #Османська_імперії

🍵21 травня міжнародний день чаю. Підбірка зображеннь чайхани у роботах українських митців, які жили й працювали в Узбекистані під час евакуації у 1942-1943 роках. З виставки "Самаркандська епопея українських художників: 1941-1944" (музей Київська картинна галерея): 📌"Чайхана" (1943), від Олександра Сиротенко; 📌"Біля чайхани" та 📌"У чайхані" (1942), від Леоніда Чернова; 📌"Продавчині лавашів" (1943), від Слави Лівшиця; 📌"Хлопчик, який сидить на сходах чайхани", від Володимира Яценко; #мистецтво #виставка #музей #Узбекистан #Самарканд #Україна #чай

До 18 травня на "Реальна історія" вийшов випуск, присвячений депортації кримських татар 1944 року. Ведучий/продюсер (Акім Галімов) та експерти (Андрій Когут, Мартін-Олександр Кислий, Есма Аджієва) спробували розкрити й осмислити ці трагічні події через різну призму: особисту, соціальну, наукову. В т.ч. через джерела: архівні документи, артефакти, спогади. Зйомки випуску проходили також в просторі виставки «MİRAS. Спадщина», у #Скарбниця_НМІУ. Есма Аджієва, співкураторка виставки, розказала про соціальний, культурний, релігійний контекст артефактів на виставці. А також привернула увагу до одного з наслідків депортації кримських татар. А саме – долі не/матеріальної спадщини корінного народу. Мій досвід спілкування з відвідувачами виставки підтверджує: далеко не для всіх очевидним є факт, що одним з наслідків депортації була втрата багатьох сімейних реліквій, родинних документів та фотографій. Саме тому ми на виставці й робимо акцент на тому, що музейні колекції у цьому контексті є не лише набором речей, що мають історичну чи фінансову цінність (через матеріал, з якого зроблені). Вони важливі своїм зв’язком з середовищем носіїв культури. Тими людьми, хто їх створював, роками користувався чи зберігав як сімейну цінність, а не «трофей», «інвестицію» чи «туристичний сувенір». Саме це і робить «спадщину» живою, а також дає можливість відвідувачам побачити за «предметами» людей, та їхні долі. В наші часи – це одна з найголовніших задач музею, як мені здається… #відео #музей #виставка #Крим #кримські_татари #MIRAS_Спадщина https://www.youtube.com/watch?v=mqX27VVE7lI

🖼️Ще одна цікава «книга костюмів» 16 ст. Автор невідомий. Колекція Баварської державної бібліотеки. Найвірогідніше, створена в Аугсбургі в 1580-х роках. ✍️Містить кілька сотень ілюстрацій та жанрових сцен з вбранням та звичаями різних народів «Європи, Сходу та Америки». Частина типажів зображує мешканців Османської імперії (окрім посадовців та воїнів є «турок», «вірменин», «грек», «араб», та ін. народи), Східної Європи, Африки, а також «індіанців Нового світу». Традиційно - чим далі від Європи, тим більше «екзотики». 📌Окремо варто відзначити маловідоме зображення кримського татарина (підписане на ілюстрації як «татарин»). #мистецтво #текст #Османська_імперія #кримські_татари #Крим

У ці травневі дні багато пишуть і говорять про 80-і роковини депортації кримських татар радянською владою. У цьому випуску проговорено багато важливих тем. Раджу до перегляду. #відео #Крим #кримські_татари https://www.youtube.com/watch?v=Y41y0mLiPfQ

Трохи поповнив свою колекцію. Дві вживані джезви для заварювання кави. Вони не антикварні й досить поширені, але все ж цікаві: 📌Невелика джезва з латуні. В середині лужена (покрита шаром олова). За формою – типові Балкани. Виготовлена в Сараєво, столиці Боснії та Герцеговини, про що свідчить клеймо «SARAJEVO. Preduzeće umjetnih zanata» (якщо приблизно: «Сараєво. Спілка художніх ремесл»). Якось пізніше напишу кілька слів про кавову традицію на Балканах та її соціальний контекст; 📌Далла (Dallah). Хоча ця назва більше асоціюється з аравійським кавником з вигнутим носиком («пташиним дзьобом»), цим словом також називають посуд, який за формою є близькосхідним поєднанням турецької «джезве» й арабського «далла» (й навіть трохи кавника «ібрик»). Кавник з ручкою і кришкою, оздоблений орнаментами. Виготовлений з латуні, в середині лужений. Клеймо фрагментарне. Можна прочитати напис латинкою: «ALI. AL-TAROUS…» (далі фрагмент нерозбірливо). Виготовлена в сирійському місті Тартус. Пошукаю більш детальніше.

