Нотатки орієнталіста. Orientalist notes

Крим, у картинах Вільяма Томаса Гедфілда (1761-1818). Його ще називають одним із перших європейських художників, що побував у підкореному Криму. Зокрема, цей пейзажист висвітлював знамените колоніальне турне імператриці Катерини ІІ, здійснене на південь сучасної України. Імператорський кортеж складався із 13 золочених карет та 200 возів, що повільно рухались від Києва до Криму. Учасників кортежу розважав справжній орієнтальний перформанс, із постановкою степових боїв з «татарами» і «скіфами», перевдягненими амазонками та іншої екзотики, яку в деталях описав французький посол Луї-Філіп де Сегюр. Ця подія мала супроводжуватись також і візуальним осмисленням «ново підкорених регіонів», що забезпечували запрошені митці. В результаті цієї поїздки постала й серія акварелей Гедфілда «Voyage de la Crimee fait par Sa Majeste Imperiale de Toutes les Russies». #Крим #мистецтво #колоніалізм

Барви японських пейзажів, у роботах Давида Бурлюка (1882-1967), екстравагантного українського художника-футуриста, поета й теоретика мистецтва. До Японії Давид Бурлюк мігрував у жовтні 1920 р. Кілька років проведених тут стали дуже продуктивними у його творчості - подорожі, видання, виставки, а також близько 300 картин, з яких 125 залишились в японських музеях та приватних колекціях. Ця доба була сплеском інтересу до модернізму у японських мистецьких колах, що виражалось у творчих пошуках та спробах осмислити власну спадщину в нових реаліях. Тож для сміливих ідей українського турбо-футуриста у цій країні також знайшлось чинне місце. #Японія #мистцетво

Нещодавно пройшла цікава зустріч з Радомиром Мокриком в #НМІУ, на якій зокрема говорили і про «солідарність поневолених». Якщо точніше – як український рух за права людини в СРСР знаходив спільні цінності та порозуміння з іншими жертвами радянського режиму. Не менш важливим є усвідомлення колоніального становища та відносин «метрополія-колонія» в СРСР - не лише в інфраструктурному чи політичному, але й культурному сенсі. У тих же Василя Симоненка, Миколи Руденка, Олекси Тихого, Івана Дзюби та інших є чимало рефлексій на тему порівняння радянської політики з британським, французьким, іспанським, російським (часів імперії) колоніальним досвідом, тощо. І це супроводжується цілим рядом аналогій на тему становища підкорених народів в Азії, Африці та Південній Америці. Незабаром плануємо в музеї окрему презентацію книги «Культурна колонізація», із ширшою розмовою про постколоніальний вимір радянської спадщини. Так що поки можете прочитати книгу й подумати над потенційними запитаннями. І слідкуйте за анонсами.

Трохи красивого: 🌄«Вишня біля річки», від Казуюкі Суто (нар. у 1981), сучасного японського художника, куратора й філософа, який працює у стилі ніхонґа. #Японія #мистецтво

✍Цієї неділі в Національному музеї історії України відбудеться цікава зустріч з Радомиром Мокриком, українським істориком, культурологом, автором книг «Бунт проти імперії: українські шістдесятники» та «Культурна колонізація. Страх, приниження і опір України в радянській імперії». Будемо говорити про його дослідження теми дисидентського руху, а також про те, як культура в часи СРСР була полем бою за ідентичність та суб`єктність. 📌29 березня, 15.00. Київ, вул. Володимирська 2. 📌Реєстрація на захід за посиланням: #анонс #музей #колоніалізм #постколоніалізм https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSe0smrNT_XV2w0NSN4zvQBKyIoghM-LLaONSPoaILkibgnk4A/viewform

Звучить цікаво: 🌍«Там, де б’ється українське серце. Українські осередки в державах Африки». ✍Круглий стіл про осмислення форматів і перспектив української присутності в Африці. Захід відбудеться за участі представників дипломатичного корпусу України й українських осередків у державах Африки, які поділяться практичним досвідом роботи, актуальними викликами та напрацьованими рішеннями. Захід стане можливістю отримати цінну аналітику й бачення, налагодити прямі контакти з дипломатами, лідерами громад та експертами, обмінятися ідеями та ініціювати нові формати співпраці. 📌Дата проведення: 31 березня 2026 року. 📌Час: 12:00. 📌Місце: Медіацентр ДП «ГДІП» (м. Київ, вул. Пирогова, 6-А) та онлайн. 📌Реєстрація та деталі за посиланням: https://forms.gle/iehiwNPhPGZVadeE9 #анонс #Африка

