Yurii Luchkiv

Без поста Шукаємо до нас в команду Junior Front-end Developer-а Вимоги: — Бути уважним до деталей — Вміти якісно верстати (веб+мобайл) — Розуміти і мати практичний досвід роботи з JavaScript/TypeScript + Vue.js (v3.3.11) Буде плюсом: — Базове розуміння роботи НТТР — Базове розуміння принципів REST — Базове розуміння GIT-а Якщо цікаво, то пишіть сюди: [email protected] з темою листа: "Junior Front-end Developer (Tech1, Telegram)" UPD: більше не актуально, всім дякую!

Одним словом недавно в мене появився новий "urge". Мені часто потрібно тестувати якісь гавно сервіси, генерувати паролі і десь їх зберігати. Я перепробував десятки password generator-ів. Можна було спокійно ними користуватись, але вот хотілось побути майстром: зробити Password Generator собі. Я хотів щоб можна було генерити пароль так, щоб він показувався + копіювався одразу в буфер, щоб я міг зберегти його потім. Тобто замість того, щоб тратити додаткову 1 секунду на копіювання паролю, я вбив на те, щоб створити yet another password generator. Але зате тепер щасливий як слон. Він робить те, що я хочу: згенерований пароль кладе одразу в буфер. Плюс є конфігурація, яка мені дуже імпонує: ставлю 20 символів, вибираю Hexadecimal (0-9, A-F) і мені генерує довгий пароль без спецсимволів, який відносно легко набрати на девайсі скажімо. Кому цікаво ось цей one-click password generator chrome extension. ____________________________ Шукаємо Lead Generator-а. Робота з Upwork and LinkedIn Sales Navigator. Готові взяти джуна з мінімальним досвідом чи без досвіду, якщо людина уважна, енергійна та проактивна. Одним словом сама може себе мотивувати працювати 💪 Пишіть сюди з темою листа "Tech1, Lead Generator": [email protected] 2/2

Про "професійні urges" Нажаль не знаю, як це гарно перекласти, тому якщо є якийсь лінгвіст — напишіть, як би це можна було гарно перекласти українською. Якщо хтось дивився серіал Dexter, то йому буде значно простіше зрозуміти, що я маю на увазі. Енівей спробую донести, що ж я маю на увазі. В кожного професіонала є свої "потреби", яким дуже тяжко коритись, які тебе спонукають до дій. Думаю кожен робив якийсь мінімальний ремонт з майстром, який на відміну від вас, знає що робити. Деколи він вам показував, як потрібно виконувати даний тип завдання і йшов робити інакші справи. Ви починали працювати, але він приходив за 5 хвилин, забирав у вас інструмент і казав вам "ой, давай я краще то сам зроблю", бо не міг дивитись на те, як ви це фігово робите. Ось це і є "професійний urge". В кожній професії таке є. Скажімо у майстрів є декілька режимів: — робити ремонт за гроші — роботи ремонт "як для себе" — робити ремонт собі Скажімо не можна робити ремонт собі з такою ж якістю, яка передбачена режимом "за гроші". Коли майстер робить ремонт собі, то це найбільша якість, яку я коли небудь бачив. Переважно це довго: процес може тривати місяці або й роки, а вести переговори про те, що "так добре" робити не потрібно, просто без смислу 🤷‍♂ В мене теж таке є — програмую те, що вже десь давно кимось запрограмовано. Ось замість того, щоб піти і купити темплейт за 100 баксів, я буду сідати і буду писати свій. Бо він буде кращий і мені не потрібно розбиратись в чужому гавнокоді. Я навіть досі памятаю таку свою першу "потребу". Я працював на своїй другій роботі. Мене перекинули на декілька тижнів на інакший проект. Там треба було добавити 2-3 таблички ну і написати для того АРІшку по аналогії з тим, що вже було на той час. За який час я зрозумів, що великий % методів це копіпаст: просто інакші трошки класи. Я гордо прийшов до шефа і кажу йому, що треба передавати з якийсь ще додатковий параметр в json-і, щоб на