У 80-ті роковини геноциду кримськотатарського народу запрошую на кураторську екскурсію виставкою «MİRAS. Спадщина», в #Скарбниця_НМІУ. Будемо говорити про місце спадщини у збереженні ідентичності кримських татар, а також про те, що музейні предмети - це не лише про "речі та обряди", але й про людські долі. Поки виставка ще діє - раджу завітати. https://facebook.com/events/s/%D0%BA%D1%83%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0-%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BA%D1%83%D1%80%D1%81%D1%96%D1%8F-%D0%B2%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%BA%D0%BE/852511186714983/ #анонс #музей #виставка #Крим #кримські_татари

⚡Ще трохи цікавих анонсів. Сьогодні у Києво-Могилянській бізнес-школі відбудеться презентація цікавої збірки інтерв'ю та дописів українського сходознавця Омеляна Пріцака, оприлюднені у ЗМІ від часу його повернення до України на початку 1990-х років. ✍"Висловлені 30 років тому погляди й роздуми вченого про проблеми української та світової науки, роль науки і вченого у суспільстві, взаємовідносини українців із сусідніми народами не втратили своєї актуальності й сьогодні. Особливістю цього видання є не лише сама книга, а й запис аудіофрагментів з неї, що дозволить вам почути думки Омеляна Пріцака...". 📌Київ, вул. Волоська, 8/5 (Києво-Могилянська бізнес школа); 📌13 травня о 18.30; Деталі та реєстрація за посиланням: https://www.facebook.com/events/s/%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F-%D0%BA%D0%BD%D0%B8%D0%B3%D0%B8-%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D0%BB%D1%8F%D0%BD-%D0%BF%D1%80%D1%96%D1%86%D0%B0/981623273566582/ #анонс #книга #офлайн

🎥Чудовий випуск на проєкті "Історія без міфів", з істориком Олександром Середою, присвячений османській спадщині на Півдні України та її переосмисленню. Дослідник розповідає багато цікавого, в тому числі й про "Ханську Україну". #відео #Україна #Османська_імперія https://www.youtube.com/watch?v=VmtF9OYWWy0&t=3912s

Текіє дервішів в Афінах, у часи османського панування, від Едварда Додвелла (1767-1832), ірландського художника, мандрівника й археолога-аматора. Кілька цікавих зображень з його подорожей Балканами, у виданні «Класична й топографічна подорож Грецією» (1819). На зображеннях можна помітити, що текіє дервішів розташовувалось у цікавій споруді. А саме у «Вежі вітрів» - відомій античній пам’ятці в римській Агорі в Афінах (датується І ст. до н.е.). Споруду назвали так через зображення 8 богів вітру на вершині. Довгий час вежу використовували як орієнтир у просторі й часі: вона була розташована по сторонах світу, мала флюгер, сонячний та водяний годинники. Не дивно, що у всі часи тут любили зупинятись подорожні, а за османського панування у вежі "облаштувались" деякі суфійські ордени. #мистецтво #Балкани #Греція #Афіни #Османська_імперія

Сюжет про кавову традицію кимських татар на Укрінформі переклали японською мовою. Щиро дякую п. Хірано Такаші за старання😊. "Кавова традиція кримських татар" була внесена до національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини за ініціативи ГО "Алем". У статті йде мова про соціальний контекст цієї традиції, яка у різні часи допомагала кримськотатарському народу зберігати власну ідентичність і культуру. #текст #кава #Крим #кримські_татари https://www.ukrinform.jp/rubric-society/3862105-kurimiatataru-renga-yuan-zuwo-duanru-jino-yan-xinikohi.html