🖼Ханський палац в Бахчисараї 1950-х та 1960-х років, у роботах Юрія Химича (1928- 2003), українського художника, архітектора та неповторного майстра міського пейзажу. Улюбленим містом Юрія Химича був Київ, але він також створював прекрасні етюди Львова, Кам`янця-Подільського, Черніговова та Бахчисарая. З Криму почалась рання творчість художника. Сюди він потрапив у 1950 році, під час служби в радянській армії. У вільний від служби час він малював пейзажі та історичні пам`ятки Криму, які (зокрема) репрезентували спадщину ханської доби. Згодом ці роботи були представлені на його перших персональних виставках: «Севастополь-Бахчисарай» (1952) та «Пам`ятники архітектури Криму» (1953). Дивлячись на ці чудові картини, не полишає думка про те, що вони були створені незадовго після депортації кримських татар 1944 р. А отже, художник зміг побачити і відтворити лише спогади про унікальний спадок півострова. #Крим #Бахчисарай

Адмін нарешті завершив днями нову статтю, тож вітайте з поверненням. А хто давно зі мною не бачився - запрошую на цікавий захід: ☕️ "Кавова культура у Німеччині і в Україні" Кава – дуже соціальний напій, споживання якого для багатьох із нас стало щоденним ритуалом. Однак, як багато ви знаєте про історію кави? 🔹 Як саме та за яких умов формувалася кавова культура в Німеччині та Україні? 🔹 У чому відмінність, а у чому подібність між кавовими традиціями на Близькому Сході, в Європі та у Криму? 🔹 Які ще цікаві історичні факти пов’язані з кавою? 📅 14 березня 2026 року ⏰ Час: 12:00-14:00 📍 Де: Бібліотека Goethe-Institut в Україні (вул. Лаврська, 16, літера Л) 👩‍🏫 Спікери: Олексій Савченко, кандидат історичних наук, заступник генерального директора з наукової роботи Національного музею історії України. Есма Аджієва, голова громадської організації «Алєм». 🔗 Реєстрація за посиланням: https://www.goethe.de/ins/ua/uk/kul/bib/tpb/trb.html #кава #анонс

✍️«Упродовж чотирьох років від початку повномасштабної агресії Росії ... Ацуко Хіґашіно була захисницею України в інформаційному просторі Японії. У відповідь на поширені російські наративи… вона щодня наголошувала, що треба насамперед прислухатися до голосу українців та підтримувати їхні прагнення. Те, що Японія донині підтримує Україну, значною мірою зумовлене невтомними зусиллями таких фахівців, як вона, – здатних щиро й послідовно вести публічну дискусію». 📝 Чудове та змістовне інтервю з Ацуко Хіґашіно, професоркою Цукубського університету та заступницею голови Асоціації україністів Японії, про про еволюцію поглядів на російсько-українську війну в японському інформаційному просторі, можливість подальшої військової допомоги з боку Японії, суперечності японського «пацифізму», а також про уроки, які Японія має взяти з досвіду України. Вітаю мого хорошого приятеля Такаші Хірано з черговим хорошим текстом для «Укрінформу». Його завжди цікаво читати. #текст #чтиво #Японія https://www.ukrinform.ua/rubric-world/4092065-acuko-higasino-profesorka-cukubskogo-universitetu.html

Інтерв'ю починалось в Острозі, а закінчувалось вже в Києві. Здається, вийшла дуже щира розмова про музеї, спадщину й спільні сенси, які здатні об`єднувати українців та кримських татар. Дякую Оксані та команді The Ukrainians за інтерв`ю, а також колективу Музею книги та друкарства м. Острог за гостинність і можливість долучитись до чудової виставки про волинських татар. #музей #текст #стаття #інтервю #татари_липки #кримські_татари #деколонізація https://theukrainians.org/oleksii-savchenko/

Ось і настав час для серйозної розмови про кавову традиції, в колі чудових фахівців та поціновувачів кави. Обговоримо історію та соціальний контекст кавової традиції. Дізнаємось у чому полягав культурний феномен тогочасної кав’ярні. З’ясуємо яким чином кава стала невід’ємним атрибутом повсякденності української еліти. І нарешті - яким чином культура вживання кави визначала приналежність до певної спільноти. Долучайтесь 7 лютого, о 15.00. Вхід вільний. Реєстрація та деталі за посиланням: #анонс #кава #кавярня #Україна #Османська_імперія #Кримське_ханство #кримські_татари https://www.facebook.com/share/18CjxdvHKp/