серверві можна було зробити якийсь один типізований метод, а не писати тонни однакового коду. Шеф звісно ж сказав мені не морочити йому голову, а сідати за весла і копіваюти код, а не випендрюватись. Вибору в мене не було, тому робив те, що шеф сказав. Але я не міг не думати про це завдання. Тому вдома створив собі окремий проект для того, щоб перевірити чи можна так зробити — передавати json з полем, який це тип обєкту, а вже на серваку задопомогою якоїсь мапи дізнаватись, а куди з мені даний обєкт потрібно зберегти. Хто працював з джавою в 2012 роках знає наскільки вона типізована і як це все місцями було напряжно зробити. За якийсь час я це завершив і мене відпустило. Я знову міг жити і насолоджуватись життям, а не тільки думати про це завдання 😂 Метод там був типу щось: public <T extends AbstractId, K extends AbstractEntity, D extends AbstractDao> void save(T entityId, K entity, D dao) Зараз звісно таким нікого не здивуєш, але десь в 2014 році коли я переробляв один проект з Ruby на Java, то зміг використати цей досвід, щоб цього разу не писати 23 методи save. 1/2

Про Leetcode Карочє вирішив ще повчити якусь мову програмування, а то є якесь 6-е чуття, що Java-екосистема це звичайно добре, але можливо варто ще щось повчити. Вибір впав на Python. Купив я курс на Udemy за $15, переглянув основи синтаксису буквально за деньок. Матеріал хотілось закріпити якось цікаво, а не писати якісь стандартні запити в базу даних чи REST сервіса. Подумав про себе: "leetcode...настав твій зоряний час" Одразу мушу написати своє ставлення до подібних сервісів. Але спочатку трошки контексту, щоб це не виглядало якось дуже однобоко. В ліцейські роки я з своїм дружаньою і ще одним однокласником брали участь в всяких олімпіадах з спортивного програмування, де ми звичайно ж займали місця десь на дні турнірних таблиць. А буквально вже на 2 курсі я конкретно забив на програмування і на навчання загалом. А коли ж на 4 курсі я пішов на курси-роботу, то я виявилось, що цілком достатньо знати різницю між ArrayList та LinkedList та вміти пояснити O-нотації для HashMap vs. TreeMap. І якось за декілька років роботи в українському айті я став адептом того, що всі ці задачки реально не потрібні, за виключенням, щоб працювати на всяких FAANG-ах. Причому навіть не працювати, а саме проходити співбесіди. Бо потім все одно прийдеться совати кнопочки або викликати findByUsername і не думати про те, як ж воно працює. Але після 50 розвязаних задачок та внутрішнього чесного діалогу-дискусії з самим собою, я трішки змінив думку. Наприклад, серед підлітків будь якого покоління завжди є певні розмови про те чи потрібні косінуси-сінуси-тангенси для реального життя (що би це не означало в їхній системі координат). Але в ретроспективі точно про себе можу сказати, що ось ця вся дрочка по 100 тригонометричних прикладів в тиждень в таких закладах як фізико-математичний дає свої плоди. Є відчуття, що твій мозок отримує якийсь певний левел-ап і дофіга задач здатний вирішувати швидше. Як би це смішно по-задротськи не звучало, вирішити якусь складну задачу, яку ніхто не міг вирішити в групі, давало стільки natural high емоцій, що ніякий алкоголь чи сигарети не зміг запропонувати в дорослому житті 😅 В мене на жаль за всі 4 роки навчання в ліцеї таке сталось тільки 1 раз. Але я це до сих пір памятаю 😅 А ось перший кайф від алкоголю не згадаю (ну якщо це взагалі можна називати кайфом, коли ти бухаєш в 14-15 років 🤦‍♂) Карочє харе з ностальгією. Чому я змінив думку і чому тим, хто вагаються чи розвязувати leetcode-подібні задачі, варто ще раз з собою відверто поговорити на цю тему. Особливо, якщо ти ще молодий. Якщо бути максимально