Частинка неба ♡

💔🥰

https://t.me/+iLRfkPDSdyQ5ZjYy Життя дівчинки в Україні. Привіт, мене звати Юлія ♡ 🥰християнинка. @Yulia_Trofimchuk • фото, музика, покупки, моє життя, їжа, природа… F3 https://f3.cool/Julia_Trofimchuk./?hl=uk&stid=rdsK99a&t Саме тебе тут не вистачає😉

Люблю спостерігати за людьми. Люблю вдивлятися у їхні обличчя і намагатися розпізнати що вони відчувають. Он та дівчина в наушниках, яка притулилася до скла і про щось думає... Що відбувається в її житті? Яку музику вона слухає? Сумну? Напевне, надто вдалину направлений її погляд. Он сидить військовий в окулярах. Він дивиться в телефон і гортає стрічку в фейсбуці. Певно читає новини. Можливо він побачив що загинув ще один його побратим. Задзвонив телефон і він почав голосно розмовляти. Ні, він не кричав, просто голосно говорив. Але я всеодно не запам'ятала про що. Хто телефонував до нього? Можливо дружина, яка чекає свого захисника і вже приготувала смачну вечерю? Чи донька, яка давно не обіймала батька? Он жіночка, в якої замість шапки на голові чорна пов'язка. Вона когось втратила? Чи просто любить класику, тому обрала саме чорний колір? Он мама з сином на руках. Напевне їй нелегко. Але любов, та ніжна любов у її погляді.. Вона долає усі перешкоди. .. Напевне за мною зараз теж хтось так спостерігає. Що він чи вона думає? Бачить що я щаслива, чи навпаки помічає смуток в моїх очах?Намагається вгадати куди я їду? Що? Що я собою являю? Що випромінюю собою? #думки

Їду в маршрутці, переживаю чи туди заїду (після ситуації, коли я сіла не туди, і замість того щоб попасти на зібрання, попала в інше село, я трохи з страхом сідаю в маршутки). На вулиці темно і це ще добавляє страху, бо не бачу де виходити. Раптом чую дитячий сміх. Дивлюся в ту сторону. "Ааа" - і мама, яка тримає ту дитинку, кусає собі комір. Знову й знову так. Хлопчик весело сміється після кожного такого "укусу". Спостерігаю за ними і посмішка сама розливається по моєму обличчі. Я вже не можу відірвати погляду від цієї картини. "А мало ж дітям треба для щастя. Недаремно Ісус казав - будьте як діти."- проминає думка в моїй голові. На душі стало спокійніше. Я вже не так переживаю про мою маршутку і чи туди заїду. Будьте як діти... А діти радіють... #мояісторія

Це християнський канал❤️ Тут🥰👇 • в основному про MY LIFE🙈 • життєві відео 🎥 • авторські фото 📷 • тобі піднімуть настрій 💕 • почуєш улюблену музику 🎧 • завжди на позитиві😅😍 А ще...я рада бачити саме тебе🥰 Так, саме тебе і твоїх друзів 🫶❤️

Я давно не дивилась у тебе, небо. Я давно не помічала твою красу. І знаєш, я скучила. Тебе закривають сотні багатоповерхівок і тисячі поснованих дротів. Ліхтарі намагаються згасити світло твого місяця і зір. Але ти сяєш! Сяєш попри все, бо в тобі сяє щось більше, ніж природні світила. В тобі палає вогонь Любові. Тої любові, яка зійшла на хрест, померла, але воскресла і тепер вона там, в небі. Вона чекає там мене. І ти мене чекаєш. Правда ж, небо? #думки

Крізь холодне скло, по якому краплями стікає дощ видніється нічне місто. Світлофори і фари машин відбиваються на мокрому асфальті. Тут і там проходять люди з парасольками в руках. Сиджу і слухаю звуки тролейбуса. Десь трошки стукотять нещільно закриті двері. Тролейбус набирає швидкість, потім знову гальмує на світлофорі або зупинці, приймає нових людей, які залишать тут такі цінні для них, або навпаки, вісім або чотири гривні. "Тролейбус рухається за маршрутом..", "Наступна зупинка..", "Оплата здійснюється електронними квитками..." Це звичний ритм нашого життя. Ми певно ще сотні раз почуємо ці оголошення. А можливо сьогодні був останній? Сиджу і їм шоколадні батончики Kinder. Знаєте, ті, що з наповнювачем. А там ще кажуть багато молока. А ще вони для дітей. Але ж мені теж можна, правда? Оглянулася... Ззаду сидить старенький дідусь. Цікаво було б прочитати його історію життя. Можливо він думає про те, як зараз приїде додому і обніме дружину, яку кохає ще більше ніж в день вінчання? А можливо він недавно втратив кохану і думає про те, як не хочеться повертатися в порожній холодний дім? Я не знала що він думав. - Візьміть, - і простягаю йому батончик шоколаду. - Я не жую. - А це не жуйка. Це шоколад. Посміхнувся. І взяв такий скромний подарунок. Йому стало тепліше? А можливо він частину загорнув і занесе додому поділитися з старенькою дружиною, яка також посміхнеться майже беззубим ротом і поцілує його в щічку. Моя зупинка. Встаю щоб виходити в холодне нічне місто. - Дякую, - він знову посміхнувся. І на душі тепло... #мояісторія

Бог, Ти перевершуєш мої очікування. В ті моменти, коли я думаю: "оце мені припаде", Ти, замість покарання сиплеш благословіння. #ТобіБоже