У холодну погоду звертаємось до регулярної рубрики #японські_коти: 🖼️Автопортрет, від Леонарда Фуджіти Цуґухару (1886-1968) - епатажного французького художника та графіка японського походження, відомого своєю пристрастю до кави, котів та джазу. #мистецтво #Японія #кіт

Естетика османської картографії. Вже кілька днів розглядаю навігаційний альбом кінця XVII - початку XVIII ст., створений на основі карт Пірі Реїса. Для тих, хто скучив за морськими подорожами - підібрав зображення кораблів, якими проілюстроване це видання. #карта #мистецтво #Османська_імперія #море

🖼Крим та чорноморське узбережжя на карті знаменитого османського мореплавця, навігатора й адмірала Гаджі Ахмеда Мугіддіна Пірі Бея (1470-1553), або ж простіше – Пірі Реїса. Це невеличкий фрагмент із більшої карти, яка охоплює Середземне, Адріатичне та Чорне море. Загалом, повне видання на кілька сотень аркушів було підготовлене у 1526 р., й було присвячене султану Сулейману І. Наприкінці XVII - поч. XVIII ст. видання перевипустили із доповненнями, які відображали нові знання про географію та навігацію. Цей фрагмент карти з примірника, який зберігається у колекції Walters Art Museum у США. #карта #Османська_імперія #Крим#мистецтво

Завтра відбудеться важлива зустріч, присвячена долі прифронтових та переміщених музеїв. Запрошую долучитись. Нещодавно мій колега згадував початок повномасштабної війни. Він сказав, що після досвіду участі в евакуації колекцій, наша спадщина йому тепер уявляється не інакше, як «скарби, винесені із вогню». Насправді, для багатьох людей музеї досі сприймаються як щось «вічне», «незмінне» - із давніми артефактами, що «припадають пилом». Але музеї є не лише місцем, де зберігаються історичні чи мистецькі цінності. Ці заклади є ще й «контактною зоною», продовженням людських відносин, місцем, що у часи війни стає додатковим осередком стійкості та згуртованості громади. А ще музеї - це колективи. Про усі ці ролі музеїв, особливо прифронтових та переміщених, ми завтра й поговоримо. #анонс #музей https://facebook.com/events/s/%D0%BF%D1%83%D0%B1%D0%BB%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B0-%D0%B4%D0%B8%D1%81%D0%BA%D1%83%D1%81%D1%96%D1%8F-%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%84%D1%80%D0%BE%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%B2%D1%96-/909940861692408/

Якось у 2022 році, під час відвідин Музею історії релігії у Львові, на виставці, присвяченій 130-й річниці від дня народження Йосифа Сліпого, я звернув увагу на невелику книжечку. Це були спогади Патріарха про його мандрівку до Святої Землі. Тоді ми з @orientalistnotes якраз десь більше року міркували про образ Сходу в україномовних джерелах і навіть задумалися над ідеєю спеціалізованої колективної монографії. Повномасштабна війна перекреслила ці плани, і задум так і завис у повітрі, залишившись радше наміром, ніж проєктом. Але думка про ту книжечку не зникла. Я пам’ятаю, як тоді промайнула проста й трохи наївна думка: от було б добре колись роздобути такий примірник для власної бібліотеки. І ось зовсім неочікувано це вдалося. Мені трапився оригінальний примірник у досить доброму стані — і, що особливо приємно, не за всі гроші світу.