відвертим, я стверджував що ці leetcode-based задачі це непотрібна залупа для реального програмування тільки тому, що мені це давалось надзвичайно складно, якщо порівнювати з своїми peer-ами. Тому я інвестував свій час в те, щоб розібратись з всякими REST-сервісами, SQL запитами, unit тестуванням та CI/CD, для того, щоб розуміти, як зробити реальну аплікацію. ⏩ Але те, що такі задачі дадуть можливість прокачати ваш мозок і у вас появиться більше опцій вирішувати всякі нетривіальні задачі. Так звісно, такої нетривіальної задачі на тривіальному проекті можна чекати 10 місяців. ⏩ Другий теж немало важний поінт полягає в тому, що це може бути тим знанням, яке дасть можливість схилити технічного спеціаліста покликати саме вас на співбесіду. Особливо на заході. Не буду кривити душею: якщо мені прийдеться вибирати між двома кандидатами, а один з них вирішив 100 задачох на літкоді, я йому надам перевагу. Навіть тільки тому, що він капєц наполегливий в тому, що пройшов цей шлях. Бо я вирішив 50 задачок, а такий змучений, ніби здав сесію в університеті і ось нарешті можна піти на пиво. ➡️ Інший висновок: Python-у я так і не знаю, поки навіть ніякого примітивного АРІ не напишу з нуля

Так до чого це я? Останній два-три місяці мене не покидає таке ж відчуття. Але якби все було легко, то кожна компанія далі залучала потенційних клієнтів, всім платили по $5k, а айтішечка спокійно б росла на довоєнні 25% в рік. Чого звичайно немає. Які способи ви юзаєте, щоб в складний час знати де можна пушнути і взнати справжній бюджет на цей проект чи цю позицію, але мінімізуєте ризики? Я запустив ще декілька шкільних стратегій в дію, але поки тяжко говорити про результат 😂

Про "Карти, гроші, два бюджети" Ще памятаєте початок ковіду? Як всі почали працювати з дому, а не тільки ті, що зуміли переконати менеджмент, що можуть бути ефективні вдома, так само, як і в офісі? Як можна було зранку проїхати місто без пробок? А потім почались мітинги-розмови про те, що буде фріз по зарплатам, проекти закривалась, когось скорочували, а новини з таки сфер, як туризм чи авіа, були схожими на теперішні лейофи в FAANG-aх. Але вже за декілька місяців частина бізнесів роздуплилась, а за рік взагалі тільки лінивий не жартував про те наскільки погано був захендлений ковід. В ретроспективі цілком зрозуміло, що кожному бізнесу було тяжко по своєму. Звичайно ж були такі, які навпаки під часу ковіду виросли. Деякі навіть тільки завдяки ковіду. Одним словом я ось тут переглядав якісь свої старі нотатки та листи, які я писав, коли шукав нові проекти в той час і зрозумів чому мене останні 2-3 місяці не покидає почуття дежавю в різного роду переговорах. Немає значення чи це переговори типу "потенційний замовник ↔ фрілансер / компанія" чи "ПМ / VP / власник бізнесу ↔ працівник / підрядник". Можемо назвати це феномен "двох бюджетів", зараз розкажу чому я про це згадав 💰 Для простоти візьмемо два випадки: один бізнес реально втратив від ковіду, інший навпаки виріс. З першим все зрозуміло. Скажімо через декілька місяців після початку ковіду ти приходиш до замовника чи ПМа і починаєш співати пісеньку, що ти хочеш більше грошей, бо причина1-причина2-причина3. Тебе 30 хвилин уважно слухають, але в кінці кажуть, що ситуація складна, дєнєг нєт, як тільки вийдемо з кризи, будемо щось думати. Ти сумно похилив голову йдеш назад і сідаєш на свої весла і думаєш про тебе: "добре хоть робота є, Валєру вон взагалі звільнили, а він не самий більший дурачок був" 🤷‍♂ Але ось другий випадок, коли бізнес виріс набагато цікавіший. За 2020 рік я десь мав декілька десятків колів з потенційними замовниками і мене не покидало відчуття, що як тільки доходило до