📚В основу роману "Бірманські будні" (1934) Джорджа Орвелла покладений особистий досвід письменника. Окрім того, що він народився в Індії, у 19 років він вступив на службу до імперської поліції колонізованої Бірми. Батько Еріка Блера (справжнє ім'я Орвелла) був збирачем опійного податку в Індії, а мати належала до заможної родини підприємців та торговців деревиною. Соціальне становище молодого хлопця обіцяло йому гідне життя й карє'ру в колонії. Але після 5 років служби відбувся перелам у його світогляді: образи екзотичних магараджів та тріумфів британського війська вивітрились після споглядання наслідків "темної сторони" імперської політики. У "Бірманських буднях" можна побачити прояви тих рис і відчуттів, які виразно упізнаються в знаменитих "1984" та "Колгоспі тварин". Зневіра, розчарування і самотність людини, яка опинилась у чужому туземному середовищі, ставши водночас частиною ненависної для себе управлінської системи. "Бірманські будні" Орвелла нагадують, що колоніальний досвід рано чи пізно повертається до колоніста у найрізноманітніших проявах та наслідках... ✍Цей твір містить дуже цікавий діалог між головним героєм Флорі, який до глибини душі розчарований колоніальною політикою своєї вітчизни, та туземним лікарем Верасвамі, вірним підданим Корони, який захоплюється позитивними впливами Битанії в Бірмі. Два полярні погляди на колоніалізм на його наслідки: 📌«…Ще жодного індійця не навчено справді корисного ремесла. Ми не наважуємося на це з огляду породження конкуренції в галузі. Деякі галузі ми навіть знищили. От скажіть мені, куди дівся індійський муслін? Якщо не помиляюся, ще в 40-х роках індійці будували морехідні човни й навіть спромогалися добирати до них екіпажі. Нині ж ви не здатні склепати навіть нещасної рибальської шлюпки… У 18 столітті індійці виливали гармати, які цілком відповідали євопейським стандартам. Однак відтоді, як ми (британці – авт.) припхались сюди, на всьому континенті не знайдеться жодного ремісника, спроможного виготовити нікчемну латунну гільзу. З усіх східних народів розвинутися вдалось лише тим, хто зберіг незалежність. Не буду ставити у приклад японців, але візьміть хоча б Сіам… Правда в тому, що перш ніж ми доведемо все (модернізацію – авт.) до логічного завершення, зруйнуємо всю бірманську національну культуру… Куди приведе вас цей семимильний прогрес? До нашого доброго старого свинюшника, напханого грамофонами й капелюхами-котелками…». 📌«…Ах, містаре Флорі, на жаль ні! Ви не можете збагнути однієї речі: навіть у найгіршому її вияві, ваша цивілізація для нас – велике досягнення. Грамофони, котелки, «Події у світі» (газета – авт.) – усе ліпше за страшне байдикування азійців. Як на мене, навіть найменш завзяті британці це… факелоносці, які осяюють шлях прогресу…». #колоніалізм #Індія #Бірма #книга #текст

Нарешті знайшов трохи часу перечитати кілька своїх нещодавніх покупок. Давно у списку пріоритетів був роман «Бірманські будні» (1934) Джорджа Орвелла:

📷Кольорові фото Стамбулу 1960-х років, від Чарльза Вівера Кушмана, американського фотографа-аматора й мандрівника. ✍З 1938 по 1969 роки Чарльз Кушман багато подорожував США і країнами Європи, фіксуючи свої подорожу у вигляді своєрідного «фотощоденника». Йому у цьому допомагала камера Kodak та нова кольорова плівка Kodakchrome. За час своїх мандрівок він відзняв більше ніж 14.5 тисяч кадрів, які згодом подарував своїй Alma mater – Масачусетському ун-ту. У 1960-х роках мандрівник також відвідав Стамбул, який захопив його своєю атмосферою. Більше 100 фото зі щирими сценами міського життя, панорамами й архітектурою нагадують про те, яким місто було у середині минулого століття. П.С. Хто бував у Стамбулі, можете порівняти як змінилась забудова й ландшафт деяких відомих місць. #Стамбул #весна #Туреччина #фото