Сподіваюсь у вас все добре Клятва на шаблі, яка "переконала" Іслама ІІІ Ґерая підтримати Богдана Хмельницького: У ці дні багато пишуть про ювілей – 430 років від дня народження Богдана Хмельницького. Із цього приводу згадався цікавий епізод про візит гетьмана до Бахчисарая навесні 1648 р., під час якого Хмельницький проявив обізнаність у палацових справах Криму. Епізод згодом детально опише козацький літописець Самійло Величко: У сюжеті йдеться про те, як після другого приїзду Богдана Хмельницького в Бахчисарай (весна 1648 р.), Іслам Ґерай все ще сумнівався, чи варто йому підтримувати козаків у війні проти Речі Посполитої. На його думку це могла бути пастка Владислава IV, з метою виманити ханське військо за межі Криму. Та й ханські піддані були не певні, чи вигідно вступати у військову «авантюру» проти могутнього сусіда на боці козаків. Коли Богдан Хмельницький дізнався про ці сумніви, він через одного із довірених мурз передав прохання про публічну аудієнцію в ханському палаці. Потім, у присутності двору й підданих хана оголосив, що готовий залишити свого старшого сина Тимоша при ханському дворі, як довірену особу й гарантію дотримання домовленостей. Подібна практика "закладників" була звиклою при укладанні дипломатичних угод по обидва боки Степового кордону. Згадайте хоча б те, що й сам Іслам Ґерай майже 7 років провів в статусі «почесного заручника» при дворі польського короля. Наступний крок, за висловом Самійла Величка, справив велике враження на оточення Іслама Ґерая та викликав їх «велику радість», адже гетьман при «…многіх мурзах та інних начальниках кримських» попросив дати йому ханську шаблю, яку взяв до рук, вийнявши її із піхов «…перед лицем ханським поціловал в голоє железо». Цей красивий жест вочевидь був спрямований на ханську знать, яка почала публічно висловлювати бажання прийняти участь у поході, а отже – розділили з правителем «відповідальність» за прийняття цього складного рішення. Далі стає відомо, що «…приказал ханъ значному і воєнному мурзе кримскому Тугай Бею, в чтиротисячном числе воєнной орди кримской, в походе за Хмелницким готоватися на Україну козацкую…». У такій емоційній манері здійснювалась тоді«публічна дипломатія» та приймались історичні рішення, які вплинуть у майбутньому на долі багатьох країна та народів. Перед походом, кримський хан влаштував великий бенкет, на якому Богдан Хмельницький з сином були обдаровані статусними й символічними подарунками: «…панциром черкеским з месюркою и карвашами, з сагайдаком модним, з луком, стрелами и шаблею под позолотою черкескими ж, двома конми барзо форменими подунайскими, в седлах и рондах легких… янчаркою вишменитою, наконец кафаном рожевим дорогого і богатого… і кунтушом найпреднейшего темнозеленого сукна французского…». Козаки, що супроводжували гетьмана, також не залишились обділені щедрістю хана. Їх обдарували «…сукнями, мусулбесами і сафянами…». Нагадую, що детальніше про ці події ви можете почитати у моїй статті «Іслам Ґерей на шляху до союзу з Богданом Хмельницьким», яка вийшла друком у журналі «Локальна історія» наприкінці цього року: #стаття #Крим #Україна #чтиво #Кримське_ханство https://publishing.localhistory.org.ua/pro duct/bogdan-hmelnyczkyj-6-2025/

Щось цікаве із книжкових новинок: 📚У видавництві Українського наукового інституту Гарвардського університету в лютому виходить книга українського історика Андрія Портнова "Omeljan Pritsak and the Intellectual Origins of the Ukrainian "Harvard Miracle" («Омелян Пріцак та інтелектуальні витоки українського “Гарвардського дива”»). В анонсі зазначається, що це перша інтелектуальна біографія Пріцака, яка підготовлена на основі раніше не публікованих німецьких архівних матеріалів, а також фото з особистої колекції Пріцака в Києво-Могилянській академії. Цікаво, коли чекати українську версію книги у нас?😊 #анонс #книга #чтиво https://books.huri.harvard.edu/books/omeljan-pritsak-ukrainian-harvard-miracle

Епатажний Алі Баба на обкладинці "1001 ніч", від Обрі Бердслі (1872-1898), відомого британського графіка й ілюстратора, якого на піку популярності називали генієм своєї епохи. Через спадковий туберкульоз Обрі Бердслі прожив лише 25 років. За такий короткий час він зміг створити більше 1000 графічних творів у стилі модерну – ілюстрацій до книг, плакатів, афіш, обкладинок до журналів, тощо. У його професійному портфоліо ілюстрації до біблійних сюжетів, «східних казок», лицарського циклу «Смерть Артура» (зібраних Томасом Мелорі) й «Саломеї» Оскара Уайльда. Відомо, що яскравий та розкутий авторський стиль Бердслі формувався значною мірою під впливом вивчення японської гравюри – зокрема Хокусая та Хірошіґе. Сама ідея «поєднати традиції Сходу і Заходу» була певним «трендом» серед митців епохи «fin de siecle», на що безперечно вплинули стрімка глобалізація, технологічний прогрес та колоніальна активність. #мистецтво

Для тих, хто останнім часом не висипається: 🖼«Ода сну», від Токухіро Каваї, сучасного японського художника, відомого своїми сюрреалістичними сюжетами на фантастичну чи історичну тематику. У інтерв’ю він підкреслює своє захоплення європейською міфологією, а також мистецтвом доби Ренесансу. Більше робіт є на інстаграмі художника: #мистецтво #Японія ttps://www.instagram.com/tokuhiro_kawai/