фінансової складової переговори сипались. Тому що потенційний клієнт мав усе, що йому потрібно. Незважаючи на те, як його персонально афектнув ковід він завжди міг використати в переговорах карту: "ну зараз ж ковід, в нас все тяжко, ось ми маємо тільки 2 долари, а треба заделіверати десь на 100 годин". І хоть і ти і він прекрасно розуміли, що в нього є більший бюджет він знав, що він може спекулювати цією темою і що в тебе немає куди дітись. І ти або погоджувався працювати за 2 долари, або йшов шукати наступного потенційного клієнта. Таке саме ж впринципі в стосунках між умовно ПМом та працівником. Власники сказали ПМу, що бабло треба берегти компанії, а не платити $5k вчорашнім мідлам, які стали сініорами тільки тому, що їм на ринку, який росте, запропонували $5k тільки для того, щоб забілити його клієнту в $10k. А ось знайти спосіб як достукатись до того справжнього другого бюджету я так і не знайшов. Для єдиного клієнта, якого ми тоді заонбордили, я обрав одну з стратегій, як підлітки клеять дівчат, які їм подобаються в школі. Я динамив цього клієнта 😂 Він мені писав, що давайте стартанемо проект, я йому пояснював, що так робити погано, ми недостойні цього проекту, казав йти шукати собі інакших експертів, які хочуть вмазатись в такий проект за такі фінанси. І потім пропадав на паро днів і не відписував на решту питань. В результаті він сказав, що я був найчесніший з ним зі всіх його потенційних виконавців і саме тому він хоче працювати з нами по адекватному рейту. Ех, скільки таких історій я чув в школі 😂 Але більше ніразу я не достукувався до цього справжнього бюджету з потенційними замовниками. Тому приходилось щось брати дуже дешево. Але як то кажуть: Nothing personal, it's just business

Про жлобську підписку Розкажу свій досвід з Preply. Знайшов тютора, поспілкувались, вирішили, що підходимо один одному. Купив підписку, так як не знайшов способу, щоб можна було купувати 1 заняття. Вибрав найменшу підписку: 1 заняття на тиждень. За перші 2 тижні вдалось провести 1 заняття, 2 рази тютор заняття переносив, бо йому не виходило. Потім декілька днів я не мав як, потім тютор повідомив мене, що йде у відпустку на 10 днів. В результаті 50% з моєї підписки мені використати не вдалось. Враження якісь дуже фігові. ⏩ По-перше: підписка на 28 днів сприймається гірше, ніж місячна підписка Не знаю як хто, але я не звик рахувати життя/підписки 4 тижнями чи 28 днями. Я звик рахувати все помісячно. Купив підписку на місяць, а не на 28 днів. Підписка на 28 днів це днарсько і скупо. Якесь таке відчуття, ніби хтось побачив, що тепер в літрових банках з молока продають не один літр, а 950мл і надихнувся цією ідеєю оптимізації. В Україні таким ще Київстар зловживає. По-крайній мірі на моєму тарифі. ⏩ По-друге: не переносити невикористані години залишає неприємний осадок Мабуть якийсь продакн-овнер провів дослідження, що якщо в студента є відчуття, якщо в нього ось-ось згорять години, то він буде більше вчитись і буде залучений на сервісі. Але протягом короткого місяця в мене склалось враження, що все таки для сервісу ціннними є тютори, а не студенти. Чи ок запланувати відпустку тютору, а години, які були оплачені, згорають? Чи ок, щоб тютори за декілька хвилин по початку уроку, переносили заняття на наступний тиждень? ✅ Загалом з місячними підписками мені подобається Нетфлікс. Тут можна обирати дату, коли ти хочеш оплачувати підписку. Всі би мали такий функціонал. Наступило 1-2-5-10 число нового місяця, ввечері оплатив всі свої атласіани, гітхаби, патреони, ідешки, впн-и, ютуби, нетфлікси і знаєш, що протягом місяця все буде ок ➡️ Якщо хтось користувався класними сервісами/платформами з репетиторами без підписок порадьте в коментарях