🖼️Романтичні образи Індії, у акварелях Вільяма Карпентера-молодшого (1818-1889), британського художника й мандрівника. Вільям Карпентер походив з талановитої родини митців: його батько був хранителем Британського музею, мати – художницею. З 1850 по 1856 роки він подорожував теренами Індії, Пакистану, Афганістану, малюючи портрети індійської еліти, а також зображуючи сцени міського життя, дозвілля й ремесла. Велику увагу художник приділяв деталям традиційного одягу та прикрасам, водночас і сам часто перевдягався у «туземне вбрання». #Індія #мистецтво

✍️"Поняття спадщини виходить за межі предметів, вона більше про людей та людські долі. У цьому сенсі музей — це домівка для минулого, у якій зберігаються не лише речі, а й спогади. Бо кожна річ, незалежно від її фінансової, історичної чи естетичної цінності, є свідком епохи та учасником важливих подій. Вона нерозривно пов'язана з тими, хто її створював, користувався нею чи зберігав...". 🎥Ще трохи моїх роздумів про поняття "Спадщина", деколонізацію, музеї та Крим. На ютуб-каналі проєкту «У пошуках ідентичності» вже з'явилось більше нових відео з моєю участю. Ці роздуми натхненні досвідом виставки «MİRAS. Спадщина» в #Скарбниця_НМІУ🙂 #відео #інтервю #Крим #кримські #татари #музей #деколонізація https://www.youtube.com/watch?v=KYwcUiX4Vsw&list=PLpBRE6fTmetprLF1D4bl_LdZmq6zofg8s

✍️«Війни не починаються з вибухів, вони починаються з тиші…». Хідео Кодзіма написав дуже щирий пост підтримки документальної стрічки «20 днів у Маріуполі». #Японія #Україна #Маріуполь https://twitter.com/Kojima_Hideo/status/1784533197524746563

☕Ще трохи про соцільний та культурний контекст кави для кримських татар. Інтерв'ю з Есмою Аджієвою, головою ГО "Алєм" та авторкою облікової карти "Кавова традиція кримських татар", яку було внесено до переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. Радий, що також зміг долучитись до створення облікової карти🙂 П.С. Кавовій традиції кримських татар присвячена частина виставки "MİRAS. Спадщина", в #Скарбниця_НМІУ. Скоро вас чекають нові цікаві лекції, в тому числі й про каву, тож слідкуйте за анонсами. https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/3856220-krimskotatarska-solona-kava-dla-svativ-zamist-ukrainskogo-garbuza.html?fbclid=IwZXh0bgNhZW0CMTAAAR1_H7WHF2KdnCzksweQd2euRj2LONwlmeqKWGBTM-K1aozb64bGGSwG-Ik_aem_AR-95QlJAgBHrWurb4rBUTBdQeBDCUDCCNTNH-E0ZiZw8zzFZvgWebx7wGQAsTWeQ1Mni-t0RSXel5-cfrWS-gBL #кава #кримські_татари #Крим #інтервю #текст

Анонс цікавої розмови про Україну та "Глобальний Південь": ✍"...Україна почала розмову з країнами "Глобального Півдня". Ця розмова є складною, але відкриває нові перспективи розуміння. Чого нам усе ще бракує для кращого розуміння одне одного? Український ПЕН та UkraineWorld запрошують вас на публічне інтервʼю з письменниками і журналістами з Південної Африки та Індії для поглиблення цієї рефлексії...". 📌2 травня о 18:30. Київ, Лук'янівська 14а; #анонс #інтервю #офлайн https://facebook.com/events/s/%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%96%D0%BD%D0%B0-%D0%BF%D1%96%D0%B2%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D0%B0-%D0%B0%D1%84%D1%80%D0%B8%D0%BA%D0%B0-%D1%96%D0%BD%D0%B4%D1%96%D1%8F-/3690376091174112/