Про написання свого "Logstash"-у Коли я почав працювати фрілансером, для мене все почалось з одного проекта. Це було просто. Один prod сервак, за яким потрібно слідкувати. Методи були відтестовані, 80% покриття коду, на sonarqub-і все максимально ідеально, нові фічі розроблялись швидко і з дуже малою кількістю багів. Карочє америка-голі-баби. Але з часом проектів ставало більше, середовищ ще більше. Десь на піку було біля 20 середовищ, які треба було моніторити: qa, stage, prod, prod2 і всяке таке. Ми пробували декілька безплатних і платних рішень, які би нам моніторили серваки. Нічого нам не підійшло. В результаті звичайно вирішили, що ми класні програмісти і достойні написати свій власний моніторинг сервіс. Про цей сервіс напишу іншим разом, але в двох словах ідея полягала в наступному: як тільки падав якийсь сервак, то в слек чат по розробці даного проекту приходив нотіфікейшн, що впало таке ось середовище на такому проекті. За декілька місяців проект прижився і ми досі його використовуємо. З такою кількістю серваків почав рости технічний борг, кількість тривіальних багів і всякої попутної залупи, якою звичайно ніхто не хоче займатись, бо це скучно і ніфіга не інноваційно. Ми прийняли рішення прикрутити ELK стек і збирати всі логи. Ми це зробили і були дуже щасливі, що ми не якісь там айті-неандертальці, а просунуті чуваки, які збирають логи 😎 Але був один ньюанс. Ми просто тішились з того, що в нас десь запущений цей ELK стек. Ми забули про одну важливу роботу, яку варто було робити. Ті логи потрібно було аналізувати. Тому ми щомісяця тратили $100 баксів на сервак для ELK тільки для того, що можна було всім розказувати, що ми там не якісь лохи, а як не як маємо ELK стек. Чисто для галочки 🤦‍♂️ Карочє почали придумувати правила, як зробити так, щоб 3 команди могли користуватись цим сервісом, бачити тільки свої логи, знаходити проблеми, а потім найголовніше — фіксати їх. Звичайно, коли хтось пильнував це, то робота робилась. Як тільки появлялись інакші завдання, як пошук нового проекту або пошук нової людини, на цю роботу підзабивали, бо про неї ніхто не нагадував. Як наслідок мене це дуже напрягало, бо нащо збирати логи, які ніхто не аналізує. Якось я дивився якийсь фільм з MCU, вже не згадаю який конкретно, але там був Iron Man. Ну в нього звичайно софта німєряно, всьо працює ідеально, все максимально швидко, зі всіма апішками інтегрований. Чого тільки вартує сцена, коли під час битви з Халком, Тоні Старк каже Джарвісу, щоб він купив хмарочос, який він планує зараз знищити. Фантазійний сервіс купівлі американської проперті за 3 сєки 😂 Але серед мільйона таких фічь, одна з них мене надихнула на те, щоб в нас появився incident-server, який би міг збирати усі інциденти в нас на Tech1 Industries 😂 Механізм, що ось цей конкретний інцидент прийшов з цього сервака, а за цим серваком закріплений ось цей слек чатик по суті був готовий. Залишилось тільки придумати достатньо розширювану архітектуру, щоб в теорії в майбутьому можна було аналізувати інциденти не тільки з Java-based серваків, але з інших. Про це якось теж іншим часом, це теж не надто складна історія. Архітектура скейлиться спокійно до 10+ проектів. Єдине, що залишилось це знайти ці 10 проектів, знайти людей на ці проекти, купити великий монітор і стояти біля нього і дивитись чи всі проекти працюють без інцидентів 😂 Так, що тепер як тільки стається NullPointerException, він прилітає в dedicated слек чатик і його одразу можна на когось заасайнити, а не чекати коли про це повідомить клієнт через декілька днів 😎

Про відкриту інформацію про зарплати Побачив на DOU новину, що Європарламент нещодавно підтримав законопроєкт, за яким оплата праці повинна базуватися на гендерно-нейтральних критеріях. Один з пунктів цього закону забороняє роботодавцям тримати зарплати в секреті 🤯 Очільник ігрової Lightforge Games Метт Шембарі підкреслив, що зараз 46% штатних співробітників у США — це міленіали та покоління Z, для яких важливі такі речі, як прозорість і корпоративна відповідальність. Посилаючись на дослідження, він додає, що існує чітка кореляція між прозорістю та справедливістю оплати праці. Тож чим більше відкритої інформації, тим легше боротися з нерівністю зарплат, і це приваблює кандидатів у вакансії. Не знаю, як вас, але мене ось це прозахідний пошук "справделивості" та "урівняловки" дуже дивує. А те, що на DOU в опитуванні більше третити проголосували, що це хороша ініціатива, так взагалі мяко кажучи розчаровує. Дуже наївно вірити, що такі закони чи ініціативи створять більш справедливе середовище. Можна подумати, що цей закон такий невразливий, що нема способу його обійти. Можна запросто зробити так, щоб зарплати були прозорі, але бонуси будуть зберігати в секреті. Бонуси будуть виплачувати квартально і ті, хто навчиться абюзати систему, буде здатний ще більше експлуатувати чужу роботу і присвоювати собі чужі результати. В притомному стані всім зрозуміло, що ось ці всі соціалістичні повадки можуть працювати тільки в малому колективі, де є високий рівень довіри: в сімї, в малому сімейно-дружньому бізнесі. Десь як колись в межах свого племені. Чим більший колектив, тим менше довіри в ньому. Саме тому працює капіталізм, а не соціалізм. Вот уявіть, що ви якийсь VP of AI Excellence, рубаєте 300k/секунду, але про це знає джуна, якого взяли на випробовувальний термін. Не відчуваєте ніяких емоцій? Ну ок. Тепер уявіть, що цей джун зробив собі пдф-ку з людьми з високими зарплатами і десь по пяні на зустрічі однокласників її показав своєму другові, який шукає легких способів збагатитись. Якщо вас це не трігерить хоть на одну емоцію, я тоді не знаю, нащо ви закриваєте двері до себе в квартиру 🤷‍♂️

Про кумівство vs. network Коли мене взяли на мою першу роботу буквально за 2-3 місяці я зрозумів, що з 80-100 людей на компанії є ~10 людей, які потрапили "по блату" на цю роботу. Не знаю, як вас, але мене в 19 років таке трошки напрягало і трігерило. Ця чувіха виявилась племінницею того то архітекта, той чувак виявився братом тої то лід тестерки, а ця згідно достовірної інформації, яка циркулювала в курілці, взагалі спить з тим то менеджером 🤷‍♂️ Хоча цілком ймовірно, що всі ці люди мали відповідні навички для своєї позиції. З іншої сторони під час інтервю на свою третю роботу в мене теж була така ситуація, яку я би міг назвати непотизмом. Мені здається, що я володів всіма потрібними знаннями і мав достатньо досвіду у потрібних фреймворках. Але як тільки зайшла мова про спільних знайомих з університету, а потім про хоббі, виявилось що я та один з моїх інтервюерів граємо футбол, а їм якраз треба ще 1 тіп, який вміє хоч трошки грати футбол. І якщо до того інтервю проходило добре, то після того взагалі пішло як по маслу. Хто знає, де знаходиться еталонна межа між кумівством і своїм нетворком? Для чого будувати нетворк, якщо потім ти приходиш працювати до свого одногрупника, але в курілці циркулюється інформація, що тебе взяли на роботу не через те, що ти спеціаліст, а через те, що ти колись з бухав в гуртожитку з топ менеджером? ____________________________________ Тим часом віддаю борг всесвіту: Шукаємо Junior Java Developer-а, який хочайби закінчив курси, ще краще мати продакшн досвід від пів року Ще круто жити у Львові та вміти грати футбол 😉 Пишіть сюди: [email protected]